Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №260/4712/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4712/25 пров. № А/857/38917/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Матковської З.М., Носа С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року (суддя – Дору Ю.Ю., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №260/4712/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі – відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.10.2024: - №11304/07-16-24-07-03 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 162643,21 грн.; - №11306/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на суму 13553,60 грн.; - №11303/07-16-24-07-03 про застосування штрафної санкції у сумі 340 грн; 2) стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн..

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поклав тягар декларування на позивача. Вказує апелянт на те, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів. Також вказує апелянт на те, що грошове зобов`язання зі сплати штрафу, нараховане згідно рішення повинно було бути стягнуте у визначені законом строки - протягом 1095 календарних днів. Натомість, відповідач всупереч вимогам податкового законодавства, вніс запис про виникнення податкового боргу датою 24.10.2024 року. Вказує апелянт на те, що відповідач виніс оскаржувані повідомлення-рішення поза межами строків давності. Крім цього, зазначає апелянт, що на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яке не було оскаржене в адміністративному порядку, визначається статтею 122 КАС України. Відтак, якби позивач не оскаржив відповідне рішення в адміністративному порядку, у нього були обґрунтовані сподівання, що строк на його оскарження становитиме шість місяців. Також звертає увагу апелянт на те, що суд першої інстанції не витребував і не дослідив критичні докази: належне повідомлення банком за пп. «д» пп. 164.2.17 ПК України (факт і зміст повідомлення про прощення саме «тіла»), первинні банківські документи щодо структури 903 573,40 грн (тіло/проценти/штраф), поштові докази щодо вручення ДПС-документів, дані ДРФО/ІКП у частині строків. Крім цього, висновок суду про «додаткове благо» у сумі 903573,40 грн зроблено переважно на підставі листа банку та 1ДФ з ознакою «126», без доведення, що йдеться саме про прощене тіло кредиту, а не проценти/штрафи/комісії (які не оподатковуються як додаткове благо). Також недоведено належне повідомлення боржника банком. Вказує апелянт на те, що висновки суду про виникнення обов`язку декларування у 2019 році зроблені без перевірки обов`язкової передумови - належного повідомлення боржника.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 року по справі № 260/4712/25 та ухвалити нове, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 24.10.2024 №№ 11304/07-16-24-07-03, 11306/07-16 24-07-03 та 11303/07-16-24-07-03.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив свої заперечення проти доводів апелянта. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 року по справі № 260/4712/25 — без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Відповідач, отримав з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України інформацію про суми виплачених доходів у вигляді додаткового блага за ознакою “126” та неподання фізичною особою – платником податків ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.

08.05.2020 ГУ ДПС у Закарпатській області надіслало до АТ “УКРСИББАНК” лист (запит) №6853/10/07-16-33-03-10, у якому просило повідомити, зокрема: - номер та дату Договору або повідомлення про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) платнику податку ОСОБА_1 прощеного (анульованого) у 2019 Документ сформований в системі “Електронний суд” 08.07.2025 5 році кредитором АТ “УКРСИББАНК” (код ЄДРПОУ 09807750) за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства; - суму основного боргу (кредиту), яка підлягає оподаткуванню, анульованого (прощеного) АТ “УКРСИББАНК” за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства згідно вказаного Договору за ознакою “ 126”; - відомості про повідомлення боржника про прощення боргу, включаючи спосіб повідомлення та реквізити відповідного документа (рекомендованого листа з повідомленням про вручення, відповідного договору, повідомлення під підпис) (а.с.68).

У відповідь на вищезгаданий запит від 08.05.2020, АТ “УКРСИББАНК” надіслало лист від 15.05.2020 №16-2-01/49859, яким підтверджено, що інформація про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичним особам у 2019 р., у повному обсязі відображена у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу “ 126”. Доходи нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованих кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 “д” пункту 164.2 статті 164 ПКУ та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ (а.с.70).

Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, на підставі наказу №662-п від 01.08.2024, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 , з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2019 році від АТ “УКРСИББАНК” доходу (додаткове благо) (а.с.72).

За результатами перевірки складено акт від 16.09.2024 №13048/07-16-24-07-03/2770918374, відповідно до якого встановлено, що кредитором – АТ “УКРСИББАНК” у ІV кварталі 2019 року нараховано дохід (додаткове благо) ФО-ПП ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу за кредитом в сумі 903573,40 гривень. Отримання фізичною особою ОСОБА_1 доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в сумі 903573,40 грн АТ “УКРСИББАНК” відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, (форма 1- ДФ) за ІV квартал 2019 року з ознакою доходу “ 126” (а.с.75).

Згідно висновків акту від 16.09.2024 №13048/07-16-24-07-03/2770918374, перевіркою встановлено порушення ФО-ПП ОСОБА_1 : 1) пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, пп.“в” п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179, п.523 підр.10 розд. ХХ ПКУ, а саме – неподання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік; 2) пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, пп.“д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПКУ, в результаті чого перевіркою нараховано 162643,21 грн податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо; 3) пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПКУ, в результаті чого перевіркою нараховано 13553,60 грн військового збору за 2019 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.

Примірник акта перевірки від 16.09.2024 №13048/07-16-24-07-03/2770918374 надіслано із супровідним листом ГУ ДПС у Закарпатській області від 16.09.2024 №13931/6/07-16-24-07-06 на податкову адресу фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 рекомендованим листом №0600962600139 з повідомленням про вручення. Рекомендований лист №0600962600139 повернувся до ГУ ДПС у Закарпатській області з довідкою відділення поштового зв`язку (форма №20) із зазначенням дати 02.10.2024 та причини повернення “за закінченням терміну зберігання”.

На підставі висновків акта перевірки від 16.09.2024, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24.10.2024: - №11303/07-16-24-07-03, яким на підставі пп.54.3.1 п.54.3 ст.54, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, пп. “в” п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179, п.523 підр.10 розд. ХХ, пп.120.1 ст.120 ПКУ застосовано 340 грн штрафу за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік; - №11304/07-16-24-07-03, яким на підставі пп.54.3.1 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, пп. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПКУ визначено до сплати 162 643,21 грн податку на доходи фізичних осіб; - №11306/07-16-24-07-03, яким на підставі пп.54.3.1 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПКУ визначено до сплати 13553,60 грн військового збору (а.с.80-85).

Вказані податкові повідомлення-рішення з розрахунком штрафних санкцій надіслано із супровідним листом ГУ ДПС у Закарпатській області від 24.10.2024 №17210/6/07- 16-24-07-06 на податкову адресу ФО-ПП ОСОБА_1 рекомендованим листом №0600976196748 з повідомленням про вручення (на поштовому конверті від рекомендованого листа №0600976196748. Рекомендований лист №0600976196748 повернувся до ГУ ДПС у Закарпатській області з довідкою відділення поштового зв`язку (форма №20) із зазначенням дати 18.11.2024 та причини повернення “за закінченням терміну зберігання”.

Позивач, вважаючи протиправними вище вказані податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України ( надалі — ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Статтею 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до її початку. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов`язковою, в тому числі і при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що відповідач прийняв наказ №662-п про проведення на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2019 році від АТ “УКРСИББАНК” доходу (додаткове благо).

Копію вищезгаданого наказу від 01.08.2024 №662-п та письмове повідомлення від 01.08.2024 №168/07-16-24-07-03 (про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки) відповідачем надіслано на податкову адресу позивача рекомендованим листом №0600948618998 з повідомленням про вручення. Рекомендований лист №0600948618998 повернувся до ГУ ДПС у Закарпатській області з довідкою відділення поштового зв`язку (форма №20) із зазначенням дати 28.08.2024 та причини повернення “за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до п.42.2, п.42.5 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, копія наказу від 01.08.2024 №662-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення від 01.08.2024 №168/07-16-24-07-03 згідно з п.42.2, п.42.5 ст.42 ПК України вважаються належним чином врученими.

З матеріалів справи, а саме зі змісту акту перевірки від 16.09.2024 №13048/07-16-24-07-03/2770918374 видно, що кредитором – АТ “УКРСИББАНК” у ІV кварталі 2019 року нараховано дохід (додаткове благо) ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу за кредитом в сумі 903573,40 гривень.

Отримання фізичною особою ОСОБА_1 доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в сумі 903573,40 грн АТ “УКРСИББАНК” відобразило у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, (форма 1- ДФ) за ІV квартал 2019 року з ознакою доходу “ 126”, відповідно до вимоги пп.“д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що позивачем за 2019 рік податкову декларацію про майновий стан та доходи до контролюючого органу не подано; дохід в сумі 903573,40 грн, отриманий платником податку як додаткове благо, не задекларовано; податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 162643,21 грн та військового збору в сумі 13553,60 грн з суми доходу отриманого платником податку, як додаткове благо, не визначено.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ФО-ПП ОСОБА_1 : 1) пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, пп.“в” п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179, п.523 підр.10 розд. ХХ ПКУ, а саме – неподання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік; 2) пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, пп.“д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПКУ, в результаті чого перевіркою нараховано 162643,21 грн податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо; 3) пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПКУ, в результаті чого перевіркою нараховано 13553,60 грн військового збору за 2019 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.

Також з матеріалів справи видно, що примірник акта перевірки від 16.09.2024 №13048/07-16-24-07-03/2770918374 надіслано із супровідним листом ГУ ДПС у Закарпатській області від 16.09.2024 №13931/6/07-16-24-07-06 на податкову адресу позивача рекомендованим листом №0600962600139 з повідомленням про вручення. Рекомендований лист №0600962600139 повернувся до ГУ ДПС у Закарпатській області з довідкою відділення поштового зв`язку (форма №20) із зазначенням дати 02.10.2024 та причини повернення “за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до п.42.2, п.42.5 ст.42 ПКУ вказаний примірник акта перевірки вважається належним чином врученим.

Відносно доводів апеляційної скарги про те, що на момент винесення наказу про проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень минули встановлені статтею 102 ПК України строки давності, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39-1-39-2цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 ПК України визначено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

Відповідно до пп. 102.3.2 п.102.3 ст.102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

Відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця, (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СOVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СOVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

До завершення карантину, який постановою Кабінету Міністрів України 27.06.2023 №651 відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан.

Законом України від 03.03.2022 № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності з 07.03.2022, підрозділ XХ «Перехідні положення» доповнено пунктом 69, відповідно до якого, тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Відповідно до пп, 69.2 п. 69 підрозділу ХХ. «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону № 2118-ІХ) податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.

Статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9 згідно із Законом України від 15.03.20 №2120-ІХ (iз змінами, внесеними Законами України від 24.03.2022 №2142-IX, від 12.05.2022 №:2260-ІХ) такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом».

Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 3 01.08.2023) пункт 102,9 статті 102 ПК України виключено.

Тобто, з 01 серпня 2023 року для платників податків та контролюючого органу відновлено перебіг строків, визначених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Разом з тим, відповідно до підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу XХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону України від 30.06.2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», із змінами, Законом України від 09.11.2023 №3453-Х «Про внесення змін до Податкового кодексу внесеними згідно із України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок») установлено, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до 1 грудня 2023 року, документальні позапланові перевірки проводяться виключно на звернення платника податків та/або з підстав, визначених, зокрема підпунктом 78.1.2 (у частині контролю за трансфертним ціноутворенням), та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

Отже, мораторій на проведення документальних позапланових перевірок з підстави визначеної підпунктом 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПКУ був введений з 18 березня 2020 року по 1 грудня 2023 року.

Колегія суддів зауважує, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2019 році від АТ «УКРСИББАНК» доходу (додаткове благо) проведена відповідачем на підставі пп.78.1.2 n.78.1 cт.78 1.79.2 ст.79 ПКУ та наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 01.08.2024 N662-1 з 10.09.2024.

Враховуючи, що строк давності, який обраховується відповідно до пунктів 102.1, 1.102.3.2 .102.3 статті 102 ПК України був зупинений з 18 березня 2020 року і відновився з 01 серпня 2023 року, те що документальні позапланові перевірки з підстави, визначеної підпунктом 78.12 пункту 78,1 статті 78 ПК України дозволено проводити з 01 грудня 2023 року, та те, що встановлено факт неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, відповідач провів перевірку та визначив суми податкових зобов`язань, шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, в межах строку давності.

Колегія суддів зауважує, що у апеляційній скарзі позивач зазначає, що граничний строк встановлений пунктом 102.4 статті 102 ПКУ для стягнення податкового органу сплинув, при цьому не вказав з якої дати та на підставі якого документу розпочинає відповідний відлік.

Відносно нарахування позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Як встановлено пунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Крім того, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Отже, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 28.07.2021 у справі № 826/12872/17.

За змістом підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Судом вірно встановлено та взято до уваги те, що вирішуючи питання щодо обов`язку сплатити податок на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання (прощення) боргу кредитором, відповідач виходив з податкової інформації (відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України), яка була отримана з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів у вигляді додаткового блага за ознакою “126”, та неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та підтверджена листом АТ “УКРСИББАНК” від 15.05.2020 р. №16-2-01/49859). У вказаному листі АТ “УКРСИББАНК” зазначило, що у спосіб, визначений законодавством, повідомило позивача про прощення (анулювання) основної суми боргу із дотриманням вимог пп.“д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

У зв`язку з тим, що кредитор АТ “УКРСИББАНК”, дотримав умови, визначені пп.“д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України щодо повідомлення боржника – ОСОБА_1 про прощення (анулювання) боргу (а.с. 19), то боржник – ОСОБА_1 зобов`язаний був у повному обсязі відобразити суму такого доходу у річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Як уже зазначалося вище, актом перевірки від 16.09.2024 №13048/07-16-24-07-03/2770918374 встановлено, що кредитором – АТ “УКРСИББАНК” у ІV кварталі 2019 року нараховано дохід (додаткове благо) позивачу у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу за кредитом в сумі 903573,40 гривень. Однак, позивачем за 2019 рік податкову декларацію про майновий стан та доходи до контролюючого органу не подано; дохід в сумі 903573,40 грн, отриманий платником податку як додаткове благо, не задекларовано; податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 162643,21 грн та військового збору в сумі 13553,60 грн з суми доходу отриманого платником податку, як додаткове благо, не визначено.

Підпунктом "б" пункту 176.2 статі 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Довідник ознак доходів фізичних осіб (додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 за ознакою доходу "126" передбачає відображення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Також судом першої інстанції вірно враховано, що Законом України від 09.04.2015 №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" (далі Закон №321-VIII, набрав чинності 07.05.2015) підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України доповнено абзацом другим, за змістом якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Наведені вище норми вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Тому боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що АТ “УКРСИББАНК” позичальнику ОСОБА_1 була сума нарахованого та виплаченого доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості становить 903573,40 грн. у 2019 році (а.с. 61), то відповідно до пп. "д" пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України вказана сума є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2019 рік та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач, як платник податку, був зобов`язаний подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага, отриманого від АТ “УКРСИББАНК” внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості.

Статтею 167 ПК України визначено ставки податку з доходів фізичних осіб. Так згідно з пунктом 167.1 вказаної статті ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Статтею 8 Закону України 28 грудня 2014 року №80-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 4 173 гривень.

З урахуванням положень статті 167 ПК України ставка податку у 2019 році з доходу, що не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати (4 173 грн) становить 18%, а понад цю суму 20%.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області №11304/07-16-24-07-03 від 24.10.2024 про сплату ОСОБА_1 грошового зобов`язання в сумі 162643,21 грн - податок з отриманого у 2019 році від суми доходу прощеного (анульованого) кредитором (додаткове благо).

Відносно позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 24.10.2024 №11306/07-16-24-07-03 за платежем 11011001 військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 13553,60, то колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пп.1.1 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з пп.1.2, пп.1.3 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно з пп.1.4 п.16 прим. підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що річний оподатковуваний дохід за 2019 рік позивача визначено в сумі 903573,40 грн, відтак відповідачем правомірно нараховано військовий збір у розмірі 13553,60 грн з суми доходу.

Відносно підстав нарахування відповідачем суми штрафних санкцій у розмірі 340,00 згідно з податковим повідомленням-рішенням № 11303/07-16-24-07-03, то суд зазначає, що відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Оскільки, судом встановлено факт неподання позивачем до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, відтак відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 24.10.2024 №11303/07-16-24-07-03.

Враховуючи викладене, вірними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 24.10.2024: №11304/07-16-24-07-03; №11306/07-16-24-07-03; №11303/07-16-24-07-03 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року в адміністративній справі №260/4712/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді З. М. Матковська

С. П. Нос