Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №640/34767/21 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

справа №640/34767/21

адміністративне провадження № К/990/17909/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

судді: Тацій Л.В., Кравчук В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (ухвалену у складі колегії суддів Ганечко О.М., Василенка Я.М., Сорочка Є.О.) у справі № 640/34767/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про визнання протиправною та нечинною постанови, -

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст обставин справи

1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до суду з позовом (з урахуванням зміни предмету позову) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України», третя особа 1) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Оператор ГРС «Дніпрогаз», третя особа 2), в якому просило визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП № 1909 від 29 жовтня 2021 року у частині підпункту першого пункту 1 щодо внесення змін до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) та пункту 3 щодо внесення змін до Правил постачання природного газу (далі - постанова НКРЕКП № 1909).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані положення постанови НКРЕКП № 1909 суперечать положенням Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (тут і далі - Закон № 329-VIII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), прийняті з порушенням порядку підготовки регуляторних рішень та порушують права позивача, як постачальника «останньої надії». Також позивач зауважив, що відповідач не оприлюднив проєкту прийнятої спірної постанови, чим порушив право позивача на подання зауважень та пропозиції щодо змін до проєкту регуляторного акта. Крім того, вказав, що спірна постанова всупереч вимог чинного законодавства прийнята без проведення консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та покладає на позивача додатковий обов`язок постачати природний газ, як постачальником «останньої надії» операторам газорозподільчої системи (далі - ГРС) для покриття об`ємів фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРС.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 23 вересня 2024 року адміністративний позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що:

- формально відповідач дотримався процедури підготовки спірної постанови, що має ознаки регуляторного акта, водночас, первинна суть та мета відповідного проєкту не відповідає кінцевій суті та меті фактично прийнятої відповідачем постанови № 1909;

- зміст спірних пунктів 1 та 3 прийнятої відповідачем постанови не відповідає наведеним у проєкті постанови, опублікованій разом з матеріалами для обговорення 18 серпня 2021 року. Так, проєкт постанови передбачав, зокрема, внесення доповнень до Кодексу ГТС, а саме: пункт 2 глави 5 розділу IV після абзацу сімнадцятого мав бути доповнений двома новими абзацами: вісімнадцятим та дев`ятнадцятим (підпункт 1 пункту 1 проєкту). Однак, прийнята відповідачем спірна постанова (підпункт 1 пункту 1 та пункт 3) передбачає заміну у пункті 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС в абзацах сьомому, восьмому, десятому, дванадцятому, доповнення після абзацу дванадцятого новим абзацом тринадцятим, а також передбачає зміни у пункті 3 розділу VІ Правил постачання природного газу;

- спірна постанова (підпункт 1 пункту 1 та пункт 3) містить зміни та доповнення до інших положень Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу ніж ті, що були запропоновані, обґрунтовані, надіслані Секретаріату Енергетичного Співтовариств та підготовлені відповідно до статті 15 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (тут і далі - Закон № 1540-VIII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин);

- прийняті відповідачем зміни та доповнення до Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу (підпункт 1 пункту 1 та пункт 3 спірної постанови) фактично змінили умови постачання природного газу постачальниками «останньої надії», поклавши на них обов`язок постачати газ операторам ГРС для покриття об`ємів (обсягів) фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат (далі - ВТР) природного газу в ГРС;

- відповідач самостійно розширив коло суб`єктів (споживачів), яким постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу, що суперечить вимогам статті 15 Закону № 329-VIII, оскілки вказаний закон не відносить оператора ГРС до споживача;

- первинний проєкт постанови та прийнята постанова у спірній частині є різними за змістом та метою, отже, після внесення до первинного проєкту відповідних змін відповідач мав повторно провести процедуру, передбачену статтею 15 Закону № 1540-VIII, а також провести консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства щодо відповідних змін, однак, цього не зробив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2025 року задовольнив апеляційні скарги НКРЕКП та ТОВ «Оператор ГТС України», скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Задовольняючі апеляційні скарги та відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що положення Кодексу ГТС відносять операторів ГРС до числа споживачів, які, як і інші категорії споживачів, можуть купувати природний газ, в т.ч. і у постачальника «останньої надії», а тому висновок суду першої інстанції про те, що Регулятор самостійно розширив коло споживачів, неправомірно включивши до їх числа операторів ГРС, які не можуть бути споживачами, не узгоджується з положеннями Закону № 329-VIII, Кодексу ГРМ та Кодексу ГТС.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував те, що внесення змін до Правил постачання природного газу та Кодексу ГТС належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, яка відповідно до статті 4 Закону № 329-VIII є Регулятором та здійснює державне регулювання ринку природного газу у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Також суд зазначив, що НКРЕКП дотрималася процедури оприлюднення та проведення публічного обговорення проєкту спірної постанови, визначеної статтею 15 Закону № 1540-VIII, оскільки ця норма дає право Регулятору проводити повторне оприлюднення та обговорення у разі подальшого внесення суттєвих змін до проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, але не встановлює такого обов`язку.

На цій підставі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірна постанова НКРЕКП № 1909 відповідає критеріям правомірності, а тому позовні вимоги щодо визнання її нечинною не підлягають задоволенню.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. У квітні 2025 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» подало касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та залишити у силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 640/34767/21.

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

4. Як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - з питання:

- застосування статті 15 Закону № 1540-VIII у сукупності з положеннями статей 12, 15 Закону № 329-VIII про те, що у разі якщо первинний проєкт постанови та прийнята постанова НКРЕКП у спірній частині є різними за правовим змістом та метою, то після внесення до первинного проєкту відповідних кардинальних змін та доповнень, чи повинна була НКРЕКП повторно провести процедуру, передбачену статтею 15 Закону № 1540-VIII, а також провести консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства щодо відповідних змін у силу положень статей 12 та 15 Закону № 329-VIII;

- застосування норм Закону № 329-VIII (пунктів 17, 21, 31, 37 частини першої статті 1, статті 15, частини третьої статті 40), пункту 4 розділу ІІІ Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25 лютого 2016 року № 236 (тут і далі - Методика № 236 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), пункту 1.3 Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 6 листопада 2020 року № 2033 (тут і далі - Методика № 2033 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), пункту 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС щодо того, що виробничо-технологічні втрати/витрати природного газу не належать до обсягів природного газу, які використовуються оператором ГРС для власних потреб, а оператор ГРС вважатиметься споживачем лише у випадку використання ним природного газу для власних потреб.

Також скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові від 03 вересня 2020 року у справі № 140/2033/18, про те, що якщо під час реалізації процедур погодження регуляторного акта, акт зазнав змін, які мають регуляторний характер, зазначений проєкт потребує повторної реалізації процедур, у тому числі оприлюднення.

Позиція інших учасників справи

5. 23 та 26 травня 2025 року НКРЕКП та ТОВ «Оператор ГТС України» подали відзиви на касаційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України», в яких зазначають про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просять залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи 1 на спростування доводів касаційної скарги про порушення відповідачем процедури проведення обговорення проєкту спірного регуляторного акта вказують на те, що у серпні 2021 року проєкт спірної постанови № 1909 був оприлюднений на вебсайті Регулятора, а 7 жовтня 2021 року відбулося відкрите обговорення зауважень та пропозицій, наданих до проєкту постанови НКЕРЕКП № 1909, за результатами якого складено протокол отриманих пропозицій та зауважень до проєкту рішення від 07 жовтня 2021 року № 156- п/2021, а також таблицю узгоджених позицій до проєкту постанови НКРЕКП № 1909. З огляду на це, у відзивах зазначається, що НКРЕКП ухвалила остаточний текст постанови № 1909 саме за результатом розгляду зауважень та пропозицій, наданих ТОВ «Оператор ГТС України».

Таким чином, представники відповідача та третьої особи 1 вважають, що НКРЕКП дотрималася процедури, визначеної статтею 15 Закону № 1540-VIII, яка передбачає: 1) первинне опублікування проєкту рішення; 2) отримання зауважень та пропозицій від зацікавлених суб`єктів; 3) їх відкрите обговорення; 4) публікація протоколу відкритого обговорення із узгодженою позицією щодо прийняття чи відхилення Регулятором зауважень та пропозицій до проєкту рішення.

Так само на спростування доводів касаційної скарги про необхідність обов`язкового повторного проведення консультації із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, у відзивах зазначається, що суд апеляційної інстанції правильно врахував: 1) факт проведення консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства (що не заперечується жодною зі сторін та підтверджується матеріалами справи, зокрема, листами НКРЕКП від 03 вересня 2021 року № 10061/16.3.2/7-21 та Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 17 вересня 2021 року № UA/U/jko//17- 09- 2021), 2) положення законодавства, якими не передбачено проведення повторних консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та 3) судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема викладену в постанові від 31 травня 2023 року у справі № 640/5884/19, яка підтверджує відсутність у Регулятора обов`язку проведення повторних консультацій.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо неправомірності змісту спірної постанови НКРЕКП № 1909, у відзивах зазначається, що положення Кодексу ГТС (які не оскаржуються ТОВ «ГК «Нафтогаз України») чітко відносять операторів ГРС до числа споживачів, які, як і інші категорії споживачів, можуть купувати природний газ, в т.ч. і у постачальника «останньої надії», а тому твердження скаржника про те, що Регулятор самостійно розширив коло споживачів, неправомірно включивши до їх числа операторів ГРС, які не можуть бути споживачами, суперечить положенням Закону № 329-VIII, Кодексу ГРС та Кодексу ГТС, з чим також погодився і суд апеляційної інстанції.

НКРЕКП додатково у відзиві на касаційну скаргу також зазначає, що положення постанови № 1909 не обмежують оператора ГРС у реалізації свого права на закупівлю природного газу у постачальника природного газу чи оптового продавця, а навпаки спрямовані на забезпечення безперебійного постачання природного газу операторам ГРС для фізичного балансування ГРС, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРС.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Суди попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів установили, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» строком на три роки, як переможця конкурсу.

18 серпня 2021 року відбулося засідання НКРЕКП, на якому було схвалено проєкт рішення, що має ознаки регуляторного акта, а саме, постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» (затвердження Змін до Кодексу ГТС, Кодексу ГРС, Правил постачання природного газу, Типового договору транспортування природного газу та Типового договору розподілу природного газу).

Відповідно до повідомлення про оприлюднення проєкту, що має ознаки регуляторного акту, постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», опублікованого 18 серпня 2021 року, зазначено, що цей проєкт разом з аналізом його регуляторного впливу, обґрунтуванням та порівняльною таблицею оприлюднені з метою одержання зауважень і пропозицій шляхом розміщення на офіційному вебсайті НКРЕКП в мережі Інтернет.

Згідно з текстом проєкту постанови НКРЕКП, зокрема її пунктом 1, у Кодексі ГТС, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1378/27823:

1) пункт 2 глави 5 розділу IV після абзацу сімнадцятого доповнити двома новими абзацами вісімнадцятим та дев`ятнадцятим такого змісту:

«Споживачі, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» та по яких оператором газорозподільної системи або оператором газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) не було надано інформацію постачальнику «останньої надії» в порядку, строки та обсязі, визначених цим пунктом, виключаються з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії». До таких споживачів не застосовуються заходи з припинення (обмеження) подачі природного газу, у тому числі направлення оператором газотранспортної системи оператору газорозподільної системи повідомлення про припинення (обмеження) подачі природного газу на об`єкт споживача.

Якщо оператор газорозподільної системи або оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) у подальшому надав зазначену інформацію в порядку та обсязі, визначених цим пунктом, реєстрація споживача в Реєстрі постачальника «останньої надії» здійснюється на наступну газову добу та за умови відсутності споживача в Реєстрі іншого постачальника». У зв`язку з цим абзаци вісімнадцятий та дев`ятнадцятий вважати відповідно абзацами двадцятим та двадцять першим.

Пунктом 3 проєкту постанови НКРЕКП передбачено розділ ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827, після пункту 23 доповнити новим пунктом 24 такого змісту:

« 24. У випадку якщо місячна сума остаточних щодобових алокацій відборів/споживання по споживачу є від`ємною, постачальник зобов`язаний здійснити перерахунок вартості наданих послуг постачання природного газу за такий місяць та на обсяги, які дорівнюють цій сумі. Перерахунок здійснюється за ціною нарахування вартості послуги постачання споживачу в місяці, в якому місячна сума остаточних щодобових алокацій відборів/споживання по споживачу є від`ємною. У такому випадку фактичні обсяги споживання природного газу відрізняються від нарахованих обсягів постачання природного газу». У зв`язку з цим пункти 24-40 вважати відповідно пунктами 25-41.

У повідомленні від 18 серпня 2021 року зазначалося, що зауваження та пропозиції до проєкту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, слід надсилати у письмовому та електронному вигляді у форматах doc, docx за формою згідно з додатком 1 Порядку проведення відкритого обговорення проєктів рішень НКРЕКП, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2017 року № 866 (далі - Порядок № 866), на адресу: НКРЕКП, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19; e-mail: kulakovska@nerc.gov.ua. При цьому, наголошено, що зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб приймаються до 03 вересня 2021 року включно у письмовому та електронному вигляді.

Згідно з обґрунтуванням до питання про схвалення проєкту постанови та аналізу впливу проєкту постанови, окрім іншого, передбачається вдосконалення механізмів функціонування постачальника «останньої надії» в частині врегулювання ситуації у випадку ненадання операторами газорозподільних систем постачальнику «останньої надії» інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», вдосконалення розрахунку вартості договірної потужності та застосування плати за її перевищення, що сприятиме ефективнішому виконанню постачальником «останньої надії» функції з безперебійного постачання природного газу кінцевим споживачам, які в силу об`єктивних обставин залишились без постачальника природного газу.

Метою прийняття проєкту постанови зазначено внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на ринку природного газу, у частині: вдосконалення механізмів функціонування постачальника «останньої надії»»; зниження фінансового навантаження на замовників послуг транспортування; зменшення обсягів небалансів в газотранспортній системі; захисту прав побутових споживачів при здійсненні взаєморозрахунків між постачальниками/операторами ГРС та споживачами природного газу.

Відповідно до листа Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 17 вересня 2021 року № REG-UA/U/jko//17-09-21 на лист НКРЕКП від 03 вересня 2021 року № 10061/16.3.2/7-21, яким надіслано вищевказаний проєкт постанови щодо підготовлених змін до Кодексу ГТС, Кодексу ГРС, Правил постачання природного газу, Типового договору транспортування природного газу та Типового договору про розподіл природного газу, зазначено, що в принципі вітається коригування, спрямоване на захист побутових споживачів у випадках помилок, допущених оператором системи транспортування або розподілу, і розподіл витрат за такі помилки на суб`єкти, які відповідальні за них. Крім того, положення, спрямовані на зменшення дозволеної різниці між номінованою та використаною потужністю, коли йдеться про комерційне балансування, а також більш суворі положення, пов`язані з прогнозами невимірюваних поставок, можуть бути визнані наміром зменшити небаланси та несанкціоновані відбори, і в такому випадку підтримуються. Хоча один і той самий суб`єкт, який надав послуги згідно з зобов`язаннями щодо надання державних послуг, сьогодні надає послуги постачальника останньої надії, ці дві послуги не можуть бути взаємно повторюваними; тобто Секретаріат не бачить необхідності включати постачальника останньої надії до винятків, передбачених Типовим договором транспортування природного газу.

Відповідно до повідомлення, опублікованого на офіційному вебсайті НКРЕКП 01 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону № 1540-VIII, оприлюднюються узагальнені зауваження і пропозиції до проєкту постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», що має ознаки регуляторного акту, які були отримані від фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб у період з 18 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року включно. Особам, які надали зауваження та пропозиції до проєкту постанови, за 3 робочі дні до проведення відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) НКРЕКП буде направлено листи-запрошення щодо проведення відкритого обговорення. Повідомлялося, що відкрите обговорення (розгляд зауважень та пропозицій) проєкту постанови відбудеться 07 жовтня 2021 року о 17.00 у приміщенні НКРЕКП (м. Київ, вул. Смоленська, 19, к. 123).

Відповідно до повідомлення, опублікованого на офіційному вебсайті НКРЕКП 30 листопада 2021 року, на виконання Порядку № 866, у приміщенні НКРЕКП 07 жовтня 2021 року відбулося відкрите обговорення зауважень та пропозицій, наданих до проєкту постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», що має ознаки регуляторного акта. За результатами проведеного заходу оприлюднюється протокол відкритого обговорення (розгляд зауважень та пропозицій) вищезазначеного проєкту постанови разом з таблицею узгоджених позицій до проєкту постанови НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта. Проєкт постанови НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, та матеріали оприлюднені на офіційному вебсайті НКРЕКП у мережі Інтернет http://www.nerc.gov.ua/proyekti-rishen?&name= Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП.

Зі змісту паперової копії примірника протоколу від 07 жовтня 2021 року № 156-п/2021 відкритого обговорення проєкту постанови НКРЕКП суди попередніх інстанцій установили, що цей проєкт розроблено з метою оптимізації положень нормативно-правових актів, які регулюють діяльність на ринку природного газу, у частині вдосконалення механізмів функціонування постачальника «останньої надії»», зниження фінансового навантаження на замовників послуг транспортування, зменшення обсягів небалансів в газотранспортній системі, захисту прав побутових споживачів при здійсненні взаєморозрахунків між постачальниками/операторами ГРС та споживачами природного газу.

Запропонованим проєктом постанови передбачається вдосконалення механізмів функціонування постачальника «останньої надії» у частині врегулювання ситуації у випадку ненадання операторами газорозподільних систем постачальнику «останньої надії» інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а також вдосконалення розрахунку вартості договірної потужності та застосування плати за її перевищення, що сприятиме ефективнішому виконанню постачальником «останньої надії» функції з безперебійного постачання природного газу кінцевим споживачам, які в силу об`єктивних обставин залишились без постачальника природного газу.

У протоколі також зазначено, що у визначений строк, а саме - з 18 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року включно, до проєкту постанови були надані пропозиції та зауваження від громадянина, ТОВ «Торгова електрична компанія», Асоціації газовидобувних компаній, АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Херсонгаз», ТОВ «Київські енергетичні послуги», Асоціація газового ринку, ТОВ «Акспо України», ТОВ «Одесагаз-постачання», АТ «НАК «Нафтогаз України», АТ «Харківгаз», АТ «Київгаз», АТ «Одесагаз», ТОВ «Оператор ГТС України», АТ «Укргазвидобування», ТОВ «ЙЕ Енергія», Асоціація постачальників енергоресурсів, АТ «Житомиргаз», АТ «Черкасигаз», АТ «Чернігівгаз» та АТ «Донецькоблгаз».

Під час проведення відкритого обговорення із суб`єктами ринку природного газу та іншими організаціями відбулося детальне і обґрунтоване обговорення наданих зауважень та пропозицій до проєкту постанови із попереднім зазначенням позиції НКРЕКП щодо їх врахування, часткового врахування або відхилення.

Ураховуючи вищезазначене, надані суб`єктами ринку природного газу та іншими заінтересованими особами зауваження та пропозиції, які стосувались суті зазначеного проєкту постанови, були детально розглянуті в ході проведення відкритого обговорення та за результатами їх розгляду були враховані, частково враховані або відхилені із зазначенням мотивів відхилення.

У зв`язку з наведеним вирішили відкриті обговорення проєкту постанови, проведені на засадах гласності та відкритості, вважати такими, що відбулися.

НКРЕКП прийнято постанову від 29 жовтня 2021 року № 1909 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», спірними положеннями якої є:

підпункт 1 пункту 1, яким внесені такі зміни до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС:

в абзаці сьомому слова та знаки «або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії,» замінити знаками та словами «, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи»;

в абзаці восьмому після слова «реномінації» доповнити словами та знаками «діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця»;

в абзаці десятому після слів «теплової енергії» доповнити словами та знаком «, та оператора газорозподільної системи»;

в абзаці дванадцятому після слова «споживача» доповнити словами «або оператора газорозподільної системи»;

після абзацу дванадцятого доповнити новим абзацом тринадцятим такого змісту:

«На наступну газову добу після реєстрації оператора газорозподільної системи в реєстрі споживачів іншого постачальника, крім постачальника «останньої надії», або підтвердження номінації оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, на газову добу D до 15:00 UTC (17:00 за київським часом) години для зимового періоду та 14:00 UTC (17:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (D-1), оператор газорозподільної системи автоматично виключається з реєстру споживачів постачальника «останньої надії».».

У зв`язку з цим абзаци тринадцятий - дев`ятнадцятий вважати відповідно абзацами чотирнадцятим - двадцятим

пункт 3, яким до внесені зміни до пункту 3 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827:

абзац перший викласти в такій редакції:

« 3. Постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках:»;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

«відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи);».

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Одним із доводів касаційної скарги є те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 15 Закону № 1540-VIII у сукупності з положеннями статей 12, 15 Закону № 329-VIII у частині необхідності повторного проведення НКРЕКП процедури обговорення проєкту постанови та консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, якщо після врахування пропозицій та зауважень зміст проєкту такої постанови зазнав суттєвих змін.

9. Надаючи правову оцінку цим доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції положень статті 15 Закону № 1540-VIII у системному зв`язку з положеннями статей 12, 15 Закону № 329-VIII, колегія суддів керується таким.

10. Порядок підготовки рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, визначений статтею 15 Закону № 1540-VIII.

11. Згідно з положеннями частини першої цієї статті підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

12. Частиною другою статті 15 Закону № 1540-VIII визначено, що кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб.

13. Повідомлення про оприлюднення проекту рішення повинно містити: 1) стислий виклад змісту проекту рішення 2) поштову та електронну адресу, на які можуть надсилатися зауваження та пропозиції; 3) інформацію про спосіб оприлюднення проекту рішення та відповідного аналізу впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект рішення та аналіз його впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений Регулятором); 4) інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб; 5) інформацію про спосіб надання органами державної влади, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями та іншими заінтересованими особами зауважень та пропозицій.

14. Оприлюднення проекту рішення Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту.

15. Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 1540-VIII строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проектів рішень, встановлюється Регулятором і не може становити менше 10 днів та більше трьох місяців з дня оприлюднення відповідних проектів рішень. Обчислення такого строку розпочинається з дня оприлюднення відповідних проектів рішень.

16. Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов`язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.

17. У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.

18. Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.

19. Порядок розгляду зауважень та пропозицій до проєктів рішень НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, визначений главою 3 Порядку № 866.

20. Зокрема, згідно з пунктами 3.1-3.3 глави 3 Порядку № 866 підготовка проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», та відповідно до Регламенту НКРЕКП.

21. У разі отримання зауважень та пропозицій до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, їх розгляд проводиться після закінчення строку подання зауважень та пропозицій та їх оприлюднення.

22. Зауваження та пропозиції до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, подаються у письмовому та/або електронному вигляді у форматах doс, docx за формою згідно з додатком 1.

23. Після опрацювання зауважень та пропозицій до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, розробник за погодженням з Головою або членом НКРЕКП відповідно до розподілу обов`язків надає до Управління інформації та комунікації НКРЕКП для розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП у мережі Інтернет:

зауваження та пропозиції до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, та попередню позицію НКРЕКП у формі таблиці згідно з додатком 2;

копії листів, які містять зауваження та пропозиції, надані органами державної влади, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями та іншими заінтересованими особами (інформація про осіб надається із урахуванням положень Закону України «Про захист персональних даних»).

24. Указані матеріали надаються розробником одним файлом у форматі zip, rar (таблиця зауважень та пропозицій у текстовому форматі doc, docx та копії листів одним файлом у форматі pdf) не пізніше ніж за 3 робочі дні до проведення відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) та в той же день Управлінням інформації та комунікації НКРЕКП розміщуються на офіційному веб-сайті НКРЕКП у мережі Інтернет разом з повідомленням про дату проведення відкритого обговорення, яка була запропонована розробником.

25. Відповідно до статті 3.7 глави 3 Порядку № 866 на відкритому обговоренні (розгляді зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, обговорюються зауваження та пропозиції, надані до проекту рішення у письмовому та/або електронному вигляді у встановлений строк та наведені в таблиці, їх обґрунтування, а також пропозиції НКРЕКП та інших учасників щодо їх можливого врахування.

26. Пунктом 3.10 глави 3 Порядку № 866 передбачено, що результати відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП оформлюються протоколом, у якому зазначаються дата проведення відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій), прізвище та ініціали, посада та місце роботи учасників відкритого обговорення та розгляду зауважень та пропозицій, назва проекту рішення НКРЕКП, що підлягає відкритому обговоренню.

27. Додатком до нього є таблиця (додаток 3), в якій зазначаються зауваження та пропозиції, що враховуються та не враховуються, редакція спірної частини проекту рішення/частини проекту рішення, до якої висловлено зауваження (пропозиції) та мотиви їх відхилення/спосіб врахування. Протокол підписується керівником розробника.

28. Згідно з положеннями пункту 3.11 глави 3 Порядку № 866 розробник подає протокол відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП та таблицю, в якій зазначаються зауваження та пропозиції, що враховуються та не враховуються, в електронному вигляді у форматі pdf до Управління інформації та комунікації для оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП у мережі Інтернет не пізніше 3 робочих днів до прийняття НКРЕКП рішення, що має ознаки регуляторного акта.

29. Після оприлюднення протоколу відкритого обговорення (розгляду зауважень та пропозицій) проекту рішення НКРЕКП та таблиці, в якій зазначаються зауваження та пропозиції, що враховуються та не враховуються, до проекту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, можуть бути внесені виключно редакційні правки.

30. Пунктом 3.12 глави 3 Порядку № 866 визначено, що у разі внесення до проекту рішення суттєвих змін НКРЕКП може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.

31. Аналогічні положення передбачені у пункті 11.13 розділу 11 Регламенту НКРЕКП, затвердженому постановою НКРЕКП від 06 грудня 2016 року № 2133 (далі - Регламент НКРЕКП), відповідно до якого у разі внесення до проекту рішення суттєвих змін НКРЕКП може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього. Питання щодо необхідності повторного оприлюднення проекту рішення НКРЕКП вирішується на засіданні НКРЕКП.

32. Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що обов`язковими етапами процедури підготовки проєкту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, є оприлюднення проєкту такого акта з метою отримання та розгляду зауважень і пропозицій до нього, а також публічне обговорення зауважень та пропозицій, складання порівняльної таблиці та протоколу за підсумком обговорення. Водночас, законодавством не визначено обов`язку НКРЕКП повторно проводити таку процедуру у разі внесення до проєкту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, суттєвих змін, оскільки використання законодавцем слова «може» повторно провести процедуру оприлюднення свідчить про надання НКРЕКП дискреційного повноваження, а не встановлення імперативної вимоги.

33. Отже, стаття 15 Закону № 1540-VIII у системному зв`язку з положеннями пункту 3.12 глави 3 Порядку № 866 та пункту 11.13 розділу 11 Регламенту НКРЕКП не дає підстав для висновку про обов`язковість повторного оприлюднення проєкту рішення НКРЕКП, яке має ознаки регуляторного акта, лише через внесення до нього змін, а питання правомірності таких змін і необхідності повторного проходження відповідних процедур має вирішуватися з урахуванням змісту самих змін, їх впливу на предмет та правове регулювання проєкту і вимог спеціального законодавства.

34. З огляду на таке, колегія суддів вважає, що сам по собі факт внесення після публічного обговорення змін до проєкту постанови НКРЕКП № 1909 не означає порушення статті 15 Закону № 1540-VIII та інших положень законодавства внаслідок непроведення повторного обговорення відповідного проєкту.

35. Аналогічні висновки стосуються і повторного проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

36. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 329-VIII правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

37. За змістом частини п`ятої статті 15 Закону № 329-VIII Регулятор затверджує правила для постачальника «останньої надії» і типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» після консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

38. Як установили суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, прийняттю постанови НКРЕКП № 1909 передувала розробка її проєкту, розміщення цього проєкту на сайті з метою отримання зауважень та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, а також проведення відкритого обговорення проєкту постанови, за участі всіх суб`єктів ринку природного газу, які надали зауваження та пропозиції до проєкту рішення НКРЕКП, узагальнення пропозицій та зауважень у табличці та протоколі з подальшим їх опрацюванням.

39. Крім того, суди установили і не є спірним у справі, що Регулятор провів консультацію із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, що підтверджується листом Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 17 вересня 2021 року № REG-UA/U/jko//17-09-2021.

40. Таким чином, з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обстави справи та на підставі системного аналізу положень статті 15 Закону № 1540-VIII, глави 3 Порядку № 866, розділу 11 Регламенту НКРЕКП, а також частини четвертої статті 12 та частини п`ятої статті 15 Закону № 329-VIII, Суд робить висновок про те, що НКРЕКП дотрималася установленої законодавством процедури оприлюднення та обговорення проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, та проведення консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

41. При цьому, визначальним для вирішення питання про необхідність проведення повторного оприлюднення проєкту постанови НКРЕКП № 1909 є не лише зіставлення окремих положень первинного проєкту та остаточної редакції постанови, а оцінка характеру внесених змін у їх системному зв`язку із предметом та заявленою метою регуляторного акта.

42. Установлені судами попередніх інстанцій зміни в остаточній редакції спірної постанови НКРЕКП № 1909, хоча й уточнили та розширили конкретні способи нормативного регулювання функціонування постачальника «останньої надії», однак, їх внесення не свідчить про зміну предмета та загальної регуляторної мети проєкту постанови, якою є вдосконалення механізмів функціонування постачальника «останньої надії», забезпечення належного функціонування ринку природного газу та безперебійності його постачання, а тому не дають підстав вважати, що НКРЕКП фактично прийняла принципово нове рішення, що має ознаки регуляторного акта, з порушенням процедур, установлених статтею 15 Закону № 1540-VIII та статтями 12 і 15 Закону № 329-VIII.

43. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 вересня 2020 року у справі № 140/2033/18, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спір у справі № 140/2033/18 стосувався порядку прийняття іншого, ніж у справі, яка розглядається, виду регуляторного акта, а саме - визначення тарифів на проїзд в громадському транспорті. З огляду на те, що порядок прийняття такого акта урегульований іншими нормами законодавства, ніж ті, що регулюють прийняття регуляторних актів НКРЕКП, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 вересня 2020 року у справі № 140/2033/18, не є застосовними до спору, що виник у справі, яка розглядається.

44. Такими чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати, що НКРЕКП під час розробки, оприлюднення, обговорення та ухвалення спірної постанови № 1909 порушила визначену законодавством процедуру.

45. Що стосується необхідності повторного проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, колегія суддів враховує, що змісту листа Секретаріату Енергетичного Співтовариства від 17 вересня 2021 року № REG-UA/U/jko//17-09-21 суди попередніх інстанцій установили, що Секретаріат був належним чином поінформований НКРЕКП про комплекс запропонованих змін до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу, та висловив щодо них свою позицію. При цьому Секретаріат не обмежився зауваженнями щодо окремих положень, а в цілому схвально оцінив регуляторне спрямування запропонованих змін, зокрема щодо захисту побутових споживачів у разі помилок операторів систем, розподілу витрат за такі помилки між відповідальними суб`єктами, зменшення небалансів та несанкціонованих відборів, а також окремо висловив позицію щодо функціонування постачальника «останньої надії». Отже, зміни, внесені НКРЕКП до остаточного тексту постанови, стосувалися того самого предмета регулювання - удосконалення функціонування ринку природного газу та механізмів постачальника «останньої надії», щодо яких Секретаріат уже був консультований і висловив свою позицію.

46. Оскільки касаційне провадження у цій справі було відкрито з огляду на відсутність правового висновку Верховного Суду, зокрема щодо положень статті 15 Закону № 1540-VIII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) у сукупності з положеннями статей 12, 15 Закону № 329-VIII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), Суд зазначає, що в аспекті спірних правовідносин, що виникли у цій справі, положення зазначених норм слід розуміти так: внесення до проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, змін саме по собі не зумовлює обов`язку Регулятора повторно проводити процедуру його оприлюднення, збору та розгляду зауважень і пропозицій, оскільки стаття 15 Закону № 1540-VIII надає Регулятору право, а не встановлює обов`язок вчинення таких дій; якщо внесені зміни залишаються пов`язаними з предметом та первинно визначеною метою регулювання і не свідчать про фактичне формування нового, самостійного за предметом та метою регуляторного рішення, НКРЕКП вправі прийняти остаточну редакцію без повторного оприлюднення проєкту. Водночас положення статей 12, 15 Закону № 329-VIII не встановлюють обов`язку повторного консультування із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства кожного разу, коли до проєкту рішення вносяться зміни, а тому відсутність повторних консультацій за таких обставин сама по собі не свідчить про порушення процедури прийняття рішення.

47. Іншим доводом касаційної скарги є неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пунктів 17, 21, 31, 37 частини першої статті 1, статті 15, частини третьої статті 40 Закону № 329-VIII, пункту 4 розділу ІІІ Методики № 236, пункту 1.3 Методики № 2033, пункту 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС.

48. Перевіряючи наведені доводи касаційної скарги, Суд керується таким.

49. У пунктах 17, 21, 31, 37 частини першої статті 1 Закону № 329-VIII наведені такі визначення:

оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

оптовий покупець - суб`єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання;

природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпчика і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією

споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

50. Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 329-VIII у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.

51. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

52. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

53. Частиною другою статті 15 Закону № 329-VIII передбачено, що постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

54. Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».

55. Згідно з частиною третьою статті 15 Закону № 329-VIII ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», що затверджуються Регулятором.

56. Частиною третьою статті 40 Закону № 329-VIII визначено, що для проведення розрахунків за послуги розподілу природного газу оператори газорозподільних систем відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги розподілу природного газу.

57. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

58. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за послуги розподілу природного газу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

59. Забороняється зарахування коштів за послуги розподілу природного газу на інші рахунки.

60. Оператори газорозподільних систем передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за послуги розподілу природного газу.

61. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання доводиться уповноваженим банком до відома підприємств поштового зв`язку, споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування на офіційному веб-сайті уповноваженого банку. Оператори газорозподільних систем протягом 10 робочих днів інформують замовників послуг розподілу природного газу про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

62. Оплата послуг з розподілу природного газу здійснюється шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за послуги розподілу природного газу. У разі перерахування коштів за послуги з розподілу природного газу на інші рахунки оператора газорозподільних систем, ніж поточні рахунки із спеціальним режимом використання, отримувачі повинні самостійно перерахувати ці кошти на такі поточні рахунки із спеціальним режимом використання у триденний строк після їх отримання, але не раніше дня відкриття таких поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

63. Кошти щоденно перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за послуги розподілу природного газу, відкритих в установах уповноваженого банку операторами газорозподільних систем, згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими Регулятором, виключно на:

1) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи.

64. Такий розподіл коштів передбачає, за відсутності простроченої заборгованості оператора газорозподільної системи перед оператором газотранспортної системи, перерахування у повному обсязі коштів на поточний рахунок оператора газорозподільної системи.

65. У разі виникнення простроченої заборгованості оператора газорозподільної системи перед оператором газотранспортної системи у розмірі, що перевищує 20 відсотків витрат, що забезпечують покриття вартості газу на технологічні та власні потреби такого оператора газорозподільної системи, передбачених Регулятором у складі річної планованої тарифної виручки від здійснення діяльності з розподілу природного газу у поточному році, оператор газотранспортної системи звертається до Регулятора. Регулятор протягом п`яти робочих днів приймає рішення про внесення змін до нормативів розподілу коштів для погашення такої заборгованості. Такі зміни мають передбачати перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок оператора газотранспортної системи у розмірі не більше 80 відсотків тарифної виручки від здійснення діяльності з розподілу природного газу такого оператора газорозподільної системи, але у розмірі не менше суми витрат, що забезпечують покриття вартості газу на технологічні та власні потреби такого оператора газорозподільної системи, передбачених Регулятором у складі річної планованої тарифної виручки від здійснення діяльності з розподілу природного газу у поточному році та планового прибутку у поточному році, до повного погашення його заборгованості перед оператором газотранспортної системи.

66. Перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок оператора газотранспортної системи не обмежує право оператора газотранспортної системи щодо стягнення в судовому порядку простроченої заборгованості та притягнення боржника до іншої відповідальності відповідно до законодавства.

67. На кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення.

68. На кошти, що обліковуються за зазначеними рахунками, не накладається арешт, а операції за такими рахунками не підлягають зупиненню.

69. Пунктом 4 розділу ІІІ Методики № 236 визначено, що до складу планованих прямих матеріальних витрат включаються витрати, пов`язані з:

використанням палива, електроенергії та природного газу на власні потреби. Величина таких витрат визначається з урахуванням динаміки використання паливно-енергетичних ресурсів у попередніх періодах та їх прогнозованих змін;

використанням природного газу на нормативні та ВТВ природного газу. Величина таких витрат визначається з урахуванням даних моніторингу та аналізу тенденцій зміни ціни природного газу на нерегульованому сегменті оптового ринку природного газу та розмірів ВТВ, встановлених НКРЕКП;

використанням сировини, основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення основного технологічного процесу, які можуть бути безпосередньо віднесені до послуг розподілу природного газу. Величина таких витрат визначається з урахуванням динаміки використання відповідних ресурсів у попередніх періодах та їх прогнозованих змін, за винятком зворотних відходів та матеріалів, переданих для переробки.

70. Своєю чергою, пункт 1.3 Методики № 2033 передбачає, що до нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу, що розраховуються відповідно до цієї Методики, не включаються витрати газу на власні потреби оператора газорозподільної системи, не пов`язані з технологічним процесом розподілу природного газу (опалення виробничо-побутових приміщень, підігрів води тощо).

71. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) оператор газорозподільної системи зобов`язаний укласти договір (договори) на закупівлю або постачання природного газу для покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі та у відносинах з оператором газотранспортної системи діє як:

1) замовник послуг транспортування - у випадку укладення договору (договорів) закупівлі природного газу в оптового продавця;

2) споживач - у випадку укладення договору постачання природного газу з постачальником.

72. При використанні природного газу на власні потреби для власної господарської діяльності оператор газорозподільної системи є споживачем.

73. Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що законодавство чітко розмежовує три різні за своїм призначенням види використання природного газу оператором ГРС: 1) природний газ для покриття нормативних та ВТВ; 2) природний газ для власних потреб оператора, не пов`язаних із технологічним процесом розподілу; 3) природний газ, який оператор закуповує у постачальника для забезпечення першої категорії потреб.

74. При цьому, статус «споживача» у пункті 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС має різне функціональне значення залежно від конкретного правовідношення, а саме - якщо оператор ГТС купує газ у оптового продавця для покриття ВТВ, він діє як замовник послуг транспортування; якщо ж укладає договір постачання такого газу з постачальником, Кодекс ГТС визначає його як споживача у відповідному договірному правовідношенні.

75. Отже, з наведених норм законодавства можна встановити, що оператор ГРС може набувати статусу споживача у конкретному правовідношенні з постачання природного газу, у тому числі природного газу, придбаного для покриття ВТВ у газорозподільній системі. Водночас віднесення оператора ГРС до споживачів у відповідному правовідношенні саме по собі не змінює правової природи ВТВ та не надає їм статусу природного газу, що використовується оператором ГРС для власних потреб.

76. Як слідує з аналізу змісту спірних пунктів постанови НКРЕКП № 1909, ними було фактично впроваджено спеціальний порядок постачання природного газу оператору ГРС, необхідного для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, а саме: передбачено можливість постачання оператору ГРС природного газу постачальником «останньої надії»; допущено участь оператора ГРС у реєстрі споживачів постачальника та поширено на нього відповідні правила номінації/реномінації; передбачено можливість самостійної закупівлі оператором ГРС газу в оптового продавця для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат; визначено підстави та строки автоматичного виключення оператора ГРС із реєстру споживачів постачальника «останньої надії», зокрема після реєстрації в іншого постачальника або підтвердження відповідної номінації.

77. На цій підставі Суд доходить висновку, що на дату виникнення спірних правовідносин сам по собі факт установлення постановою НКРЕКП № 1909 можливості постачання природного газу постачальником «останньої надії» оператору ГТС не свідчив про перевищення НКРЕКП повноважень, оскільки Закон № 329-VIII пов`язував діяльність постачальника «останньої надії» з постачанням природного газу споживачу, допускав визначення інших випадків такого постачання правилами для постачальника «останньої надії», а Регулятор був уповноважений затверджувати такі правила. При цьому законодавство не виключало у період виникнення спірних правовідносин можливості набуття оператором ГРС статусу споживача у правовідносинах щодо постачання природного газу.

78. З огляду на підстави відкриття касаційного провадження, колегія суддів в аспекті спірних правовідносин вважає за необхідне зазначити, що положення пунктів 17, 21, 31, 37 статті 1, статті 15 та частини третьої статті 40 Закону № 329-VIII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) у взаємозв`язку з пунктом 4 розділу ІІІ Методики № 236, пунктом 1.3 Методики №2033 та пунктом 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС (у редакціях цих актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) слід розуміти так: постачання природного газу постачальником «останньої надії» оператору ГРС узгоджується з положеннями частини першої статті 15 Закону № 329-VIII, яка передбачає можливість постачання природного газу в інших випадках, визначених правилами для постачальника «останньої надії», а частина п`ята цієї статті прямо уповноважувала Регулятора затверджувати такі правила. При цьому законодавство не виключає можливості набуття оператором ГРС статусу споживача у правовідносинах щодо постачання природного газу, необхідного для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат у газорозподільній системі. Водночас набуття оператором ГРС такого статусу у відносинах з постачальником не змінює правової природи самих ВТВ, які не є природним газом, використаним оператором для власних потреб, а лише обумовлює необхідність придбання ним відповідних обсягів природного газу для забезпечення функціонування газорозподільної системи.

79. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що внесені постановою НКРЕКП № 1909 зміни до Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу є такими, що відповідають Закону № 329-VIII, оскільки ними не змінено визначену законом правову природу ВТВ, а встановлено передбачений законом та віднесений до компетенції Регулятора спеціальний порядок забезпечення оператора ГРС природним газом для їх покриття, у тому числі шляхом постачання постачальником «останньої надії».

80. Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 15 Закону № 1540-VIII, пунктів 17, 21, 31, 37 частини першої статті 1, статей 12, 15 та частини третьої статті 40 Закону № 329-VIII не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

81. На підставі вищезазначеного, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

82. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

83. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

84. Постанова суду апеляційної інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд ухвалив рішення при дотриманні норм процесуального права та правильно застосував норми матеріального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду - без змін.

85. Оскільки колегія суддів залишає в силі постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: Л.В. Тацій

В.М. Кравчук