Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/4905/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №140/4905/25 пров. №А/857/35507/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (суддя Ксензюк А.Я., м.Луцьк),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП) звернувся до суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Відділ, Укртрансбезпека відповідно), в якому просив визнати протиправною та скасування постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.11.2024 №ПШ 038862 (далі – Постанова).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі вказує, що оскаржувана Постанова прийнята без урахування усіх обставин, оскільки матеріали перевірки не містять жодного доказу того, що під час перевірки автомобільним перевізником був саме позивач.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав жодних письмових доказів (ні договору оренди, ні договору позички, ні тимчасового реєстраційного талону) щодо передачі в законне використання транспортного засобу іншим особам на момент рейдової перевірки, а відтак правові підстави для володіння спірним транспортним засобом іншими особами на момент перевірки були відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділом у період з 21.10.2024 по 27.10.2024, затвердженим в.о. начальником вказаного відділу 18.10.2024, та згідно із направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 18.10.2024 №НР 004042, 24.10.2024 було проведено рейдову перевірку, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.10.2024 №037727.

Актом встановлено, що під час здійснення перевезення вантажу транспортним засобом марки DAF, напівпричіп LANGENDORF, номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить позивачу, відсутня належним чином оформленої ТТН на вантаж №РІ-0007467 від 24.10.2024 (відсутня інформація про автомобільного перевізника, замовника та вантажоодержувача); перевізник не забезпечив додержання водієм ОСОБА_2 режиму праці та відпочинку за 21.10.2024 час керування перевищено на 04 год 23 хв.

Постановою за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон) , відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону, з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

Крім того, постановою в.о. начальника Відділу Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 038863 від 25.11.2024 за порушення режиму праці та відпочинку водія транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини першої статті 60 Закону, з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 340 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон.

Згідно з приписами статті 6 Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Так, пунктом 2 Порядку №1567 передбачено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, в тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом та додержання водієм режиму праці та відпочинку.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21 Порядку №1567.

Так, відповідно до статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Аналіз положень статті 48 Закону дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону, зокрема абзацом 3 частини першої статті 60 Закону встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Дана позиція суду узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону слугувала відсутність на час проведення рейдової перевірки належного ФОП транспортного засобу належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, яка повинна знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

В поясненнях в акті перевірки, водій ОСОБА_3 зазначив, що таку ТТН видали під час завантаження.

Позивач-апелянт зазначає, що він не є перевізником, а належний йому транспортний засіб не використовувався ним у комерційних цілях та не являється засобом господарської діяльності, а починаючи з початку 2024 року фактично вибув із його володіння.

На підтвердження цьому до суду першої інстанції були надані акти виконаних робіт по ремонту транспортного засобу марки DAF, напівпричіп LANGENDORF, номерні знаки НОМЕР_1 від 05.03.2024, поліси страхування на транспортні засоби марки DAF, напівпричіп LANGENDORF, номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 від 18.01.2024 з терміном дії по 17.09.2024, 19.01.2025 з терміном дії по 18.01.2026, від 18.01.2024 з терміном дії 17.01.2025.

Проте, апеляційний суд відхиляє такі документи, як належні докази підтвердження перебування належного йому транспортного засобу іншій особі, так як акти виконаних робіт датовані ще за довго до проведеної перевірки транспортного засобу. Щодо полісів страхування, то так такі охоплюються датою перевірки, однак не є беззаперечними свідченнями того, що спірний транспортний засіб переданий в користування іншій особі, зокрема тій на які видані поліси – ОСОБА_4 .

Так, як уже вказано вище, відповідальність за відсутність у водія документів передбачених статтею 48 Закону згідно статті 60 цього Закону несуть автомобільні перевізники, а не водії транспортних засобів.

Як зазначено в абзаці 3 частини першої статті 60 Закону, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (стаття 33 Закону № 2344-III).

Проте, окрім наданих в суді першої інстанції актів виконаних робіт та полісів страхування, позивач-апелянт будучи належним чином завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог Закону, ні відповідачу під час розгляду справи, ні суду жодних інших документів (тих самих договорів перевезення вантажу чи пояснень ОСОБА_4 , які підтверджували використання транспортного засобу саме ним на час перевірки) на надав.

Таким чином, до позивача правомірно на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Прийняття оскаржуваної Постанови є наслідком неналежного виконання позивачем, як власником і як водієм своїх обов`язків по використанню транспортного засобу, адже будучи власником особа, не може бути не повідомлена, яким чином та з якою метою використовується її майно.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич