Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №126/1288/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/1288/26

Провадження № 22-ц/801/2133/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокуСправа № 126/1288/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Козюми Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області у складі судді Губка В. І. від 06 липня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення у справі відсутня) про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

встановив:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цією скаргою, за якою просив:

- визнати протиправною бездіяльність Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Бершадський ВДВС), яка полягає у відмові зняти арешти після завершення виконавчих проваджень № 45964108, № 54964527 та у відмові виключити відомості з Єдиного реєстру боржників;

- зняти арешт з нерухомого майна, яке йому належить на праві приватної власності в розмірі 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений 28 листопада 2017 року у межах виконавчого провадження № 54964527, номер запису про обтяження: 63657377, дата та час державної реєстрації: 26 лютого 2026 року;

- зобов`язати Бершадський ВДВС виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо наявності у нього заборгованості.

На обґрунтування доводів скарги покликався на те, що у травні 2026 року при зверненні до приватного нотаріуса для відчуження майна він дізнався про наявність обтяжень щодо належного йому нерухомого та рухомого майна, а також про внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру боржників. Зокрема в межах виконавчих проваджень № 45964108 від 2015 року та № 54964527 від 2017 року, які перебували на виконанні в Бершадському ВДВС, накладено заборони на відчуження майна. Підставою обтяження є рішення державного виконавця Бершадського ВДВС від 28 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № 54964527.

Зазначав, що про існування зазначених виконавчих проваджень та підстави їх відкриття йому відомо не було, тому що жодних повідомлень від стягувача чи органів ДВС він не отримував.

У відповідь на його звернення в Бершадському ВДВС роз`яснили, що в лютому 2026 року під час синхронізації систем реєстрації обтяжень із реєстрами нерухомості автоматично відобразилося обтяження щодо майна боржника. Зняти арешт у позасудовому порядку виконавець відмовився через знищення матеріалів завершених виконавчих проваджень у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

14 травня 2026 року його представник подав заяву про скасування арештів. У відповіді від 19 травня 2026 року Бершадський ВДВС повідомив, що на виконанні перебували:

- виконавче провадження № 54964527 (виконавчий напис № 9905 від 25 липня 2017 року; повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»);

- виконавче провадження № 45964108 (виконавчий лист № 126/4111/14 від 03 вересня 2014 року; повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Оскільки виконавчі провадження є завершеними, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання сплинули, а самі матеріали знищено, подальше існування арештів та записів у реєстрах є протиправним і порушує його право на мирне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 06 липня 2026 року скаргу задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Бершадського ВДВС, яка полягає у відмові зняти арешти після завершення виконавчих проваджень № 45964108, № 54964527 та у відмові виключити відомості з Єдиного реєстру боржників.

Знято арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності в розмірі 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений 28 листопада 2017 року у межах виконавчого провадження № 54964527, номер запису про обтяження: 63657377, дата та час державної реєстрації: 26 лютого 2026 року.

Зобов`язано Бершадський ВДВС виключити відомості з Єдиного реєстру боржників України щодо наявності заборгованості у ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчі провадження були завершені поверненням документів стягувачу ще у 2017 році, а самі матеріали вже знищені у зв`язку зі закінченням строку зберігання. Трирічний строк для повторного пред`явлення виконавчих документів до виконання сплив, а стягувач не вчиняв дій щодо стягнення боргу та поновлення строків. Збереження арештів за відсутності відкритих проваджень створює правову невизначеність і безпідставно обмежує право скаржника на мирне володіння, користування та розпорядження своїм майном, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Незняття арешту при фактичному припиненні процедури примусового виконання є протиправною бездіяльністю органу ДВС.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк»), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 06 липня 2026 року скасувати і постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалося на те, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність майна не свідчить про закінчення провадження і не створює для виконавця обов`язку знімати арешт чи виключати відомості з Єдиного реєстру боржників, тому що стягувач має право повторно пред`явити документ до виконання.

Державний виконавець діяв виключно в межах закону, тому висновок суду про його протиправну бездіяльність є помилковим. Арешт є необхідним забезпечувальним заходом для гарантування реального виконання судового рішення, а факт існування непогашеного боргу ОСОБА_1 підтверджений чинним судовим рішенням та виконавчим написом. Зняття арешту дозволить боржнику безперешкодно відчужити майно, що грубо порушить баланс інтересів сторін та унеможливить подальше стягнення.

Крім того суд першої інстанції безпідставно застосував норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який втратив чинність, а також судову практику, що стосується інших правовідносин – де відсутній матеріально-правовий спір та майнові претензії. Відмова у видачі дубліката виконавчого листа через пропуск строку не позбавляє банк права звернутися з клопотанням про поновлення таких строків за наявності поважних причин, а отже скасування арешту позбавляє кредитора законного права на захист.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права (стаття 376 ЦПК України).

Суд установив, що на виконанні у Бершадському ВДВС перебувало виконавче провадження № 45964108, відкрите на підставі виконавчого листа № 126/4111/14 від 03 вересня 2014 року, виданого Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 205 478 грн 56 к.

14 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 28 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, що підтверджується інформацією про виконавче провадження з Єдиного реєстру виконавчих проваджень.

Також на виконанні Бершадському ВДВС перебувало виконавче провадження № 54964527, відкрите на підставі виконавчого напису № 9905 від 25 липня 2017 року, виданого приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 730 866 грн 40 к.

26 жовтня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 28 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, що підтверджується інформацією про виконавче провадження з Єдиного реєстру виконавчих проваджень.

28 листопада 2017 року головним державним виконавцем Бершадського ВДВС у виконавчому провадженні № 54964527 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 травня 2026 року).

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 126/4111/14, у зв`язку із закінченням строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина перша статті 447-1 ЦПК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов`язковості виконання рішень є також засадою (основним принципом) виконавчого провадження (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягали примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, на час видачі судового рішення та виконавчого листа № 126/4111/14 були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», а на час видачі 25 липня 2017 року приватним нотаріусом виконавчого напису № 9905, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника – Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 48 Закону №1404-VIII установлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

У пункті 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи в судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIІІ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII, свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому. З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VI11).

Водночас частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені статтею 40 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та / або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас законодавець у Законі № 1404-VIII передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Отже за загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, тому що така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону №1404-VIII.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15, від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі №137/1649/17, від 29 березня 2023 року у справі №202/1182/22.

Із наведеного вище слідує, що законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, тому що таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження. Докази належного виконання рішення суду матеріали справи не містять.

У цій справі встановлено, що виконавчі провадження № 45964108 та № 54964527 були завершені шляхом повернення виконавчих документів стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги боржника суд першої інстанції помилково ототожнив повернення виконавчого документа стягувачу із закінченням виконавчого провадження та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зняття арештів та скасування записів у реєстрі боржників за відсутності правових підстав, передбачених законом.

З матеріалів справи видно, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за рішенням суду у справі № 126/4111/14 та виконавчим написом № 9905 залишається непогашеною, а матеріально-правовий спір між сторонами не вичерпано.

Апеляційний суд також зауважує, що відмова суду у видачі дубліката виконавчого листа (ухвала Бершадського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2019 року у справі № 126/4111/14) через пропуск строку не позбавляє кредитора права звертатися з клопотаннями про поновлення такого строку за наявності поважних причин, тому що розгляд питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до повного виконання рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц).

Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сплив трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для зняття арешту з майна та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, тому що сам по собі не припиняє цивільно-правового зобов`язання та не свідчить про погашення боргу.

За таких обставин державний виконавець Бершадського ВДВС діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а висновок суду першої інстанції про наявність у його діях протиправної бездіяльності є помилковим, тому що він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить вимогам статей 12, 37, 40, 59 Закону № 1404-VIII.

Таким чином ухвала Бершадського районного суду Вінницької області від 06 липня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 06 липня 2026 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 31 серпня 2026 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета