Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №752/12893/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12893/26

Провадження № 2/752/11463/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів фінансових послуг, визнання недійсними операцій за кредитною карткою та зобов`язання припинити нарахування відсотків, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

-визнати недійсним нарахування відсотків, комісій та штрафних санкцій на картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 29 900,00 грн;

- зобов`язати АТ «Ощадбанк» (далі - Банк, відповідач) припинити нарахування відсотків, штрафів та пені на зазначену суму;

-зобов`язати Банк скасувати заборгованість, що утворилася внаслідок шахрайських дій, та внести зміни до кредитної історії в УБКІ;

-зобов`язати Банк повернути кошти в сумі 1 276,18 грн, отримані позивачем як ветераном війни, учасником бойових дій, на компенсацію послуг ЖКГ на пільгову карту № НОМЕР_2 , які були списані Банком у рахунок погашення заборгованості за спірною операцією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2025 з рахунку позивача, держателя платіжної картки № НОМЕР_3 , за рахунок кредитних коштів було здійснено списання 29 900,00 грн, яке позивач не ініціював: ПІН-код, CVV-код та одноразові паролі третім особам не передавав, картку та контроль за фінансовим номером телефону не втрачав, мобільним додатком не користувався, а операцію здійснено з електронного пристрою та облікового запису, який позивачу не належить. Позивач негайно повідомив Банк про несанкціоновану операцію, заблокував картку, а наступного дня, 11.12.2025, звернувся до поліції із заявою, за якою внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство), і визнаний потерпілим.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 1073 ЦК України та Постанови Правління НБУ № 164 саме Банк повинен довести, що втраті конфіденційної інформації сприяли дії чи бездіяльність клієнта, а за відсутності таких доказів нарахування відсотків на суму, якою позивач фактично не користувався внаслідок злочинних дій третіх осіб, суперечить принципам добросовісності та справедливості. Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові КЦС ВС № 176/1445/22 від 16.08.2023, згідно з якою тягар доведення сприяння клієнта втраті реквізитів покладається на банк, а сам факт коректного введення даних не є безумовним доказом вини користувача.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на таке. 20.09.2021 між сторонами укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (заява про приєднання № 1122350/140916), на підставі якого позивачу відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн під 38 % річних.

За даними програмного забезпечення Банку, 10.12.2025 о 17:23:22 на фінансовий номер позивача (НОМЕР_5) направлено код для входу в систему «Ощад 24/7»; о 17:23 системою здійснено автоматичний IVR-дзвінок для підтвердження реєстрації нового пристрою (Samsung SM-N975F), який був прийнятий та підтверджений натисканням відповідної клавіші; о 17:25:03 на фінансовий номер позивача направлено повідомлення про успішний вхід до мобільного застосунку із застереженням про необхідність негайного звернення до Банку в разі несанкціонованого доступу; о 17:25:07 у системі зареєстровано новий пристрій; о 17:27:28 на фінансовий номер позивача направлено одноразовий код (ОТР) для підтвердження переказу коштів на картку іншого банку; о 17:27:52 здійснено переказ 29 900,00 грн на картку № НОМЕР_4 , емітовану АТ «Банк Південний». Лише о 17:33, тобто вже після завершення спірної операції, позивач звернувся до контакт-центру Банку.

Відповідач зазначає, що під час звернення до Банку позивач сам повідомив, що намагався оформити допомогу від ООН на сторонньому веб-ресурсі, вводячи на ньому реквізити платіжної картки та отримані коди підтвердження. Відповідач вважає, що незалежно від того, реквізити якої саме картки вводив позивач на сторонньому ресурсі, встановлені технічні дані свідчать про отримання та використання одноразових паролів, направлених саме на фінансовий номер позивача, та про послідовне проходження всіх передбачених договором процедур автентифікації, а тому, з посиланням на п. 9.20-9.23, 17.4.3, 17.4.4 Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) та ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідальність за наслідки розголошення реквізитів та одноразових кодів третім особам несе виключно позивач.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2026 року залишено без задоволення клопотання АТ «Державний ощадний банк України» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, вносити за розпорядженням клієнта відповідні суми, виконувати його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Судом встановлено, що 10.12.2025 з рахунку позивача, держателя платіжної картки № НОМЕР_3 .

Спірна платіжна операція від 10.12.2025 на суму 29 900,00 грн проведена через мобільний застосунок «Ощад 24/7» після реєстрації нового пристрою, яка, своєю чергою, підтверджена одноразовим паролем, направленим Банком на фінансовий номер мобільного телефону позивача ( НОМЕР_5 ), зазначений позивачем у Заяві про приєднання до Договору, та підтверджена окремим одноразовим паролем безпосередньо для здійснення переказу коштів. Зазначені обставини підтверджуються наданими Банком технічними даними (відомостями DB Manager, журналами направлення ОТР-кодів), які позивачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Відповідно до п. 17.1.5, 17.1.6 ДКБО послідовне введення одноразового цифрового паролю, отриманого на номер мобільного телефону клієнта, є аналогом власноручного підпису клієнта, а операції, підтверджені в такий спосіб, вважаються вчиненими з додержанням письмової форми та не можуть бути оскаржені лише через їх електронну форму. Відповідно до п. 9.20, 9.21 ДКБО клієнт зобов`язаний забезпечити неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, ПІН, CVV2/CVC2 тощо, а ризик і відповідальність за несанкціоноване використання таких даних, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону клієнта, несе виключно клієнт.

Судом встановлено, що позивач під час звернення до Банку особисто повідомив про те, що вводив реквізити платіжної картки та отримані коди підтвердження на сторонньому веб-ресурсі під час спроби оформити допомогу від ООН, що відповідачем не спростовано і що по суті визнається й самим позивачем у викладі обставин справи (посилання на те, що «транзакція була здійснена з електронного пристрою та акаунта, який позивачу не належить»). Ці обставини у сукупності з наведеними вище технічними даними свідчать, що доступ третіх осіб до одноразових паролів та реквізитів став можливим унаслідок дій самого позивача, який ввів відповідну конфіденційну інформацію на сторонньому, не пов`язаному з Банком, ресурсі, а не внаслідок будь-якого порушення з боку Банку чи технічного збою в його системах.

Відповідно до п. 9 розділу VI Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення та електронної ідентифікації користувача, крім випадків, коли доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Судом встановлено, що в даній справі мав місце саме такий виключний випадок: наведені відповідачем докази (журнали направлення ОТР-кодів, дані про реєстрацію нового пристрою, власні пояснення позивача про введення даних на сторонньому ресурсі) у сукупності доводять, що втраті конфіденційної інформації сприяли саме дії позивача.

Суд також враховує, що звернення позивача до Банку про незгоду з операцією надійшло о 17:33, тобто вже після завершення спірної операції (17:27:52), у зв`язку з чим Банк не мав об`єктивної можливості зупинити чи заблокувати операцію до її виконання, а відповідно до п. 6-8 розділу VI Положення № 705 ризик збитків до моменту повідомлення користувачем банку про несанкціоновані операції несе користувач.

Щодо посилання позивача на факт внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України преюдиційне значення для суду в цивільній справі має лише вирок суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, а не сам факт внесення відомостей до ЄРДР чи визнання особи потерпілою на стадії досудового розслідування. Оскільки станом на час розгляду цієї справи обвинувальний вирок у відповідному кримінальному провадженні відсутній, сам факт реєстрації кримінального провадження не є достатнім доказом протиправності дій Банку чи підставою для визнання спірної операції недійсною з вини відповідача.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач, посилаючись на те, що операцію не ініціював, не спростував наданих Банком технічних доказів послідовного проходження процедур автентифікації через фінансовий номер телефону, яким користується саме позивач, і не надав доказів втрати контролю над цим номером, компрометації SIM-картки чи технічного збою в системах Банку, а обмежився запереченням особистої участі в операції, що згідно з наведеними вище нормами й установленими судом обставинами не є достатнім для покладення відповідальності за наслідки операції на Банк.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірна операція від 10.12.2025 на суму 29 900,00 грн підтверджена належними засобами автентифікації (одноразовими паролями, направленими на фінансовий номер телефону позивача), доступ до яких третіх осіб зумовлений діями самого позивача, а тому підстав вважати списання коштів безпідставним, а нарахування відсотків за використання відповідної суми кредитних коштів - неправомірним, судом не встановлено. Відповідно, не встановлено й підстав для зобов`язання Банку скасувати заборгованість, внести зміни до кредитної історії, а також повернути кошти в сумі 1 276,18 грн, списані в рахунок погашення цієї заборгованості, оскільки таке списання здійснене на підставі права договірного списання, наданого Банку позивачем відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування.

Оскільки судом не встановлено неправомірності дій Банку щодо проведення спірної операції та подальшого нарахування відсотків, а також списання коштів у рахунок погашення утвореної заборгованості, позовні вимоги в повному обсязі є недоведеними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1066-1068, 1071, 1073 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 38, 68, 86 Закону України «Про платіжні послуги», п.п. 5-9 розділу VI Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, затвердженого постановою Правління НБУ № 705, п.п. 121, 136, 140 розділу V, VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів фінансових послуг, визнання недійсними операцій за кредитною карткою та зобов`язання припинити нарахування відсотків - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя