Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №442/2163/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/2163/26 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.

Провадження № 33/811/1475/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - Захарчука Миколи Івановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Захарчука Миколи Івановича на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 17 березня 2026 року о 22.44 год. у м. Дрогобич на вул. Іллі Ріпина, 1/1, керував транспортним засобом марки «HYUNDAI I30» р.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився в закладі охорони здоров`я, що підтверджується довідкою №67 від 17 березня 2026 року.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Захарчук М.І.., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи, висновки суду є помилковими.

Наголошує, що твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом для того, щоб здати зразки біологічного середовища є помилковими та спростовується матеріалами справи. Його підпис про ознайомлення з медичним висновком не може свідчити про згоду з результатом огляду.

Звертає увагу, що в акті медичного огляду зазначено, що ОСОБА_1 був орієнтований в часі та просторі, його мовна здатність не порушена, зіниці не змінені, міміка звичайна.

Зазначає, що проведення лабораторного дослідження зразків біологічного середовища є обов`язковим, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої накозом МОЗ та МВС №1452/735, а позитивний результат експрес тесту не може бути доказом перебування водія в стані сп`яніння.

Наголошує, що лабораторне дослідження біологічного середовища не було проведено, оскільки зразки були знищені в медичному закладі.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду призначене на 28 серпня 2026 року не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Захарчук М.І. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Захарчука М.І., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №617717 від 18 березня 2026 року (а.с. 3), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 17 березня 2026 року о 22.44 год. у м. Дрогобич на вул. Іллі Ріпина, 1/1, керував транспортним засобом марки «HYUNDAI I30» р.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився в закладі охорони здоров`я, що підтверджується довідкою №67 від 17 березня 2026 року;

-інформацією з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №67 (а.с. 4), відповідно до якого у ОСОБА_1 діагностовано стан наркотичного сп`яніння;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5) відповідно до якого у водія ОСОБА_2 виявлено ознаки сп`яніння (звужені зіниці очей, неприродня блідість), у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд в медичному закладі;

-копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6855520 від 18 березня 2026 року (а.с. 6), з якої встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, обладнаним ременями безпеки та був непристебнутим, чим порушив п. 2.3В ПДР України;

-відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, опитування ОСОБА_1 , який перебуває за кермом транспортного засобу з ввімкненим двигуном та фарами, під час якого йому повідомлено ознаки сп`яніння (неприродна блідість, зіниці очей не реагують на світло) у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд в медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови, відсторонено його від керування транспортним засобом. У медичному закладі, ОСОБА_1 пройшов клінічне обстеження та тестування зразків біологічного за допомогою експрес тесту, результат позитивний на психотропні речовини, у зв`язку із чим лікарем було діагностовано стан наркотичного сп`яніння, після чого водій зазначив, що вживав лікарський препарат «валеріана». Працівниками поліції, відсторонено водія від керування транспортним засобом, ознайомлено його з протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аргументи апелянта, що працівниками медичного закладу не проведено лабораторного дослідження зразків біологічного середовища, апеляційний суд розцінює критично.

Пунктом 3, 4, 7 розділу III «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МОЗ та МВС №1452/735 встановлено, що огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Відповідно до п. 10, 12 розділу Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Відповідно до вимог п. 13 розділу ІІІ зазначеної Інструкції для дослідження біологічного середовища «кров» використовується лише у тих випадках, коли в особи неможливо взяти інші зразки біологічного середовища, наприклад, якщо водій внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що діагноз лікаря, який вноситься до акту медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, встановлюється не тільки на підставі результатів тестування, а лікар звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак сп`яніння: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння очей, сповільненість або навпаки підвищена жвавість, нечіткість при виконанні координаторних проб, запах алкоголю з порожнини рота, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп`яніння.

Клінічні дані в поєднанні із результатом експрес тесту дають можливість визначити, чи знаходиться людина під дією наркотичних речовин.

Як вбачається з матеріалів справи лікарем було проведено клінічне обстеження ОСОБА_1 та проведено тестування біологічного середовища за допомогою експрес тесту, який показав позитивний результат.

Покликання апелянта на те, що в акті медичного огляду зазначено, що ОСОБА_1 був орієнтований в часі та просторі, його мовна здатність не порушена, зіниці не змінені, міміка звичайна, апеляційний суд розцінює критично, оскільки у водія діагностовано стан наркотичного сп`яніння, як встановлено з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №67 (а.с. 4).

Окрім того, з копії акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 19-20), вбачається, що у водія ОСОБА_1 було виявлено позитивний результат на «MCAT».

Доводи апелянта, що твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом для того, щоб здати зразки біологічного середовища є помилковими та спростовується матеріалами справи, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі ґрунтуються на вибірковій оцінці доказів та не узгоджуються із встановленими судом першої інстанції обставинами.

Також апеляційний суд наголошує, що відповідно до п. 9 розділу III «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МОЗ та МВС №1452/735, зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.

Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

З відповіді директора КНП «Трускавецька міська лікарня» ТМР Г. Оленич (а.с. 52 ) встановлено, що зразок біологічного середовища знищено у зв`язку із сплавом 90 днів, так як огляд було проведено 17 березня 2026 року.

Таким чином, після спливу встановленого строку зберігання другий набір біологічних зразків був знищений, унаслідок чого проведення підтверджуючого лабораторного дослідження стало об`єктивно неможливим.

За таких обставин посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не зміг скористатися своїм правом на лабораторне дослідження зразків біологічного середовища, не може свідчити про недопустимість висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №67.

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, всі дії працівників поліції та працівників медичного закладу відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Також апеляційний суд зазначає, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівниками медичного закладу роз`яснив ОСОБА_1 , що після проходження огляду в медичному закладі він може звернутися до приватної лабораторії для проведення дослідження зразків біологічного середовища. Однак, ОСОБА_1 зазначеним правом не скористався, дії працівників медичного закладу чи працівників поліції, у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 267 КУпАП, не оскаржував.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Захарчука М.І., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Захарчука Миколи Івановича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.