Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/779/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/779/25 пров. № А/857/26989/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №140/779/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича, старости Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярського Валерія Федоровича, директора департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Михальчук Марії Михайлівни, директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради Туза Веніаміна Веніаміновича, директора департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Соломко Юлії Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції Андрусенко О.О.,

дата ухвалення рішення 16 травня 2025 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – апелянт, позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича (далі - відповідач 1), старости Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярського Валерія Федоровича (далі - відповідач 2), директора департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Михальчук Марії Михайлівни (далі – відповідач 3), директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради Туза Веніаміна Веніаміновича (далі – відповідач 4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» (далі – третя особа) у якому просив:

визнати протиправними дій Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича щодо необ`єктивного, невчасного розгляду, не розгляду та не прийняття рішень і ненадання відповідей на заяви ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни, та Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» від 13.03.2024, від 17.04.2024, від 25.10.2024 та від 07.01.2025, не проведення перевірок по викладених в них фактах не виконання та не взяття до уваги рішення Волинського апеляційного суду від 16.11.2021 та рішення Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №161/2908/21 та не взяття до уваги інших поданих документів та не включення поставлених питань в першу або третю середу листопада 2024 року до порядку денного засідання та розгляду на засіданні виконавчого комітету Луцької міської ради та не витребування від виконавчих органів Луцької міської ради документів, необхідних для виконання покладених на нього завдань та не прийняття рішень відповідно до чинного законодавства, несвоєчасне надання відповіді та інформації за підписом керівника у встановлені строки, не надання достовірної, точної, повної інформації та копій запитуваних документів;

зобов`язати Луцького міського голову Поліщука І.І. об`єктивно, вчасно розглянути заяви ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни, та Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» від 13.03.2024, від 17.04.2024, від 25.10.2024 та від 07.01.2025, та провести перевірки по викладених в них фактах, прийняти рішення по кожному пункту клопотання та з врахуванням всіх поданих документів та відповідно до чинного законодавства, надати відповіді у встановлені строки та за підписом керівника з достовірною, точною та повною інформацією;

визнати протиправними дій старости Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярського В. Ф. щодо не розгляду та не прийняття рішень і ненадання відповідей на заяви ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни, та Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» від 13.03.2024, від 17.04.2024, від 25.10.2024 та від 07.01.2025, не проведення перевірок по викладених в них фактах, не виконання та не взяття до уваги рішення Волинського апеляційного суду від 16.11.2021 та рішення Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №161/2908/21 та не взяття до уваги інших поданих документів та не ініціювання про включення вищевказаних питань в першу або третю середу листопада 2024 року до порядку денного засідання та розгляду на засіданні виконавчого комітету Луцької міської ради та не витребування від виконавчих органів Луцької міської ради документів, необхідних для виконання покладених на нього завдань, та не прийняття рішень відповідно до чинного законодавства, не надання відповіді та інформації за підписом керівника у встановлені строки, не надання достовірної, точної, повної інформації та копій запитуваних документів;

зобов`язати старосту Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярського В. Ф. об`єктивно, вчасно розглянути заяви ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни, та Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» від 13.03.2024, від 17.04.2024, від 25.10.2024 та від 07.01.2025, провести перевірки по викладених в них фактах, прийняти рішення по кожному пункту клопотання та з врахуванням всіх поданих документів та відповідно до чинного законодавства, надати відповіді у встановлені строки та за підписом керівника з достовірною, точною та повною інформацією та копій запитуваних документів;

визнати протиправними дій директора департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Михальчук М.М. щодо необ`єктивного, невчасного розгляду, не розгляду та не прийняття рішень і ненадання відповідей на заяви ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни, та Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» від 28.10.2024 та від 07.01.2025, не проведення перевірок по викладених в них фактах, не виконання та не взяття до уваги рішення Волинського апеляційного суду від 16.11.2021 та рішення Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №161/2908/21 та не взяття до уваги інших поданих документів та не витребування від виконавчих органів Луцької міської ради документів, необхідних для виконання покладених на неї завдань, та не прийняття рішень відповідно до чинного законодавства, не надання відповіді та інформації за підписом керівника у встановлені строки, не надання достовірної, точної, повної інформації та копій запитуваних документів;

