Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №500/6371/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6371/25 пров. № А/857/8403/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 500/6371/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії-

суддя у І інстанції – Чепенюк О.В.

дата ухвалення рішення – 16.01.2026,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення – 16.01.2026,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі - третя особа) у якому позивачка просить суд зобов`язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у сумі 12747,96 грн. при придбані нерухомого майна (житла) вперше.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка придбала житло вперше та сплатила при придбанні житла збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, відповідно до чинного законодавства обов`язок сплати вказаного збору не поширюється на осіб, які придбали житло вперше.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 500/6371/25 позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 12747,96 грн. сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3729649109.1 від 26 червня 2024 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Підставою для відмови повернути збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є відсутність заяви про те, що заявниця не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) та довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Апелянт просив скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

За приписами ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 26.06.2024 між ОСОБА_2 (продавець) та позивачкою (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна нерухомого майна становить 1274796,00 грн.

Перед укладенням цього договору позивачка сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме 12747,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3729649109.1 від 26.06.2024. Кошти у сумі 12747,96 грн зараховані на відповідний рахунок та надійшли до Державного бюджету України.

02.09.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про повернення коштів у сумі 12747,96 грн., як безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше.

Відповідач листом від 24.09.2025 у відповідь на звернення позивачки повідомив про відсутність підстав для повернення вказаного збору. Причиною є те, що позивачка не подала заяви про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) та довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місця проживання після 1992 року) - інформації про місце реєстрації з 1999 року по 2015 рік.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка придбала житло вперше, а тому має право на повернення коштів сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому, зауважив, що повернення коштів проводиться органами державного казначейства на підставі подання органу Пенсійного фонду України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866).

Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду;

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Пункт 15-3 Порядку № 1740, з урахуванням доповнень, внесених Постановою №866, передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З наведених вище положень видно, що на час виникнення спірних правовідносин фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Об`єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна.

Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Крім того, у наведених положеннях пункту 15-2 Порядку №1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою №866, деталізовано зміст поняття придбаває житло вперше, яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.

Тобто, виходячи з норм Порядку №1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін придбавання майна треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.

Зі змісту Порядку №1740 видно, що з 26.09.2020 особа звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом в пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови відповідно оскаржити таке рішення до суду.

У цій справі позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористалася механізмом, визначеним Порядком №1740, та звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

У заяві позивачка зазначила, що придбання нерухомого майна відбулось вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 26.06.2024 інша житлова нерухомість нею не придбавалася.

До заяви позивачка додала: копію договору купівлі-продажу квартири; витяг з Державного реєстру речових прав; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; копію квитанції про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості; копію паспорта громадянина України; копію картки фізичної особи платника податків.

Відповідач відмовив у задоволенні цієї заяви позивачки у зв`язку з тим, що відсутня заява про те, що позивачка не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місця проживання після 1992 року) - інформації про місце реєстрації з 1999 року по 2015 рік.

Апеляційний суд дослідив заяву позивачки та додані до неї документи і встановив, що у заяві позивачка зазначила, що не придбавала іншої нерухомості, тобто не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Про це свідчать документи подані до заяви.

Що стосується неподання довідки довідку про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з усіх місць реєстрації проживання то апеляційний суд зазначає таке.

Житлові чеки на приватизацію в Україні видавалися з 01.12.1995, коли в обіг було введено їх у готівковій формі. Вони призначались для приватизації державного житлового фонду та інших державних активів. Право на отримання житлових чеків мали всі громадяни України, які постійно проживали або переїхали на постійне проживання в Україну до 01.01.1992. Житлові чеки передбачалося використовувати для приватизації державного житлового фонду до 31.12.2008. Початково, термін використання чеків був встановлений до 31.12.2002, але був продовжений Верховною Радою України. Їх використання було запроваджене Положенням про порядок використання житлових чеків для приватизації житла та частки майна державних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України і Держжитлокомунгоспу України від 28.03.1996 N 351/26, який втратив чинність на підставі наказу від 24.04.2018.

Із наведеного слідує, що на позивачку не розповсюджувалося право на житлові чеки для приватизації державного житлового фонду.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що позивачка дотрималася вимог Порядку №1740 та разом з відповідною заявою, подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повний пакет документів, які підтверджують факт придбання житла вперше у відповідності з приписами пункту 15-2 Порядку №1740, а саме: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивача.

З огляду на встановлені обставини справи позивачка 26.06.2024 придбала житло вперше та має пільгу у вигляді звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при укладені договору купівлі-продажу квартири.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015, №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а такими органами є органи Пенсійного фонду України, то саме на цих суб`єктів покладено обов`язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 №43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства формують платіжні інструкції для здійснення внутрішніх операцій з повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням або висновком органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; (абзац десятий пункту 2.2 розділу II Порядку).

Подання органу Пенсійного фонду буде підставою для повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Зважаючи на необхідність дотримання встановленого порядку повернення надміру чи помилково сплачених коштів, суд першої інстанції вірно вийшов за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав позивачки зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у сумі 12747,96 грн.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, в частині задоволення позову, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення, в цій частині, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 500/6371/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар