Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №336/12336/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/12336/25

Провадження №: 2/336/1292/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участі: секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., позивача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначала, що вона є матір`ю дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у Федеративній Республіці Німеччина (ФРН), у місті Кенігс-Вюстерхаузен. У свідоцтві про народження дитини, виданому Standesamt міста Кенігс-Вюстерхаузен батьком дитини зазначений ОСОБА_2 , який не є біологічним батьком дитини. Запис про батька дитини до свідоцтва про народження ОСОБА_3 був внесений у ФРН на підставі Апостіля щодо укладення шлюбу позивачки з відповідачем. Позивач вказує на те, що шлюб з ОСОБА_2 мав місце у період з 07.05.2024 року по 20.11.2025 року, проте дитина – ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 – до укладання шлюбу з відповідачем. До того ж. рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2025 року (справа № 335/6885/25; провадження № 2/336/4498/2025) встановлено, що спільних дітей подружжя не має. Вважає, що у свідоцтві про народження дитини, виданому Standesamt міста Кенігс-Вюстерхаузен, ОСОБА_2 зазначений в якості батька дитини помилково, біологічним батьком дитини є ОСОБА_5 , військовослужбовець ЗСУ, який зник без вісті.

Посилаючись на вищевикладене та на положення статей 136-138 Сімейного Кодексу України, позивач вказала, що оспорює батьківство ОСОБА_2 щодо дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просила суд виключити відомості про ОСОБА_2 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.01.2026 року позов залишено без руху.

09.01.2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито загальне провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 03.02.2026 року.

03.02.2026 року суд ухвалив закрити підготовче провадження у цій справі, справу призначено до судового розгляду на 06.05.2026 року.

06.05.2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, судове засідання відкладено на 24.08.2026 року.

В судовому засіданні 24.08.2026 позивач ОСОБА_1 підтримала свою позовну заяву. Пояснила, що уклала шлюб із відповідачем. Потім, за спільною згодою, внесла відомості про відповідача як батька її дітей. Однак шлюб не склався, відповідач залишив їх та повернувся в України. Біологічним батьком дитини позивачка вважає ОСОБА_5 , військовослужбовця ЗСУ, який зник без вісті.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи у належним чином, в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав.

За наведеного, враховуючи відсутність заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст.280 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, провівши дебати, перейшов до стадії ухвалення рішення, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення рішення відкладено до 02.09.2026.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що у позивачки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за її місцем перебування – у місті Кьонігс-Вюстерхаузен Федеративної Республіки Німеччини народилася донька – ОСОБА_4 . На підставі запису реєстрації дитини ЗАЦС міста Кьонігс-Вюстерхаузен у свідоцтві про народження батьком дитини ОСОБА_3 вказано відповідача – ОСОБА_2 . Позивач, посилаючись на вищевикладене та на положення статей 136-138 Сімейного Кодексу України, зазначала в позові та підтвердила це в судовому засіданні, що оспорює батьківство ОСОБА_2 щодо дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просила суд виключити відомості про ОСОБА_2 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вважає, що зазначення ОСОБА_2 батьком дитини, натепер не відповідає ні її інтересам, ні інтересам дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Частиною 1 ст. 2 Сімейного кодексу України (надлі – СК України) встановлено, що СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Змістом ч.1, ч. 9, ч. 10 ст. 7 СК України закріплено загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ст. 121 СК України).

За змістом положень ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульоване змістом ст. 125 СК України, відповідно до ч. 2 якої якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Положеннями ст. 136 СК України передбачено оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини.

1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Статтею 137 СК України передбачено оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини.

Статтею 138 СК право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка

1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

3. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Тобто, статтями Сімейного Кодексу України, на які посилається позивач як на правову підставу позову, не врегульовані правовідносини, які б визначалися фактичними обставинами справи.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 07.05.2024 року по 20.11.2025 року. Дитина була народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 – до укладення сторонами шлюбу. На час вчинення оспорюваного позивачкою актового запису від 29.10.2024 року сторони перебували у шлюбі. В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що орган реєстрації міста Кьонігс-Вюстерхаузен у свідоцтві про народження помилково вказав батьком дитини ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_2 – виходячи лише з того, що на той час вона перебувала з ним у шлюбі.

Такі доводи позивачки спростовуються наступними доказами.

Позивач надала суду копію справи № 23/24 BV, заведеної 29.10.2024 року у ЗАЦС міста Кьонігс-Вюстерхаузен (щодо реєстрації даних про батька та мати дитини – ОСОБА_3 ), та копію Апостилю цієї справи. З цих письмових доказів вбачається, що за взаємною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьком дитини було записано ОСОБА_2 . В цьому документі в окремій графі вказано, що ОСОБА_2 визнав батьківство названої дитини. В іншій графі вказано, що ОСОБА_1 як мати дає згоду на визнання батьківства. За законом дитині присвоюється по батькові « ОСОБА_6 » (а.с. 5-6; 8-9).

Таким чином, з цього документу видно, що ОСОБА_2 вказано батьком дитини ОСОБА_3 і дитині присвоєно по батькові « ОСОБА_6 » з підстав визнання ним самим та позивачкою батьком дитини саме відповідача.

Також позивач посилалася на те, що в мотивувальній частині заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (справа № 335/6885/25; провадження № 2/336/4498/2025) вказано, що встановлено, що спільних дітей подружжя не має. Проте ця обставина зазначена судом у рішенні саме зі слів ОСОБА_2 , який на час подання цього позову та на час ухвалення заочного рішення достеменно знав про те, що рік тому (29.10.2024 року) у ЗАЦС міста Кьонігс-Вюстерхаузен (ФРН) він особисто визнав батьківство відносно народженої до шлюбу ОСОБА_3 . Тобто, при вирішенні питання про розірвання шлюбу ОСОБА_2 приховав від суду таку обставину, що він зареєстрований з його згоди батьком ОСОБА_3 і що дитині присвоєно по-батькові « ОСОБА_6 ». Виходячи з вищевикладеного, суд не може вважати, що вищевказаним заочним рішенням від 20.11.2025 року, встановлено факт відсутності спільних дітей у сторін.

Суд не бере до уваги наданий позивачем суду в якості письмового доказу висновок експерта від 18.06.2025 № СЕ-19/108-25/10301-БД за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи, проведеної в кримінальному провадженні № 12025082080000620, в якій встановлювалися генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_7 (племінниці зниклого без вісти ОСОБА_5 ) та ОСОБА_3 (як ймовірної доньки ОСОБА_5 ), оскільки такий доказ є неналежним – в сенсі позовних вимог ОСОБА_1 , – адже в цій справі ОСОБА_1 не висуває позовних вимог щодо встановлення батьківства відносно малолітньої ОСОБА_3 .

Решта наданих позивачкою доказів також не є належними, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування по цій справі.

Отже, аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю та відсутністю правових підстав для їх задоволення.

Окрім цього суд зауважує, що подані позивачкою докази можуть свідчити про її намір або про факт звернення до суду у ФРН. В судовому засіданні позивачка пояснила, що дійсно звернулася до суду у ФРН, справу призначено до розгляду на кінець року. Проте не надала реквізити тієї справи, що перешкоджає суду пересвідчитися у тому, що в німецькому суді перебуває справа саме між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. За наведеного, на переконання суду, відсутні передбачені ч. 3 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» для залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного і керуючись ст. 136-138 СК України, ст. ст. 4, 5, 76, 77, 81, 82, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства щодо дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про виключення відомостей про ОСОБА_2 як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.С. Боєв

02.09.26