Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №394/401/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2087/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №394/401/26 Категорія: 304090000 Воронкова І. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Черкаси :

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Сіренко Ю. В., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.06.2026 (повний текст складено 29.06.2026, суддя в суді першої інстанції Воронкова І. Г.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у квітні 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1343-8565у розмірі 62809,60 грн, з яких тіло кредиту 11200 грн, відсотки 49929,60 грн, комісія 1680 грн та судові витрати, мотивуючи про те, що ОСОБА_2 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася зазначена заборгованість.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.06.2026 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1343-8565 від 05.02.2024 в загальній сумі 24371,20 грн та 1158,68 грн судового збору, а в решті вимог – відмовлено.

Суд вказав про те, що чоловік відповідача є військовослужбовцем та має законодавчо обумовлені пільги щодо нарахування відсотків по кредиту під час дії воєнного стану, які поширюються і на його дружину, що обумовило відхилення частини позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам.

Також суд вказав, що редакція частини 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18.05.2024, що стало підставою для перерахунку заборгованості за відсотками по кредиту з вказаної дати і до кінця строку кредитування.

Позивач подав на вказане рішення суду 28.07.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та стягнути з відповідача на його користь 11 200,00 тіла кредиту та 44 800,00 гривень боргу за відсотками.

В обґрунтування вказано на те, що сторони належним чином погодили відсоткову ставку по договору, про що позичальник була поінформована у повній мірі.

Вважає, що відповідач не надала повний перелік документів, що підтверджували б наявність у неї пільг щодо звільнення від нарахування відсотків по кредиту, як у дружини військовослужбовця.

Положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України № 3633-IX від 11.04.2024, якими право на зазначену пільгу було поширено на дружин (чоловіків) військовослужбовців, набрали чинності лише 18.05.2024. Водночас Закон не містить положень щодо його зворотної дії в часі, а відтак зазначена пільга може застосовуватися виключно з моменту набрання відповідними змінами чинності.

За наданими відповідачем документами вбачається лише те, що її чоловіка було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації з 03.03.2022 та що він має статус учасника бойових дій. Разом з тим, надана довідка № 3/3127 від 14.05.2026 не підтверджує факту проходження ним військової служби саме у період з 18.05.2024 по 30.11.2024, тобто протягом періоду, за який Позивачем були нараховані проценти за кредитним договором. Зазначена довідка лише підтверджує факт його призову у 2022 році та не містить відомостей про безперервне проходження військової служби у 2024.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже за таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 05.02.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua) уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1343-8565, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) (а.с. 13-20).

Згідно п. 2.1 договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.1 договору загальний розмір кредиту становить 11200 грн. Дата видачі кредиту: 05.02.2024.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в п. 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

У правилах відкриття кредитної лінії від 05.02.2024 йдеться, що кредит видається на 300 календарних днів (п. 3.1) (а.с. 21-28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1343-8565 від 05.02.2024, станом на 06.03.2026 загальна сума заборгованості відповідача становить 62809,60 грн, з яких основний борг становить 11200 грн, залишок відсотків 49929,60 грн, залишок комісій 1680 грн (а.с. 36-45).

Позовні вимоги про стягнення вказаних сум заявлено до розгляду у даній справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач належним чином обґрунтував наявність та розмір кредитної заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача на його користь в частині тіла кредиту та комісії за кредитом, що сторони справи під час апеляційного перегляду під сумнів не ставлять.

Надавши оцінку апеляційним доводам скаржника у справі про відсутність у відповідача пільг щодо нарахування відсотків за кредитом, як вказав суд першої інстанції, апеляційний суд робить такі висновки.

Частиною 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Редакція частини 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було надано право дружинам (чоловікам) військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18.05.2024 та відповідні пільги діють і на даний час.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:

- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії рф проти України.

За обставин цієї справи чоловік відповідача ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 03.03.2022, що підтверджено довідкою № 3/3127 від 14.05.2026, яка є належним та допустимим доказом стосовно існування вказаних обставин.

Отже, аргументи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач не надала повний перелік документів, що підтверджували наявність у неї вказаних пільг, є необґрунтованими.

Також не можна погодитися з аргументами скаржника про те, що відповідач довела лише те, що її чоловіка було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації з 03.03.2022 та що він має статус учасника бойових дій. Разом з тим, надана довідка № 3/3127 від 14.05.2026 не підтверджує факту проходження ним військової служби саме у період з 18.05.2024 по 30.11.2024, тобто протягом періоду, за який Позивачем були нараховані проценти за кредитним договором, адже доказів звільнення чоловіка відповідача (позичальника) із військової служби немає та станом на дату видачі військовою частиною довідки від 14.05.2026 він продовжує перебувати у складі ЗСУ.

Аргументи апеляційної скарги позивача про те, що положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України № 3633-IX від 11.04.2024, якими право на зазначену пільгу було поширено на дружин (чоловіків) військовослужбовців, набрали чинності лише 18.05.2024, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, адже зазначену пільгу щодо відсотків за кредитом судом першої інстанції застосовано саме з моменту набрання чинності вказаними вище приписами законодавства.

Інші доводи позивача стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.06.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу, у зв`язку із відхиленням її вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу позивача – відхилити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.06.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи позивачу не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 01.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді