Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/13754/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13754/24 пров. № А/857/10687/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Смокович В.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» звернулось в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2024 року № UA205030/2024/000053/2 та від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що придбало запасні частини, рекламну продукцію, аксесуари, інструменти та обладнання, призначені для ремонту транспортних засобів, згідно Контракту від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/ТМ, укладеного між компанія SAF-HOLLAND Polska Sp. z о.о. (Польща) та ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (Україна). З метою митного оформлення товару 18.07.2024 через декларанта подало до Волинської митниці митну декларацію № 24UA205030007073U3, в якій було зазначено ціну товару в сумі 25 979,15 EUR (Євро) та включено витрати на транспортування у розмірі 453,07 EUR (Євро) (20 544,62 гривень по курсу 45.3457), відповідно заявлена митна вартість товару становить 26 432,22 EUR (Євро) (1 198 587,36 гривень по курсу 45,3457), за першим методом. При цьому Волинською митницею було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю 26 432,22 EUR (Євро), оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000183 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2024 року № UA205030/2024/000053/2. Також з метою митного оформлення товару 26 серпня 2024 року через декларанта подало до Волинської митниці митну декларацію № 24UA205030009072U1, в якій було зазначено ціну товару в сумі 26 323,25 EUR (Євро) та включено витрати на транспортування у розмірі 368,48 EUR (Євро) (16 891,41 гривень по курсу 45.8406), відповідно заявлена митна вартість товару становить 26 691,73 EUR (Євро) (1 223 564,98 гривень по курсу 45,8406), за першим методом. Волинською митницею було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю 26 691,73 EUR (Євро), оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000216 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2. Зазначає, що документи, які були подані до митного оформлення підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару і не мали жодних розбіжностей, незважаючи на що митним органом було сформовано повідомлення декларанту в якому вимагались додаткові документи, для підтвердження митної вартості. Щодо ненадання заявки на перевезення товару зауважує, що вона не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару та, що декларантом надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Вказує, що зауваження митного органу стосовно незазначення в графі 21 МД витрат на завантаження є безпідставними. Крім цього, надані під час митного оформлення товару документи підтверджували заявлені до митної вартості витрати пов`язані із транспортуванням (в довідці про транспортні витрати від 17 липня 2024 року № 31 міститься інформація про те, що завантажувально-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення). Стосовно передуванню дати платіжного доручення даті інвойсу, звертає увагу на проформу-інвойс від 05 липня 2024 року № 1135/24 на оплату запасних частин до автомобілів на загальну суму 25 979,15 євро, на підставі якого здійснювалась передоплату вартості товару, дане вказує на те, що сумніви відповідача ґрунтуються виключно на йото припущеннях, а не на достовірних відомостях. Щодо вартості товару, зазначеної в експортній декларації повідомляє, що в митній декларації країни відправлення статистичної вартості товару 112 688,00 польських злотих, а в рахунку-фактурі 25 979,15 євро жодним чином не впливає на фактурну вартість товару, а тому не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2024 року № UA205030/2024/000053/2 та від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подані декларантом документи в сукупності підтверджували заявлену митну вартість товару та її складові за основним методом, тоді як митниця не довела наявності обґрунтованих розбіжностей чи недостовірності поданих відомостей. Виявлені митницею відмінності у вартості транспортних послуг, платіжних документах та вартості товару в експортній декларації не свідчили про недостовірність заявленої митної вартості та не могли бути підставою для її коригування. Крім того, рішення митниці про застосування резервного методу не містили належного обґрунтування причин незастосування попередніх методів, необхідних розрахунків, коригувань та джерел інформації. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішень Волинської митниці щодо коригування митної вартості товарів та необхідність їх скасування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Декларантом на вимогу митниці не надано всіх додаткових документів, листом від 27 серпня 2024 року № б/н повідомлено про їх відсутність. Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень статті 55 та статті 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між SAF-HOLLAND Polska Sp. z о.о. (Продавець) та ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (Покупець) укладено Контракт від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/ТМ, відповідно до якого продавець продає, доставляє та передає Покупцю для продажу та розповсюдження на території України товари (зокрема, запасні запчастини, рекламну продукцію, аксесуари, інструменти та обладнання призначені для ремонту транспортних засобів (пункт 1.1. Контракту).

Відповідно до пункту 2.1. Контракту, загальна його сума складає EUR 2 000 000 та пунктом 2.2. визначено, що валютою виступає євро.

Пунктом 2.3. визначено, що оплата за товари здійснюється в євро наступним чином: 100% передоплати до відвантаження перерахуванням коштів на рахунок Продавця, або повне та/або часткове відстрочення платежу, яке зазначено в інвойсі на кожне окреме відвантаження товарів.

Вартість товарів, що поставляються на умовах цього Контракту, включає упаковку, маркування, завантаження та експортні документи, необхідні для виїзду з території Європейського Союзу (пункт 2.5. Контракту).

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що постачання товарів за цим Контрактом здійснюється на умовах EXW Pila/Польща якщо в інвойсах та/або інвойс проформах Сторонами не погоджено інше. Умови постачання товарів розуміються згідно з версією 2020. Вартість транспортування Товару до пункту призначення вказується в інвойсі окремим рядком або в окремому інвойсі та поширюється на весь товар у відповідному постачанні, зазначеному в одному або кількох інвойсах.

У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, статті 257 Митного кодексу України (далі – МК України) для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «ТІР МАРКЕТ» подано:

1. МД від 18 липня 2024 року № 24UA205030007073U3 на 9 товарних позицій (запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті): колодки гальмівні, арт.SAU2S0572917400 – 100 шт. Колодки гальмівні арт. SAU2S0572932800 – 28 шт. Гальмівні колодки арт.SAU2 S0572914800 – 3 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF-Holland. Країна виробництва GB.

На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, визначені в графі 44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 11 липня 2024 року № 1204/24; автотранспортна накладна від 16 липня 2024 року № б/н; сертифікат про походження товару від 11 липня 2024 року № PL/MF/AT 0181803; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 17 липня 2024 року № 31; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/TM; договір про надання послуг митного брокера від 07 липня 2023 року № 03/23; договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24 листопада 2022 року № 1; копія митної декларації країни відправлення від 11 липня 2024 року № 24PL391010E2318110.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 17.07.2024 № 31, однак не надано договір на перевезення та заявку на перевезення;

- згідно рахунку-фактури від 17 липня 2024 року № 31 вказано наявність завантажувально-розвантажувальних робіт, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;

- дата платіжного доручення від 05 липня 2024 року № 240705/001349029 передує даті інвойсу (від 11 липня 2024 року № 1204/24), що ставить під сумнів автентичність даного документа;

- згідно інвойсу від 11 липня 2024 року № 1204/24 вартість товару становить 25 979,15 євро або згідно курсу вказаного у інвойсі 4,278 = 111 138, 8 злотих. Згідно митної декларації країни експорту загальна вартість товарів становить 112 688 злотих.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару; 6) транспортні (перевізні) документи в т.ч. Заявку на перевезення; 7) банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних послуг; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини шостої статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом листом від 18 липня 2024 року № б/н повідомлено, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України, надаватись не будуть, у зв`язку із чим просили прийняти рішення без урахування десятиденного терміну на основі наданих електронних документів, прикріплених до МД.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000183 та рішення про коригування митної вартості товарів від 18 липня 2024 року № UA205030/2024/000053/2, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рішення раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформації про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар № 1 на рівні – 3,89 євро/кг за МД від 06 червня 2024 року № UA205030/2024/5078.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД від 18 липня 2024 року № 24UA205030007095U0 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

2. МД від 26 серпня 2024 року № 24UA205030009072U1 на 11 товарних позицій (запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті): частини до автомобільних напівпричепі, що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Ступиця колеса арт. SA U2S4340051000 – 80 шт. Торговельна марка SA UER. Виробник SAF-Holland. Країна виробництва DE.

На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи, визначені в графі 44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 13 серпня 2024 року № 1385/24; автотранспортна накладна від 24 серпня 2024 року № б/н; сертифікат про походження товару від 13 серпня 2024 року № PL/MF/AT 0181990; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23 серпня 2024 року № 198; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/TM; договір про надання послуг митного брокера від 07 липня 2023 року № 03/23; договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 06 грудня 2023 року № 06/12/23; копія митної декларації країни відправлення від 13 серпня 2024 року № 24PL391010E2661258.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг, однак не надано договір на перевезення, калькуляцію транспортних витрат, заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати;

- згідно рахунку-фактури від 23 серпня 2024 року № 198 вказано наявність завантажувально-розвантажувальних робіт, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;

- дата платіжного доручення від 06 серпня 2024 року № 240806/001377697 передує даті виставлення інвойсу від 13 серпня 2024 року № 1385/24.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару; 6) транспортні (перевізні) документи в т.ч. Заявку на перевезення; 7) банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних послуг; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини шостої статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом листом від 27 серпня 2024 року № б/н повідомлено, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України, надаватись не будуть, у зв`язку із чим просили прийняти рішення без урахування десятиденного терміну на основі наданих електронних документів, прикріплених до МД.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000216 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рішення раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформації про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 6 на рівні 3,89 євро/кг за МД від 06 червня 2024 року № UA205030/2024/5078 та Товар 8 на рівні 5,66 євро/кг за МД від 05 лютого 2024 року № UA205030/2024/1299.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД від 27 серпня 2024 року № 24UA205030009110U3 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

ТОВ «ТІР МАРКЕТ» 06 листопада 2024 року подано заяву про надання додаткових документів в порядку частини восьмої статті 55 МК України, а саме: договір від 06 грудня 2023 року № 06/12/13; заявка на перевезення вантажу від 23 серпня 2024 року № 60; акт надання послуг від 27 серпня 2024 року № 198; платіжна інструкція від 29 серпня 2024 року № 30861627; довідка про транспортні витрати від 23 серпня 2024 року № 198; проформа-інвойс від 01 серпня 2024 року № 1329/24; заявка на купівлю іноземної валюти від 06 серпня 2024 року № 676; платіжне доручення в іноземній валюті від 06 серпня 2024 року № 701. На підставі додатково наданих документів ТОВ «ТІР МАРКЕТ» просили прийняти рішення про визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2.

Відповідач листом від 15 листопада 2024 року № 7.3-2/15-12/14/12603 повідомив ТОВ «ТІР МАРКЕТ», що відповідно наданої заяви на перевезення від 23 серпня 2024 року № 60 вартість перевезення (фрахт) становить 27 390 грн, що суперечить вартості транспортних послуг, зазначеної в акті наданих послуг від 27 серпня 2024 року № 195 – 24 130,59 грн. Оплата за транспортні послуги, згідно платіжної інструкції від 29 серпня 2024 року № 30861627 здійснена в сумі 52 375,00 грн, в призначені платежу зазначена інформація щодо актів надання послуг № 195, № 196, № 197, № 198, № 199, № 200, № 201, однак вищезазначені акти які не надано до митного органу для перевірки числового розрахунку транспортних витрат. Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 701 неможливо ідентифікувати до оплати за товар оцінюваної поставки, адже в призначенні платежу зазначена інформація щодо розрахунків по контракту від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/ТМ. Враховуючи наведене, рішення про коригування митної вартості від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2 не підлягає скасуванню.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України:

із МД від 18 липня 2024 року № 24UA205030007073U3: рахунок-фактуру (інвойс) від 11 липня 2024 року № 1204/24; автотранспортну накладну від 16 липня 2024 року № б/н; сертифікат про походження товару від 11 липня 2024 року № PL/MF/AT 0181803; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 17 липня 2024 року № 31; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/TM; договір про надання послуг митного брокера від 07 липня 2023 року № 03/23; договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24 листопада 2022 року № 1; копія митної декларації країни відправлення від 11 липня 2024 року № 24PL391010E2318110.

із МД від 27 серпня 2024 року № 24UA205030009110U3: договір від 06 грудня 2023 року № 06/12/13; заявка на перевезення вантажу від 23 серпня 2024 року № 60; акт надання послуг від 27 серпня 2024 року № 198; платіжна інструкція від 29 серпня 2024 року № 30861627; довідка про транспортні витрати від 23 серпня 2024 року № 198; проформа-інвойс від 01 серпня 2024 року № 1329/24; заявка на купівлю іноземної валюти від 06 серпня 2024 року № 676; платіжне доручення в іноземній валюті від 06 серпня 2024 року № 701. На підставі додатково наданих документів ТОВ «ТІР МАРКЕТ» просили прийняти рішення про визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2.

Також позивач, скориставшись правом надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, заявою від 06 листопада 2024 року надано договір від 06 грудня 2023 року № 06/12/13; заявка на перевезення вантажу від 23 серпня 2024 року № 60; акт надання послуг від 27 серпня 2024 року № 198; платіжна інструкція від 29 серпня 2024 року № 30861627; довідка про транспортні витрати від 23 серпня 2024 року № 198; проформа-інвойс від 01 серпня 2024 року № 1329/24; заявка на купівлю іноземної валюти від 06 серпня 2024 року № 676; платіжне доручення в іноземній валюті від 06 серпня 2024 року № 701.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження скаржника про те, що до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 17 липня 2024 року № 31, однак не надано договір на перевезення та заявку на перевезення, оскільки з картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000183 слідує, що позивач під час митного оформлення товарів було надано договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 24 листопада 2022 року № 1, що представниками сторін не заперечується.

Щодо ненадання заявок на перевезення, колегія суддів зазначає, що вони не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки.

Волинською митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2 також зазначено, що до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг, однак не надано договір на перевезення, калькуляцію транспортних витрат, заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати.

Відтак, під час надання додаткових документів, позивачем були надані зазначені вище документи, однак відповідачем вони безпідставно не взяті до уваги, а також вказано на певні недоліки наданих документів, а саме: відмінність вартості транспортних послуг у заявці на перевезення від 23 серпня 2024 року № 60 та акті наданих послуг від 27 серпня 2024 року № 198; оплата за транспортні послуги, згідно платіжної інструкції від 29 серпня 2024 року № 30861627 здійснена в сумі 52 375,00 грн, в призначені платежу зазначена інформація щодо актів надання послуг № 195, № 196, № 197, № 198, № 199, № 200, № 201, однак вищезазначені акти які не надано до митного органу для перевірки числового розрахунку транспортних витрат; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 701 неможливо ідентифікувати до оплати за товар оцінюваної поставки, адже в призначенні платежу зазначена інформація щодо розрахунків по контракту від 10 жовтня 2022 року № 2/2022/ТМ.

Також, заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару. Також з інших наявних документів, а саме: довідки від 23 серпня 2024 року № 198, рахунку-фактури від 23 серпня 2024 року № 198 та акту надання послуг від 27 серпня 2024 року № 198 убачається, що вартість вантажного перевезення складає 24 130,59 грн.

З платіжної інструкції від 29 серпня 2024 року № 30861627 чітко слідує, що оплата здійснена згідно актів надання послуг № 195, № 196, № 197, № 198, № 199, № 200, № 201.

Колегія суддів констатує, що висновки суб`єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а підстави вважати, що оплата за здійснення послуг вантажного перевезення, відповідно до акту надання послуг від 27 серпня 2024 року № 198, не була проведена відсутні.

Щодо платіжної інструкції в іноземній валюті № 701, колегія суддів зауважує, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі – уповноважений; банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку – резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденти, встановлює «Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2008 року за № 910/15601 (далі – Порядок № 216).

Пунктом 2.2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб, надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.

Твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях про невключення до митної вартості завантажувально-розвантажувальних робіт є безпідставними, оскільки у наданих рахунків-фактури від 17 липня 2024 року № 31 та від 23 серпня 2024 року № 198 чітко зазначено, що завантажувально-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення. Наведене убачається також із довідок від 17 липня 2024 року № 31 та від 23 серпня 2024 року № 198.

Наведене також узгоджується із пунктами 2.5. та 3.5. Контакту, відповідно до яких вартість товарів, що поставляються на умовах цього Контракту, включає упаковку, маркування, завантаження та експортні документи, необхідні для виїзду з території Європейського Союзу. Продавець зобов`язаний забезпечити завантаження Товару на транспортний засіб та надіслати товаросупровідні документи з митними печатками.

Із наведено слідує, що вартість завантаження товару входить у ціну товару, а його розвантаження – у вартість перевезення.

Щодо платіжних доручень від 05 липня 2024 року № 240705/001349029 та 06 серпня 2024 року № 240806/001377697, які, на думку відповідача, передують даті виставлення інвойсу від 11 липня 2024 року № 1204/24 та від 13 серпня 2024 року № 1385/24, то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.3. визначено, що оплата за товари здійснюється в євро наступним чином: 100% передоплати до відвантаження перерахуванням коштів на рахунок Продавця, або повне та/або часткове відстрочення платежу, яке зазначено в інвойсі на кожне окреме відвантаження товарів.

З пункту 2.6. слідує, що базисні ціни, встановлені в інвойсах та/або в інвойс проформа, є нетто цінами і відповідають цінам, наданим у прайс-листі.

Відтак, судом першої інстанції встановлено, що ціна, яка зазначена в платіжному дорученні від 05 липня 2024 року № 240705/001349029 та платіжній інструкції в іноземній валюті від 05 липня 2024 року № 677, а саме 25 979,15 Євро, відповідає інвойс проформі від 02 липня 2024 року № 1135/24 та інвойсу від 11 липня 2024 року № 1204/24; ціна, яка зазначена в платіжному дорученні 06 серпня 2024 року № 240806/001377697 та платіжній інструкції в іноземній валюті від 06 серпня 2024 року № 701, а саме 26 323,25 Євро, відповідає інвойс проформі від 01 серпня 2024 року № 1329/24 та інвойсу від 13 серпня 2024 року № 1385/24.

Також Волинською митницею встановлено, що згідно інвойсу від 11 липня 2024 року № 1204/24 вартість товару становить 25 979,15 Євро або згідно курсу вказаного у інвойсі 4,278 = 111 138,8 злотих. Згідно митної декларації країни експорту загальна вартість товарів становить 112 688 злотих.

Колегія суддів звертає увагу, що декларантом до митної декларації був наданий інвойс від 11 липня 2024 року № 1204/24, за яким здійснювалась відповідна операція. У свою чергу, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Твердження митного органу про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) та у декларації країни відправлення, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до контракту від 10 жовтня 2024 року № 2/2022/ТМ вартість товару визначається в Євро. Тобто, вартість товарів у польських злотих сторонами контрактів не визначалась.

Крім того, експортна декларація – це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість гартованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Колегія суддів констатує, що експортна декларація була оформлена 09 жовтня 2024 року, відтак беззаперечним є факт, що курс валюти 09 жовтня 2024 року буде відрізнятись із курсом 11 липня 2024 року. Так, 11 липня 2024 року курс злотого до євро становив 4,278 злотих/євро, а 09 жовтня 2024 року такий курс становив 4,3376 злотих/євро, що узгоджується із відомостями, зазначеними на офіційному веб-сайті Національного Банку Польщі (https://nbp.pl/en/).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які зазначені в оскаржуваних рішеннях, такі не мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також колегія суддів наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Як слідує з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості від 18 липня 2024 року № UA205030/2024/000053/2 та від 27 серпня 2024 року № UA205030/2024/000062/2, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 804/1755/17.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16.

Колегія суддів наголошує на тому, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Такі ж висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняті Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 140/13754/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська