Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №523/2101/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/2101/26

Провадження №2/523/3386/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді- Бокова О.М.,

за участю секретаря судових засідань – Шаріпової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 в м.Одесі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє Мазур Наталі Сергіївни до ОСОБА_2 , третя особа – Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа – Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що 23.06.2000 року вона придбала у відповідача згідно договору купівлі-продажу нерухоме майно, а саме 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору №596/К від 23.06.2000 року відбулося повне виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна покупцем та продавцем. Позивач сплатила грошові кошти за придбане нерухоме майно, вселилася в неї, виконували усі права та обов`язки власника, а продавець передав останній ключі від квартири як новому власнику. На теперішній час позивачу необхідно розпорядитись квартирою та їй стало відомо, що такий договір підлягає нотаріальному посвідченню, в зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду.

09.03.2026 року ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій підтвердив обставини викладені у позовній заяві та не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно із принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 23.06.2000 року на Одеській товарній біржі укладено договір №596/К купівлі-продажу нерухоме майно, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 продав, а позивач ОСОБА_1 , купила 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі даного договору №596/К від 23.06.2000 року посвідченого на Одеській товарній біржі за ОСОБА_1 з 20.07.2000 року було зареєстровано право власності на вищевказану частину квартири в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості під реєстраційним №219 у реєстровій книзі №363 на сторінці 105.

З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна. Свої зобов`язання за правочином сторони виконали у повному обсязі: відповідач передав у власність позивачу частину вказаної квартири, а остання сплатила за це її вартість. Після придбання частини квартири позивач не підтримувала зав`язків з відповідачем тому не мала можливості в подальшому його розшукати для подальшої реєстрації договору купівлі-продажу квартири у нотаріуса.

Згідно із ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 23.06.2000 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж нерухомого майна.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За положеннями ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Частиною 2 ст.47 ЦК Української РСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Відповідно до ст.15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної частини квартири, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб» передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстрованих біржею.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №596/К від 23.06.2000 року, оформленого та зареєстрованого на Одеській товарній біржі, дійсним.

Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв станом на 2000 рік, визначено, що громадянин набуває право власності на майно одержане внаслідок укладення угод не заборонених законом.

Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, та неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову. Пред`явлені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-78, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа – Одеська товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна № 596/К, 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , укладений 23.06.2000 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_1 , з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони - дійсним.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11.08.2026 року.

Суддя О.М.Боков