Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/16697/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/16697/25 пров. № А/857/25664/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Димарчук Т. М.,Москаля Р. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (суддя Ксензюк А. Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо оскарження дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - військова частина НОМЕР_1 ), які полягають в утриманні відповідачем податку на доходи фізичних осіб із суми виплаченої позивачу додаткової винагороди на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25, без компенсації таких сум податку на доходи фізичних осіб.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25.

У поданій апеляційній скарзі скаржник просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Зокрема, покликається на те, що станом на дату звільнення позивача (03.06.2025) зі служби остаточний розрахунок з ним було проведено у повному обсязі на підставі наявних на той час чинних наказів командира та фінансових документів. Суми, які були донараховані пізніше виключно за рішенням суду є доходом цивільної особи, отриманим від колишнього роботодавця (стягнутим боргом). Відповідно до загальних правил оподаткування, такий дохід підлягає оподаткуванню ПДФО і військовим збором на загальних підставах, без жодних компенсацій.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 по 03.06.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 162 від 03.06.2025 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25, яке набрало законної сили 14.11.2025, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025

Зобов`язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, збільшену до 100 000,00 гривень, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

28.11.2025 на картковий рахунок позивача відповідач перерахував кошти в сумі 295 431,10 грн на виконання рішення суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25.

Листом від 04.12.2025, у відповідь на адвокатський запит, відповідач повідомив про повне виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, та надав відомість, з якої можливо побачити, що виплата за рішенням суду становить 383 741,68 грн, в т.ч. ПДФО 69 073,50 грн, військовий збір 19 187,08 грн, банк приват - 295 481,10 грн.

Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з сум виплаченого грошового забезпечення на виконання судового рішення, що і зумовило його звернення до суду з цим позовом.

Здовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення, яке підлягало виплаті в період проходження ним військової служби.

Враховуючи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25 встановлено ненарахування та невиплату відповідачем у повному обсязі додаткової грошової винагороди у зв`язку з проходженням військової служби, позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як можливо встановити з матеріалів справи, із суми донарахованого позивачу грошового забезпечення 383 741,68 грн (на виконання рішення суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25) відповідач здійснив відрахування податку на доходи фізичних осіб розмірі 18%, що становить 69 073,50 грн, без одночасної виплати грошової компенсації у розмірі суми утриманого ПФО.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу виплати грошової компенсації на відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25, є протиправною.

При цьому враховується правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17.

Доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації з посиланням на те, що виплата відбулась на виконання рішення суду, отже такий дохід не пов`язаний з виконанням обов`язків несення служби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням суду від 14.10.2025 у справі № 140/10088/25.

Покликання апелянта на те, що донараховані за рішенням суду суми є "доходом цивільної особи (стягнутим боргом)" є юридично неспроможними і такими, що ґрунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального права.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, присуджено на користь позивача частину грошового забезпечення, яку відповідач безпідставно та всупереч вимогам закону не виплатив позивачу під час проходження ним військової служби. Сам факт виплати цих сум на виконання судового рішення та після дати звільнення позивача зі служби не змінює правової природи цієї виплати як грошового забезпечення військовослужбовця.

З огляду на це, на спірні правовідносини також поширюється дія пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року. Таким чином, при виплаті відповідних сум грошового забезпечення на виконання судового рішення, відповідач мав безумовний правовий обов`язок одночасно нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію сум ПДФО.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи вищенаведені мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на результат апеляційного перегляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 140/16697/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль