Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №728/765/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/765/26

Головуючий у першій інстанції – Сороколіт Є. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1850/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Луговця О.А., Разгуляєвої О.В.,

з участю секретаря Шапко В.М.,

сторони:

позивач перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Чернігівської області,

відповідач ОСОБА_1 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року у справі за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури у порядку ст.131-1 Конституції України і ст.23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Чернігівської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 та здійснити розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Батуринської міської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 19.07.2019 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_2 . На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , в Державному земельному кадастрі 28.01.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 площею 0,1 га для індивідуального садівництва, сформована за рахунок земель запасу, які перебувають у комунальній власності Батуринської міської ради. У подальшому, рішенням Батуринської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» від 03.03.2020 відповідачу затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 площею 0,1 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 . Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, площею 0,1 га, зареєстровано 11.03.2020 за ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2020, індексний номер 51593175.

Однак, вказана земельна ділянка сформована за рахунок земель водного фонду. За інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 27.01.2025 № 92/3-1/ДС/25-25, земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 розташована поблизу з водними об`єктами: озером з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб. та озером з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб. Ширина прибережної захисної смуги вказаних водних об`єктів (озер) складає 100 метрів. ФОП ОСОБА_3 у ході робіт на місцевості визначено координати урізу води озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм та зовнішньої межі 100-метрової прибережної захисної смуги водного об`єкту, під час якої виконано їх співставлення (накладку) із координатами поворотних точок спірної земельної ділянки та виготовлено схему розташування земельної ділянки, відповідно до якої, площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб., складає 100%. Крім того, відповідно до інформації, наданої Батуринською міською радою, землевпорядна документація щодо встановлення прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм не розроблялася.

За заявою окружної прокуратури про надання відомостей з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 ДЗК відмовлено в наданні витягу з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з підстав відсутності (не розроблялась) технічної документації з НГО земель.

Усередненні показники нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі для земель водного фонду станом на 2026 рік становить 21 244 грн. Таким чином, вартість спірної земельної ділянки водного фонду площею 0,1 га становить 2 124,40 грн.

Відсутність проектної документація щодо встановлення прибережної захисної смуги навколо водного об`єкту – озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів, яка становить 100 м від урізу води.

Отже, на думку прокурора спірна земельна ділянка, яка передана у власність відповідачу, розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм та підлягає витребуванню на користь держави в особі Батуринської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач набув право власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а не на підставі відплатного договору, то для вирішення спору про право власності на земельну ділянку підлягають застосуванню положення статті 387 Цивільного кодексу України. Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. На момент отримання у власність спірної земельної ділянки, відповідно до відкритих даних Державного земельного кадастру ОСОБА_1 міг пересвідчитись, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 знаходилась поряд з водним об`єктом.

Як на підставу звернення із позовом до суду, прокурор зазначив, що Батуринська міська ради не вжила будь-яких заходів щодо повернення спірної земельної ділянки, також не заперечувала проти вжиття прокуратурою заходів представницького характеру у судовому порядку. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, може призвести до погіршення природного стану водного об`єкту та прибережної захисної смуги, тому бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою Бахмацького районного суду від 07.04.2026 № 728/765/26 (провадження № 2-з/728/10/26) у виді арешту земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 площею 0,1 га, яка належить ОСОБА_1 , та заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 площею 0,1 га. Судові витрати залишено за прокурором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Прокурор зазначає, що судом не надано оцінку доводам про розташування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, а також не зроблено висновки про те, чи були порушені права держави при наданні відповідачу спірної земельної ділянки, з урахуванням встановлених судом обставин її розташування у межах стометрової прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» у басейні р.Сейм, площею водного дзеркала 1,8 га, об`єктом 45,0 тис.м.куб., що свідчить про неповне з`ясування судом обставин.

Вказує, що судом не враховано законодавчі зміни до ЦК України, які визначили інший порядок захисту порушеного права держави у випадку протиправного вибуття із її власності земельних ділянок, у тому числі при наявності підстав для звернення до суду із негаторним позовом. Зокрема, судом залишено поза увагою Закон України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ. Так, статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу». У свою чергу згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Прокурор звертаючись з вимогою усунути державі перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, яка не вибувала із її володіння, ураховуючи законодавчі зміни до цієї норми Кодексу, сформулював позовну вимоги як витребування земельної ділянки, тим самим обравши правильний спосіб захисту порушеного права. Таким чином, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову з мотивів обрання прокурором неправильного способу захисту порушеного права внаслідок незастосування ч. 2 ст. 391 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

Відповідач, який зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» будучи повідомленим про місце, дату та час судового засідання у судове засідання не з`явився.

Представник Батуринської міської ради у судове засідання не з`явився. У клопотанні від 06.08.2026 просив розгляд справи проводити у його відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечував, поклався на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її.

Позиція та мотиви апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи установлено, що рішенням № 20 двадцять дев`ятої сесії восьмого скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області від 19.07.2019 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_2 (а.с.31).

ФОП Ненаженком С.Ф. виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 на території Батуринської міської ради м. Батурин, вул. Набережна, 1-Б, (а.с.46-59).

Рішенням № 23 тридцять четвертої сесії восьмого скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області від 03.03.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 ділянку площею 0,1 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 7420310300:01:000:0463 в АДРЕСА_1 (а.с.32).

Згідно з відповіддю Деснянського басейнового управління водних ресурсів від 27.01.2025 № 92/3-1/ДС/25-25, наданою на запит Чернігівської обласної прокуратури від 21.01.2025 № 84/0/ДС-01/24-25, поблизу земельних ділянок, у тому числі з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, розташовані водні об`єкти: озеро з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1.8 га, об`ємом 45.8 тис. м. куб. та озеро з місцевою назвою «Вир» в басейні р.Сейм площею водного дзеркала 1.8 га, об`ємом 45.0 тис. м.куб.; відповідно, нормативна ширина прибережної захисної смуги для р. Сейм становить 50 м, для озера «Вісімка» та озера «Вир» – 100 м, водогосподарські паспорти озера «Вісімка» та озера «Вир», відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, до Держводагенства та його територіального органу не надходили і не погоджувалися (а.с 26-27).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, площею 0,1 га, зареєстровано за ОСОБА_1 11.03.2020 (номер відомостей про речове право: 470528214) (а.с.60).

Згідно з поземельною книгою, яка відкрита 28.01.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, відповідно до запису від 28.01.2020 № 001, ділянка відноситься до категорії земель: землі житлової та громадської забудови; код виду цільового призначення: 01.05 Для індивідуального садівництва, площа 0,1000 га, державна реєстрація її в Державному земельному кадастрі була проведена державним кадастровим реєстратором на підставі документації із землеустрою, розробленої ФОП ОСОБА_2 ; опис меж земельної ділянки: від А до Б – вул. Набережна від Б до А – землі комунальної власності (територія Батуринської м/р) 7420310300:01:000:0463; координати поворотних точок меж земельної ділянки: 1) 2- відстань 40,00 м, Х-5680495.873 Y-4328057.637; 2) 5-відстань 25,00 м, Х-5680508.709 Y-4328095.521; 3) 6- відстань 40,00 м, Х-5680485.031 Y-4328103.544; 4) 3- відстань 25,00 м, Х-5680472.195 Y-4328065.66; відповідно до запису від 16.03.2020 № 003 власником земельної ділянки є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 11.03.2020, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 35914648, орган державної реєстрації Бахмацька районна державна адміністрація, із внесенням змін 30.05.2021 на підставі отримання інформації в порядку інформаційної взаємодії (а.с.33-45).

Відповідно до повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру № РВ-7400190912026 за результатом розгляду заяви окружної прокуратури про надання відомостей з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 від 09.03.2026 з реєстраційним номером ЗВ-9959623692026 відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру, ДЗК відмовлено в наданні витягу з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з підстав відсутності (не розроблялась) технічної документації з НГО земель (а.с.62).

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 7-28-0.221-750/2-26 від 27.01.2026 усереднені показники нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.06.2022 № 376 «Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 липня 2022 року за № 771/38107 усередненні показники нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі для земель водного фонду станом на 1 січня 2026 року становить 21 244 грн.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг, якою б визначались межі прибережних захисних смуг водних об`єктів, а саме озера «Вісімка» та озера «Вир» Батуринською міською радою не розроблялися та не затверджувалися, що убачається з відповіді Батуринської міської ради на лист Ніжинської окружної прокуратури від 10.03.2026 за № 13-07/249 (а.с.30).

15.07.2025 між Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір № 38/25 за умовами якого ФОП ОСОБА_3 зобов`язався виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі (а.с.74-76).

До вказаного договору додано схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 на території Батуринської ОТГ, для індивідуального садівництва, яка розташована в прибережній захисній смузі оз. «Вир» в басейні р. Сейм; каталог координат окружної межі земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 та каталог координат прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир».

Як видно з вищенаведеної схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, на території Батуринської ОТГ, для індивідуального садівництва, яка розташована в прибережній захисній смузі оз. «Вир» в басейні р. Сейм, площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб., складає 100%, у зв`язку з чим поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі (а.с.70-71).

05 серпня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура скерувала до Батуринської міської ради лист за вих. № 52-77-5142вих-25, в якому повідомила, що прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» проводиться процедура встановлення підстав для представництва у суді інтересів держави, порушених у зв`язку з безоплатною передачею у приватну власність фізичним особам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва всупереч вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просила повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися заходи, спрямовані на витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 у власність Батуринської територіальної громади (а.с.78-80).

18 серпня 2025 року Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області надала відповідь на зазначений запит, за змістом якої для здійснення витребування вказаної земельної ділянки, необхідно рішення сесії міської ради, яке надає повноваження на звернення до суду та визначає уповноважену особу, яка буде представляти інтереси, тому лист з проханням надати запитувану інформацію внесено на розгляд пленарного засідання (а.с. 81).

26 вересня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура в порядку ч.2 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Батуринську міську раду про те, що окружною прокуратурою до Бахмацького районного суду Чернігівської області буде пред`явлено позов в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 .

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі на землі водного фонду.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відтак положеннями ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадянам, передбачені ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

За змістом наведених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. 60-62 ЗК України, ст. 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари – 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі Порядок № 486).

Відповідно до п. 1 Порядку № 486, цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Пунктами 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим – з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Вищезазначений висновок узгоджується також зі змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 372/4149/18, застосовуючи зазначені норми права, виходив з того, що суди повинні встановити фактичні обставини справи на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до диспозиції зазначених норм та на підставі наданих сторонами доказів, надати оцінку юридичним фактам, що мають значення для справи, зокрема встановити категорію землі, факт її зміни та підстави цієї зміни.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45)).

Установлюючи фактичні обставини справи, суд має застосовувати всі можливі джерела та засоби доказування, передбачені нормами матеріального та процесуального права, відповідно до положень процесуального закону.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні того, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що першим заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури неправильно обраний спосіб захисту порушених прав.

Зокрема, суд виснував, що віндикаційний та негаторний позови є взаємовиключними, а тому, в одній позовній заяві з одних і тих же підстав не можуть об`єднані різні за своєю правовою природою вимоги, з окрема – усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування з незаконного володіння.

Як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на земельні ділянки водного фонду з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України, є порушенням права власності держави чи відповідно територіальної громади, яке не пов`язане з позбавленням володіння, а тому належним (ефективним) способом захисту прав власника у такому випадку є негаторний позов, тобто позов про усунення перешкод, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Звернувшись з цим позовом, прокурор посилався на те, що належна ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду.

На підтвердження цих доводів прокурором надано лист Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України №92/3-1/ДС/25-25 від 27 січня 2025 року за змістом якого за уточненою в 2024 році інформацією щодо наявних на території громад площинних водних об`єктів (ставки, озера, водосховища та інші водойми), отриманою Деснянським БУВР від Батуринської міської ради на території громади розташовано 96 площинних водних об`єктів, в тому числі водні об`єкти – озеро з місцевою назвою «Вир» в басейні р.Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис.куб.м. Водогосподарський паспорт озера «Вир», відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, до Держводагенства та його територіального органу не надходили і не погоджувалися. Нормативна ширина прибережної захисної смуги р.Сейм становить 50 м., для озера «Вир», яке розташоване поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 – 100 м (а.с.26-27).

Крім того, ФОП ОСОБА_3 у ході робіт на місцевості визначено координати урізу води озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р.Сейм та зовнішньої межі 100 – метрової прибережної захисної смуги водного об`єкту, під час якої виконано їх співставлення (накладку) із координатами поворотних точок спірної земельної ділянки, та виготовлено схему розташування земельної ділянки, відповідно до якої, площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р.Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис.куб.м. складає 100%, у зв`язку з чим поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером 7420310300:01:000:0463, відомості про яку міститься у Державному земельному кадастрі (а.с70).

Відомості про ОСОБА_3 внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату № 002432, виданого відповідно до наказу Державного агенства земельних ресурсів України від 23 січня 2013 року № 22 (а.с.73).

Підставою проведення робіт ФОП ОСОБА_3 являється договір № 38/25 від 15 липня 2025 року, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою (замовник) та ФОП Вовкогоном С.Ф. (виконавець) (а.с.74-77).

Отже, зазначені лист Деснянським БУВР, документ-схема ФОП ОСОБА_3 є належним доказом на підтвердження доводів позову, а саме, що земельна ділянка, яка передана у власність позивачу знаходиться в межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» та не могла бути передана у власність відповідачу з огляду на наведені вище вимоги законодавства.

Приєднана до матеріалів справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 35914648 від 11 березня 2020 року не спростовує факт розташування земельної ділянки 7420310300:01:000:0463 у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, а отже її формування за рахунок земель водного фонду (а.с.60).

Наведені у відзиві на позовну заяву доводи ОСОБА_1 , що спірна земельна ділянка знаходиться на дозволеній законом відстані від водного об`єкту, відсутність проектів, в яких визначені розмір і межі водоохоронних зон озер «Вісімка» та «Вир» є безпідставним та спростовуються вищенаведеними доказами.

При вирішенні вказаних позовних вимог обов`язковим є ретельне з`ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідачів на мирне володіння майном (земельними ділянками).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Відповідно до Закону № 4292-ІХ, який було ухвалено 12 березня 2025 року було посилено захист прав добросовісного набувача шляхом реалізації наведених вище конвенційних положень та актуальної практики ЄСПЛ у справах за заявами проти України щодо необхідності справедливої компенсації добросовісному набувачеві у разі позбавлення його майна на користь держави.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону № 4292-ІХ метою його ухвалення було, зокрема, унеможливлення застосування правил негаторного позову до випадків, якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялись будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа, що діє на основі приватної власності, а саме в частині застосування позовної давності та стягнення справедливої компенсації на користь добросовісного набувача без необхідності додаткового звернення добросовісного набувача з позовами щодо відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок позбавлення його майна.

Вказаний Закон набув чинності 09 квітня 2025 року.

Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Також Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Із системного аналізу вказаних норм убачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд ухвалює рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, ухвалюючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у cправі № 922/2555/21).

Колегія суддів ураховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та на відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на землі водного фонду, які входять до прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм.

Установивши, що спірна земельна ділянка знаходяться у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, тобто відноситься до земель водного фонду і не могла бути передана у приватну власність відповідно до вимог законодавства України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокурором неправильно обраний спосіб захисту порушених прав.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, своєю чергою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель водного фонду.

Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо належного способу захисту права держави у даній справі, як витребування земельної ділянки, є обґрунтованими, логічними та такими, що відповідають наведеним вимогам проаналізованого апеляційним судом законодавства.

Водночас, висновки суду першої інстанції про зворотне є помилковими з огляду на законодавчі зміни до Цивільного кодексу України, які визначили інший порядок захисту порушеного права держави, у випадку протиправного вибуття із її власності земельних ділянок.

Апеляційний суд надав оцінку питанню втручання держави у право власності ОСОБА_1 , констатувавши, що таке є виправданим, оскільки недотримання законодавчої заборони надання у приватну власність визначеної категорії земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.

Оскільки ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку в приватну власність безоплатно, у разі її витребування без попередньої компенсації її вартості він не понесе непропорційний тягар відповідальності за порушення порядку виділення земельної ділянки у власність. Відповідач може клопотати перед органами місцевого самоврядування про надання йому іншої земельної ділянки у порядку, встановленому законом. Крім цього, суд виходить з того, що відповідно до схеми розташування земельної ділянки, зробленої ФОП ОСОБА_3 , спірна земельна ділянка розташована не просто в межах прибережної захисної смуги, а у безпосередній близькості біля водойми – на березі озера «Вир». Відтак ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак (наявність водойми) знав або, проявивши розумну обачність, міг і зобов`язаний був знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.

На переконання колегії суддів, витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, не суперечить принципу «належного урядування» та не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц провадження № 14-2цс21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення до суду) визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звернувшись з цим позовом, прокурор зазначив, що Батуринська міська рада, як орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою, не вживала заходів щодо її повернення у власність держави і лише розглядатиме питання про витребування вказаної ділянки на пленарному засіданні.

Матеріали справи містять відповідь Батуринської міської ради від 18 серпня 2025 року на звернення прокурора, за змістом якої для здійснення витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 необхідне рішення сесії міської ради, яке надає повноваження на звернення до суду та визначає уповноважену особу, яка буде представляти інтереси (а.с.81), та повідомлення прокурора, надіслане Батуринській міській раді від 27 березня 2026 року, про намір звернутися до суду з цим позовом (а.с.84).

Водночас, матеріали справи не містять інформації про те, що орган місцевого самоврядування розглянув зазначене питання на сесії, а також ухвалив з цього приводу відповідне рішення. Ураховуючи те, що Батуринська міська рада наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржувала, доказів самостійного здійснення заходів, спрямованих на повернення спірної ділянки у власність держави не надала, а навпаки підтримала заявлений позов, тому прокуратура мала всі підстави для звернення з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки на користь держави в особі міської ради.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході перегляду даної справи.

Згідно із статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в загальному розмірі 4 992 грн (а.с.86, 98), за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 992 грн, а також 5 000 грн витрат, понесених на розроблення схеми розташування земельної ділянки згідно Договору №38/25 від 15 липня 2025 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури – задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року – скасувати.

Позовні вимоги першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки – задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7420310300:01:000:0463 площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (ЄРДПОУ 02910114) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 4992 грн та перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 4992 грн, а також 5 000 грн витрат, понесених за розроблення схеми розташування земельної ділянки згідно Договору №38/25 від 15 липня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий: Судді: