Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №677/1906/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/1906/25

Провадження № 11-кп/820/184/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025243800000214 від 28.08.2025 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначив у 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_9 ухвалено обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 15.12.2025.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Застосовано до ОСОБА_9 обмежувальні заходи, передбачені п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.

Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_9 програми для кривдників та контроль за її виконанням останнім покладено на Красилівську міську раду Хмельницької області.

Роз`яснено засудженому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, тягне за собою кримінальну відповідальність за статтею 390-1 КК України.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_9 на підставі ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 29.08.2025 у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжено ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 27.10.2025 до 25.12.2025 включно, змінено з тримання під вартою на особисте зобов`язання, та покладено на ОСОБА_9 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснено ОСОБА_9 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Звільнено ОСОБА_9 з-під варти в залі суду негайно.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув`язнення, починаючи з 28.08.2025 (дати затримання, вказаної у протоколі затримання) по 15.12.2025 (дата звільнення з-під варти) включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази по справі, а саме диск із відеозаписами ухвалено зберігати в матеріалах кримінального провадження.

За вироком суду 28.08.2025 близько 15:00 год. у кімнаті будинку АДРЕСА_1 , під час спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, між ОСОБА_9 та його співмешканкою ОСОБА_10 виникла суперечка через те, що він заборонив останній вживати алкогольні напої, у ході якої у ОСОБА_9 виник умисел на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.

З цією метою ОСОБА_9 28.08.2025, близько 15:05 год, знаходячись у кімнаті будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_10 та наніс їй один удар кулаком правої руки в лобну ділянку голови.

У подальшому, після нанесення вказаного удару, у ході триваючої словесної суперечки між ОСОБА_9 та співмешканкою ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, взявши поруч з диваном відрізок металевої арматури, підійшов до ОСОБА_10 та, утримуючи вказану арматуру у правій руці, наніс нею один удар в ліву частину голови ОСОБА_10 , після якого остання впала на підлогу та втратила свідомість.

Внаслідок вищевказаних протиправних діянь ОСОБА_9 , пов`язаних із застосуванням фізичного насильства відносно співмешканки ОСОБА_10 , яка відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є постраждалою від домашнього насильства, останній заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, травматичного субдорального крововиливу, забою головного мозку важкого ступеню, субдуральної гематоми лівої півкулі головного мозку, синців навколо лівого ока по типу окуляра, забійної рани лоба, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_9 в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 6 років позбавлення волі, зарахувавши у строк відбуття покарання час перебування під вартою з 28.08.2025 по 15.12.2025 з розрахунку один день тримання під вартою - один день позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.121 КК України, у виді 5 років позбавлення волі та одночасно звільняючи його на підставі ст.75 КК України від відбування поарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки, суд першої інстанції не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення ОСОБА_9 до вчиненого та особу обвинуваченого.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 суд визнав: вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд безпідставно визнав обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_12 – щире каяття, оскільки така обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства.

Обвинувачений ОСОБА_9 в ході його допиту у судовому засіданні на запитання головуючого судді вказав, що визнає свою провину, погодився надати покази, разом з тим при його допиті, на думку сторони обвинувачення, проявив нещирість, бажання щось приховати, особливо враховуючи покази свідка ОСОБА_13 .

Суд першої інстанції при призначенні покарання не в порвній мірі врахував досудову доповідь органу пробації, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення.

Так, згідно висновків органу пробації, викладених у досудовій доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення та дуже високу оцінку ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, виправлення ОСОБА_9 без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійсними без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Згідно даних, що характеризують особу ОСОБА_9 , останній в силу ст.89 КК України раніше не судимий, разом з тим обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Будучи звільненим з місць позбавлення волі 04.11.2016 обвинувачений належних висновків для себе не зробив та 28.08.2025 вчинив новий умисний тяжкий злочин, пов`язаний із застосуванням фізичного насильства.

Суд також врахував думку потерпілої ОСОБА_10 , яка просила не позбавляти волі ОСОБА_9 , з тих мотивів, що він періодично працює, отримує певні грошові кошти, дохід їх сім`ї складався саме з таких коштів, тим самим утримуючи потерпілу.

Така позиція потерпілої не має належного обґрунтування, оскільки з неї слідує, що вона перебувала у матеріальній залежності від ОСОБА_9 , та така позиція не повина бути врахована судом та не є достатньою підставою для застосування ст.75 КК України.

Призначене обвинуваченому покарання не є достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, думку прокурора на підтримку доводів поданої ним апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Вирок суду прокурором оскаржується лише в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, а тому відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції переглядається лише в цій частині.

Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненому кримінальному правопорушенні при викладених у вироку обставинах доведена і не оскаржується жодним учасником судового процесу, в тому числі і самим обвинуваченим.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст.121 КК України КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, є вірною.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Разом з тим, вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, призначаючи ОСОБА_9 покарання, судом першої інстанції враховано, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, обставини, які пом`якшують покарання такі, як щире каяття, тому призначив таке ближче до мінімальної межі санкції статті за якою притягується до відповідальності з іспитовим строком.

Також судом враховано і обтяжуючі обставини такі як: вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Однак судом першої інстанції не враховано, що діями обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілій ОСОБА_14 , були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Також суд першої інстанції не впоній мірі врахував досудову доповідь, надану органом пробації, згідно якої орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб), оскільки обвинувачений ОСОБА_9 , відповідно до обвинувального акту, вчинив насильницький злочин, який є тяжким, виправлення цієї особи без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Також на думку колегії суддів, позиція потерпілої ОСОБА_14 не є визначальною, оскільки вона перебувала у матеріальній залежності від ОСОБА_9 , та така позиція не є достатньою підставою для застосування ст.75 КК України.

Судом першої інстанції не в повній мірі було враховано, що ОСОБА_9 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, вчиненив кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, та перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Ці дані про особу обвинуваченого дають колегії суддів підстави вважати, що доводи апеляційної скарги прокурора про неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими та вважати призначене покарання ОСОБА_9 явно несправедливим через м`якість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_9 слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, з урахуванням санкції кримінального закону, за яким кваліфіковані його злочинні дії, та вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст.407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2025 року відносно ОСОБА_9 , в частині призначення покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити за ч.1 ст.121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_9 зарахувати строк попереднього ув`язнення, з 28.08.2025 по 15.12.2025 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: