Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №676/4923/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/4923/26

Провадження № 33/820/685/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Годнюка С.М., апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Годнюка С.М. на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 15 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн.,

в с т а н о в и л а:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 18 травня 2026 року близько 12 год. 15 хв. в с.Зіньківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, перебуваючи в громадському місці, поблизу гуртожитку, що розташований по вул. Підзамецька, 26, висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В поданій апеляційній скарзі захисник Годнюк С.М. просить постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 15 липня 2026 року скасувати, а провадження щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Стверджує, що у протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 нібито висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, із матеріалів справи не вбачається, які саме висловлювання вважаються нецензурними, кому саме та в який момент вони були адресовані, у чому полягали порушення громадського порядку, у чому саме проявилося порушення спокою інших громадян, які конкретно дії ОСОБА_1 , крім словесного конфлікту, становили дрібне хуліганство. При цьому, звертає увагу на те, що жоден із допитаних свідків не навели конкретних нецензурних висловлювань ОСОБА_1 . Водночас, сам ОСОБА_1 заперечив використання нецензурної лайки щодо ОСОБА_2 .

Звертає увагу і на те, що показання свідків не підтверджують факту порушення громадського порядку та спокою громадян. Зокрема свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили наявність словесної суперечки, однак - не вживання конкретних нецензурних слів.

Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції фактично поклав в основу постанови суду показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте не враховував того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували попередні конфліктні відносини, які виникли у зв`язку з розглядом справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 125 КК України, в якому потерпілою була ОСОБА_2 , 25 травня 2026 року він був визнаний винним за даною статтею та з нього було стягнено моральну шкоду.

Також, зазначає, що суд безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_7 , посилаючись на те, що вона перебуває із ОСОБА_1 у дружніх відносинах. Водночас, сам факт знайомства, дружніх відносин не означає автоматичної недостовірності її пояснень. При цьому, ОСОБА_7 була безпосереднім очевидцем події та вказувала на те, що ОСОБА_1 лише висловився щодо зачіски чергової гуртожитку.

Разом з тим, стверджує, що суд не встановив, у чому саме полягало порушення громадського порядку і спокою громадян, що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Зокрема, свідок ОСОБА_4 не зазначила про порушення її спокою, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили лише короткочасну словесну суперечку. При цьому, жодних даних про тривале порушення громадського порядку, створення істотних перешкод іншим громадянам, агресивні дії чи інші подібні дії матеріали справи не містять.

Сторона захисту також акцентує увагу на тому, що згідно постанови суду ОСОБА_1 перебував на вулиці поблизу гуртожитку, що не належить до громадського місця відповідно до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу та здоров`я населення».

Окремо, захисник звертає увагу на те, що у поясненнях свідка ОСОБА_5 зазначено нею дату подій - 19.05.2026 року, проте відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення подія відбувалася 18.05.2026 року.

Також, сторона захисту зазначає, що суд зобов`язаний був встановити склад адміністративного правопорушення, щодо кожної інкримінованої дії.

Водночас, сторона захисту порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 15 липня 2026 року, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не володіє спеціальними юридичними знаннями, не був обізнаний із встановленим законом строком та порядком апеляційного оскарження судового рішення, а тому самостійно не міг належним чином реалізувати своє право на подання апеляційної скарги. Лише після звернення до центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, ознайомлення захисника з матеріалами справи та узгодження з ним правової позиції, сторона захисту отримала можливість подати апеляційну скаргу. А тому, вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду підлягає поновленню.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та захисник Годнюк С.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задоволити з підстав, викладених у ній.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважали постанову суду законною.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступних висновків.

Мотиви суду.

Згідно з ст.294 ч.2 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 15 липня 2026 року була постановлена постанова суду за участі ОСОБА_1 , із апеляційною скаргою захисник Карасьова О.М. звернувся 12.08.2026 року, після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, те що звернення за професійною правничою допомогою та подальше ознайомлення захисника з матеріалами справи об`єктивно потребували певного часу, а також з метою забезпечення права ОСОБА_1 на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та приходить до висновку про необхідність його поновлення.

Відповідно до положень ст. 294 ч. 7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст.ст.252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Згідно зі ст.173 КУпАП адміністративним правопорушення є дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Громадський порядок загалом визначається як безпечний стан в громадських місцях, гарантія вільного використання кожним громадянином своїх прав і свобод, а також додержання громадських місць в умовах, що не заважають трудовій діяльності, відпочинку та спокою громадян. Образливе чіпляння до будь-якої особи, словесне хуліганство, грубе ставлення до оточуючих не загрожує життю та здоров`ю людей, проте, вчинення таких дій, перш за все, знижує рівень людського спілкування, ображає людську гідність, завдає моральної шкоди духовному стану особи або суспільству.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22 грудня 2006 року, при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з`ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.

За результатами апеляційного перегляду провадження, апеляційний суд вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП підтверджується даними:

-протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД №421770 та ВАД №273340 від 11 червня 2026 року, відповідно до яких 18 травня 2026 року близько 12 год. 15 хв. в с.Зіньківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, перебуваючи в громадському місці, поблизу гуртожитку, що розташований по вул. Підзамецька, 26, ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП (а.с.1, 25).

-колективною заявою ОСОБА_2 та інших громадян від 19.05.2026 року (а.с.2);

-письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 11.06.2026 року, згідно яких вбачається, що 18.05.2026 року близько 12 год.15 хв. в АДРЕСА_2 , поблизу гуртожитку ОСОБА_1 виражався в сторону ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нецензурною лайкою (а.с.5);

-письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 11.06.2026 року, відповідно до яких 18.05.2026 року близько 12 год.15 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 словесно ображав та нецензурно висловлювався в її сторону та ОСОБА_2 (а.с.6);

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 02.06.2026 року, згідно яких 18.05.2026 року близько 12 год.15 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ображав її незенцурною лайкою, а ОСОБА_3 образливими словами, у зв`язку з тим, що вона була свідком у суді у справі про його обвинувачення (а.с.9).

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Відомостей які б підтверджували їх фальсифікацію матеріали справи не містять. Тому у суду немає підстав ставити наведені докази під сумнів.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого 173 КУпАП.

Доводи апелянта про те, щоматеріали справи не містять відомостей про конкретні висловлювання ОСОБА_1 , які були нецензурними, не зазначено, кому саме та за яких обставин вони були адресовані, а також про те, що жоден із допитаних у справі свідків не навів їх змісту, апеляційний суд відкидає, з огляду на наступне.

Як вбачається із пояснень ОСОБА_8 від 11 червня 2026 року, остання показала, що у зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення час та місці ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою у бік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5). ОСОБА_3 у своїх поясненнях також підтвердила, що ОСОБА_1 словесно ображав її та ОСОБА_2 , висловлюючись у їхній бік нецензурною лайкою (а.с.6). При цьому, ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 ображав її нецензурною лайкою, а ОСОБА_3 - образливими словами (а.с.9). Отже, доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять відомостей про те, кому саме та коли були адресовані відповідні висловлювання, спростовуються їх безпосереднім змістом. У матеріалах справи чітко визначені час, місце, особи, щодо яких були спрямовані дії ОСОБА_1 , а також характер його поведінки. Водночас, відсутність у поясненнях свідка, потерпілих дослівного відтворення конкретних нецензурних слів не спростовує самого факту їх використання. Вимога про обов`язкове дослівне наведення кожного висловлювання не випливає зі змісту ст. 173 КУпАП та не є необхідною умовою для встановлення факту вчинення дрібного хуліганства.

Щодо заперечень ОСОБА_1 факту використання нецензурної лайки на адресу ОСОБА_2 , то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки такі пояснення є позицією особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Водночас, доводи ОСОБА_1 спростовуються узгодженими між собою відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які послідовно вказували на використання ним нецензурної лайки щодо потерпілих за обставин, викладених у протоколі.

Доводи сторони захисту про те, що свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили наявність словесної суперечки, однак - не вживання конкретних нецензурних слів, тобто вони не підтверджують факту порушення громадського порядку та спокою громадян, апеляційний суд відхиляє, оскільки факт використання ОСОБА_1 нецензурної лайки підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 та потерпілих, які безпосередньо вказали на такі обставини.

Посилання сторони захисту на наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередніх конфліктних відносин, що виникли у зв`язку з розглядом кримінального провадження за ст. 125 КК України, за яким ОСОБА_1 було визнано винним та з нього стягнуто моральну шкоду, не є підставою для визнання показань ОСОБА_2 недостовірними чи такими, що не можуть бути покладені в основу судового рішення. Наявність таких відносин підлягає врахуванню при оцінці доказів, однак не свідчить про заінтересованість потерпілої у повідомленні неправдивих відомостей. При цьому, її пояснення узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема поясненнями свідка ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_3 .

Щодо посилань апелянта на те, що суд безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_7 , посилаючись на її дружні відносини із ОСОБА_1 , то апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 висловився щодо зачіски чергової гуртожитку. Однак, такі пояснення, на думку апеляційного суду, не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, зокрема поясненнями ОСОБА_4 та потерпілих, які безпосередньо підтверджують факт використання ОСОБА_1 нецензурної лайки та словесних образ.

Твердження про те, що суд не встановив, у чому саме полягало порушення громадського порядку і спокою громадян, оскільки свідок ОСОБА_4 не зазначила про порушення її спокою, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили лише короткочасну словесну суперечку, апеляційний суд відхиляє, оскільки порушення громадського порядку у цьому випадку полягало у вчиненні ОСОБА_1 у громадському місці словесних образ та використанні нецензурної лайки на адресу потерпілих. Посилання у показаннях окремих свідків на короткочасність конфлікту, не спростовують встановлених обставин та не виключають наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Апеляційний суд також не приймає до уваги і те, що місце, де відбувся конфлікт із ОСОБА_2 - «поблизу гуртожитку» не належить до громадського місця відповідно до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу та здоров`я населення», оскільки з матеріалів справи вбачається, що конфлікт відбувся поблизу гуртожитку, тобто у місці, доступному для перебування інших осіб, що підтверджується наявністю очевидців події. Отже, характер та обставини місця вчинення правопорушення дають підстави вважати його громадським місцем у розумінні ст. 173 КУпАП.

Щодо тверджень захисту про те, що у поясненнях свідка ОСОБА_5 зазначено дату події - 19.05.2026 року, тоді як відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення подія мала місце 18.05.2026 року, то колегія суддів вважає зазначену розбіжність несуттєвою, оскільки вона стосується лише дати події та не спростовує інших встановлених обставин, які узгоджуються з сукупністю досліджених у справі доказів. Отже, ця неточність не ставить під сумнів достовірність пояснень свідка та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або містили порушення судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є надуманими, і спростовуються наведеними доказами.

Всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, були предметом ретельного дослідження та аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення по справі апеляційна скарга не містить і апеляційним судом не встановлено.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.173КУпАП у виді штрафу в розмірі 85 грн., відповідає положенням ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 15 липня 2026 року -залишити без задоволення.

Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 15 липня 2026 рокупро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова є остаточною, набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.

Суддя: