Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №596/459/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 596/459/26 пров. № А/857/30575/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року, ухвалене суддею Лисюк І.О. у селищі Гусятин Тернопільської області, повний текст якого складений 13 травня 2026 року, у справі №596/459/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

03 квітня 2026 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.08.2025 №2532 про накладення штрафу у розмірі 17 000 гривень та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Згідно доводів скаржника, підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено те, що він не пройшов ВЛК. Разом із тим, позивач вважає притягнення до адміністративної відповідальності протиправним, оскільки йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Також звертає увагу, що неодноразово був у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання інформації щодо оформлення відстрочки чи необхідності проходження військово – лікарської комісії (далі – ВЛК), проте, йому усно повідомили, що нічого подавати і проходити не потрібно, повістки про виклик до ТЦК та СП для направлення на проходження ВЛК він жодного разу не отримував.

Крім того, відповідачем допущеному істотні порушення при розгляді адміністративної справи, не з`ясовано усіх обставин справи та не надано їм належну оцінку.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має статус непридатного в мирний час та обмежено придатного у воєнний час (дата ВЛК 02.11.2011).

22.05.2025 звертався з заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (тип відстрочки: п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), про що свідчать додані копії витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині проходження ВЛК ОСОБА_1 , направлення на ВЛК ОСОБА_1 від 11.08.2025 для визначення придатності до військової служби.

Також встановлено, що позивач на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 подав заяву від 22.05.2025, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підставі чого просив розглянути заяву та оформити у встановленому законом порядку довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

ОСОБА_1 є опікуном дитини з інвалідністю ОСОБА_1 , 2017 року народження, що підтверджується посвідченням серії ДДА від 06.07.2023 (а.с.22).

11.08.2025 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №370 за ч.3 ст.210-3 КУпАП у зв`язку з тим, що позивач, будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не звернувся до ТЦК для проходження медичного огляду та не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд відповідно до вимог п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Позивачу роз`яснені його права, повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, від підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, що стверджується їх підписами.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено оспорювану постанову № 2532 від 18 серпня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 11 серпня 2025 року о 11 год 30 хв громадянин ОСОБА_1 , житель с.Городниця, Чортківського району доставлений органами Національної поліції в ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 .

Зі змісту постанови слідує, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є порушенням ним правил військового обліку, а саме не пройдено військово – лікарську комісію.

Як стверджує позивач, у постанові не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово – облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме у зв`язку із не проходження повторного медичного огляду.

Судом першої інстанції зазначено, що особливості виконання військового обов`язку в період мобілізації деталізовані у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII. Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 22 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово – лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Цим підзаконним нормативно-правовим актом деталізовано механізми виклику громадян до ТЦК та СП, їх направлення на медичний огляд та проходження ВЛК. Процедура безпосереднього проведення медичного огляду військовозобов`язаних регламентується Положенням про військово – лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

Колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідальність за порушення вищевказаних обов`язків закріплена у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Частиною третьою статті 210-1 КУпАП (у редакції Закону України від 09.05.2024 №3696-IX, що значно посилив відповідальність) встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Санкція цієї норми передбачає безальтернативне накладення штрафу на громадян у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в абсолютному грошовому вимірі становить від 17 000 до 25 500 гривень.

Відповідно до п.69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024, у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

У свою чергу, п.68 Порядку передбачено, що резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Отже, Порядком передбачено те, що у разі коли у осіб, в яких, зокрема, закінчився строк дії рішення постанови про придатність до військової служби, направляються на військово – лікарську комісію.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи необхідність вчинення військовозобов`язаним самостійних дій для проходження ВЛК, послався на положення п.2 Прикінцевих та перехідних Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 3621-ІХ, яким передбачено: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України – до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

В той же час, відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції:

«Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

У свою чергу, позивача, як опікуна дитини з інвалідністю, не звільняє від обов`язку з повторного проходження медичного огляду, встановленого пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» в редакції Закону № 4235-IX.

Таким чином, враховуючи наявність факту не проходження медичного огляду військово-лікарської комісії, суд вважає, що позивач здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05 червня 2025 року покладено на позивача, адже це передбачено пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано.

Слід зазначити, що відповідачем було встановлено всі фактичні дані справи, у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 18.08.2025 №2532 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію слід (ч.3 ст. 210 КУпАП) слвд залишити без змін, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Враховуючи положення статей 286 та 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2026 року у справі №596/459/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк