Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/12697/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/12697/25 пров. № А/857/19390/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Мандзія О.П.,

суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 140/12697/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,

суддя у І інстанції – Шепелюк В.Л.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом від 22 вересня 2025 року №6, про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї; зобов`язання поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку в м. Луцьку з 22 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 13 січня 2011 року по 25 березня 2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на момент звільнення мав загальну вислугу років – 26 років 07 місяців 24 дні. У період з 26 лютого 2022 року по 20 березня 2024 року проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , загальна вислуга років у Збройних Силах України становить 28 років 07 місяців 18 днів. З 09 червня 2023 року разом з членами сім`ї був зарахований на облік осіб для поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначив, що 22 вересня 2025 року рішенням об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (протокол №6), його зі складом сім`ї знято з квартирного обліку при ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби відповідно до підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач таке рішення вважає протиправним, оскільки звільнення з військової служби в запас не є підставою для зняття з квартирного обліку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №6 від 22 вересня 2025 року, в частині зняття капітана запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи з квартирного обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 поновити капітана запасу ОСОБА_1 , складом сім`ї 4 (чотири) особи, а саме: дружина – ОСОБА_2 , 1982 року народження, син – ОСОБА_3 , 2017 року народження, син – ОСОБА_4 , 2007 року народження, на квартирному обліку осіб, осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_5 з 22 вересня 2025 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що позивачем не долучалися документи до облікової справи, останнім не було пройдено перереєстрацію облікових справ, у зв`язку із чим об`єднаною житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проведення перевірки документів було прийнято рішення про зняття позивача з квартирного обліку, про що було складено протокол № 6 від 22 вересня 2025 року. Разом з тим, позивач не проходив процедуру, що зазначена у інструкції, а саме не звертався із заявою чи рапортом про поновлення його на квартирному обліку. Таким чином, апелянт вважає, що відповідачем цілком правомірно було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 - п. 2.1 протоколу № 6 від 22 вересня 2025 року про зняття позивача з квартирного обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 у періоди з 13 січня 2011 року по 25 березня 2025 року, з 26 лютого 2022 року по 20 березня 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; з 20 березня 2024 року звільнений з військової служби в запас за пунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) – один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років); вислуга років станом на 25 березня 2021 року – 26 років 07 місяці 24 дні, станом на 20 березня 2024 року – 28 років 08 місяців 18 днів.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2022 року №121 затверджено рішення житлової комісії Військової частин НОМЕР_1 , зазначене в протоколі житлової комісії від 26 квітня 2022 року №53, про виключення зі списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов при Військовій частині НОМЕР_1 , капітана запасу ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною місця постійної дислокації Військової частин НОМЕР_1 та внесення змін до відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тут же зазначено, що ОСОБА_1 перебував в загальній черзі для отримання житла з 28 червня 2012 року, в першочерговій черзі як учасник бойових дій з 06 листопада 2015 року. Склад сім`ї 4 особи: дружина ОСОБА_2 , 1982 року народження, син ОСОБА_4 , 2007 року народження, син ОСОБА_3 , 2017 року народження.

Як слідує з витягу протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 червня 2023 року №9, який затверджений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13 червня 2023 року №126, капітана запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи (він, дружина 1982 року народження, син 2007 року народження, син 2017 року народження) включено в загальну чергу при ІНФОРМАЦІЯ_4 з 28 червня 2012 року та в першочергову чергу з 06 листопада 2015 року.

Рішенням об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим протоколом №6 від 22 вересня 2025 року, капітана запасу ОСОБА_1 , 1977 року народження, зі складом сім`ї 4 особи (він, дружина ОСОБА_2 1982 року народження, син ОСОБА_4 2007 року народження, син ОСОБА_3 2017 року народження) знято з квартирного обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби відповідно до пункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції Закону, чинної на момент звільнення, яка власне, не передбачала права залишення звільнених військовослужбовців на квартирному обліку. Вказане рішення затверджене наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 вересня 2025 року №251-агд.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення у запас позивач мав вислугу на військовій службі 20 років, був зарахований на квартирний облік та звільнений з військової служби у запас, то в даному випадку відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносин регулюються Житловим кодексом України (ЖК України), Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII), Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 та Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до положень статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Закон №2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Питання щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульоване положеннями статті 12 Закону №2011-ХІІ.

Пунктом 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ).

Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно статті 12 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (військові частини) після звільнення (військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Пункт 22 Порядку №1081 встановлює, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Згідно з пунктом 29 цього ж Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу І Інструкції №380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами). Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Військовослужбовці мають право здати отримане за рахунок Міноборони постійне житло або рівнозначне житло, яке відповідає санітарно-технічним вимогам, у населених пунктах, регіонах, в яких воно було отримане, та за умови потреби Міноборони в такому житлі із подальшим правом на забезпечення житлом від Міноборони у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що позивача – капітана запасу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи (він, дружина 1982 року народження, син 2007 року народження, син 2017 року народження) з 09.06.2023 включено в загальну чергу при ІНФОРМАЦІЯ_4 з 28 червня 2012 року та в першочергову чергу з 06 листопада 2015 року.

Рішенням об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим протоколом №6 від 22 вересня 2025 року, капітана запасу ОСОБА_1 , 1977 року народження, зі складом сім`ї 4 особи (він, дружина ОСОБА_2 1982 року народження, син ОСОБА_4 2007 року народження, син ОСОБА_3 2017 року народження) знято з квартирного обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби відповідно до пункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції Закону, чинної на момент звільнення, яка власне, не передбачала права залишення звільнених військовослужбовців на квартирному обліку. Вказане рішення затверджене наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 вересня 2025 року №251-агд.

Оскаржуваним рішенням позивача знято з квартирного обліку у зв`язку із звільненням військовослужбовця з військової служби відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Натомість, згідно з пунктом 30 Порядку №1081 військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наведений пункт Порядку №1081 не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Однак, у спірному випадку підставою для прийняття відповідачем рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 слугував факт звільнення позивача з військової служби, що у свою чергу відповідно до вищевказаних положень, на переконання суду, не є правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, зняття позивача разом із його дружиною з квартирного обліку не узгоджується з положеннями абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ, відповідно до якого при звільненні з військової служби в запас і наявності на час звільнення вислуги військової служби не менше 20 років, особи залишаються на квартирному обліку у військовій частині до одержання житла, а також з нормами пункту 3 Порядку №1081, яким встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Наведена норма гарантує військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла або відповідної грошової компенсації.

Такі висновки суду відповідають правовим позиціям, які викладені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 460/6032/18, від 29.06.2021 у справі № 473/3528/18, від 24.09.2021 у справі № 748/303/20, від 06.10.2021 у справі № 591/7332/18, та зводяться до того, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на квартирному обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку і з інших підстав, за виключенням випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що на час звільнення у запас позивач мав стаж військової служби понад 20 років, був зарахований на квартирний облік та звільнений з військової служби у запас, а тому і відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 140/12697/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар