Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №500/4933/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4933/25 пров. № А/857/37809/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючої судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 500/4933/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

суддя в 1-й інстанції Баб`юк П.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 25 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Козівської селищної ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Козівської селищної ради від 18.03.2025 року №52, яким затверджено акт №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Козівської селищної ради від 18.03.2025 №52 затверджено акт №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Відповідно до акта на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 знаходиться майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів від 27.04.2015 року №371, 372, 373. Розмір збитків, завданих власнику землі або землекористувачу за період з 01.02.2022 по 01.02.2025 орієнтовно становить 626893 грн 16 коп. Ставка орендної плати, яка бралась для розрахунку збитків становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за мінусом суми податку, яка була ними сплачена за даний період. Вказує, що відповідно до акта на засіданні Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам були присутні голова комісії Щеглов В. Г., заступник голови комісії Солтис Р. В., члени комісії Кутнів Л. Є., Солтис О. 3., Пильнюк В. Є., Скакун О. Я., ОСОБА_2 , секретар комісії Сваток Л. М., що підтверджується підписами останніх в акті. Також, на засідання даної комісії мав бути запрошений позивач ОСОБА_1 , однак останнього на жодне засідання комісії не запрошували, зі змістом акта та рішенням Козівської селищної ради від 18.03.2025 року №52 позивач ознайомився лише разом із матеріалами судової справи, до того моменту про їх існування останньому не було відомо.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відмовлено у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись із ухвалою, її оскаржив позивач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, а справу направити в суд першої інстанції для продовження позовних вимог.

На думку апелянта ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, винесена не на підставі повного і всебічного з`ясування обставин на які позивач покликався в позовних вимогах, зокрема зазначає, що оскаржуване рішення Козівської селищної ради створює правові наслідки для ОСОБА_1 , оскільки породжує для останнього обов`язок відшкодувати завдані збитки і порушує права та інтереси останнього.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради від 18.03.2025 року №52, яким затверджено акт №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Звертає увагу, що судом першої інстанції вірно зазначено, що повноваження Козівської селищної ради у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, оскаржуване рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради не створює жодних правових наслідків для ОСОБА_1 , тому не може порушувати його права чи інтереси.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі зазначив, що рішення Козівської селищної ради про затвердження акта №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 06.03.2025, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для ОСОБА_1 , тому воно не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Колегія суддів погоджується із такими твердженнями та зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є питання щодо правомірності дій та рішення відповідача щодо складання та затвердження акту про визначення розміру збитків, завданих позивачем як землекористувачем.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 157 Земельного кодексу України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що комісія із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, вважаючи, що позивач завдав збитків бюджету Козівській селищній раді у вигляді неодержаних доходів, мала право та повноваження скласти акти про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Однак обов`язковою умовою надання правового захисту позивачу судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Оспорюваними рішеннями позивачеві нараховані збитки заподіяних власникам землі та землекоритувачам.

Враховуючи наведене, повноваження відповідача обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку, що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі оскаржуваного рішення. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, оскаржуване рішення не створює жодних правових наслідків для позивача, тому не можуть порушувати його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Водночас, за правилами, визначеними п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Апеляційний суд наголошує, що рішення про затвердження актів щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України і не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Наведене виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Отже, встановлена правова природа оспорюваних розпоряджень унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання їх протиправними та скасування, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не підлягають розгляду в суді жодної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі № 802/2474/17-а (К/9901/55094/18).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вказує, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті проводження є вірним, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 500/4933/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний