Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №260/3793/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №260/3793/25 пров. №А/857/37141/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року (суддя Скраль Т.В., м.Ужгород, повний текст складено 07 серпня 2025 року),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУПФ), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУПФ-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – ГУПФ-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУПФ-3) в якому просив:

визнати протиправним рішення ГУПФ-1 про відмову у призначенні пенсії № 072050015509 від 12.11.2024, рішення ГУПФ-2 про відмову у призначенні пенсії № 072050015509 від 29.11.2024, рішення ГУПФ-3 про відмову у призначенні пенсії № 072050015509 від 17.12.2024 щодо відмови позивачу, у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV);

зобов`язати ГУПФ призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 06.11.2024, зарахувавши до страхового стажу: період навчання у Воловецькому ПТУ №17 з 01.09.1979 по 29.12.1980; період роботи з 13.06.1983 по 06.08.1984 на посаді вишкомонтажником-електромонтером 3 розряду у виробничому об`єднанні «Комігазпром» Вуктильської вишкомонтажної контори Вуктильського управління розвідувального буріння; з 07.08.1984 по 02.11.1992 - роботи на посаді радіомеханіка в Мукачівському радіотелеательє Закарпатського обласного підприємства «Побутрадіотехніка» та з 03.11.1992 по 10.02.2006 - на посаді механіка 4-го розряду в МКП «Янтар» (перейменоване з 26.01.1998 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Телеательє»).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ-1 № 072050015509 від 12.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону №1058-IV. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ-2 № 072050015509 від 29.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону №1058-IV. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ-3 № 072050015509 від 17.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону №1058-IV. Зобов`язано ГУПФ зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 01 вересня 1979 року по 31 жовтня 1979 року; з 13 червня 1983 року по 06 червня 1984 року; з 07 серпня 1984 року по 14 вересня 1984 року; з 16 грудня 1988 року по 14 лютого 1989 року; з 16 липня 1992 року по 14 вересня 1992 року; з 16 жовтня 1992 року по 02 листопада 1992 року; з 01 січня 2000 року по 10 лютого 2006 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11 грудня 2024 року з врахуванням висновків суду.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що страховий стаж позивача на дату звернення становить 18 років 4 місяці 19 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж з 01.01.1998 обчислено згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Період з 01.01.2000 по 10.02.2006 не зараховано , оскільки відсутні відомості про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії діяли всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 06.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ із заявою № 7354 про призначення пенсії за віком.

12.11.2024 ГУПФ-1 рішенням № 072050015509 відмовило позивач у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, оскільки загальний страховий стаж складає 11 років 1 місяць 15 днів.

До страхового стажу згідно наданих документів не враховано періоди роботи за записами в трудовій книжці з 13.06.1983 по 06.08.1984 на території російської федерації, оскільки статтею 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі і на пільгових умовах, особам які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення пенсії. Період роботи з 07.08.1984 по 02.11.1992, оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою; з 01.07.2000 по 10.02.2006, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків. Даний період рекомендовано підтвердити додатковими документами або актом перевірки.

25.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ із заявою № 7830/4241 про призначення пенсії за віком.

29.11.2024 ГУПФ-2 рішенням № 072050015509 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, оскільки загальний страховий стаж складає 16 років 10 місяців 18 днів.

Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи в росії з 13.06.1983 по 06.08.1984, оскільки в заяві відсутнє повідомлення особи про нездійснення пенсійних виплат пенсійним фондом російської федерації; з 01.07.2000 по 10.02.2006, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків. За періоди роботи з 07.08.1984 по 02.11.1992 стаж зараховано згідно акту перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 18.11.2024 № 0700-1002-1/5765 (крім періодів 1987-1988 рр., так як по батькові ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 )), оскільки згідно записів трудової книжки звільнення завірено нечитабельною печаткою.

11.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ із заявою № 8161/4430 про призначення пенсії за віком.

17.12.2024 ГУПФ-3 рішенням № 072050015509 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, оскільки загальний страховий стаж складає 18 років 4 місяці 19 днів.

За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Страховий стаж з 01 січня 1998 року обчислено згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок №637).

Так, на момент внесення у трудову книжку позивача записів про періоди роботи була чинна «Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Крім того, пунктами 1, 2 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

При поданні заяв про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 було надано трудову книжку від 02 лютого 1981 року НОМЕР_1 .

Згідно з записами у трудовій книжці встановлено, що ОСОБА_1 :

- з 01 вересня 1979 року по 29 грудня 1980 року навчався в Воловецькому ПТУ (запис № 1);

- з 13 червня 1983 року по 06 червня 1984 року працював вишкомонтажником електромонтером 3 розряду у виробничому об`єднані «Комігазпром» (запис № 6-7);

- з 07 серпня 1984 року по 02 листопада 1992 року працював радіомеханіком в Мукачівському радіотелеательє Закарпатського обласного підприємства «Побутрадіотехніка» (запис №8-13);

- з 03 листопада 1992 року по 10 лютого 2006 року працював механіком 4-го розряду в МКП «Янтар» (запис № 14-16).

В даному випадку відповідачі мали в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, наявний відтиск печатки, тому відповідачі до обрахунку стажу позивача поставилися формально.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.

Разом з тим, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Окрім того, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж.

Щодо доводів про не зарахування спірних періодів до страхового стажу (01.07.2000 по 10.02.2006), оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків є безпідставними, оскільки відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказані періоди трудової діяльності позивача не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу який дає право на призначення пенсії за віком в зв`язку з тим, що обов`язок по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями та обов`язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах в якості платників страхових внесків, покладений на роботодавців які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.

До того ж, страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

Крім того, є неприйнятними посилання відповідачів на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич