Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №501/4168/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

01 вересня 2026 року Єдиний унікальний № 501/4168/26 Провадження № 1-кп/501/251/26

ВИРОК

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого - ОСОБА_1 секретаря судового засідання – ОСОБА_2

номер справи 501/4168/26 провадження 1-кп/501/251/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що надійшов 27 серпня 2026 року від Чорноморської окружної прокуратури, номер кримінального провадження 12026163160000104, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 червня 2026 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст обвинувачення та обставини визнані судом доведеними.

ОСОБА_3 , ігноруючи вимоги Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 з наступними змінами «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2000 року № 188 з наступними змінами «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу психотропних речовин при наступних обставинах.

У невстановлений час, але не пізніше 23 червня 2026 року, за невстановлених обставин у невстановленої особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_3 придбав психотропну речовину обіг якої заборонено – PVP, після чого почав умисно незаконно зберігати її при собі без мети збуту до моменту, коли 23 червня 2026 року, приблизно о 19:41 годині працівниками поліції виявлено ОСОБА_3 за адресою: вул. Данченко, будинок № 13. м. Чорноморську, Одеської області.

В подальшому, 23 червня 2026 року у період часу 20:11 по 20:16 годин в ході огляду місця події за вищевказаною адресою у ОСОБА_3 виявлено та вилучено кристалічну речовину білого кольору масою 0,277 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он). Кількісний вміст PVP у речовині становить 0,214 г.

Відповідно до Таблиці 1, Списку 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, PVP віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Згідно Таблиці 2 Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України 01 серпня 2000 року № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29 липня 2010 року № 634) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за № 513/4734 встановлено, що виявлені та вилучені психотропні речовини перевищують невеликі розміри (до 0,15 г.)

Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, а саме: незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Позиція учасників судового процесу.

27 серпня 2026 року прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Разом з обвинувальним актом до суду надана заява ОСОБА_3 про визнання своєї винуватості, згоди із встановленими обставинами, ознайомлення з обмеженнями на апеляційне оскарження відповідно до ч. 1 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, у присутності захисника ОСОБА_4 подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту стосовно нього у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні, за його відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 381 Кримінального процесуального кодексу України Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності, а обвинувачений ОСОБА_3 , захисником якого є адвокат ОСОБА_4 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку.

Тому Суд, за клопотанням прокурора ОСОБА_5 у відповідності до ч. 1 ст. 302 Кримінального процесуального кодексу України, вважає за доцільне розглянути обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження на підставі обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 Кримінального процесуального кодексу України .

У відповідності до ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України в разі, якщо відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Мотивувальна частина та правові норми застосовані судом.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, Суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України .

Встановлені органом дізнання обставини вчинення кримінального проступку, підтверджуються встановленими обставинами, не заперечуються учасниками судового провадження.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, оскільки він незаконного придбав, зберігав психотропну речовину без мети збуту.

Згідно з приписами ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, Суд дійшов висновку про доведеність його вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України - незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини вказує від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також, має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети не тільки кари, а також виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання, виправлення засудженого.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України відноситься до проступків та призначає покарання достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Також, Суд враховує особисті дані обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не працює.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 в порядку ч. 1 п. 1, 2 ст. 66 Кримінального кодексу України - є щире каяття .

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 в порядку ст. 67 Кримінального кодексу України - судом не встановлено.

Висновок суду.

При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, щире каяття ОСОБА_3 в скоєному, тобто пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин вважає, щодо обвинуваченого слід застосувати покарання у виді пробаційного нагляду, визначеному санкцією ч. 1 статті 309 Кримінального кодексу України.

На переконання Суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Інші питання які вирішувались Судом при ухвалені вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Судові витрати, за проведення судової експертизи № СЕ-19/116-26/17568-НЗПРАП від 21 липня 2026 року слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Кримінальним проступком майнова шкода не спричинена.

По справі маються речові докази, долю яких Суд, вирішує відповідно до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, Суд –

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1( один) рік.

На підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

? періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

? повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

? не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

? виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк призначеного покарання ОСОБА_3 у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судові витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 5776,32 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовані ухвалою слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області від 25 червня 2026 року – скасувати.

Речові докази:

? полімерний зіп-пакет із кристалічною речовиною, який упаковано в сейф-пакет NPU6101131- знищити.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього Кримінального процесуального кодексу України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Чорноморський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінального процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий