Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №473/1471/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1471/26

РІШЕННЯ

іменем України

"01" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ

в березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим в його інтересах адвокатом Глушич Інною Іванівною, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 листопада 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики. За умовами договору відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 у борг 11000,00 доларів США та зобов`язався повернути борг до 07 листопада 2025 року, а також сплатити проценти за користування позикою у розмірі 1,0 % річних від суми позики, а в разі порушення взятих на себе зобов`язань щодо погашення заборгованості сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення коштів, позивач просив стягнути з нього:

- борг за договором позики від 07 листопада 2023 року в розмірі 11000,00 доларів США,

- проценти за користування позикою в розмірі 330,00 доларів США.

В судове засідання представниця позивача адвокат Глушич І.І. не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 07 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір позики. За умовами договору відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 у борг 11000,00 доларів США та зобов`язався повернути борг до 07 листопада 2025 року, а також сплатити проценти за користування позикою у розмірі 1,0 % річних від суми позики, а в разі порушення взятих на себе зобов`язань щодо погашення заборгованості сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законом, зокрема з договорів та інших правочинів.

З положень ст.ст.1046,1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Зі змісту договору позики від 07 листопада 2023 року (підписаному сторонами) вбачається воля сторін на укладення договору позики. Цим договором підтверджено фактичне отримання відповідачем від позивача коштів у розмірі 11000,00 доларів США, а також встановлено строк повернення позики.

Таким чином, між сторонами дійсно виникли відносини позики.

Положення ч.ч. 1-3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Крім цього, згідно ч.ч. 1-3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст.1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання.

Відповідач визнав факт невиконання своїх зобов`язань за договором позики щодо своєчасного повернення коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 11000,00 доларів США боргу за договором позики.

При цьому, про можливість стягнення з позичальника позикового боргу у тій валюті, у якій надавалася позика неодноразово приходила до висновку Велика Палата Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц та №373/2054/16-ц).

Водночас, при стягненні боргу в іноземній валюті суд не повинен одночасно зазначати відповідний еквівалент в національній валюті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі 723/304/16-ц).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики в розмірі, встановленому договором, а в разі, якщо договором не встановлений розмір процентів - на рівні облікової ставки Національного банку України протягом встановленого договором періоду користування коштами.

Водночас, за загальним правилом позикового зобов`язання, після закінчення узгодженого в договорі строку користування позикою нарахування позикових процентів припиняється, а підлягають застосуванню передбачені ст. 625 ЦК України наслідки порушення грошового зобов`язання.

Вимог щодо застосування передбачених ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання позивач не заявляв. Водночас, застосування вказаних наслідків на час вирішення спору (під час дії воєнного стану) є неможливим згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню узгоджені сторонами проценти за користування позикою (за період з 07 листопада 2023 року до 07 листопада 2025 року) у розмірі 220,60 доларів США (11000,00 х 1 % /365 х 732).

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 4927,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 99 %).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , борг за договором позики від 07 листопада 2023 року в розмірі 11000,00 доларів США, проценти за користування позикою в розмірі 220,60 доларів США, а всього 11220,60 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 4927,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан