Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №712/15767/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2124/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/15767/25 Категорія: 305010900 Скляренко В.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Блізнєцова Є. А. на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.07.2026 (повний текст складено 03.07.2026, суддя в суді першої інстанції Скляренко В. М.) у цивільній справі за позовом ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» звернулося у листопаді 2025 року до суду з даним позовом, яким просило стягнути з відповідача на користь ПАТ «СК «ВУСО» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 80 981,44 грн та судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3 028 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 22.11.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Renault MAGNUM 500, д.н.з. НОМЕР_1 , та Carnehl CHKS, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача. Автомобіль Renault MAGNUM 500, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований у ПАТ «СК «ВУСО» за договором добровільного страхування наземного транспорту, а тому позивач відшкодував власнику збитки в розмірі 238 381,44 грн. Оскільки ДТП сталося з вини відповідача, то саме на нього покладається відповідальність за відшкодування завданих збитків. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» з лімітом відповідальності за шкоду майну в розмірі 160 000 грн. ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» здійснило виплату на користь позивача в розмірі 157 400 грн. (160 000 грн. – франшиза 2 600 грн). Відповідач проігнорував вимоги претензії позивача про сплату залишку суми страхового відшкодування в розмірі 80 981,44 грн, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення залишку невідшкодованого розміру матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.07.2026 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на наявність обов`язку у винуватця ДТП відшкодувати страховику виплачену потерпілому суму страхового відшкодування.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Блізнєцов Є. А. подав 04.08.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відхилити позов.

В обґрунтування вказано на те, що в основу розрахунку страхового відшкодування покладено акт наданих послуг № 27 від 27.12.2024, згідно з яким вартість ТЗ становить 323 347,20 грн з ПДВ. Якщо перерахувати кожну складову позицію ремонту, загальна сума складає 269 456,00 грн. Отже суд задовольнив позовні вимоги, не врахувавши, що в основу розрахунку покладено вартість ремонту з подвійним ПДВ.

Пошкоджений транспортний засіб 2007 року випуску, отже на момент настання ДТП в експлуатації він перебував понад 12 років, що обумовлює застосування коефіцієнту фізичного зносу для розрахунку страхового відшкодування, який передбачений договором КАСКО.

Доказів того, що виконавець робіт (СТО) є платником ПДВ матеріали справи не містять, відтак ПДВ підлягає до вирахування із суми відшкодування, що відповідає практиці ВС з даного питання.

269 456, 00 грн вартість ремонту, що складається з 121 500, 00 грн робіт, 56 075, 00 грн матеріалів та 91 881, 00 грн запчастин.

Ураховуючи потребу вирахування ПДВ та застосування коефіцієнта фізичного зносу щодо запчастин, обрахунки будуть такими: 91 881,00 * (1-0,70) + 56 075, 00 грн + 121 500,00 грн = 205 139, 30 грн - 20% ПДВ = 164 111, 44 грн.

Позивач визнає факт отримання страхового відшкодування від ПрАТ “СК “АРСЕНАЛ-СТРАХУВАННЯ” в розмірі 157 400, 00 грн, отже у задоволені позову суд мав відмовити, оскільки відсутня різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована як за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів (ліміт 160 000,00 грн), так і за договором добровільного страхування (ліміт 500 000,00 грн) в ПрАТ “СК “АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ”.

Під час судового розгляду позивач звернувся до ПрАТ “СК “АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ” за отриманням страхової виплати та отримав відмову, оскільки подія ДТП не є страховим випадком і не покривається страховим захистом відповідно до пп. 14.2.2 п. 14.2 Розділу 14 Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №32294/ЧК/19ДЦВ23 від 21.12.2023.

Цей доказ долучено місцевим судом без вирішення питання про поновлення строків його подачі.

Суд не надав оцінку правомірності відмови страховика від виплати, якого до розгляду справи залучено не було.

Отже суд першої інстанції проігнорував факт збільшеного ліміту відповідальності страховика відповідача за договором добровільного страхування.

ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, оскільки на момент настання ДТП й до сьогодні він перебував у трудових відносинах з ПП “ТІТАН БУД”, яке за вимогами ст. 1172 ЦК України несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані працівником.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 прийнято як працівника на роботу, про що свідчить повідомлення від 30.01.2023 та перевізні документи та те, що автомобіль, на якому вчинено ДТП, належить юридичній особі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» просила відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін , оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення 80 981,44 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 22.11.2024 о 12 год. 35 хв. по автодорозі М 30 (713 км, 900 м) водій ОСОБА_1 керував вантажним транспортним засобом DAF 95 XF, д.н.з. НОМЕР_3 , у складі з причепом Carnehl CHKS-HH, д.н.з. НОМЕР_2 , та перед початком руху не переконався у надійності кріплення вантажу і, як наслідок, допустив падіння вантажу, який пошкодив транспортний засіб Renault Magnum 500, д.н.з. НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом МАGYAR SR34E, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в зустрічному напрямку. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 22.2 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобіль Renault Magnum 500 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09.12.2024 у справі №390/2659/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн /а.с. 36/.

Автомобіль Renault Magnum 500, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП належав на праві власності ТОВ «Транспортні системи» і був застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту «Генеральний договір» №21211252-12-14-01 від 05.09.2023 в ПАТ «СК «ВУСО» /а.с. 12-22, 23-24, 26/.

26.11.2024 представником ПАТ «СК «ВУСО» оцінювачем ОСОБА_3 складений акт огляду транспортного засобу-заява на виплату, в якому зафіксовано обсяг пошкоджень на автомобілі Рено та перелік ремонтно-відновлювальних робіт /а.с. 28/.

Відповідно до рахунку-фактури №FH-01-09/12/2024 від 17.12.2024 та акту наданих послуг №27 від 27.12.2024 вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Рено складає 323 247,20 грн і відповідні роботи виконані належним чином ТОВ «ІНКОТЕХ» /а.с. 29-32/.

16.01.2025 позивачем складено страховий акт №2409488-1, на підставі якого 16.01.2025 позивачем перераховано на користь ТОВ «ІНКОТЕХ» суму коштів в розмірі 238 381,44 грн в якості виплати страхового відшкодування для покриття витрат на оплату ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Рено, що підтверджується платіжним дорученням №3444 від 16.01.2025 /а.с. 33, 34/.

На момент ДТП володільцем автомобіля DAF 95 XF, д.н.з. НОМЕР_3 , та причепу Carnehl CHKS-HH, д.н.з. НОМЕР_2 , було ПП «ТІТАН БУД», яке використовувало зазначені транспортні засоби для перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №8454 від 22.11.2024 /а.с. 66-67/.

Цивільно-правова відповідальність власника таких транспортних засобів була застрахована у ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»: вантажний транспортний засіб DAF 95 XF, д.н.з. НОМЕР_3 , - поліс №218550609; причіп Carnehl CHKS-HH, д.н.з. НОМЕР_2 , - поліс №224526258.

Зазначені відомості доступні для перевірки на відкритому сервісі МТСБУ «Перевірка чинності полісу» (https://policy.mtsbu.ua/), а відтак не підлягають доказуванню.

Окремо цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Даф на період часу з 22.12.2023 по 21.12.2024 була застрахована за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №32294/ЧК/19ДЦВ23 від 21.12.2023 /а.с. 64-65/.

Умови страхування за полісами №218550609 та №224526258 є стандартними та передбачають ліміт відповідальності страховика за шкоду майну – 160 000 грн, франшиза – 2 600 грн /а.с. 38/.

Згідно з довідкою позивача за вих. №7102/2025/вих від 30.10.2025 ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» перерахувало на користь ПАТ «СК «ВУСО» суму коштів в розмірі 157 400 грн у якості страхової виплати за актом №109.01244825-1 від 07.07.2025 /а.с. 39/.

Листом від 16.04.2026 за вих. №160426-0772/к/у/тс ПрАТ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення страхової виплати на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №32294/ЧК/19ДЦВ23 від 21.12.2023, оскільки подія ДТП не є страховим випадком і не покривається страховим захистом відповідно до пп. 14.2.2 п. 14.2 Розділу 14 Договору /а.с. 117/.

Оскільки відповідач в добровільному порядку дотепер не відшкодовує позивачеві понесені ним витрати внаслідок відшкодування збитків, завданих в ДТП, було заявлено позовні вимоги у даній справі.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За обставин цієї справи винуватцем ДТП внаслідок якої застрахований автомобіль зазнав механічних пошкоджень є відповідач, що під сумнів сторонами не ставиться.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 ЗУ «Про страхування»).

Відповідно до частини другої статті 8 ЗУ «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

Аналогічні за змістом положення містить ст. 27 ЗУ «Про страхування».

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Крім того, у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц указано, що згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відтак, у даному випадку позивач, який є страховиком збитків за договором добровільного страхування, що виплатив відповідне відшкодування, в силу приписів ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України має право вимоги до відповідальної за шкоду особи (відповідача) у межах фактично виплаченого відшкодування.

При цьому частину коштів позивачу погашено страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача, отже невідшкодована сума страхової виплати позивача має бути стягнута з відповідача в цій справі, що відповідатиме вищенаведеним положенням ст. 1194 ЦК України про відповідальність страхувальника за завдану шкоду у разі недостатності коштів здійсненої страхової виплати.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, з урахуванням викладеного вище правового регулювання та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у справі.

Так з вини відповідача було спричинено виникнення ДТП із завданням матеріальних збитків застрахованому позивачем транспортному засобу за договором добровільного страхування. Після виплати відшкодування позивач набув права вимоги до винуватця ДТП, що відповідає приписам ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування». Частину вказаних вимог задоволено за рахунок страховика цивільно-правової відповідальності відповідача, отже невідшкодована частина витрат позивача має бути стягнута безпосередньо з винуватця, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Апеляційний суд не може погодитися з аргументами скаржника у справі про те, що з акту наданих послуг № 27 від 27.12.2024 щодо вартості ремонту та визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування вбачається, що в основу розрахунку покладено вартість ремонту з подвійним ПДВ, а також про те, що у справі відсутні докази виконання ремонтних робіт з відновлення транспортного засобу, пошкодженого з вини відповідача, платником ПДВ, з урахуванням такого.

На а.с.31-32 наявний акт надання послуг від 27.12.2024 з якого вбачається, що ТОВ «Інкотех» за замовленням ТОВ «Транспортні системи» (власника пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу) виконано ремонтні роботи на загальну суму 323 347,20 грн та до їх вартості ПДВ включено не було.

Також із вказаного акту вбачається, що така вартість визначена стосовно фактично понесених затрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу (фактичні збитки), отже суд першої інстанції цілком обґрунтовано визначив саме таку суму збитків, яку мало бути відшкодовано позивачу у справі в порядку суброгації як страховику, що виконав свої зобов`язання за страховим договором.

Аргументи скаржника про те, що до виплаченого позивачем страхового відшкодування мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу, є помилковими, адже приписи ст. 94 ЗУ «Про страхування», які регламентують страхову виплату за договором добровільного страхування, як у даній справі у правовідносинах з позивачем, відповідні зменшувальні коефіцієнти не застосовуються.

Також таких обмежень чи умов нарахування не містить і договір від 05.09.2023, укладений з позивачем, зокрема, його розділ 16, що визначає умови виплати страхового відшкодування, чого помилково не врахував скаржник, наводячи свої математичні розрахунки збитків позивача.

Посилання скаржника на те, що місцевий суд у справі не надав оцінку правомірності відмови страховика відповідача від здійснення виплати за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №32294/ЧК/19ДЦВ23 від 21.12.2023, слід відхилити, адже згідно пп. 14.2.2 п.14.2 розділу 14 «Виключення зі страхових випадків» вказаного договору не покривається страховим захистом відповідальність страхувальника за заподіяння шкоди потерпілим особам внаслідок ДТП, якщо страхувальником або водієм порушені вимоги ПДР у частині глави 22 «Перевезення вантажів», як у даному випадку, що скаржником не спростовується.

Так за матеріалами справи встановлено, що причиною ДТП стало порушення відповідачем вимог п. 22.2 ПДР України, яке полягає у неналежному закріпленні вантажу, що мало наслідком його падіння, внаслідок чого автомобіль Рено отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За таких обставин відповідна подія не є підставою для покриття збитків страховиком на підставі Договору №32294/ЧК/19ДЦВ23 від 21.12.2023 про що й вказав суд першої інстанції.

Отже відповідні збитки за вказаним договором страховик відповідача відшкодовувати підстав не мав.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника і на те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, оскільки на момент настання ДТП й до сьогодні він перебував у трудових відносинах з ПП “ТІТАН БУД”, яке за вимогами ст. 1172 ЦК України несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані працівником, з урахуванням такого.

Частина 1 статті 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як цілком обґрунтовано вказав суд першої інстанції, ВС визначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду (постанова від 09.06.2021 у справі №420/2174/19).

У постанові ВС від 01.04.2026 у справі № 570/4554/23 зроблено правовий висновок про те, що встановлення факту трудових відносин вимагає доведення виконання працівником трудових функцій, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, забезпечення умов праці та виплати винагороди. Цивільно-правовий договір спрямований на отримання конкретного результату, а не на процес організації праці. Відсутність доказів волевиявлення на укладення трудового договору, зайняття посади іншими особами та встановлення судами цивільно-правового характеру відносин виключає визнання трудових правовідносин.

За матеріалами справи встановлено, що керування відповідачем автомобілем Даф в день події ДТП обумовлено здійснення ним перевезення вантажу за допомогою такого автомобіля для ПП «ТІТАН БУД» з м. Кропивницький до м. Черкаси, що підтверджується товарно-транспортною накладною №8454 від 22.11.2024 /а.с. 66-67/.

Тобто відповідне перевезення здійснювалося саме за цивільно-правовою угодою з власником вантажного автомобіля та належних доказів того, що відповідач у цей час перебував з ним у трудових правовідносинах суду надано не було, зокрема, записів у трудовій книжці, трудових договорів, наказів по кадровій службі, контрактів тощо.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що діючим законодавством передбачено певний порядок оформлення трудових відносин (наказ про прийняття на роботу, записи в трудовій книжці, посадова інструкція, відомості про нарахування та виплату заробітної плати тощо), чим і мають бути підтверджені саме трудові правовідносини між особами.

Водночас надані відповідачем у справі докази, зокрема, перевізні документи (товарно-транспортні накладні) та те, що автомобіль, на якому вчинено ДТП, належить юридичній особі, як вказує скаржник, самі по собі не можуть підтверджувати виконання відповідачем трудових функцій у правовідносинах із власником автомобіля, на якому здійснювалося перевезення вантажу у момент ДТП.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.07.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати у зв`язку з відхиленням її вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.07.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати відповідача в апеляційному суді не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено _01.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді