Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №592/14042/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/14042/26

Провадження №2/592/4041/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бичкова І.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Іщенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що у 2021 році приватним нотаріусом Грисюк Оленок Василівною було вчинено виконавчий напис про стягнення з неї – ОСОБА_1 на користь ТОВ “ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів. На підставі цього напису приватним виконавцем Нордіо Вадимом Вікторовичем було відкрито виконавче провадження № 65857282 та було накладено арешт на її банківські рахунки. Позивач вважає цей виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав: 1. Щодо поновлення строку на оскарження. Про існування виконавчого напису нотаріуса від 2021 року та арешт рахунків позивачка дізналася лише після введення в Україні воєнного стану, під час вимушеної евакуації з неповнолітньою дитиною до Республіки Польща задля збереження її життя та здоров`я. Евакуація здійснювалася за внутрішніми українськими документами без проставлення відміток у закордонному паспорті. На території Польщі позивачка та її дитина отримали статус тимчасового захисту (номери PESEL UKR), дитина пішла до місцевої школи, а позивачка офіційно працевлаштувалася. Подальший перетин кордону здійснювався за допомогою цифрового документа у додатку mObywatel. Перебуваючи в евакуації за кордоном та займаючись адаптацією дитини, позивачка виявила, що її українські банківські рахунки заблоковані. Враховуючи обставини непереборної сили, введення воєнного стану (Указ Президента України № 64/2022) та тривале перебування за кордоном із дитиною з метою безпеки, строк звернення до суду було пропущено з поважних причин та підлягає поновленню на підставі ст. 127 ЦПК України. 2. Щодо незаконності самого виконавчого напису. Виконавчий напис було вчинено у 2021 році на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріусом у встановленому законом порядку. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, перелік документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку, не передбачає можливості вчинення напису на звичайних (не нотаріальних) паперових чи електронних кредитних договорах. Оскільки договір між нею та відповідачем нотаріально не посвідчувався, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис. Просить суд визнати виконавчий напис, вчинений у 2021 році приватним нотаріусом Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» коштів, таким, що не підлягає виконанню.

До початку судового засідання позивачка надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити.

26.08.202 року від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» - Наваренко В.Г., до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 ,в якому він зазначив, що відповідач визнає позов у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Таким чином у суду є всі підстави для повернення позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Щодо витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду чітко роз`яснила, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги… Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. У відповідності до вищевказаних роз`яснень Великої Палати Верховного Суду наголошуємо, що витрати на правничу допомогу, враховуючи складність цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), враховуючи критерії реальності таких витрат, розумності їх розміру (справа є максимально простою, оскільки у мережі Інтернет наявні безкоштовні зразки позовних заяв з аналогічних спорів), то у розумінні вимог ч. 4, ч. 5 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу Позивачу за таких обставин мають становити не більше 1000 грн. (заявляємо у відповідності до вищевказаних обставин про зменшення витрат на правничу допомогу до розміру не більше 1000 грн). Враховуючи вищенаведене просить здійснювати судовий розгляд справи за відсутності представників відповідача; повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову; зменшити витрати позивачу на правничу допомогу до 1000 грн.

У судове засідання третя особа – приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, письмових пояснень щодо позову не надала.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що про існування виконавчого напису нотаріуса від 2021 року та арешт рахунків позивач дізналася лише після введення в Україні воєнного стану, під час вимушеної евакуації з неповнолітньою дитиною до Республіки Польща задля збереження її життя та здоров`я. Евакуація здійснювалася за внутрішніми українськими документами без проставлення відміток у закордонному паспорті. На території Польщі позивач та її дитина отримали статус тимчасового захисту (номери PESEL UKR), дитина пішла до місцевої школи, а позивач офіційно працевлаштувалася. Подальший перетин кордону здійснювався за допомогою цифрового документа у додатку mObywatel. Перебуваючи в евакуації за кордоном та займаючись адаптацією дитини, позивач виявила, що її українські банківські рахунки заблоковані.

Як вбачається зі змісту постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника підставою для її винесення приватним став виконавчий напис № 22014 від 23.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.

Зазначений виконавчий напис був виданий, оскільки позивач є боржником за кредитним договором № 482839145 від 21.06.2019, укладеним між позивачем та АТ «Альфа-Банк», правонаступником прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС».

Згідно зі статтями 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Один із таких способів, передбачений ст. 18 ЦК України, а саме: нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Діяльність нотаріуса врегульована Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Як встановлено пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, порядок проведення якої закріплений у главі 14 Закону та главі 16 розділу ІІ Порядку. Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні положення щодо вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згадана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року № 61-154св18.

Окремо необхідно зауважити, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»;

доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 23.04.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Позивач не отримував від АТ «Альфа-Банк» або ТОВ «ФК «Еліт фінанс» жодних письмових повідомлень про наявність заборгованості, у зв`язку із чим заборгованість не може вважатися безспірною та не визнається нею.

Крім того, виконавчий напис вчинено у 2021 році на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріусом у встановленому законом порядку. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, перелік документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку, не передбачає можливості вчинення напису на звичайних (ненотаріальних) паперових чи електронних кредитних договорах.

Враховуючи той факт, що договір між позивачем та відповідачем нотаріально не посвідчувався, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, тому суд вважає за необхідне визнати виконавчий напис № 22014 від 23.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 482839145 від 21.06.2019 року в розмірі 14913,77 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що оскільки позивач при подачі даного позову була звільнена від сплати судового збору на підставі ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у сумі 665,60 грн. (50 відсотків судового збору: 1331,20 грн.: 2 = 665,60 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 22014 від 23.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 482839145 від 21.06.2019 року в розмірі 14913,77 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Суддя Ігор БИЧКОВ