Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №730/1103/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/1103/26

Провадження № 3/730/328/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. м. Борзна

Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Велика Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні дитину 2009 року народження, не працюючого, УБД, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення. 08.07.2026 о 23:01 год. у м. Борзна по вул. Шевченка, 26 Ніжинського району Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував електроскутером «Forte», д.н.з. б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Оскільки дії водія ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.

У судовому засіданні свою винуватість категорично не визнав, з протоколом не погодився. Пояснив, що 8 липня дійсно вдень керував скутером, на ньому ж приїхав до магазину по вул. Шевченка, 25 де можна придбати та вживати алкогольні напої. Там він зустрів старих друзів. Оскільки їх давно не бачив, вирішили розпити спиртні напої. Сиділи з друзями та вживали спиртні напої дуже довго, від чого він сильно сп`янів. У процесі дозвілля він когось обізвав, почалася потасовка, його вдарили по обличчю, але через стан сп`яніння подробиць він не пам`ятає. Через його дії, а також через те, що він сильно лаявся, хтось викликав працівників поліції, які після того, як приїхали, вирішили чомусь скласти на нього протокол за нібито керування ТЗ у стані сп`яніння, хоча він такого не робив, скутер стояв біля кафе, у вимкнутому стані. Він не збирався на ньому вже їхати додому, а викликав матір та дочку, щоб його відвезли додому та забрали скутер. Коли приїхав до кафе, був абсолютно тверезий. Відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки ТЗ не керував. Працівники поліції сфальсифікували протокол, оскільки склали його безпідставно.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Диспозиція частини другої статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною один статті 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

У постанові від 20.02.2019 року Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду в рамках справи № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Як було встановлено судом під час судового розгляду, матеріали справи не містять в собі належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на наявність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Так, суду надано поліцією як доказ винуватості ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення та технічні записи.

Відтворивши вказані записи у судовому засіданні, убачається, що наявний у справі відеозапис містить відомості лише щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Загалом, відеозапис починається з того, як працівники поліції під`їжджають на службовому авто до кафе, де вже відбуваються якісь події. При цьому, на відеозапис одразу потрапляє ОСОБА_1 , який перебуває у стані дуже сильного стані алкогольного сп`яніння, він кричить, виражається нецензурними словами у бік сторонніх людей, правоохоронців, провокує бійку, перебуває у збудженому агресивному стані. Самі події підтверджують версію ОСОБА_1 , що відбувається якась «сутичка», всі кричать, а поліцію було викликано саме через вказані події. У подальшому орієнтовано 15-20 хвилин відеозапис зафільмував, як всі сперечаються, намагаються вияснити відносини вже при працівниках поліції. Після цього, раптом, працівник поліції питає ОСОБА_1 , чи буде він проходити огляд на стан сп`яніння, на що останній відповів відмовою, на що працівник поліції повідомив його, що тоді він складе протокол.

Відтворивши відеозапис, суд констатує, що ОСОБА_1 у процесі розмови з працівником поліції жодного разу не визнав свою винуватість чи зазначив, що він дійсно керував ТЗ у стані сп`яніння. Навпаки, зазначає, що протокол буде складено щодо нього неправомірно.

Натомість, на місці пригоди була дочка та мати ОСОБА_1 , які, як зазначив ОСОБА_1 , приїхали його забрати, що також підтверджує зазначене ОСОБА_1 .

Доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 ТЗ, до справи не долучено: відеозапис такого не містить, а пояснення будь-яких свідків відсутні та до матеріалів справи не долучені.

У такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у Суду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді, і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, ч. 2 ст. 130, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ріхтер В.В.