зобов`язати директора департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Михальчук М. М. об`єктивно, вчасно розглянути заяви ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни, та Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» заяви від 28.10.2024 та від 07.01.2025, провести перевірки по викладених в них фактах, прийняти рішення по кожному пункту клопотання та з врахуванням всіх поданих документів та відповідно до чинного законодавства, надати відповіді у встановлені строки та за підписом керівника з достовірною, точною та повною інформацією та копій запитуваних документів;

визнати протиправними дій директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради Туза В. В. щодо необ`єктивного, невчасного розгляду, не розгляду та не прийняття рішень і ненадання відповідей на заяву ОСОБА_1 та Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» від 28.10.2024, не проведення перевірок по викладених в ній фактах, не виконання та не взяття до уваги рішення Волинського апеляційного суду від 16.11.2021 та рішення Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №161/2908/21 та не взяття до уваги інших поданих документів та не витребування від виконавчих органів Луцької міської ради документів, необхідних для виконання покладених на нього завдань, та не прийняття рішень відповідно до чинного законодавства, не надання відповіді та інформації за підписом керівника у встановлені строки, не надання достовірної, точної, повної інформації;

зобов`язати директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради Туза В. В. об`єктивно, вчасно розглянути заяву ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни, та Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» від 28.10.2024, провести перевірки по викладених в них фактах, прийняти рішення по кожному пункту клопотання та з врахуванням всіх поданих документів та відповідно до чинного законодавства, надати відповіді у встановлені строки та за підписом керівника з достовірною, точною та повною інформацією та копій запитуваних документів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що судовими рішеннями у справі №161/2908/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» про визнання незаконним та скасування рішення Шепельської сільської ради, визнання права власності на житловий будинок Релігійної громади №49А по вулиці Миру в селі Шепель за набувальною давністю. Відтак, на думку позивача, Луцький міський голова Поліщук І. І., як керівник органу місцевого самоврядування і відповідач у справі №161/2908/21, підпорядковані, підконтрольні та підзвітні міському голові та заступнику міського голови згідно з розподілом обов`язків староста Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярський В. Ф., директор департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради Туз В. В. та директор департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Михальчук М. М. з 16.11.2021 або з 24.10.2022, з моменту набрання законної сили рішенням Верховного Суду, відповідно до чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про місцеве самоврядування», були зобов`язані виконати судові рішення, захистити майно територіальної громади від злочинних посягань та вжити всіх заходів на здійснення реєстрації цього будинку за Релігійною громадою. Однак, на неодноразові звернення керівників Релігійної громади Ліпчика В.А та Панасюка П.Н. та її представника ОСОБА_1 зазначені посадові особи з березня 2024 року не надавали на них відповіді або надавали з порушенням строків або їхні відповіді носили формальний характер, у вигляді відписок або їхній зміст був надуманим та глузливим і не відповідав встановленим судами обставинам справи, а тому суперечили вимогам Законів України «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації».

Апелянт відзначає, що 13.03.2024 Луцькому міському голові та старості Заборольського старостинського округу представниками Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» керівником - настоятелем Ліпчиком В. А., головою Парафіяльної ради Релігійної громади Панасюком П. Н. та парафіянином Релігійної громади Гнатенком Г. В. було подано письмову заяву з проханням зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 та присвоїти зазначеним земельним ділянкам 0,25 га та 0,27 га кадастрові номери та передати їх у власність Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» відповідно для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства. 03.04.2024 було отримано відповідь, яка, на думку позивача, об`єктивно і вчасно не розглянута, не перевірені викладені в ній факти, не було прийняте рішення відповідно до чинного законодавства і не забезпечене його виконання та не повідомлено Релігійну громаду про наслідки розгляду заяви (клопотань) та не надано запитуваної інформації та необхідної інформації для проведення реєстрації права власності на житловий будинок Релігійної громади, а також не роз`яснено порядку оскарження прийнятого рішення.

В подальшому, 17.04.2024 Луцькому міському голові та старості Заборольського старостинського округу представниками Релігійної організації повторно подано заяву від 15.04.2024, в якій зазначили про неналежний розгляд заяви від 13.03.2024 та просили: вирішити питання про проведення реєстрації права власності Релігійної громади на житловий будинок АДРЕСА_1 без прийняття в експлуатацію — для об`єктів (без обмежень по площі) збудованих 05.08.1992, оскільки згідно зазначеного акту від 01.10.2000 він введений в експлуатацію у 1996 році, а інформація та документальне підтвердження щодо періоду будівництва цього житлового будинку на даний час відсутня; вирішити питання про проведення реєстрації права власності Релігійної громади на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до наказу від 03.07.2018 №158 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, якщо не знайдете можливості проведення реєстрації згідно пункту №1; надати Релігійній громаді рішення та документ про присвоєння адреси будинку АДРЕСА_1 , як об`єкту нерухомого майна; надати Релігійній громаді рішення про передачу у власність Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» земельні ділянки 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , господарських будівель і споруд та 0,27 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та витяги з Державного реєстру речових прав на ці земельні ділянки; надати інші документи, які стали чи стануть підставою відповідно до чинного законодавства для проведення реєстрації права власності Релігійної громади на житловий будинок АДРЕСА_1 , господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 . 25.04.2024 в Луцькій міській раді була зареєстрована відповідь №1-8/217/2024 за підписом заступника міського голови Ірини Чебелюк, яка, на думку позивача, не розглянула заяву з клопотаннями, оскільки повідомила про те, що заяви будуть розглянуті в порядку та строки, встановлені Законом, а про результати їх розгляду буде повідомлено.

25.10.2024 Луцькому міському голові та старості Заборольського старостинського округу представниками Релігійної організації повторно подано за своїм змістом аналогічні заяви, в яких детально описали хронологію дій Релігійної громади, обставини справи встановлені судами, зокрема щодо документів, яких немає в наявності, та з посиланнями на норми Законів України, на Положення про Департамент державної реєстрації та про Департамент містобудування, земельних ресурсів та реклами та на регламент роботи виконавчого комітету та виконавчих органів Луцької міської ради та на рішення судів у справах №161/12929/19, №161/2908/21, №161/10823/23, просили вчинити наступні дії. Зокрема, відповідача 1 просили: виконати рішення Волинського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №161/2908/21 та зареєструвати право власності Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» на житловий будинок садибного типу №49-А на вулиці Миру в селі Шепель Луцького району, Луцької територіальної громади Волинської області; видати розпорядження про надання департаментом містобудування, земельних ресурсів та реклами правової допомоги Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» в оформленні документів щодо організації приватизації земельних ділянок 0,25 га для будівництва і обслуговування селянського господарства, які були виділені їй Шепельською сільською радою згідно погосподарського обліку для будівництва житлового будинку та для господарських потреб за адресою: вулиця Миру, №49-А, село Шепель Луцького району Волинської області; при неможливості особисто вирішити вимоги та питання, просили їх включити до порядку денного засідання та розглянути на засіданні виконавчого комітету Луцької міської ради в першу або третю середу листопада 2024 року з прийняттям відповідних рішень.

28.10.2024 представниками Релігійної організації подано за своїм змістом аналогічні заяви директору департаменту державної реєстрації ОСОБА_3 та директору департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Тузу В.В., у яких просили вчинити наступні дії. Зокрема, відповідача 3 просили виконати рішення Волинського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №161/2908/21 та зареєструвати право власності Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» на житловий будинок садибного типу №49-А на вулиці Миру в селі Шепель Луцького району, Луцької територіальної громади Волинської області. Відповідача 4 просили виконати рішення Волинського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №161/2908/21 та присвоїти адресу житловому будинку садибного типу Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» адресу: АДРЕСА_1 , яка на даний час значиться за цим об`єктом будівництва та внести відповідну інформацію до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; надати правову допомогу в оформленні документів Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» та організувати приватизацію земельних ділянок 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,27 га для ведення особистого селянського господарства, які були виділені Шепельською сільською радою згідно погосподарського обліку Релігійній громаді для будівництва житлового будинку та для господарських потреб за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, станом на 07.01.2025, тобто з 25.10.2024 та з 28.10.2024 відповідей на вищевказані заяви отримано не було, а тому позивач вважає протиправними дії відповідачів 1, 2, 3, 4 та вважає, що їхні майнові права щодо житлового будинку та щодо земельних ділянок можуть бути також порушені через вчинення посадовими особами протиправних дій.

07.01.2025 з метою отримання повної та достовірної інформації позивач разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Луцькому міському голові, старості Заборольського старостинського округу, директору департаменту державної реєстрації, подали аналогічні заяви з вимогами: надати відповіді на заяви від 25.10.2024 та від 28.10.2024; письмово повідомити, з яких причин не були надані письмові відповіді на заяви від 25.10.2024 та від 28.10.2024, та які були прийняті рішення, та які рішення були прийняті підпорядкованими посадовими особами та зазначеними департаментами; на кого станом на 07.01.2025 зареєстрований житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки, що рахуються за цим будинком згідно погосподарського обліку; чи зверталися до Луцької міської ради та до її департаментів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з заявами про реєстрацію за ними права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки, що рахуються за цим будинком згідно погосподарського обліку. Станом на 27.01.2025 подані заяви від 07.01.2025 не розглянуті, рішення по них не прийняті та відповіді не надано та не надано запитуваної інформації. 15.01.2025, на заяву від 28.10.2024, від відповідача 3 надійшла відповідь, зміст якої повністю не відповідає порушеним в заяві питанням.

ОСОБА_1 вказує, що він мав право очікувати, що його заяви та заяви Релігійної громади будуть належно та вчасно розглянуті, і по них будуть прийняті законні рішення, про що їх повідомлять. Крім того, позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни мав право очікувати, що підписана ним заява буде належно розглянута особисто відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 як першим керівником органу місцевого самоврядування, та відповідь буде надана за їх підписом з достовірною, точною та повною інформацією та в строки, передбачені Законами України.

Таким чином, дії Луцького міського голови Поліщука І.І., його заступника Чебелюк І.І., старости Заборольського старостинського округу Боярського В.Ф., директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Туза В.В. та директора департаменту державної реєстрації Михальчук М.М. позивач вважає протиправними, оскільки вищевказані заяви та додані до них документи об`єктивно і вчасно не розглянуті, не перевірені викладені в них факти, не прийняті рішення відповідно до чинного законодавства і не забезпечено їх виконання та не повідомлено Релігійну громаду про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заявах (клопотаннях), не доведено до відома Релігійної громади в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятих рішень. Протиправні дії зазначених посадових осіб полягають і в тому, що вони не взяли до уваги подані їм офіційні документи, які також знаходяться і в їхньому розпорядженні, не виконали рішення Волинського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №161/2908/21 та прийняли свої рішення з порушенням вимог Конституції та законів України. Окрім цього, Луцький міський голова Поліщук І.І. не надав Релігійній громаді відповідь на заяву від 17.04.2024, чим порушив приписи та вимоги частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Крім того, Луцький міський голова Поліщук І.І., староста Заборольського старостинського округу Боярський В.Ф., директор департаменту державної реєстрації Михальчук М.М., як розпорядники інформації, не надали ОСОБА_1 , як інваліду 3 групи внаслідок війни та Релігійній громаді відповідь на заяви від 07.01.2025 та не оприлюднили достовірну, точну та повну запитувану інформацію щодо можливої реєстрації права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на житловий будинок Релігійної громади та не надали інформацію до п`яти робочих днів з дня отримання запиту, оскільки він не стосувався надання великого обсягу інформації та не потребував пошуку інформації серед значної кількості даних. Не продовжили строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження та не повідомили в письмовій формі мене, ОСОБА_1 та Релігійну громаду про продовження такого строку до п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 у цій справі у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що позивач не довів порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів належного особисто йому права або законного інтересу.

Суд першої інстанції звернув увагу, що звернення, з приводу розгляду яких виник спір, стосувалися прав та інтересів Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області», зокрема питань щодо будинку, земельної ділянки, державної реєстрації речових прав та надання інформації, пов`язаної із цими об`єктами. Позивач ( ОСОБА_1 ) брав участь у відповідних правовідносинах як представник цієї юридичної особи, підписував звернення разом з іншими її представниками та діяв на підтвердження і в межах наданих йому представницьких повноважень.

За висновком суду, сама собою участь позивача ( ОСОБА_1 ) у підготовці та підписанні звернень, а також представництво ним інтересів Релігійної організації не свідчать про виникнення у нього самостійного матеріально-правового інтересу щодо порушених у таких зверненнях питань. Позивач не довів, що поведінка відповідачів безпосередньо вплинула на його особисте правове становище, спричинила для нього негативні юридичні наслідки або порушила конкретне матеріальне чи нематеріальне благо, яке належить саме йому. Саме з огляду на недоведеність особистої матеріально-правової заінтересованості позивача суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив таке в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, не врахував, що апелянт ( ОСОБА_1 ) здійснював безпосередню участь у підготовці та підписанні звернень, має статус парафіянина і представника релігійної організації, виконання ним певної роботи в її інтересах, а також наявність у нього статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Окремого значення апелянт надає зверненням від 07 січня 2025 року, підписаним ним разом з іншими представниками релігійної організації, у яких містилося прохання надати відповідь, зокрема, «йому та нам». На думку апелянта, наведені обставини підтверджують його особисту участь у спірних правовідносинах та наявність у нього власного права на судовий захист.

