Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №2-294/11 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 2-294/11

Провадження № 22-ц/820/1773/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю представниці стягувача Кравченко Ю.Ю.,

боржниці ОСОБА_1 ,

представника боржниці Залуцького В.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва І.М. (далі – приватний виконавець Терлеєв І.М.).

ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2011 року у справі №2-294/11 стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») заборгованість за кредитом у сумі 270 398 євро 73 євроценти, пеню у сумі 46 326 грн 76 коп. На підставі цього рішення 24 листопада 2011 року суд видав виконавчий лист №2-294/11, який було неодноразово пред`явлено на виконання до державної виконавчої служби.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 березня 2012 року у справі №2-1295/2012 стягнуто з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №SAMDN03000032952164 від 1 квітня 2010 року в сумі 334 264 грн 02 коп. і 1 820 грн судових витрат. На підставі цього рішення 27 червня 2012 року суд видав виконавчий лист №2-1295/2012, який було неодноразово пред`явлено на виконання до державної виконавчої служби.

Приватний виконавець Терлеєв І.М. постановами від 30 березня 2023 року відкрив виконавче провадження №71430057 з виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №2-1295/2012 від 27 червня 2012 року та виконавче провадження №71430472 з виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №2-294/11 від 24 листопада 2011 року. Постановою приватного виконавця Терлеєва І.М. від 31 березня 2023 року ці виконавчі провадження були об`єднані в одне зведене виконавче провадження №71432948.

При цьому приватний виконавець Терлеєв І.М. не мав законних підстав для відкриття виконавчих проваджень, оскільки органи державної виконавчої служби, які раніше відкривали виконавчі провадження, допустили пропуск строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання без відповідного рішення суду про поновлення стягувачу пропущених строків.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

визнати протиправними дії приватного виконавця Терлеєва І.М. щодо примусового виконання виконавчого листа №2-294/11 від 24 листопада 2011 року та виконавчого листа №2-1295/2012 від 27 червня 2012 року, виданих Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області;

скасувати постанову приватного виконавця Терлеєва І.М. про відкриття виконавчого провадження №71430057 з виконання виконавчого листа №2-1295/2012 від 27 червня 2012 року про стягнення з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №SAMDN03000032952164 від 1 квітня 2010 року в сумі 334 264 грн 02 коп. і 1 820 грн судових витрат;

скасувати постанову приватного виконавця Терлеєва І.М. про відкриття виконавчого провадження №71430472 з виконання виконавчого листа №2-294/11 від 24 листопада 2011 року про стягнення з неї та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитом у сумі 270 398 євро 73 євроцентів, пені у сумі 46 326 грн 76 коп.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд керувався тим, що виконавчі листи Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №2-294/11 від 24 листопада 2011 року та №2-1295/2012 від 27 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 неодноразово пред`являлися на виконання до органів державної виконавчої служби та поверталися стягувачу. Оскільки вказані виконавчі листи були востаннє повернуті стягувачу 22 червня 2020 року та повторно подані на виконання 30 березня 2023 року, то трирічний строк пред`явлення виконавчих документів до виконання не сплив. При цьому ОСОБА_1 не оскаржувала дії та рішення органів державної виконавчої служби про відкриття виконавчих проваджень і повернення виконавчих документів, а тому відсутні підстави вважати такі дії та рішення неправомірними. Відтак оскаржувані постанови були прийняті приватним виконавцем Терлеєвим І.М. відповідно до закону.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційних скарг

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить: внести зміни до мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції в частині встановлених фактичних обставин щодо руху виконавчих листів; доповнити встановлені судом першої інстанції обставини справи шляхом відображення повного ланцюга пред`явлення виконавчих листів до виконання, зокрема: виконавчий лист №2-1295 пред`явлено в 2014 році, у зв`язку з чим прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №42185055 від 20 лютого 2014 року; 20 червня 2-14 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №42185055; виконавчий лист №2-294/11 пред`явлено до виконання в 2015 році, у зв`язку з чим прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №46121932 від 20 січня 2015 року; 31 грудня 2015 року прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №46121932; встановити у мотивувальній частині ухвали повну хронологію руху виконавчих документів (пред`явлення, повернення, та повторного пред`явлення) на підставі наявних у справі доказів; залишити без змін ухвалу суду першої інстанції в іншій частині. При цьому АТКБ «Приватбанк» послалося на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» мотивована тим, що суд першої інстанції ретельно не дослідив всі наявні докази щодо пред`явлення виконавчих листів до виконання та не відобразив у повному обсязі фактичні обставини руху виконавчих документів, що призвело до неповного формування мотивувальної частини ухвали. Таке неповне встановлення обставини справи ускладнює правильне розуміння хронології виконавчих дій та не забезпечує повного та всебічного відображення обставин виконавчих проваджень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу про задоволення скарги посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строки пред`явлення виконавчих листів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №2-294/11 від 24 листопада 2011 року та №2-1295/2012 від 27 червня 2012 року до виконання пропущено стягувачем, у зв`язку з чим приватний виконавець Терлеєв І.М. неправомірно відкрив виконавчі провадження та почав примусове виконання судових рішень. Суд першої інстанції не дотримався норм чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість скарги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

АТ КБ «Приватбанк» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просить її відхилити. При цьому АТ КБ «Приватбанк» вказало на правомірність оскаржуваних дій приватного виконавця Терлеєва І.М. та пропуск ОСОБА_1 строку для подання скарги на дії приватного виконавця.

ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк».

Приватний виконавець Терлеєв І.М. не висловив своєї позиції щодо поданих апеляційних скарг.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не застосував норми статей 126, 449 ЦПК України, статті 74 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із залишенням скарги на дії та рішення приватного виконавця без розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2011 року у справі №2-294/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТКБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом у сумі 270 398 євро 73 євроценти, пеню у сумі 46 326 грн 76 коп.

На підставі цього рішення 24 листопада 2011 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №2-294/11, який неодноразово пред`являвся стягувачем на виконання до органів державної виконавчої служби.

Приватний виконавець Терлеєв І.М. постановою від 30 березня 2023 року відкрив виконавче провадження №71430472 з виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №2-294/11 від 24 листопада 2011 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 березня 2012 року у справі №2-1295/2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТКБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №SAMDN03000032952164 від 1 квітня 2010 року в сумі 334 264 грн 02 коп. і 1 820 грн судових витрат.

На підставі цього рішення 27 червня 2012 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №2-1295/2012, який неодноразово пред`являвся стягувачем на виконання до органів державної виконавчої служби.

Приватний виконавець Терлеєв І.М. постановою від 30 березня 2023 року відкрив виконавче провадження №71430057 з виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №2-1295/2012 від 27 червня 2012 року.

Постановою приватного виконавця Терлеєва І.М. від 31 березня 2023 року виконавчі провадження №71430057 та №71430472 об`єднані у зведене виконавче провадження №71432948.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін і диспозитивність (частина третя статті 2 ЦПК України).

В силу статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено статтею 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В силу статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом, що ухвалив це рішення. Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли сторона виконавчого провадження вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.

При прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватись у першу чергу основним завданням цивільного судочинства, яким є ефективний захист прав та інтересів особи. Для реалізації цієї мети суд забезпечує дотримання основних засад (принципів) цивільного судочинства, до яких, зокрема, відносяться рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і диспозитивність цивільного процесу.

Сторони виконавчого провадження зобов`язані реалізувати свої права та виконати свої обов`язки в межах установлених законом або судом процесуальних строків. Законом встановлено десятиденний строк для подання стороною виконавчого провадження скарги на дії та рішення державного чи приватного виконавця. Цей строк обчислюється з дня, коли сторона виконавчого провадження дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Закінчення строку на подання скарги тягне за собою втрату стороною виконавчого провадження права на вчинення такої процесуальної дії. Водночас, якщо суд визнає причини пропуску процесуального строку поважними, то такий строк підлягає поновленню на підставі відповідного клопотання заявника. За відсутності такого клопотання скарга сторони виконавчого провадження залишається судом без розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 4 листопада 2022 року у справі №761/38464/20 зазначив, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19 зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

У цій же постанові Верховний Суд вказав, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

У справі, що переглядається: постановою приватного виконавця Терлеєва І.М. від 30 березня 2023 року відкрито виконавче провадження №71430472 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» коштів у розмірі 270 398 євро 73 євроцентів і 46 326 грн 76 коп. на виконання виконавчого листа №2-294/11 від 24листопада 2011 року; постановою приватного виконавця Терлеєва І.М. від 30 березня 2023 року відкрито виконавче провадження №71430057 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» коштів у розмірі 334 264 грн 02 коп. і 1 820 грн на виконання виконавчого листа №2-1295/2012 від 27 червня 2012 року.

У скарзі, яка подана до суду 14 листопада 2025 року, ОСОБА_1 зазначила, що їй стало відомо про відкриття приватним виконавцем Терлеєвим І.М. указаних виконавчих проваджень лише 3 жовтня 2025 року. При цьому ОСОБА_1 не зверталася до суду з клопотанням про поновлення строку для подання скарги.

Водночас із заяви ОСОБА_1 на адресу приватного виконавця Терлеєва І.М. (т. 3 а.с. 16) слідує, що заявниця отримала копії матеріалів виконавчих проваджень №71430057 і №71430472 29 вересня 2025 року. Саме від цієї дати ОСОБА_1 могла довідатись про дії та рішення приватного виконавця Терлеєва І.М. щодо відкриття виконавчих проваджень, які є предметом оскарження.

Відтак ОСОБА_1 повинна була подати до суду скаргу у строк до 9 жовтня 2025 року.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою з пропуском строку, встановленого статтею 74 Закону №1404-VIII і статтею 449 ЦПК України, при цьому не навела поважних причин його пропуску та не просила поновити цей строк, то подану нею скаргу слід залишити без розгляду.

Суд першої інстанції помилково розглянув скаргу ОСОБА_1 по суті заявлених вимог і не вирішив обґрунтоване клопотання АТ КБ «Приватбанк» про залишення скарги без розгляду.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановлена ним ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 377, 381, 382, 384, 389, 390, 449 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» і ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2026 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва Івана Миколайовича залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 1 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.М. Костенко

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Чевилюк З.А.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27