Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №500/2044/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/2044/25 пров. № А/857/27907/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Боршовського Т.І., Носа С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області,

на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року (суддя – Чепенюк О.В., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Тернопіль, дата складання повного рішення – 27.06.2025),

в адміністративній справі №500/2044/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС1" до Головного управління ДПС у Тернопільській області,

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У квітні 2025 року позивач ТОВ "ВБС1" звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про опис майна у податкову заставу №7821/6/19-13-02-14 від 02.04.2025.

Також у позовній заяві представник позивача зазначив, що докази в підтвердження розміру судових витрат, які сплачено чи має бути сплачено, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до частини сьомої статті 139 КАС України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області про опис майна ТОВ "ВБС1" у податкову заставу №7821/6/19-13-02-14 від 02.04.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ТОВ "ВБС1" судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.

Питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.

18.06.2025 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які склали 5 000,00 грн.

27.06.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідач вважає, що розмір таких завищений, бо підготовлені процесуальні документи у справі (позовна заява та відповідь на відзив) ідентичні за змістом, а витрати адвоката не відповідають критерію співмірності, оскільки справа є нескладною.

Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС1" судові витрати на професійну правничу допомогу на суму 3000,00 грн 00 коп. У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

З цим додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що оскаржене додаткове рішення суду прийняте з порушенням норми матеріального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано дублювання оплати за однотипні процесуальні дії адвоката, а також не враховано документи, які свідчили про неспівмірне завищення позивачем витрат на правову допомогу в межах цієї справи. Тому, вважає апелянт, що додаткове рішення від 27.06.2025 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 3000,00 грн прийняті з неповним з`ясуванням обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі №500/2044/25 в частині задоволення вимог – скасувати.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з врахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із абз.1 ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в адміністративному позові зазначив, що докази в підтвердження розміру судових витрат, які сплачено чи має бути сплачено, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Розгляд справи завершено ухваленням у справі Тернопільським окружним адміністративним судом рішення від 13.06.2025, яким позов задоволено повністю.

В межах визначеного законом п`ятиденного строку, передбаченого частиною 7 статті 139 КАС України стороною позивача подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами.

Зокрема, до матеріалів справи приєднано копію договору від 14.03.2025, укладеного між виконавцем адвокатом Авдєєнком В.В. та замовником ТОВ “ВБС1” про надання правничої допомоги, до якого 10.04.2025 внесено доповнення в частині предмету договору, який стосується підготовки та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №7821/6/19-13-02-14 від 02.04.2025, інших процесуальних заяв та здійснення представництва інтересів замовника у Тернопільському окружному адміністративному суді за підготовленим позовом; детальний опис наданих послуг (звіт адвоката) по справі №500/2044/25.

За умовами додаткового договору від 10.04.2025 вартість послуг становить 5 000,00 грн, які підлягають оплаті на першу вимогу виконавця.

Також згідно наявного в матеріалах справи детального опису наданих послуг (звіт адвоката) у межах справи №500/2044/25 виконавцем надано такі послуги: підготовка позовної заяви – 1 година на суму 2500,00 грн з розрахунку 2500,00 грн за годину роботу, ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив – 1 година на суму 2500,00 грн з розрахунку 2500,00 грн за годину роботу.

Судом першої інстанції вірно враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, від 23.12.2021 у справі №280/1361/21, про те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд першої інстанції вірно врахував, що предметом позову було оскарження рішення про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС1" у податкову заставу. Зміст позовної заяви містив короткий та лаконічний опис підстави позову (відсутність податкового боргу на дату прийняття рішення про опис майна у податкову заставу через оскарження до суду відповідного податкового повідомлення-рішення) з посиланням на відповідну норму Податкового кодексу України (підпункт 14.1.155 пункту 14.1 статті 14, статтю 89). Матеріали справи містять відповідь на відзив. Така не є ідентичною позову, як вважає представник відповідача, і чітко та по суті вказує на спростування мотивів відповідача, викладених у відзиві.

Крім цього, суд першої інстанції вірно врахував незначну складність справи та незначний обсяг обставин та доказів, які підлягали встановленню та дослідженню, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, їх обсяг, виходячи із принципів обґрунтованості їх розміру та співмірності та дійшов обгрунтованого висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення суду у справі, яке ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року в адміністративній справі № 500/2044/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС1" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос