Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/3931/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3931/25 пров. № А/857/25588/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТР» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Дмитрук В.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТР» звернулось в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000122/2 від 20.03.2025.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (далі – МД) МД № 25UA205140017202U0 від 19.03.2025, в якій митну вартість товару визначено за основним методом – за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2025 UA205140/2025/000122/2. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Згідно із рішенням від 20.03.2025 № UA205140/2025/000122/2 встановлено кориговану митну вартість за шостим, резервним методом. Також митним органом видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Для можливості розмитнення товару та отримання його у користування ТзОВ «ВТР» доплатило різницю у митних платежах у сумі 83 116,18 грн та подало нову (кориговану) вантажно-митну декларацію з скоригованою вартістю товару № 25UA205140017581U9 на підставі якої товар було розмитнено і випущено в обіг. Не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). Відтак, вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки вартість товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000122/2 від 20.03.2025.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що декларант належним чином підтвердив митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, подавши документи, які містять необхідні та узгоджені відомості про ціну товару, оплату та транспортні витрати. Водночас митний орган не довів наявності обґрунтованих розбіжностей чи недостовірних відомостей, які б перешкоджали визначенню митної вартості за першим методом, а витребування додаткових документів ґрунтувалося переважно на припущеннях. Суд першої інсанції також зазначив, що сама по собі нижча заявлена митна вартість порівняно з вартістю аналогічних товарів не є достатньою підставою для її коригування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД № 25UA205140017202U0 від 19.03.2025 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Вказує, що відповідно до рахунку-фактури від 17.03.2025 № LS-4631108 вартість транспортних послуг становить 292 927,47 грн, що суперечить вартості, зазначеній в заявці від 15.03.2025 № 458163 – 7 050 дол.США; числового розрахунку для перевірки заявлених витрат не подано до митного оформлення. Відповідно п. 1.2 договору про організація перевезення від 16.10.2023 № UNS16102023-70 передбачені заявки, однак заявки не подано до митного оформлення. Висновок від 19.03.2025 № B-366 не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, так як відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 № 1140, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.02.2022 між ТзОВ «ВТР» (покупець) та компанією «Foofing Group Limited» (Shanghai, Китай) (продавець) укладено контракт № 129 на придбання товару – харчові соєві волокна (клітковина) стерилізована «Тефайбр», (далі – товар) в кількості і за цінами, вказаними в специфікації до даного контракту, які є невід`ємною його частиною.

Оплата за товар проводиться у долларах США. Загальна сума контракту становить 37 440,00 дол.США. Оплата за товар провадиться перерахуванням 50% передоплати на банківський рахунок продавця на підставі виставленої інвойс-проформи протягом 5 (п`яти банківських днів, решта 50% перераховується за 7 (сім) календарних днів до дати завантаження товару в морський контейнер. (п. 2.2 контракту).

Відповідно до пункту 2.1 контракту постачання товару здійснюється продавцем на умовах FOB - м. Ціндао (Китай). Умови поставки FOB - м. Ціндао (Китай) трактуються згідно з правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року та включають вартість товару, пакування, маркування, завантаження в морський контейнер, оформлення товарно-транспортних документів та вартість митних витрат на території Китаю.

Згідно із п. 2.3 виробництво та доставка товару для завантаження в 20 або 40 футовий морський контейнер здійснюються протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати надходження першої половини оплати у розмірі 50% на банківський рахунок продавця.

На виконання умов вказаного контракту сторонами погоджено специфікацію № 8 від 25.11.2024 на товар - «харчові соєві волокна (клітковина) не стерилізовані «ТефПро» в кількості 22 000 кг на загальну суму 12 980,00 дол. США.

07.04.2024 компанією «Foofing Group Limited» виписано рахунок-фактуру (інвойс) № SC2411140001 на товар «харчові соєві волокна (клітковина) не стерилізовані», кількістю 22 000 кг на загальну суму 12 980,00 дол. США та виписано відповідний пакувальний лист (Packing List).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 19.03.2025 декларантом позивача подано до Волинської митниці митну декларацію № 25UA205140017202U0, згідно якої було заявлено до митного оформлення, за першим методом визначення митної вартості, товар: «Харчовий продукт: соєві волокна(клітковина) «TefPro» не стерилізована, вага нетто-22 000 кг., у вигляді дрібнодисперсного порошку, білого кольору, безвмісту молочних жирів, цукрози, глюкози. Вміст соєвих харчових волокон (клітковина) – 66,16%, масова частка соєвого білка – 15,68%, вологість – 7,27%, зольність – 4,2%. Даний продукт є залишком, отриманим після повної екстракції соєвої олії та білкового ізоляту. Використовується в харчовій промисловості для виробництва харчових продуктів, Дата виготовлення 2024-12-21 термін придатності 2025-12-21, номер партії 12211224, Розфосаваний в 1100 паперових мішків вагою по 20 кг. Виробник: Foofing Group Limited, CN, торговельна марка - TefPro.».

До митної декларації додано: сертифікат якості від 21.12.2024, пакувальний лист від 25.11.2024, рахунок-проформа № SC24411140001 від 19.11.2024, рахунок-фактура (інвойс) № SC24411140001 від 25.11.2024, автотранспортна накладна № 458163 від 17.03.2025, сертифікат про походження товару № 25PL322010NSBJJWM0 від 17.03.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 73 від 20.11.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 458163 від 17.03.2025, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25.11.2024, доповнення до контракту № 4 від 29.12.2023, № 8 від 25.11.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 129 від 16.02.2022, договір про надання послуг митного брокера № 099 від 01.03.2024, договір перевезення від 29.07.2021 № 29-2021, Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 19.03.2025, Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12626660 від 19.03.2025, копія митної декларації країни відправлення № 438020250000001255 від 12.01.2025, МД, за якою було відмовлено у випуску товарів № 25UA205140017202U0 19.03.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні від 18.06.2024 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) транспортні (перевізні) документи (в т.ч. інформацію про вартість навантаження/ розвантаження); 7) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) відомості про вартість страхування. Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларантом на вимогу митниці надано: заявку від 15.03.2025 № 458163; висновок від 19.03.2025 № B-366; договір перевезення від 11.03.2025 № 1960; договір про організацію перевезення від 16.10.2023 № UNS16102023-70; договір від 29.07.2021 № 29-2021 (продубльовано); рахунок-фактура від 17.03.2025 № LS-4631108; лист-відповідь від 20.03.2025.

Листом від 20.03.2025 № 20/2025 повідомлено про відсутність інших додаткових документів та прийняття рішення без врахування термінів визначених ст. 53 МКУ.

20.03.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000122/2. З графи 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме:

- відповідно гр. 23 автотранспортної накладної від 17.03.2025 № 458163 перевізником є PRIVATE ENTERPRISE «MARTI SMART GRUP», що суперечить перевізнику, вказаному в довідці про транспортні витрати від 17.03.2025 № 458163 – ТзОВ «Ламан Шипінг»;

- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі – Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак до митного оформлення не надано рахунків на оплату транспортних послуг та банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг, а також договору (контракту) про перевезення та/або інших документів, стороною надання послуг яких є «MARTI SMART GRUP»;

- відповідно п. 1.3 договору (контракту) про перевезення від 29.07.2021 № 29-2021 під кожне перевезення надається заявка, однак заявки не подано до митного оформлення;

- встановлена вартість товару, згідно прайс-листа № б/н датується 25.11.2024, що на момент складання проформи-інвойсу № SC2411140001 є неактуальною, адже зазначений документ виданий 19.11.2024;

- в банківському платіжному документі від 20.11.2024 № 73 в призначенні платежу вказаний договір № 129 від 16.02.2022. Згідно п. 1.3 вартість товару за контрактом становить 37 440 дол.США; віднести дану оплату до оцінюваного товару не можливо через відсутність ідентифікації поставки;

- відповідно гр. 2 ЕМД відправником товару є Foofing Group Limited, що суперечить гр. 22 автотранспортної накладної від 17.03.2025 № 458163 – SLT TRANS LOGISTIC SP.Z O.O.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня раніше визнаних митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби України, а саме: товар – на рівні 1,23 дол.США/кг за ЕМД № UA205140/2024/020739 від 26.03.2024.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/000791 від 20.03.2025.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД ІМ40ДЕ № 25UA205140017581U9 від 20.03.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом першої інстанції встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: «Харчовий продукт: соєві волокна(клітковина) «TefPro» не стерилізована, вага нетто – 22 000 кг., у вигляді дрібнодисперсного порошку, білого кольору, безвмісту молочних жирів, цукрози, глюкози. Вміст соєвих харчових волокон (клітковина) - 66.16%, масова частка соєвого білка - 15.68%, вологість - 7,27%, зольність - 4,2%. Даний продукт є залишком, отриманим після повної екстракції соєвої олії та білкового ізоляту. Використовується в харчовій промисловості для виробництва харчових продуктів, дата виготовлення 2024-12-21, термін придатності 2025-12-21, номер партії 12211224, Розфосаваний в 1 100 паперових мішків вагою по 20 кг. Виробник: FOODING GROUP LIMITED, CN, торговельна марка- TefPro.», за основним методом (за ціною договору (контракту) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, сертифікат якості від 21.12.2024, пакувальний лист від 25.11.2024, рахунок-проформа № SC24411140001 від 19.11.2024, рахунок-фактура (інвойс) № SC24411140001 від 25.11.2024, автотранспортна накладна № 458163 від 17.03.2025, сертифікат про походження товару № 25PL322010NSBJJWM0 від 17.03.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 73 від 20.11.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 458163 від 17.03.2025, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25.11.2024, доповнення до контракту № 4 від 29.12.2023, № 8 від 25.11.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 129 від 16.02.2022, договір про надання послуг митного брокера № 099 від 01.03.2024, договір перевезення від 29.07.2021 № 29-2021, Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 19.03.2025, Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12626660 від 19.03.2025, копія митної декларації країни відправлення № 438020250000001255 від 12.01.2025, МД, за якою було відмовлено у випуску товарів № 25UA205140017202U0 19.03.2025).

Колегія суддів погодужється з висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так, контрактом № 129 від 16.02.2022 та специфікацією № 8 від 25.11.2024, яка є невід`ємною частиною контракту визначено, що загальна сума становить 12 980,00 дол. США; ціна харчового соєвого волокна (клітковина) не стерилізовані вагою 22 000 кг становить 12 980,00 дол.США.

Відповідно до проформи-інвойсу № SC2411140001 від 19.11.2024 вартість товару – харчового соєвого волокна (клітковина) не стерилізовані, вагою 22 000 кг становить 12 980 дол.США. Вказаною проформою-інвойс визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.

Ціна товару в комерційному інвойсі № SC241114001 від 25.11.2024 (12 980,00 дол. США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA205140017202U0 від 19.03.2025 (графа 22).

Колегія суддів наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів – це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Крім того, на підтвердження оплати за товар у відповідності до умов поставки, визначених у контракті № 129 від 16.02.2022 позивачем було надано митному органу та долучено до матеріалів справи платіжні інструкції в іноземній валюті № 73 від 20.11.2024 про сплату коштів в сумі 12 980,00 дол.США.

Також згідно наданих документів товар поставляється на умовах FOB Qingdao (Китай).

Відповідно до умов FOB (франко-борт) (в редакції правил Інкотермс-2020), продавець доставляє товар на борт судна, призначеного покупцем, у зазначеному порту відвантаження, або закуповує товари, вже доставлені таким чином на судно. Ризик втрати або товару переходить від продавця до покупця, коли товар опиняється на борту судна, і з цього моменту покупець несе відповідальність за всі витрати.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Судом першої інстанції встановлено, що транспортні витрати на транспортування товару за МД № UA205140/2025/000122/2 були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України. При цьому, на підтвердження понесення таких витрат разом з МД було надано договір № 29-2021 про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.07.2021, укладений між ТзОВ «Ламан Шипінг» та позивачем, рахунок-фактуру № LS-4631108 від 17.03.2025, довідку про транспортні витрати № 458163 від 17.03.2025.

Стосовно розбіжності, яка вказана в оскаржуваному рішенні у графі 33, а саме «відповідно гр. 23 автотранспортної накладної від 17.03.2025 № 458163 перевізником є PRIVATE ENTERPRISE «MARTI SMART GRUP», що суперечить перевізнику, вказаному в довідці про транспортні витрати від 17.03.2025 № 453163-ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ»; Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, .що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил и заповнення» (далі – Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак до митного оформлення не надано рахунків на оплату транспортних послуг та банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг, а також договору (контракту) про перевезення та/або інших документів, стороною надання послуг яхих є «MARTI SMART GRUP», суд вважає, що зауваження Волинської митниці є безпідставним, з огляду на наступне.

ТзОВ «ВТР» укладено договір транспортної експедиції № 29-2021 від 29.07.2021 з ТзОВ «Ламан Шиппінг» на організацію перевезення вантажів.

Згідно ч. 4 ст. 306 Господарського кодексу України допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Отже уклавши договір транспортної експедиції № 29-2021 від 29.07.2021 замовник переклав обов`язок що до організації перевезення на експедитора – ТзОВ «Ламан Шиппінг».

На перевезення товару, що декларується, по договору транспортної експедиції № 29- 2021 від 29.07.2021 була подана заявка № 458163 від 15/03/2025 ТзОВ «Ламан Шиппінг» на виконання договору та заявки організував перевезення в інтересах замовника (декларанта) шляхом укладення інших договорів.

Зокрема ТзОВ «Ламан Шиппінг» має укладений договір транспортної експедиції № UNS16102023-70 від 16.10.2023 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) В свою чергу з ФОП ОСОБА_1 має укладений договір перевезення № 1960 від 11.03.2025 р. з Приватним підприємством «Марті Смарт Груп» (далі – ПП «Марті Смарт Груп» ) – безпосереднім перевізником зазначеним у ТТН.

Відносини між ТзОВ «Ламан Шиппінг», ФОП ОСОБА_1 та ПП «Марті Смарт Груп» є комерційними відносинами сторін в рамках укладених договорів і декларант не поінформований про комерційні умови цих договорів.

ТзОВ «ВТР» надало інформацію про укладений договір транспортної експедиції № 29-2021 від 29.07.2021 з ТзОВ «Ламан Шиппінг» та надало належним чином оформлені транспортно-перевізні документи, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема вартість перевезення. Оскільки усі платежі за перевезення декларант має здійснити експедитору ТзОВ «Ламан Шиппінг», то і довідка про транспортні витрати оформлена саме експедитором.

Згідно п. 4.1.3, договору транспортної експедиції № 29-2021 від 29.07.2021 р клієнт оплачує:

A) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні втрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу агентські, портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту:

- при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт – п латежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори, інше), протягом І (одного) банківського дня від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком експедитора в повному обсязі.

Б) при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці), оплата здійснюються клієнтом протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку.

B) при перевезенні вантажу авіасполученням – платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (в т.ч. вантажно-розвантажувальні роботи, агентський, портові збори), шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку.

Г) по виставленому рахунку експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому Експедитор залишає за собою право зобов`язати Клієнта шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов`язані з тривалим перебуванням ватажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії у тому числі за послуги за зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.

Отже рахунків умовами договору транспортної експедиції № 29-2021 від 29.07.2021 з ТзОВ «Ламан Шиппінг» на оплату транспортних(експедиційних) послуг шляхом передоплати не передбачено. Відповідно банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг декларант не ніг надати. Станом на дату подачі товару до митного оформлення послуги транспортної експедиції не оплачені декларантом.

Декларант надав рахунок № LS-4631108 від 17.03.2025 по договору транспортної експедиції № 29-2021 від 29.07.2021 з ТОВ «Ламан Шиппінг», який додатково підтверджує розмір витрат на перевезення. Станом на дату подачі товару до митного оформлення рахунок не оплачений декларантом.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує із матеріалів справи, поставляється партія товару яка оплачена на 100%, що підтверджується документально.

До митного оформлення надано контракт № 129 від 19.02.2022. По даному контракту неодноразово відбувалися поставки товару. Узгодивши нову партію і фінансові умови постачальник надав проформу-інвойс № SC2411140001 від 19.11.2024. Декларант здійснив оплату за погоджену партію товару платіжною інструкцією № 73 від 20.11.2024. В призначенні платежу вказано контракт № 129 від 19.02.2022, що не суперечить жодним нормам, так як в законодавстві не вказано обов`язок вказувати дані інвойсу в призначенні платежу.

Постачальник здійснив оформлення до відправки товару 25.11.2024 та під партію товару надав ряд документів, зокрема: специфікацію № 8 від 25.11.2024, комерційний інвойс № SC2411140001 від 25.11.2024, пакувальний лист від 25.11.2024, сертифікат походження товару, прайс-лист.

Усі зазначені документи містять однакову інформацію про вартість товару – 12 980,00 дол. США. Розбіжності та неточності відсутні.

Щодо розбіжності «відповідно п. 1.3 договору (контракту) про перевезення від 29.07.2021 № 29-2021 під кожне перевезення надається заявка, однак заявки не подано до митного оформлення» колегія суддів зазначає, що твердження митного органу про неподання заявки на перевезення до митного оформлення не відповідає фактичним обставинам.

Додатком до пояснень декларант надав заявку № 458163 від 15.03.2025 на організацію транспортування і експедирування вантажу до договору № 29-2021 від 29.07.2021.

Це відображено, також у рішенні № UA205140/2025/000122/2 від 20.03.2025 де вказано, що декларантом на вимогу митниці надано заявку від 15.03.2025 № 458163.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження Волинської митниці про ненадання заявки на перевезення є абсолютно безпідставним та необґрунтованим і спростовується документально.

