Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №333/1791/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 27.08.2026 Справа№ 333/1791/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/759/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний №333/1791/24Суддя-доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.190 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8

ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2026 року, яким

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянськ Запорізької області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_11 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

20 листопада 2021 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , під виглядом законної підприємницької діяльності, оформленої на фізичну особу-підприємця « ОСОБА_13 », шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому встановлювати вікна будинку, прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , де переконав мешканку зазначеного будинку ОСОБА_12 скористатися послугами щодо демонтажу старих вікон та встановлення нових на будинку. 21 листопада 2021 року потерпіла ОСОБА_12 , будучи введеною в оману, погодилась на його послуги, в свою чергу, ОСОБА_11 , діючи в інтересах ФОП « ОСОБА_13 », провів відповідні заміри. Після чого потерпіла ОСОБА_12 передала особисто у руки ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 19000,00 грн, після чого ОСОБА_11 надав для підписання договір на закупівлю матеріалів від 21.11.2021, складений від імені ФОП « ОСОБА_13 », вартість виконання робіт становить 27000,00 грн, завірені підписом від її імені та відтиском круглої печатки на ім`я ФОП « ОСОБА_13 ». В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілій ОСОБА_12 про необхідність доплати, після чого 28 липня 2022 року потерпіла ОСОБА_12 передала особисто у руки ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 3200,00 грн та ОСОБА_11 надав для підписання договір підряду від 28.07.2022, де замовником виступає ФОП « ОСОБА_13 », а підрядчиком ОСОБА_11 . Після отримання грошових коштів, ОСОБА_11 власноруч розписався на договорі підряду про отримання грошових коштів у сумі 3200,00 грн. Вказаний договір підряду завірений підписом від її імені та відтиском круглої печатки на ім`я ФОП « ОСОБА_13 ». Однак, роботи щодо заміни та встановлення вікон будинку виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_12 на загальну суму 22200,00 грн, спричинивши їй матеріальну шкоду на вказану суму.

У період часу з 25 листопада 2021 року по липень 2022 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, під виглядом законної підприємницької діяльності, оформленої на фізичну особу-підприємця « ОСОБА_13 », шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому встановлювати вікна будинку, прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , де переконав мешканця зазначеного будинку ОСОБА_9 скористатися послугами щодо ремонту даху будинку та літньої кухні. 25 листопада 2021 року потерпілий ОСОБА_9 , будучи введеним в оману, погодився на його послуги, в свою чергу, ОСОБА_11 , діючи в інтересах ФОП « ОСОБА_13 », провів відповідні заміри та розрахунки. Після чого потерпілий ОСОБА_9 передав особисто у руки ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 6 700 грн, а частину переказав на картку переказами по 20000,00 грн, після чого ОСОБА_11 надав для підписання договір на закупівлю матеріалів від 25.11.2021, складений від імені ФОП « ОСОБА_13 », вартість виконання робіт становить 110 500 грн, завірені підписом від її імені та відтиском круглої печатки на ім`я ФОП « ОСОБА_13 ». В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_9 про необхідність доплати, після чого 22 квітня 2022 року потерпілий передав особисто у руки ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 6 500 грн та ОСОБА_11 власноруч розписався на договорі підряду про отримання грошових коштів у сумі 6 500 грн. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_9 про необхідність доплати, після чого потерпілий передав особисто у руки ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 10000,00 грн та ОСОБА_11 власноруч розписався на договорі підряду про отримання грошових коштів у сумі 10000,00 грн. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_9 про необхідність доплати, після чого 29 червня 2022 року потерпілий передав особисто у руки ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 10000,00 грн та ОСОБА_11 власноруч розписався на договорі підряду про отримання грошових коштів у сумі 10000,00 грн. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_9 про необхідність доплати, після чого 20 липня 2022 року потерпілий передав особисто у руки ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 15000,00 грн та ОСОБА_11 власноруч розписався на договорі підряду про отримання грошових коштів у сумі 15000,00 грн. Отримавши грошові кошти у сумі 88200,00 грн, ОСОБА_11 написав на аркуші паперу із зошита про те, що він підтверджує отримання грошових коштів та зобов`язується надати будівельні матеріали, також обіцяв виконати свої зобов`язання. Однак, роботи щодо ремонту даху будинку та літньої кухні виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 88200,00 грн, спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

В період часу з 02 вересня 2022 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , під виглядом законної підприємницької діяльності, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи на меті в подальшому виконувати роботи з утеплення фасаду, прийшов за адресою: АДРЕСА_3 , де переконав мешканця зазначеної квартири ОСОБА_14 скористатися послугами щодо утеплення. 02 вересня 2022 року потерпілий ОСОБА_14 , будучи введеним в оману, погодився на його послуги, в свою чергу, ОСОБА_11 , провів відповідні заміри. Після чого потерпілий надав грошові кошти в сумі 4500,00 грн, а ОСОБА_11 надіслав фотографію свого паспорту громадянина України. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому про необхідність доплати, після чого 02 вересня 2022 року потерпілий зі своєї картки на картку, яка належить ОСОБА_13 , здійснив переказ грошових коштів у сумі 4653,00 грн. При цьому, кожного разу після отримання грошових коштів будь-який договір не складався. Після отримання грошових коштів ОСОБА_11 надсилав потерпілому обіцянки, щодо виконання робіт, однак, роботи щодо утеплення виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілого на загальну суму 9153 грн 00 коп., спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

16 серпня 2023 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, під виглядом виконання будівельних робіт, шляхом зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому встановлювати дах на альтанці, прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де переконав потерпілого ОСОБА_15 , мешканця зазначеного будинку, у виконанні зазначених робіт. Цього ж дня, потерпілий ОСОБА_15 , будучи введеним в оману, погодився на його послуги. В свою чергу, ОСОБА_11 провів відповідні заміри. Після цього, потерпілий 17 серпня 2023 року перевів на карту ОСОБА_11 , грошові кошти у сумі 14500,00 грн. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_15 про необхідність доплати, після чого 18 серпня 2023 року потерпілий знову перерахував на карту ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 1000,00 грн, 19 серпня 2023 року – грошові кошти у сумі 5200,00 грн та 22 серпня 2023 року – грошові кошти у сумі 2580,00 грн. ОСОБА_11 виконав частину будівельних робіт щодо збору альтанки на суму 3000,00 грн. Однак, роботи щодо встановлення даху на альтанці виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_15 на загальну суму 20280,00 грн, спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

В період часу з 10 жовтня 2023 року по 15 жовтня 2023 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 під виглядом законної підприємницької діяльності, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому ремонтувати обшивку на фасаді будинку, прийшов за адресою: АДРЕСА_4 , де переконав мешканку зазначеного будинку ОСОБА_8 скористатися послугами щодо демонтажу старого фасаду та встановлення нового. 10 жовтня 2023 року потерпіла ОСОБА_8 , будучи введеною в оману, погодилась на його послуги, в свою чергу, ОСОБА_11 провів відповідні заміри. Після чого потерпіла ОСОБА_8 надала грошові кошти в сумі 2300,00 грн, а ОСОБА_11 надіслав фотографію свого паспорту громадянина України. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілій ОСОБА_8 про необхідність доплати, після чого 10 жовтня 2023 року потерпіла ОСОБА_8 переказала зі своєї банківської картки на картку грошові кошти в сумі 2500,00 грн. Після чого, 15 жовтня 2023 року ОСОБА_11 знову прибув до будинку потерпілої ОСОБА_8 та вона надала доплату 1620,00 грн готівкою. При цьому, кожного разу після отримання грошових коштів будь-який договір не складався. Однак, роботи щодо заміни та встановлення фасаду будинку виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 6420,00 грн, спричинивши їй матеріальну шкоду на вказану суму.

14 жовтня 2023 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, під виглядом виконання будівельних робіт, шляхом зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому виконувати ремонтні роботи даху гаража, прибув за адресою: АДРЕСА_5 , де переконав потерпілого ОСОБА_16 у виконанні зазначених робіт. Цього ж дня, потерпілий ОСОБА_16 , будучи введеним в оману, погодився на його послуги. В свою чергу, ОСОБА_11 провів відповідні заміри. Після цього, 16 жовтня 2023 року потерпілий перевів на карту ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 22400,00 грн. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_16 про необхідність доплати, після чого в період часу з 16 жовтня 2023 року по 19 жовтня 2023 року потерпілий знову перерахував на карту ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 34919,00 грн. Однак, роботи щодо ремонту даху гаража в будинку виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_16 на загальну суму 57319,00 грн, спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

04 листопада 2023 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, під виглядом виконання будівельних робіт, шляхом зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому здійснювати ремонт даху на будинку, прибув за адресою: АДРЕСА_6 , де переконав потерпілу ОСОБА_7 , мешканку вказаного будинку, у виконанні зазначених робіт. Цього ж дня, потерпіла ОСОБА_7 , будучи введеною в оману, погодилася на його послуги. В свою чергу, ОСОБА_11 провів відповідні заміри. Після цього потерпіла передала грошові кошти готівкою у сумі 3500,00 грн ОСОБА_11 . В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілій ОСОБА_7 про необхідність доплати, після чого 04 листопада 2023 року потерпіла перерахувала грошові кошти на карту ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 886,00 грн. Однак, роботи щодо здійснення ремонту даху на будинку виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом зловживання довірою, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 4386,00 грн, спричинивши їй матеріальну шкоду на вказану суму.

05 листопада 2023 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, під виглядом виконання будівельних робіт, шляхом зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому здійснювати ремонт даху, прибув за адресою: АДРЕСА_7 , де переконав потерпілу ОСОБА_17 , мешканку вказаного будинку, у виконанні зазначених робіт. Цього ж дня, потерпіла ОСОБА_17 , будучи введеною в оману, погодилася на його послуги. В свою чергу, ОСОБА_11 провів відповідні заміри. Після чого потерпіла 05 грудня 2023 передала грошові кошти готівкою ОСОБА_11 у сумі 3200 грн. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілій ОСОБА_17 про необхідність доплати, після чого 08 грудня 2023 року потерпіла знову передала грошові кошти готівкою ОСОБА_11 у сумі 2000,00 грн. Однак, роботи щодо здійснення ремонту даху виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_17 на загальну суму 5200,00 грн, спричинивши їй матеріальну шкоду на вказану суму.

10 листопада 2023 року ОСОБА_11 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_8 , частково виконавши ремонтні роботи заміни покрівлі домоволодіння, яке розташоване за вказаною адресою, маючи умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_18 , шляхом зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому закуповувати будівельні матеріали та продовжувати ремонтувати покрівлю домоволодіння за адресою: АДРЕСА_8 , переконав потерпілого ОСОБА_18 в необхідності продовження проведення ремонтних робіт покрівлі та закупівлі будівельних матеріалів. 10 листопада 2023 року о 14-34 годині потерпілий ОСОБА_18 погодився скористатися послугами ОСОБА_11 та перерахував зі своєї банківської карти на банківську карту, номер якої надав ОСОБА_11 , грошові кошти у розмірі 1600,00 грн на придбання будівельних матеріалів. У подальшому, не виконавши умови усного договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_18 про необхідність доплати у зв`язку з подорожчанням будівельних матеріалів. 10 листопада 2023 року о 16-20 годині потерпілий ОСОБА_18 зі своєї банківської карти перерахував грошові кошти у розмірі 550,00 грн на банківську карту, номер якої надав ОСОБА_11 . Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_11 11 листопада 2023 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому закуповувати будівельні матеріали та ремонтувати покрівлю домоволодіння, переконав потерпілого ОСОБА_18 про необхідність закупівлі кращих матеріалів для проведення ремонтних робіт покрівлі домоволодіння. Після чого, 11 листопада 2023 року о 09-59 годині потерпілий ОСОБА_18 перерахував зі своєї банківської карти на банківську карту, номер якої надав ОСОБА_11 , грошові кошти у розмірі 1800,00 грн. У подальшому, не виконавши умови усного договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_18 про необхідність доплати у зв`язку з подорожчанням будівельних матеріалів. 11 листопада 2023 року о 19-47 годині потерпілий ОСОБА_18 зі своєї банківської карти перерахував грошові кошти в сумі 500,00 грн на банківську карту, номер якої надав ОСОБА_11 , до якої прив`язаний фінансовий номер з мобільним терміналом НОМЕР_1 , який в момент перерахування грошових коштів перебував у Шевченківському районі м.Запоріжжя. Однак, будівельні матеріали для ремонту покрівлі домоволодіння за усним договором з ОСОБА_18 придбані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілого на загальну суму 4450,00 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_18 майнову шкоду на вказану суму.

30 листопада 2023 року ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами, під виглядом виконання будівельних робіт, шляхом зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи на меті в подальшому встановлювати трубу на димар будинку, прибув за адресою: АДРЕСА_5 , де переконав потерпілого ОСОБА_19 , мешканця зазначеного будинку, у виконанні зазначених робіт. Цього ж дня, потерпілий ОСОБА_19 , будучи введеним в оману, погодився на його послуги. В свою чергу, ОСОБА_11 провів відповідні заміри. Після чого потерпілий перевів на карту ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 1350,00 грн. В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_11 повідомив потерпілому ОСОБА_19 про необхідність доплати, після чого 01 грудня 2023 року потерпілий знову перерахував на карту ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 1580,00 грн. Однак, роботи щодо заміни та встановлення труби в будинку виконані не були, тим самим ОСОБА_11 шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_19 на загальну суму 2930,00 грн, спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Дії ОСОБА_11 кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно. Йому призначено покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2025 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначено покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.

Вирішено питання про зарахування в строк покарання строку попереднього ув`язнення, зарахування частково відбутого покарання за вироком Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2025 року, запобіжний захід, цивільні позови та речові докази.

В апеляційній скарзі прокурор просила вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.190 КК у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2025 остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Свої вимоги прокурор мотивувала тим, що суд, призначаючи обвинуваченому покарання, не в повній мірі врахував те, що обвинувачений вчинив 10 епізодів шахрайства, чим завдав потерпілим майнової шкоди на загальну суму близько 200 000 грн. Обвинувачений не вжив жодних заходів, направлених на відшкодування завданої шкоди потерпілим, що істотно підвищує суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень. Обставини, на які послався суд, не відносяться до обставин, що якимось чином пом`якшують покарання та жодним чином не зменшують негативні наслідки вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень та не зменшують його суспільну небезпечність. За таких обставин у суду були усі підстави для призначення обвинуваченому максимального покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.190 КК. З цих же підстав необґрунтованим є і застосування судом принципу поглинення при призначенні остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК. Відтак призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позицію прокурора, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; потерпілих, які підтримали апеляційну скаргу прокурора; обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти скарги та просили залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно п.2 ч.1 ст.420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Подія кримінальних правопорушень, доведеність винуватості ОСОБА_11 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка його діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.

З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_11 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, то вони є слушними виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст.65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні виду та розміру покарання, а також порядку його відбування.

Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Повертаючись до обставин цього кримінального провадження, колегія суддів вважає, що вирішення судом першої інстанції питання про покарання обвинуваченого не ґрунтується на наведених вимогах закону.

Так, з матеріалів цього кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_11 покарання, у вироку зазначив, що ним враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які віднесені до нетяжких злочинів, та дані про особу обвинуваченого, який на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, має малолітню дитину, є фізичною особою – підприємцем, посередньо характеризується за місцем проживання. Обставин, які пом`якшують покарання, а також обставин протилежного змісту суд не установив.

Зваживши на зазначені обставини суд першої інстанції вважав за можливе призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст.190 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць, та визначити остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2025, більш суворим.

Разом із тим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, на переконання судової колегії, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_11 покарання належним чином не врахував, що у цій справі обвинуваченим вчинено десять епізодів корисливих злочинів. На думку колегії суддів, така тривалість та інтенсивність протиправної діяльності обвинуваченого свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.

Крім того, без належної уваги суду першої інстанції залишилась і та обставина, що загальна сума завданої потерпілим протиправними діями обвинуваченого шкоди сягає більше 200 000 грн. Проте обвинувачений жодних заходів, направлених хоча б на часткове відшкодування шкоди потерпілим, не вживав.

Жодних обставин, які би пом`якшували покарання обвинуваченого, у цьому кримінальному провадженні не встановлено.

Отже, на переконання колегії суддів, сукупність наведених вище обставин свідчить про те, що розмір призначеного обвинуваченому покарання хоча і визначено у межах санкції ч.2 ст.190 КК, однак є несправедливим через м`якість та не буде сприяти виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про те, який принцип необхідно застосувати при призначенні обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст.70 КК, достатньою мірою не врахував кількість епізодів злочинної діяльності обвинуваченого, наслідки протиправної поведінки ОСОБА_11 , а також його ставлення до вчиненого, внаслідок чого суд необґрунтовано застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відтак, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.190 КК, а також остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч.4 ст.70 КК не ґрунтується на положеннях статей 50, 65 КК та не відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. А тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Поряд із цим колегією суддів установлено, що ОСОБА_11 був затриманий 09.10.2025 на виконання вироку Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2025. Відтак при призначенні обвинуваченому покарання на підставі ч.4 ст.70 КК у строк покарання підлягає зарахуванню частково відбуте ним покарання за вироком Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2025.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2026 року щодо ОСОБА_11 в цій справі в частині призначення покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2025 року остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обчислювати з 27.08.2026 року.

Зарахувати ОСОБА_11 у строк покарання відбуте ним покарання за вироком Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2025 року у розмірі 10 місяців 18 днів позбавлення волі.

В решті вирок суду, в тому числі і в частині зарахування ОСОБА_11 у строк покарання строку його попереднього ув`язнення з 20.02.2024 року по 08.08.2024 року включно, залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу його проголошення, а засудженим, - в той самий строк з моменту вручення йому копії даного вироку.

Головуючий суддяСуддяСуддя

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4