Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №127/6621/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/6621/26

Провадження № 22-ц/801/1894/2026

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 127/6621/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Сала Т.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Ходакової М.Г.

позивач: ОСОБА_1

відповідачі : КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради», Централізована бухгалтерія №3 департаменту освіти Вінницької міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради», централізованої бухгалтерії №3 департаменту освіти Вінницької міської ради, за участю третьої особи - департаменту освіти Вінницької міської ради про визнання протиправними наказів, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, -

встановив:

24.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради», централізованої бухгалтерії №3 департаменту освіти Вінницької міської ради за участю третьої особи - департаменту освіти Вінницької міської ради про визнання протиправними наказів, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати. Вказала, що вона працює на посаді заступника завідувача господарством у КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради». Згідно наказів КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №134 від 02.09.2019 року, №98-зп від 01.09.2020 року, №150-зп від 01.09.2021 року, №86-зп від 01.09.2021 року, №56-зп від 01.09.2023 року, №72-зп від 02.09.2024 року та №60-зп від 01.09.2025 року ОСОБА_1 встановлювалася надбавка за складність і напруженість у роботі у розмірі 50 % від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача закладу, з якими позивачка не була ознайомлена. Вважає такі накази незаконними, оскільки надбавка за складність, напруженість у роботі встановлюється працівникам у розмірі 50% посадового окладу працівника. Після проведення профспілковою організацією перевірки завідувачці КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» було рекомендовано добровільно усунути порушення в оплаті праці, однак виявлені порушення усунуті не були, разом з тим, наказом кого №106-зп від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 було встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 40 % від її посадового окладу, з яким вона була ознайомлена. 02.12.2025 року профспілкова організація працівників освіти і науки звернулася до департаменту освіти Вінницької міської ради із поданням №209-212 про усунення порушень права позивачки на оплату праці, у якому рекомендовано внести зміни до вищевказаних наказів та здійснити нарахування і виплату позивачці недоотриманої надбавки за складність і напруженість у роботі. Листом № 2 від 14 січня 2026 року завідувачка закладу повідомила профспілкову організацію про те, що при встановленні надбавки ОСОБА_1 у 2019–2025 роках діяла правомірно, а наказом №106-зп від 19.11.2025 року ОСОБА_1 встановлено надбавку у розмірі 40 % від посадового окладу ОСОБА_1 . Крім того, послалась на те що бухгалтерський облік та нарахування заробітної плати у закладі здійснюється Централізованою бухгалтерією №3 департаменту освіти Вінницької міської ради, яка забезпечувала нарахування спірної надбавки та формування відомостей на її виплату, у зв`язку із чим саме вказаний орган повинен здійснити перерахунок та виплату належних сум у разі задоволення позову. Враховуючи викладене , просила визнати протиправними та скасувати пункти наказів КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради», №134 від 02.09.2019 року, №98-зп від 01.09.2020 року, №150-зп від 01.09.2021 року, №86-зп від 01.09.2021 року, №56-зп від 01.09.2023 року, №72-зп від 02.09.2024 року та №60-зп від 01.09.2025 року в частині встановлення надбавки, а саме «від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача», а також зобов`язати централізовану бухгалтерію №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради нарахувати та виплатити їй надбавку за складність і напруженість у роботі з 02.09.2019 року по 01.12.2025 року у розмірі 50 % від її посадового окладу, виплатити їй різницю між виплаченою та нарахованою надбавкою за складність і напруженість у роботі за період з 02.09.2019 року по 01.12.2025 року ,з урахуванням індексації та компенсації витрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати.

Рішенням Вінницького міського суду від 26.05.2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити. Вказала, що вона не оспорювала право роботодавця на встановлення розміру надбавки, а ставила питання щодо правильності бази її нарахування відповідно до наказів роботодавця, якими надбавку визначено у розмірі 50 % посадового окладу, у зв`язку з чим суд фактично розглянув питання, яке не було предметом позову. Суд не надав належної оцінки неправильному застосуванню відповідачем п.п. «а» п. 4 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 року, оскільки надбавка за складність та напруженість у роботі має визначатися від посадового окладу працівника, а не від 50 % надбавки іншого працівника, а саме завідувача закладу, що не передбачено законодавством. Суд установив, що фактичне нарахування надбавки ОСОБА_1 здійснювалося не відповідно до положення спірних наказів , однак, попри це дійшов висновку про відсутність порушення прав позивачки, та відсутність підстав для скасування таких наказів що свідчить про суперечливість рішення. Окрім того, висновок суду щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, є необгрунтований , оскільки на момент ухвалення рішення діяло рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025 року, яким ч.1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних виплат визнано неконституційною.

Справу було призначено до розгляду на 20.08.2026 року о 14 год 00 хв, проте до зали судового засідання учасники не з`явилися. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі. Департамент освіти Вінницької міської ради також звернувся із заявою про розгляд справи без участі третьої сторони. Відповідно до відомостей з програми «Д-3» КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» отримало повідомлення про виклик до суду в підсистемі «Електронний суд» 04.07.2026 року. Централізована бухгалтерія №3 департаменту освіти Вінницької міської ради також отримало повідомлення про виклик також 04.07.2026 року в підсистемі «Електронний суд». Зв таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького міського суду від 26.05.2026 року вищезазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд ,встановивши відсутність порушення прав позивачки , виходив із того, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин без відсутності підстав для його поновлення. Суд констатував ,що саме по собі формулювання наказів щодо встановлення надбавки 50% від надбавки завідувача не призвело до порушення трудових прав ОСОБА_1 та не може бути самостійною підставою для скасування відповідних наказів. Разом з тим, позовні вимоги до центральної бухгалтерії №3 не можуть бути задоволені, оскільки остання не наділена повноваженнями щодо встановлення чи зміни розміру стимулюючих виплат працівникам закладу освіти, а лише здійснює бухгалтерське обслуговування та технічне нарахування виплат на підставі наказів роботодавця, а тому є неналежним відповідачем у даній справі.

Колегія суддів вважає, що із вказаними висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них ,неправильно застосувавши норми матеріального і порушивши норми процесуального права і відмовивши у задоволенні позову в зв`язку з пропуском строків позовної давності при цьому встановивши перед цим відсутність порушеного права ОСОБА_1 . Суд неправильно визначив предмет спору, оскільки позивачка не оспорювала право роботодавця встановлювати надбавку, а лише правильність її нарахування. Вважає, що надбавка їй повинна нараховуватися у розмірі 50% ,проте не від надбавки завідувача закладу , а згідно вимог підпункту «а» пункту 4 наказу МОН №557 - від посадового окладу позивачки.

Колегія суддів вважає ,що доводи апеляційної скарги хоча частково і заслуговують на увагу, проте не приводять до задоволення позовних вимог позивачки , виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що п.1.3 наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №134-зп від 02.09.2019 року встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 50% від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача заст. завід. з господарства ОСОБА_1 (а.с.7)

Пунктом 1.3 наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №98-зп від 01.09.2020 року встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 50% від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача заст. завід. з господарства Бабич Н.І.(а.с.8)

Згідно з п. 1.3 наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №150-зп від 01.09.2021 року встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 50% від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача заст. завід. з господарства Бабич Н.І.(а.с.9)

Пунктом 1.3 наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №86-зп від 01.09.2022 року встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 50% від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача заст. завід. з господарства Бабич Н.І.(а.с.10)

Згідно з п.1.3 наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №56-зп від 01.09.2023 року встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 50% від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача заст. завід. з господарства Бабич Н.І.(а.с.11)

Пунктом 1.3 наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №72-зп від 02.09.2024 року встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 50% від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача заст. завід. з господарства Бабич Н.І.(а.с.12)

Згідно з п.1.3 наказу КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №60-зп від 01.09.2025 року встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 50% від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача заст. завід. з господарства Бабич Н.І.(а.с.13)

Наказом КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» №106-зп від 19.11.2025 року ОСОБА_1 заступнику завідувача з господарства, встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі в розмірі 40% від посадового окладу з 01.12.2025 року. (а.с.14)

28.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови Вінницької обласної організації профспілки працівників освіти і науки в якій просила допомогти отримати не нараховані кошти заробітньої плати з 2011 року по 2025 року мотивуючи це тим, що їй нараховувалася надбавка за складність та напруженість в роботі на посаді завгоспа заступника завідуючої господарством у розмірі 50% від надбавки до окладу завідуючої КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» , що суперечить чинному законодавству. (а.с. 15)

У поданні Вінницької обласної організації профспілки працівників освіти і науки України № 209-212 від 02.12.2025 року до Департаменту освіти Вінницької міської ради у відповідь на заяву ОСОБА_1 зазначено, що з метою врегулювання вказаного конфлікту надано пораду завідувачу ДНЗ №42 видати наказ про повернення коштів недонарахованої надбавки за складність і напруженість у роботі завідувачу господарством Н.І. Бабич з 02.09.2019 року по 19.11.2025 року в розмірі 50% від встановленої їй ставки заробітньої плати та виплатити нараховану суму до 20.12.2025 року.(а.с.16-17).

У відповіді Вінницькій обласній організації профспілки працівників освіти і науки України на вище вказане подання завідувач КЗ «ДНЗ №42 ВМР», що з 2019 року по 2025 рік заступнику завідувача господарства ОСОБА_1 встановлено надбавку за складність і напруженість в роботі в розмірі 50% від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача, тобто ,завідувач 30% - ОСОБА_1 15% . Надбавка за складність, напруженість у роботі установлена згідно п.п. 2а п.4 наказу МОН України від 26.09.2005 року – у розмірі до 50% (15%) посадового окладу є неправомірним. (а.с.18).

Відповідно до положень ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Згідно зі статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ч.1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з ч.1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Згідно з частиною третьої статті 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2026 року у справі № 490/10970/23 дійшов висновку про те що норма ч.3 ст. 97 КЗпП України зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам. Власник має право самостійно вирішувати питання щодо збільшення, зменшення розміру премій, які виплачуються конкретним працівникам якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Пунктом 4 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 року передбачено, що керівники закладів освіти мають право встановлювати працівникам надбавки за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, складність та напруженість у роботі у розмірі до 50 % посадового окладу (ставки заробітної плати).

Підпунктом 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30.08.2002 року установлено надбавки працівникам: а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки): за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу.

Пунктом 4 Постанови № 1298 надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах: установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.

Пунктом 3 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти №102 від 15.04.1993 року передбачено, що установам і закладам освіти надано право вирішувати такі питання в галузі організації та оплати праці: встановлювати надбавки за високі творчі й виробничі досягнення залежно від особистого внеску кожного працівника в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці);

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 97 КЗпП України конкретні розміри надбавок, доплат, премій та інших виплат установлюються роботодавцем з дотриманням вимог законодавства, колективного договору та відповідних угод. Для працівників бюджетної сфери оплата праці здійснюється з урахуванням спеціального нормативного регулювання та в межах бюджетних асигнувань.

Пунктом 4 наказу МОН України №557 та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №1298 передбачено можливість установлення працівникам надбавки за складність і напруженість у роботі у розмірі до 50 % посадового окладу. При цьому конкретний розмір такої надбавки визначається керівником бюджетної установи в межах наданих йому повноважень та фонду оплати праці. Отже, право роботодавця встановлювати конкретний розмір надбавки не означає право визначати базу для її обчислення всупереч установленому нормативному порядку. Однак неправильне зазначення у наказах способу розрахунку надбавки саме по собі не дає підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 гарантовано надбавку саме у максимальному чи іншому конкретному розмірі, який вона вважає належним. Законодавством визначено лише граничний розмір такої надбавки — до 50 % посадового окладу, тоді як її конкретний розмір належить до повноважень роботодавця.

Як убачається з матеріалів справи, наказами КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» за 2019–2025 роки позивачці встановлювалася надбавка за складність і напруженість у роботі у розмірі 50 % від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача закладу. При цьому у подальшому самим роботодавцем було визнано, що такий порядок визначення надбавки не відповідав вимогам законодавства, оскільки надбавка фактично обчислювалася від надбавки іншого працівника, а не безпосередньо від посадового окладу позивачки.

Разом із тим ,сама по собі наведена обставина не свідчить про те, що роботодавець такий розмір надбавки від посадового окладу працівника визначив саме у 50% його окладу.

Позивач ОСОБА_2 вказаного не враховує і фактично ототожнює неправильно визначену базу розрахунку їй надбавки ,вважаючи незмінним її розмір– 50% і з безумовним виникненням у неї права на надбавку у розмірі 50 в іншому, визначеному нею розмірі. Проте такі висновки не випливають із наведених норм.

Суд обґрунтовано виходив із того, що конкретний розмір надбавки визначається КЗ «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» у межах його дискреційних повноважень Останнє визначило їй розмір надбавки у 50% від надбавки завідувачки, що не є правильним, проте рішення про розмір її надбавки саме від посадового окладу позивачки, роботодавець у наказі не визначав. Відтак ,сама по собі незгода ОСОБА_1 із способом її визначення не є законною підставою для визначення її у розмірі 50 % від її окладу і стягнення її суми з роботодавця.

При цьому посилання на встановлені обставини неправильності застосованого з 2019 по 2025 рік способу визначення надбавки, не змінює правової природи цієї виплати та не свідчить про те, що без прийнятого відповідачем рішення про конкретний розмір надбавки позивачці ,виходячи саме з її посадового окладу, позивачка автоматично набула право на надбавку у розмірі 50 % її посадового окладу.

Тому доводи апеляційної скарги про суперечність рішення суду через те, що суд встановивши неправильність нарахування надбавки, дійшов протилежного висновку про відсутність порушення прав позивачки, не заслуговують на увагу ,оскільки не вказують на наявність у ОСОБА_1 порушеного права.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для визнання висновків суду про відсутність порушеного права ОСОБА_1 неправильними, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в цій частині не вбачається.

Щодо позовних вимог до централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

02.01.2018 року між комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» та департаментом освіти Вінницької міської ради укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, відповідно до умов якого департамент освіти через структурний підрозділ централізовану бухгалтерію №3 здійснює бухгалтерське обслуговування закладу освіти.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначеного договору централізована бухгалтерія №3 забезпечує ведення бухгалтерського обліку, здійснення нарахувань та проведення виплат на підставі належним чином оформлених первинних документів і розпорядчих актів, поданих закладом освіти.

При цьому із положень договору, а також зі змісту правовідносин між сторонами убачається, що централізована бухгалтерія №3 не є роботодавцем позивача, не перебуває із нею у трудових правовідносинах та не наділена повноваженнями щодо самостійного визначення умов оплати праці працівників закладу освіти.

Відповідно до статті 97 КЗпП України та статті 15 ЗУ «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, умови встановлення доплат, надбавок та інших стимулюючих виплат визначаються роботодавцем у межах його компетенції та фонду оплати праці.

Згідно із підпунктом «а» пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 року право на встановлення надбавок за складність та напруженість у роботі належить керівнику закладу освіти.

Крім того, пунктом 3 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України №102 від 15.04.1993 року, передбачено, що встановлення доплат та надбавок належить до компетенції керівника установи.

Централізована бухгалтерія здійснює виключно бухгалтерське обслуговування закладу та проводить нарахування заробітної плати на підставі наказів керівника закладу і затверджених тарифікаційних списків. Матеріали справи не містять доказів того, що саме централізована бухгалтерія самостійно визначала розмір спірної надбавки або приймала рішення щодо умов оплати праці позивачки.

Враховуючи наведене, вимоги до централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, як відповідача у справі , є необґрунтованими, оскільки бухгалтерія не є роботодавцем позивачки ,не наділена повноваженнями щодо встановлення, а тому покладення на централізовану бухгалтерію обов`язку самостійно визначити та здійснити перерахунок надбавки у розмірі 50 % посадового окладу є безпідставним, а остання є неналежним відповідачем у даній справі.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновку суду про відмову у позові з підстав пропуску позивачкою строку позовної давності за даними вимогами ,частково заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.3 ч.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 04.03.2026 року у справі № 210/3451/17 дійшов висновку про те, що у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності. Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

У цій справі судом правильно встановлено відсутність порушеного права ОСОБА_1 , за захистом якого вона звернулася до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові , а тому висновок суду про відмову у позові у зв`язку із пропуском нею строку позовної давності не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Таким чином, ці доводи скарги заслуговують на увагу, оскільки за встановленої судом відсутності порушення права позивача підстави для застосування наслідків спливу позовної давності були відсутні ,а у задоволенні позову слід відмовити саме у зв`язку встановленою необґрунтованістю та відсутністю порушеного права.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно застосувавши позовну давність без попереднього встановлення обґрунтованості позовних вимог та факту порушення права ОСОБА_1 .. Застосування позовної давності можливе лише щодо обґрунтованої вимоги, право на захист якої існує. Таким чином, висновок суду про наявність підстав для застосування позовної давності є передчасним та зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду від 26.05.2026 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» та централізованої бухгалтерії №3 департаменту освіти Вінницької міської ради про визнання протиправними наказів, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, з підстав відсутності порушеного права ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

Т.Б. Сало