Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №260/1445/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1445/26 пров. № А/857/36084/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року (головуючий суддя Скраль Т.В., м. Ужгород) у справі № 260/1445/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати рішення № 072350007652 від 14.11.2025 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу наступні періоди його роботи: з 21.01.1991 р. по 04.06.1992 р. в МП фірма «Карпат» та з 08.07.1992 р. по 30.12.2003 р. у фірмі «Карпати -Укр.» Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періоду його роботи: з 21.01.1991 р. по 04.06.1992 р. в МП фірма «Карпат» та з 08.07.1992 р. по 30.12.2003 р. у фірмі «Карпати -Укр.» Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва починаючи з часу набуття ним права на пенсію.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що трудові книжки, які видані на ім`я « ОСОБА_1 » містять всі необхідні відомості, а саме записи про прийняття та звільнення з роботи є послідовними, вчинені за підписом відповідальних посадових осіб та скріплені печатками організацій, а тому не можуть викликати сумнів у їх достовірності. Для позивача є незрозумілим чому він не може отримати зароблену пенсію. Пенсійний фонд витребовує нові документи, ставить їх під сумнів, перевіряє їх, він тривалий час працювала у різних організаціях та виконував роботу, внесені записи про періоди роботи до його трудової книжки жодних сумнівів для нього не викликали, він вважав їх вірними та такими, що підтверджують його стаж роботи та будуть враховані Пенсійним фондом при призначенні йому пенсії. Вважає, що допущення помилок при подачі звітності бухгалтером до Пенсійного фонду, не сплата страхових внесків, не впорядкованість трудової документації, не передання документів на зберігання до архіву, ліквідація організації, відсутність інших відомостей не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право позивачу на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудових книжок та бухгалтерських документів на підприємстві, їх зберігання, а тому це не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист. Вважає, що належним та допустимим доказом (а саме трудовою книжкою) підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення періоду роботи з 21.01.1991 р. по 04.06.1992 р. в МП фірма «Карпат» та з 08.07.1992 р. по 30.12.2003 р. у фірмі «Карпати -Укр.» Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва до страхового стажу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14 листопада 2025 року № 072350007652 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що записи у трудовій книжці виконані з порушеннями Інструкції № 162 та Порядку № 637, вказує на розбіжність у назві фірми, відсутність ЄДРПОУ на печатці. Також зазначає, що у системі персоніфікації відомості про позивача з 01.07.2000 по 30.12.2003 відсутні, страхові внески не сплачувалися, а без підтвердження сплати внесків зарахування стажу з 01.07.2000 є передчасним.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких мотивів.

З матеріалів справи слідує, що 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 4597 за призначенням/перерахунком пенсії за віком, (а.с. 83-84).

15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до рішення № 072350007652, (а.с. 63).

14 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення № 072350007652 про відмову у призначенні пенсії, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного страхового стажу.

В результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано:

- період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.09.1980 року: з 21.01.1991 р. по 04.06.1992 р., оскільки назва організації при прийнятті МП фірма «Карпати» не відповідає назві організації на печаті при звільненні

- період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.09.1980 року з 08.07.1992 р. по 30.12.2003 р., оскільки на печатці організації при звільненні відсутній код ЄДРПОУ та відсутні дані з 01.07.2000 року в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Не погодившись із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії від 14 листопада 2025 року, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі по тексту – Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; (Положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення КС “ 25-рп/2009 від 07.10.2009 року 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з частиною 3 цієї статті у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Порядку заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Розділом 2 Порядку визначений перелік документів, необхідних для призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Доводи апелянта про неналежність ГУ ПФУ в Запорізькій області як відповідача є безпідставними, з огляду на те, що у даній справі, територіальним органом Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви позивача від 14.11.2025 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відтак, дії зобов`язального характеру, як виснував суд першої інстанції, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку в Запорізькій області.

Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що процедура припинення чи зміни підстав виплати пенсії врегульована ст. 49 Закону № 1058-IV. Якщо орган ПФУ припустився помилки чи виявив недостовірні дані, перегляд здійснюється у чітко визначений правовий спосіб згідно ч. 3 ст. 49 Закону № 1058-IV, а не шляхом повторної прийняття негативного рішення від 14.11.2025 з тим самим номером на заяву, за якою вже винесено рішення про призначення пенсії від 15.10.2025. Отже, рішення від 14.11.2025 скасовано судом першої інстанції обґрунтовано.

Щодо оцінки записів у трудовій книжці позивача за періоди до 01.07.2000 колегія суддів звертає увагу на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Апеляційний суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відсутність коду ЄДРПОУ на печаті приватного підприємства у 1990-х роках або невідповідність назви в тексті запису та на печатці при звільненні з МП «Карпати» на МП «Карпат» є формальними недоліками оформлення книжки роботодавцем і не спростовують факт виконання позивачем трудових обов`язків.

Періоди роботи з 21.01.1991 по 04.06.1992 та з 08.07.1992 по 30.06.2000 підлягають зарахуванню до страхового стажу на підставі записів трудової книжки.

Щодо відсутності у системі персоніфікації відомостей про періоди роботи позивача з 01.07.2000 по 30.12.2003, то суд зазначає, що рішенням пенсійного органу №072350007652 від 15.10.2025 року, яким призначено пенсію позивачу. пенсійний орган прорахував стаж позивача, який відповідно становив 27 років 1 місяць 4 дні, і до нього вже були включені спірні періоди роботи позивача з 21 січня 1991 року по 04 червня 1992 року та з 08 липня 1992 року по 30 грудня 2003 року. (а.с. 63-64)

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.11.2025 року № 072350007652 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 260/1445/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Т. М. Димарчук