Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №759/2951/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/2951/26

пр. № 2/759/6842/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2026 адвокат Ільїна Д.В., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача половину додаткових витрат, понесених позивачем на придбання комп`ютерної техніки для спільного сина ОСОБА_3 у розмірі 29 439 грн. 64 коп., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 20 серпня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва (актовий запис № 1023). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у справі № 759/12847/18 було розірвано шлюб між сторонами. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, який проживає з позивачем.

15 травня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, змінено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 10 000,00 грн. 30.09.2025 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі №759/7027/24 на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 15.05.2025 року, про стягнення з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп. щомісячно. Син сторін з 23.03.2019 року по 12.03.2023 року проходив навчання у ОСОБА_4 , в подальшому продовжував навчання в «IT STEP ACADEMY» за формою Професійна Комп`ютерна освіта, напрям - розробка програмного забезпечення. Та, наразі продовжує навчання в фаховому коледжі інформаційних систем і технологій КНЕУ ім. В. Гетьмана, галузь знань - «Інформаційні технології», спеціальність - «Комп`ютерна інженерія», освітньо-професійна програма «Обслуговування комп`ютерних систем і мереж», а тому для розвитку комп`ютерних здібностей та навичок потребує забезпечення комп`ютерною технікою.

14 грудня 2025 року позивач оплатила за комп`ютерне обладнання сина в інтернет-магазині «Cyber Corsar», а саме: материнську плату ASUS TUF Gaming B850- PLUS WIFI модель U1005797, замовлення № 4898 від 10.12.2025 року вартістю з доставкою - 9 729,38 грн., модуль пам`яті для комп`ютера DDR5 32 GB (2х16GB) 7200 MHz Trident Z5 RGB G.Skill (F5-7200J3445G16GX2-TZ5RK) модель U0788096, замовлення № 4907 вартістю з доставкою - 14 498,90 грн., та в інтрнет-магазині «Brain мастхев для розумних» (ТОВ «ПРИВАТІНВЕСТ») корпус для ПК Cougar Duoface Pro RGB, замовлення № 12581848 вартістю з доставкою - 4 052,00 грн. та відеокарту Gigabyte GeForce RTX 5070 Eagle OC SFF 12G, замовлення від 12.12.2025 року, вартістю з доставкою - 30 599 грн. Таким чином, загальна сума додаткових витрат на розвиток сина, придбання комп`ютерної техніки, складає 58 879,28 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 28 копійки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 12.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

26.02.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , підписаний його представником - адвокатом Сіваченком В.В., в якому сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що долучені до позову докази не підтверджують, що позивач понесла витрати на придбання комп`ютерного обладнання для сина - ОСОБА_5 , а також що такі витрати є саме додатковими витрати в розумінні закону, тобто придбані як необхідні для розвитку здібностей сина. Фактично у матеріалах відсутні чеки, які відображають фактичну вартість придбаного товару. У наданих документах отримувачем відправлення та фактичним замовником товару є син ОСОБА_6 , а не позивач. Більше того, за своїми характеристиками придбаний товар є «геймерським (ігровим) набором» і не призначений для навчання. До позову також не долучено доказів, які підтверджують, що дитина навчається у коледжі інформаційних технологій. Також представник відповідача зауважує, що придбання таких товарів не було попередньо погоджено із платником аліментів, а також не доведено, що грошова кошти, які сплачувалися як аліменти, не покривають таких витрат. Відповідач має скрутне матеріальне становище, він є безробітним, має на утриманні матір, яка є особою з інвалідністю. Окремо адвокат зауважує, що станом на день подання позову особа, на утримання якої стягувалися аліменти, є повнолітньою особою, а відповідно до ст. 185 СК України додаткові витрати можуть стягуватися лише на малолітню або неповнолітню дитину. Адвокат Сівачено В.В. зауважує щодо витрат на правову допомогу, стягнути які просить позивач із відповідача. Так, апеляційна скарга в рамках даного провадження не подавалася, а судові засідання не проводяться, оскільки судом визначено порядок розгляду даної справи - спрощений без виклику сторін. Окремо просить стягнути із позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн. 00 коп.

17.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив позивача, оформлена адвокатом Ільїною Д.В., в якій сторона позивача наголошує, що син ОСОБА_6 не має самостійного доходу, не працевлаштований, а кошти на придбання комп`ютерного обладнання сплачені саме позивачем. Щодо відомостей про замовника товару та фактичного отримувача вказує, що позивач не володіє достатньою мірою навиками користування інтернетом та технічними пристроями, а тому замовлення було зроблено сином ОСОБА_6 . Різниця між сумами придбаного товару виникає через урахування ПДВ або без такого. На спростування доводів сторони відповідача про недоведеність перебування сина на навчанні просить долучити довідку, якою підтверджується, що ОСОБА_5 є студентом третього курсу ВСП «Фаховий коледж інформаційних систем і технологій КНЕУ ім. В. Гетьмана». Окремо представник позивача зауважує на тому, що відповідач має у власності декілька об`єктів нерухомості та володіє на праві власності транспортними засобами, отже твердження про скрутне матеріальне становище ОСОБА_2 не відповідає дійсності. Відповідач приховує свої доходи, не влаштовуючись офіційно на роботу. Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченнях, як заяві по суті справи, від 23.03.2026, скерованих через систему «Електронний суд», представник відповідача вказує, що долучені до відповіді на відзив докази не можуть братися судом до уваги, оскільки такі докази відповідно до ст. 83 ЦПК України подаються разом із позовною заявою. Звертаючись до суду, позивач мала можливість надати суду довідку, якою підтверджується, що ОСОБА_6 навчається у фаховому коледжі, однак наданим їй процесуальним правом у передбачений законом строк не скористалася. Також позивач не підтверджує доводи, що син не має самостійного доходу, проживає разом із нею та перебуває на її утриманні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши викладені у заявах по суті доводи сторін, перевіривши їх обґрунтованість долученими доказами, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У ході розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва складено актовий запис №1023 від 20.08.1994 року та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 9).

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Станом на 31.01.2026 - день подачі позовної заяви ОСОБА_1 дитина, на утримання якої стягувалися аліменти, є повнолітньою особою, водночас обставини, які підлягають встановленню та доказуванню мали місце до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Шлюб між сторонами заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.08.2019 у справі №759/12847/18 розірвано (т. 1 а.с. 11).

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Приписами ст. 150 Кодексу на батьків покладено обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.07.2024 у справі №759/7027/24, яке змінено постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2025, стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільного сина у розмірі 10 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 13-17).

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 Сімейного кодексу України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд України роз`яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі №320/383/19 (провадження №61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Також у постанові від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України звернув увагу, що, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо), так само документи, які підтверджують, що дитина займається у відповідній секції, профільному навчальному закладі (зокрема, музичній або спортивній школі), демонструє особливі успіхи і для розвитку її особливих здібностей необхідне придбання спортивного спорядження, музичних інструментів тощо.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.06.2028 року у справі № 753/19306/16-ц, участь у додаткових витратах батьків, які сплачують аліменти або до яких не заявлялися вимоги про сплату аліментів, може бути лише у випадках, що викликані особливими обставинами (розвитком здібності дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що ОСОБА_3 - спільний син сторін з 23.03.2019 року по 12.03.2023 року проходив навчання у ОСОБА_4 , в подальшому продовжував навчання в «IT STEP ACADEMY» за формою Професійна Комп`ютерна освіта, напрям - розробка програмного забезпечення та, наразі продовжує навчання в фаховому коледжі інформаційних систем і технологій КНЕУ ім. В. Гетьмана, галузь знань - «Інформаційні технології», спеціальність - «Комп`ютерна інженерія», освітньо-професійна програма «Обслуговування комп`ютерних систем і мереж», а тому для розвитку комп`ютерних здібностей та навичок потребує забезпечення комп`ютерною технікою. Разом з тим, як слушно зауважив представник відповідача, позивачем не надано суду підтверджень такого. Відповідна довідка надана стороною позивача лише під час подачі відповіді на відзив, а отже, не у строк, визначений ч. 2 ст. 83 ЦПК України, тобто не разом із подачею позовної заяви. Суд зауважує, що дійсно позивач мала об`єктивну можливість надати таку довідку одночасно із позовом, однак не виконала вимоги ЦПК України, не вказувала у першій заяві по суті справи - позовній заяві про те, що такий доказ з об`єктивних причин буде наданий пізніше, а тому суд не бере до уваги таку довідку.

Так само позивачем долучено до відповіді на відзив докази наявності у власності відповідача майна, що, на переконання сторони позивача, підтверджує його статус «заможної» людини. Однак, суд зазначає, що такі докази не впливають на висновки суду при розгляді даного спору, оскільки принциповим у даному випадку є визначення чи понесені витрати саме позивачем та чи є такі витрати додатковими у розумінні ст. 185 СК України.

Суд погоджується із доводами сторони відповідача про те, що позивачем не надано доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що саме нею понесені витрати на придбання для сина комп`ютерної техніки, такі технічні пристрої потрібні Роману саме для навчання, а не для ігор. Наведене не спростовано позивачем. Так само позовна заява та відповідь на відзив не підтверджують ті обставини, що син не має самостійного доходу, перебуває на повному утриманні позивача та не міг самостійно придбати комп`ютерну техніку, яку, як вказує позивач, вона придбала 14.12.2025 для розвитку сина - материнську плату ASUS TUF Gaming B850- PLUS WIFI модель U1005797, замовлення № 4898 від 10.12.2025 року вартістю з доставкою - 9 729,38 грн., модуль пам`яті для комп`ютера DDR5 32 GB (2х16GB) 7200 MHz Trident Z5 RGB G.Skill (F5-7200J3445G16GX2-TZ5RK) модель U0788096, замовлення № 4907 вартістю з доставкою - 14 498,90 грн., та в інтрнет-магазині «Brain мастхев для розумних» (ТОВ «ПРИВАТІНВЕСТ») корпус для ПК Cougar Duoface Pro RGB, замовлення № 12581848 вартістю з доставкою - 4 052,00 грн. та відеокарту Gigabyte GeForce RTX 5070 Eagle OC SFF 12G, замовлення від 12.12.2025 року, вартістю з доставкою - 30 599 грн.

Також суд не вважає доведеним те, що ОСОБА_3 мав необхідність у придбанні саме такого і саме нового комп`ютерного обладнання, а його придбання спрямоване саме на розвиток здібностей останнього як студента коледжу інформаційних технологій.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на вищевикладені обставини, надавши оцінку наявним у справі доказам, керуючись нормами сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на утримання сина, оскільки не доведено, що витрати на придбання комп`ютерної техніки понесені саме позивача, такі витрати є додатковими у розумінні ст. 185 СК України.

Щодо вимоги сторони відповідача про стягнення із позивача понесених судових витрат суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Положення ст. 15ЦПК України наділяють учасників провадження правом користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18, відповідно до якої необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених стороною витрат на правничу допомогу представником відповідача - адвокатом Сіваченком В.В. долучено до відзиву договір про надання правової допомоги №23/02/2026 від 23.02.2026, відповідно до п. 4.1 якого розмір гонорару адвоката Сіваченка В.В. за надану ОСОБА_2 правову допомогу у цивільній справі №759/2951/26 становить 16 000 грн. 00 коп., який останній повинен сплатити упродовж 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Таким чином, з огляду на реальність наданих адвокатом позивача послуг, фактичні обставини провадження, суд доходить висновку, що адвокатом Сіваченком В.В. поза розумним сумнівом доведено розмір понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у ході розгляду даної справи 16 000 грн. 00 коп.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для позовних вимог ОСОБА_1 , у ході судового розгляду справи відповідачем надано достатні докази, які підтверджують, що ним в рамках даного провадження понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн. 00 коп., беручи до уваги принцип пропорційності відшкодування сум понесених судових витрат задоволеним судом позовним вимогам, суд доходить висновку про можливість задоволення вимог заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сіваченка В.В.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 263-265, 272, 273, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 180, 181, 185 СК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на дитину - залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.