З графи 33 рішення № UA205140/2025/000122/2 від 20.03.2025 слідує наступне порушення «встановлена вартість товару, згідно прайс-листа № б/н датується 25.11.2024, що на момент складання проформи-інвойсу № SC2411140001 є неактуальною, адже зазначений документ виданий 19.11.2024», колегія суддів критично ставиться до такого твердження відповідача з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, постачальник здійснив оформлення до відправки товару 25.11.2024 і під партію товару надав ряд документів, зокрема: специфікацію № 8 від 25.11.2024, комерційний інвойс № SC2411140001 від 25.11.2024, пакувальний лист від 25.11.2024, сертифікат походження товару, прайс-лист.

Узгодивши нову партію і фінансові умови постачальник надав проформу-інвойс № SC2411140001 від 19.11.2024. Декларант здійснив оплату за погоджену партію товару платіжною інструкцією № 73 від 20.11.2024. В призначенні платежу вказано контракт № 129 від 19.02.2022.

Усі зазначені документи містять однакову інформацію про вартість товару – 12 980,00 дол. США. Розбіжності та неточності відсутні. Декларантом подано усі необхідні документи, які стосуються формування митної вартості товарів.

Що стосується посилання відповідача на той факт, що в банківському платіжному документі від 20.11.2024 № 73 в призначенні платежу вказаний договір № 129 від 16.02.2022. Згідно п. 1.3 вартість товару за контрактом становить 37 440 дол.США; віднести дану оплату до оцінюваного товару не можливо через відсутність ідентифікації поставки, колегія суддів звертає увагу, що жодним нормативним актом не зобов`язано вказувати номер рахунку в призначенні платежу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана розбіжність представника відповідача є необґрунтованою, так як усі подані декларантом документи містять однакову інформацію про вартість товару – 12 980,00 дол. США.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що CMR – міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Стосовно недоліків в CMR/ТТН то колегія суддів вказує, що до митного оформлення надано CMR № 458163. В графі 1 вказано належного постачальника, а в графі 2 належного отримувача – декларанта. Інші відмітки стосуються печаток перевізників. Зокрема Графа 22 «Прибуття під навантаження. Відправлення» – зазначається дата і фактичний час прибуття для навантаження та відправлення автомобіля після навантаження. Дана графа і не має містити інформації про постачальника.

Враховуючи наведене, колегія зазначає, що твердження відповідача з даного приводу є безпідставними та жодним чином не обґрунтовані.

Щодо розбіжності «відповідно рахунку-фактури від 17.03.2025 № LS-4631108 вартість транспортних послуг становить 292 927,47 грн, що суперечить вартості, зазначеній в заявці від 15.03.2025 № 458163 – 7 050 дол.США; числового розрахунку для перевірки заявлених витрат не подано до митного оформлення».

ТзОВ «ВТР» укладено договір транспортної експедиції № 29-2021 від 29.07.2021 з ТзОВ «Ламан Шиппінг» на організацію перевезення вантажів. На перевезення товару, що декларується, по договору транспортної експедиції № 29-2021 від 29.07.2021 була подана заявка № 458163 від 15.03.2025.

Колегія суддів зазначає, що в усіх документах розписано розрахунок транспортних витрат. Згідно заявки № 458163 від 15.03.2025 вартість перевезення становить 7 050 дол. США. Рахунок № LS-4631108 від 17.03.2025 і довідка про транспорті витрати від 17.03.2025 містить інформацію про вартість витрат на перевезення в розмірі 292 927,47, що по курсу 41,55 грн за до. США становить 292 927,50 грн, що відповідає сумі витрат з рахунку і довідки з врахуванням похибки на вартість ПДВ.

Також митним органом не враховано що тарифи в заявці є попередніми і до митного оформлення обліковуються саме фактичні витрати на перевезення, що і відображені у рахунку № LS-4631108 від 17.03.2025 і довідці про транспорті витрати від 17.03.2025.

Отже, враховуючи вищенаведене митним органом не доведено і не аргументовано яким чином заявлені припущення та недоліки впливають на формування митної вартості, жодних додаткових витрат декларант не поніс.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Колегія суддів наголошує, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту: (договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини) може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому колегія суддів зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Те саме стосується вимоги про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) та про надання виписки з бухгалтерської документації.

Колегія суддів наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

При цьому, колегія суддів зазначає, що підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (специфікація до нього), рахунок-фактура (інвойс) та транспортні документи.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зазначає, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Застосування другорядного – резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Щодо митної декларації № UA205140/2024/020739 від 26.03.2024, рівень митної вартості на рівні 1,23 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то колегія суддів зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

На думку колегії суддів, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від № UA205140/2025/000122/2 від 20.03.2025 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 140/3931/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська