Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №524/15508/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/15508/25 Номер провадження 33/814/619/26Головуючий у 1-й інстанції Обревко Л. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 12 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За результатами судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 листопада 2025 року о 00 годин 07 хвилин по просп. Лесі Українки, 100-А в м. Кременчук керував транспортним засобом «Ford Fiesta», н.з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння у вигляді: сповільненості мови, дуже розширених зіниць очей, які не реагували на світло, та, порушуючи вимоги п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду в лікаря-нарколога.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 12 січня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази по справі, дійшов помилкового висновку про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не врахував те, що: поліцейськими не було задокументовано та не доведено належними й допустимими доказами факту порушення ним як водієм вимог ПДР України, які би давали підстави для зупинки транспортного засобу, під його керуванням; він мав законне право на проходження огляду в медичному закладі з метою встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, і отримав висновок Кременчуцької міської лікарні за результатами огляду про те, що в нього не виявлено ознак сп`яніння. Водночас апелянт посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про судове засідання.

Також ОСОБА_1 у апеляційній скарзі порушує питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження зазначеної вище постанови місцевого суду як такого, що був пропущений із поважних причин.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апелянта та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом з тим, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2026 року місцевим судом прийнято постанову щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався без участі ОСОБА_1 .

Даних, які би підтверджували обізнаність ОСОБА_1 із фактом винесення зазначеного вище рішення та його мотивами, отримання ним копії оскаржуваного судового рішення до 24 березня 2026 року (до моменту подання апеляційної скарги), матеріали справи не містять.

Окрім того, як убачається з долучених апелянтом копій судових рішень, за ухвалами Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня та 17 березня 2026 року в межах кримінального провадження №12014120270001868 ОСОБА_1 було взято під варту в залі суду 28 січня 2026 року та йому застосовувався і продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою починаючи з 28 січня 2026 року.

25 березня 2026 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу вказану вище постанову місцевого суду.

Отже, зважаючи на викладені вище обставини, те, що необізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом спливу строку апеляційного оскарження з прийняттям судом першої інстанції оскаржуваної постанови, її змістом і мотивами є об`єктивними перешкодами для своєчасного подання апеляційної скарги, ураховуючи обставини перебування ОСОБА_1 під вартою в межах кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, строку на апеляційне оскарження як такого, що пропущений із поважних причин.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Приписами п.п.6-7 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

З огляду ж на обов`язковість проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, яке проводиться в закладах охорони здоров`я, огляд на стан наркотичного сп`яніння здійснюється лише в медичному закладі.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 30 листопада 2025 року о 00 годин 07 хвилин по просп. Лесі Українки, 100-А в м. Кременчук керував транспортним засобом «Ford Fiesta», н.з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння у вигляді: сповільненості мови, дуже розширених зіниць очей, які не реагували на світло, та в порушення вимог п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в лікаря-нарколога (а.с.1).

Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, зі змісту яких убачається те, що 30 листопада 2025 року о 00 годин 07 хвилин по просп. Лесі Українки, 100-А в м. Кременчук Полтавської обл. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Fiesta», н.з НОМЕР_1 , й був зупинений поліцією. Після зупинки поліцейським установлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння та повідомлено ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді: сповільненості мови, розширених зіниць очей, які не реагували на світло. Однак на неодноразові вимоги поліції ОСОБА_1 своїми поведінкою та діями відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, оскільки цілеспрямовано й умисно тривалий час ухилявся від огляду, не здійснюючи жодних дій для проходження огляду, не виходячи з керованого ним автомобіля для доставки його поліцією на огляд до медичного закладу службовим автомобілем поліції та не виконуючи таким чином багаторазові вимоги поліції, при тому, що повною мірою усвідомлював зміст вимог щодо проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння, про що свідчить зміст його відповідей, при цьому, незважаючи на: роз`яснення поліцейського про те, що відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, та у випадку його (особи, яка керувала транспортним засобом – ОСОБА_1 ) відмови від проходження даного огляду передбачено складання матеріалів за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Також поліцейський на твердження ОСОБА_1 роз`яснив йому передбачений законодавством порядок доставки водія для огляду до закладу охорони здоров`я, а саме те, що він не може прослідувати своїм автомобілем до лікарні, оскільки відповідно до положень законодавства саме поліцейський здійснює доставку водія для огляду на стан сп`яніння до медичного закладу. Поведінка, бездіяльність і твердження ОСОБА_1 не викликають сумніву в тому, що його позиція полягала в умисній і цілеспрямованій відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с.6).

Вимогами п.9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, прямо передбачено те, що саме поліцейський забезпечує доставку водія до закладу охорони здоров`я для огляду на стан сп`яніння протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення і саме на поліцейського покладено обов`язок дотримання визначеного законодавством двохгодинного строку для доставки водія для огляду.

У п.п.16, 19 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, також зазначено про те, що для здійснення вказаного вище огляду водій доставляється саме поліцейським.

А тому твердження апелянта про те, що він погоджувався проїхати для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння своїм автомобілем, під керуванням іншого водія, є неспроможними та не грунтуються на положеннях законодавства.

При цьому, наведений апелянтом спосіб доставки водія до медичного закладу є необгрунтованим і з тієї точки зору, що цей спосіб створює ризики настання непередбачуваних наслідків, оскільки водій за таких обставин не перебуває під належним контролем працівників поліції.

При цьому, ОСОБА_1 , який згідно з даними довідки ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП має посвідчення водія від 06 червня 2023 року (а.с.5), безумовно розумів наявність у нього передбаченого законодавством обов`язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння і наслідки відмови від проходження згаданого огляду, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов`язком водія, в той час як мотиви відмови особистого характеру від проходження цього огляду не впливають на правильність кваліфікації дій порушника за ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, викладені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Що стосується посилання апелянта на проходження ним самостійно огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та на долучений ним до апеляційної скарги медичний висновок №409/І від 30 листопада 2025 року, за змістом якого зазначено про те, що в ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, то суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Зі змісту відеофіксації, протоколу про адміністративне правопорушення та вказаного вище медичного висновку вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до закладу охорони здоров`я та пройшов зазначений вище огляд у медичному закладі після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення самостійно на підставі власної заяви (за відсутності поліцейського, в порядку самозвернення).

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, що полягає у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, є закінченим з моменту відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого порядку (в закладі охорони здоров`я).

За змістом п.6 розділу Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, в разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду (на стан сп`яніння) в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року також передбачено, що, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Таким чином, із моменту відмови водія ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліції від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння ним було вчинено закінчене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, після чого поліцейський із дотриманням нормативних положень обґрунтовано зафіксував фактичні обставини цього правопорушення в протоколі. Тому проходження ОСОБА_1 самостійно огляду в закладі охорони здоров`я вже після закінчення вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, більше того, після його фіксації у відповідному процесуальному документі суб`єктом владних повноважень, не спростовує наявність у діях ОСОБА_1 події та складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

В аспекті викладеного вище апеляційний суд також зауважує, що місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння особою, яка керувала транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім того, названий вище огляд у медичному закладі не відповідає порядку такого огляду, визначеного в ст.266 КУпАП, положеннях Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, оскільки здійснений без направлення і доставлення ОСОБА_1 для огляду поліцейським (проведено огляд на підставі власної заяви ОСОБА_1 ), а також огляд у медичному закладі й складення висновку за результатами огляду проведено без залучення поліцейського, присутність якого при огляді є обов`язковою.

Отже, наявність у матеріалах провадження зазначеного вище медичного висновку не впливає на необхідність і правильність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у даному провадженні.

Що стосується доводів апелянта, які стосуються здійснення місцевим судом розгляду справи без його участі та належного повідомлення про судове засідання, то можливість реалізації прав, передбачених законодавством України, в тому числі й тих, про які йдеться в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 було надано під час провадження в суді апеляційної інстанції, якими він і скористався в повному обсязі в спосіб, який уважав за необхідне. У ході апеляційного провадження він, зокрема, мав можливість навести аргументи, з яких вважав безпідставним і помилковим притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження.

Водночас доводи апелянта щодо підстав та обставин зупинки автомобіля за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.7 ст.294 КУпАП, вважає, що постанова місцевого суду в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення підлягає зміні.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_2 , що підтверджується даними довідки ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП (а.с.5).

Із урахуванням положень ст.ст.23, 33 КУпАП, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про необхідність накладення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Водночас апеляційний суд зауважує, що згідно з положеннями ст.27 КУпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв (осіб, які керували транспортними засобами) у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Положення КУпАП, які регулюють порядок заміни на штраф інших видів стягнень теж розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Тобто зазначені вище положення КУпАП сформульовано однозначно, вони чітко й послідовно вказують на єдиний вимір розміру стягнення у вигляді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При ухваленні оскаржуваної постанови місцевий суд наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, проте не вказав про кратний розмір штрафу у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, як того вимагають приписи КУпАП. Тобто при накладенні стягнення суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції у відповідній частині.

Отже, оскаржувану постанову в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення належить змінити та вважати його притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Зазначена вище зміна не погіршує становище ОСОБА_1 .

Аналогічний підхід викладено в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі №707/1509/24 (провадження №51-178км25), яка, з огляду на логіку та зміст правозастосування, є релевантною для врахування у справі, що є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Автозаводського районного суду м. Кременчук від 12 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

У порядку ч.7 ст.294 КУпАП постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 12 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 в частині накладеного на нього стягнення змінити.

Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун