Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №300/6581/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6581/25 пров. № А/857/47695/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 300/6581/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій,

суддя у І інстанції Чуприна О.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також – відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним і скасування рішення за №886 від 28.08.2025 та зобов`язання вчинити дії.

Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку надбавки до пенсії як члену сім`ї, яку було примусово переселено. Позовні вимоги мотивовані тим, що органом пенсійного забезпечення, на переконання ОСОБА_1 , протиправно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Як стверджує ОСОБА_1 , заявник народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у Тюменській області, а рішенням Національної комісії з реабілітації від 19.02.2024 визнано позивача потерпілою від репресій. З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №886 від 28.08.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2025 про перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-ХІІ в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, покликаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення спору, прийняття рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що при призначенні пенсії до підвищень надаються документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, якого примусово було переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Порядку №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, які видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих, тощо), а за відсутності таких документів – довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення. Вказує, що оскільки відсутні документи про факт примусового переселення та застосування до позивача репресій, то право на встановлення надбавки реабілітованій у ОСОБА_1 відсутнє.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №300/6581/25 в частині задоволених вимог за позовом ОСОБА_1 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також – Закон №1058-IV). Вказана обставина засвідчується наявними в матеріалах адміністративної справи копіями з пенсійної справи позивача і не заперечується сторонами (а.с.53-75).

Позивач 04.08.2025 зверталась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку пенсії, за наслідками розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 12.08.2025 за №926160189546 про відмову в перерахунку пенсії (а.с.34).

Вказане рішення в межах цієї адміністративної справи ОСОБА_1 не оскаржується, не є предметом розгляду справи №300/6581/25, відтак судом не досліджується правомірність його прийняття та не надається оцінка мотивам відмови у здійсненні перерахунку пенсії, викладених в такому рішенні.

За змістом частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

ОСОБА_1 21.08.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунку пенсії (а.с.95-96), до якої долучила, зокрема, копії Висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій (а.с.92), Рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 (а.с.93), довідки про реабілітацію від 14.01.1992 за №3/3-27965 (а.с.94), Архівної довідки за №3/7-П-16 (зворотній бік а.с.94), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 (а.с.100).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_2 від 21.08.2024, разом із долученими документами, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 28.08.2025 за №886 про відмову у проведенні перерахунку пенсії (надалі по тексту також – оскаржуване рішення, спірне рішення) (зворотній бік а.с.93).

Вказане рішення мотивовано відсутністю документів, які підтверджують, що ОСОБА_3 зазнала політичних репресій, або є членом сім`ї, яку було примусово переселено. Згідно пункту 2.13 Порядку №22-1 За документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.08.2025 за №886 про відмову у перерахунку і виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-ХІІ в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.02.2025, з урахуванням виплачених сум, заявник звернулась з цим позовом до суд, з метою захисту свого порушеного права на встановлення спірного підвищення до пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні Закону №962-XII позивач є членом сім`ї репресованої особи, на яку розповсюджуються права реабілітованих осіб та має право на встановлення надбавки до пенсії в розмірі 25%.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (далі - Закон № 962-XII) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 Закону №962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

Статтею 1-1 Закону №962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом № 1788-ХІІ.

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII, призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 21.08.2025 звернулась до Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунку пенсії (а.с.95-96), до якої долучила, зокрема, копії Висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи потерпілою від репресій (а.с.92), Рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 (а.с.93), довідки про реабілітацію від 14.01.1992 за №3/3-27965 (а.с.94), Архівної довідки за №3/7-П-16 (зворотній бік а.с.94), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 (а.с.100).

Згідно довідки Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області від 14.01.1992 за №3/3-27965 ОСОБА_4 , 1903 року народження, та ОСОБА_5 , 1913 року народження, як члени сім`ї посібника учасникам Організації українських націоналістів, 02 липня 1951 року з села Кінашів, Більшівцівського району Станіславської області виселені на спецпоселення в Тюменську область з конфіскацією майна. Разом з ними вивезений неповнолітній ОСОБА_6 , 1936 року народження. З обліку спецпоселення вказані особи зняті одночасно 21 липня 1958 року.

На підставі стаття 3 Закону України від 17.40.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищезазначені особи реабілітовані з поновленням у всіх громадянських правах і поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с.94).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в поселені Пальяново, Мікоянівського району, Тюменської області про що в книзі записів актів цивільного стану про народження 16.03.1956 зроблено відповідний запис за №38 (а.с.17).

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2009 засвідчується обставина реєстрації шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , про що в книзі реєстрації шлюбів 28.08.1979 зроблено відповідний актовий запис за №12. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 (а.с.100).

Слід зазначити, що на час здійснення репресій позивач проживала разом із батьком однією сім`єю, в тому числі проживала у спецпоселенні, куди сім`ю було переселено примусово та відповідно до пункту 2 статті 1-3 Закону №962-XII є потерпілою від репресії, оскільки є донькою репресованої особи, яка народилася на засланні.

Також згідно рішення Національної комісії з реабілітації від 19.12.2024 ОСОБА_2 , 1956 року народження, визнано потерпілою від репресій (а.с.93).

За змістом висновку Національної комісії з реабілітації ОСОБА_2 , 1956 року народження, підлягає визнанню потерпілою від репресій відповідно до пункту 2 статті 1-3 Закону №962-XII, як дитина репресованої особи, яка народилася на засланні під час перебування репресованої особи на засланні (а.с.92).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.08.2025 за №886 про відмову у проведенні перерахунку пенсії через відсутність документів, які підтверджують, що ОСОБА_3 зазнала політичних репресій, або є членом сім`ї, яку було примусово переселено оскільки такі висновки спростовуються вищезазначеними доказами, які вказують на належність позивача до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по статті 3 Закону №962-XII.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 травня 2024 року у справі №500/5507/23.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Оскільки, сторонами не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, а тому, в силу приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції такому оцінки не надає.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 300/6581/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний