Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №758/5436/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5436/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Позика» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 10.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Відповідачем було укладено договір №1757588 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором Відповідач отримав Позику у розмірі 15 000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування в день та застосовується у межах строку кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Договору «на умовах, встановлених Договором, Товариство

надає Споживачу кредит у гривні, в Споживач зобов`язується одержати та повернути

кошти кредиту, сплатити прощеними за користування ним та виконати інші обов`язки,

передбачені Договором.

Згідно із п. 1.4. Договору періодичність платежів зі сплати процентів на кожні 30 днів.

Крім того у відповідності до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором

здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день

користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у

місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Відповідно до п. 1.5.1. Договору: стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Посилаючись на те, що Протягом дії договору нараховані відсотки за користування кредитом Відповідачем не погашені та станом на дату звернення до суду наявне прострочення за договором споживчого кредитування №1757588 від 10.09.2024 року у розмірі 48 256,37 грн. (тіло кредиту, відсотки та штраф), позивач як правонаступник первісного кредитора звернувся до суду з даним позовом.

Зазначає, що 28 серпня 2025 року ТОВ «Селфі Кредит» передала право вимоги за кредитним договором №1757588 від 10.09.2024 року Товариству з обмеженою

відповідальністю «ФК «Позика» на підставі договору факторингу №28082025 від 28 серпня 2025 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу від №28082025 від 28.08.2025 року

у відповідності до умов цього договору, клієнт відступає ( передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Сума заборгованості відповідача становить 48 256, 37 грн. З них: прострочена заборгованість за основною сумою боргу становить 14 998,99 грн., прострочена заборгованість за відсотками становить 32 297, 38 грн., за штрафами - 960 грн.

Посилаючись на непогашення заборгованості добровільно, позивач звернувся до суду з даним позов для стягнення суми заборгованості судоми рішенням.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.04.2026 року ОСОБА_1 подав Відзив на позовну заяву, у якому заперечував факт отримання кредитних коштів та укладення будь-яких договорів. Вказав, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис належить саме відповідачу. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів. Зазначив, що позивачем не надано до суду електронного варіанту договору, який мав би містити електронні підписи. Крім того, відповідач заперечував щодо нарахування у період дії воєнного стану штрафу у розмірі 960 грн, посилаючись на те, що він звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

06.05.2026 року позивач направив Відповідь на відзив. Зазначив, що договір про надання споживчого кредиту було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу до особистого кабінету в ІКС Товариства за допомогою логіну та пароля, внесення своїх персональних даних, номера телефону, договір між сторонами не було б укладено. Разом з тим, представник позивача вказав, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або спростування факту перерахування та отримання ним кредитних коштів. Будь-яких доказів, які б спростовували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «Селфі Кредит», належність засобів зв`язку, зокрема мобільного телефону та електронної пошти ,які використовувались при укладенні договору, іншій особі, а також укладення самого договору, так і отримання останнім коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Відповідач до правоохоронних органів не звертався із заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій і не оскаржував правомірність укладеного договору.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що 10.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1757588 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заявки на отримання грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Договором погоджені такі умови кредитування: сума кредиту 15 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність сплати відсотків - кожні 30 днів) (п. 1.4. Договору).

Стандартна процентна ставка - 1 % від суми кредиту за кожен день користування в день та застосовується у межах строку кредиту.

ОСОБА_1 у пункті 1.8.2 договору підтвердив, що усвідомлює те, що вартість кредиту через рік користування кредитними коштами становитиме 53 865 грн.

Відповідно до п. 1.1. Договору «на умовах, встановлених Договором, Товариство

надає Споживачу кредит у гривні, в Споживач зобов`язується одержати та повернути

кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки,

передбачені Договором.

Крім того у відповідності до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором

здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день

користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у

місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Відповідно до п. 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3. цього договору.

У пункті 6.4 договору сторони передбачили штрафи за невиконання та/або неналежне виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф.

Відповідач в особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів кредитодавець здійснив верифікацію доданої відповідачем банківської карти.

Електронна ідентифікація відповідача здійснилась при вході в особистий кабінет, шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Для отримання кредитних коштів відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на веб-сайті кредитодавця.

Після прийняття рішення надати кредит відповідачу, товариство надіслало в особистий кабінет відповідача проєкт кредитного договору (оферта).

За вказаним договором ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 .

Позикодавець умови договору позики виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві позику в сумі, визначеній договором позики, що підтверджується платіжним дорученням.

Факт зарахування кредитних коштів доводиться також випискою по рахунку, відкритому до банківської картки ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк», з якої вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 , 10.09.2024 року надійшло 15 000, 00 грн. Такі відомості суд отримав від Банку на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

З розрахунку кредитора вбачається, що позичальник 10.10.2024 р. здійснив платіж на погашення заборгованості у розмірі 4365,01 грн, з яких 0,01 грн. було зараховано на погашення тіла кредиту, 4365 грн - на погашення відсотків.

Відповідно до графіку сплати позики відповідачем не було повернуто надані кошти та не сплачено відсотки за користування позикою у строк, встановлений договором позики.

Сума заборгованості відповідача становить 48 256,37 грн. З них: прострочена заборгованість за основною сумою боргу становить 14 998,99 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 32 297,38 грн., штраф у розмірі 960,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відсотки нараховано у межах строку кредитування, тобто, з дотриманням вимог ст. 1048 ЦК України.

В подальшому 28 серпня 2028 року ТОВ «Селфі Кредит» передала право вимоги за

кредитним договором №1757588 від 10.09.2024 року Товариству з обмеженою

відповідальністю «ФК «Позика» на підставі договору факторингу №280820025

від 28.082025 року.

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу від №28.08.2025 від 28 серпня 2025 року

клієнт відступає ( передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги до клієнта і сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строк встановлені цим договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань, або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Ці норми дають банку підстави для дострокового стягнення . всієї заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам договору позики, суду надано не було.

Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені договором позики, належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення тіла кредиту у розмірі 14998,99 грн. та відсотків у розмірі 32297,38 грн., а всього 47 296,37 грн.

Таких висновків суду не змінюють твердження ОСОБА_1 про те, що він кредитні кошти не отримував та договір не підписував, адже спростовуються випискою по рахунку ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» про зарахування 15 000 грн. на рахунок, до якого емітовано картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи підстави для нарахування штрафів, позивач не просив стягнути такий штраф у прохальній часині позову, а тому суд не наводить твердження про безпідставні нарахування штрафів.

Що стосується вимог про стягнення штрафів у розмірі 960 грн. за кредитним договором, суд зазначає таке. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року; детальний опис робіт виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги від 17 березня 2026 року; Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 17 березня 2026 року.

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

З урахуванням вимог співмірності та клопотання відповідача, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. пропорційно задоволеній частині позовних вимог. На переконання суду такий розмір є справедливим розміром зазначених витрат.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп., що підтверджено платіжною інструкцією №1757588 від 23.03.2025, яка міститься у матеріалах справи.

Із урахуванням наведеного, у зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково - на 98,01%, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2609,42 грн. (98,01% від суми 2662,40 грн.) та 2940,30 грн. витрат на правову допомогу (98,01% від суми 3 000 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1757588 від 10.09.2024, укладеним з ТОВ «Селфі Кредит», в загальному розмірі 47 296,37 грн, 2609,42 грн. судового збору та 2940,30 грн витрат на правову допомогу, а всього стягнути 52846,09 грн. (п`ятдесят дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 09 коп.).

В решті вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» місцезнаходження - Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Т.В. Войтенко