Водночас, переважна частина доводів апеляційної скарги стосується безпосередньо правомірності поведінки відповідачів. Апелянт ( ОСОБА_1 ) порушує питання щодо дотримання строків та порядку розгляду звернень, повноти і змісту наданих відповідей, виконання вимог законодавства про звернення громадян, доступ до публічної інформації та адміністративну процедуру, а також повноважень посадових осіб у питаннях державної реєстрації прав на будинок і земельну ділянку. Крім того, апелянт посилається на судові рішення у цивільній справі №161/2908/21, пов`язуючи з ними обов`язок відповідачів вчинити дії щодо оформлення та державної реєстрації речових прав.

Отже, обґрунтовуючи необхідність повного задоволення позову, апелянт основну увагу зосереджує на доводах щодо правомірності або неправомірності рішень, дій та бездіяльності відповідачів. Натомість питання про належність особисто йому права або законного інтересу, на захист якого подано позов, розглядається в апеляційній скарзі переважно через обставини підписання звернень від 07 січня 2025 року та посилання на його статус представника і парафіянина релігійної організації.

У поданих відзивах відповідачі заперечують проти задоволення апеляційної скарги та вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Спільним для відзивів є довід про те, що спірні звернення за своїм змістом, оформленням та предметом стосувалися прав й інтересів релігійної організації. ОСОБА_1 підписував їх у представницькій якості, а тому його фактична участь у комунікації з відповідачами не свідчить про належність йому матеріальних прав щодо будинку, земельної ділянки або їх державної реєстрації. Відповідачі наголошують, що позивач не визначив конкретного належного особисто йому права чи законного інтересу, не навів безпосередніх негативних юридичних наслідків для свого правового становища та фактично звернувся до суду з вимогами, зміст яких пов`язаний із правами іншої особи — релігійної організації.

Відповідачі просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №140/779/25 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №140/779/25 — без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2025 року справу № 140/779/25 передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: В. В. Ніколін, судді: О. Б. Заверуха, З. М. Матковська.

Ухвалою від 18 липня 2025 року витребувано матеріали справи з Волинського окружного адміністративного суду та такі надійшли 30 липня 2025 року.

Розпорядженням від 25 серпня 2025 року №5089/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи №140/779/25 (апеляційне провадження №А/857/26989/25) з метою заміни відсутнього судді-члена колегії З. М. Матковської.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2025 року справу № 140/779/25 передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: В. В. Ніколін, судді: О. Б. Заверуха, О. М. Гінда.

Ухвалами від 26 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 лютого 2026 року № 160/0/15-26 ОСОБА_7 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року справу № 140/779/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького міського голови Поліщука Ігоря Ігоровича, старости Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярського Валерія Федоровича, директора департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Михальчук Марії Михайлівни, директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради Туза Веніаміна Веніаміновича, директора департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Соломко Юлії Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: О. П. Мандзій судді: О. М. Гінда, О. Б. Заверуха.

Ухвалою від 02 березня 2026 року адміністративну справу №140/779/25 прийнято до провадження.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 13.03.2024 Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» звернулася з заявою до Луцького міського голови Поліщука І.І., копія старості Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярському В.Ф., у якій просила зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» на житловий будинок садибного типу №49А, розташований на вулиці Миру в селі Шепель Луцького району Волинської області та присвоїти зазначеним земельним ділянкам 0,25 га та 0,27 га кадастрові номери та передати їх у власність Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» відповідно для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 01.04.2024 №1.1-22/1425/2024 керівнику, настоятелю Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» Віктору Ліпчику була надана відповідь, у якій повідомлено, що відповідно до статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника. Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Також роз`яснено, що порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав визначається Порядком №1127. Крім того, повідомлено про порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам та передачу земельних ділянок у власність.

17.04.2024 Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» звернулася з заявою до Луцького міського голови Поліщука І.І., копія старості Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярському В.Ф., у якій просила: вирішити питання про проведення реєстрації права власності Релігійної громади на житловий будинок АДРЕСА_1 без прийняття в експлуатацію — для об`єктів (без обмежень по площі) збудованих до 05.08.1992, оскільки згідно зазначеного акту від 01.10.2000 він введений в експлуатацію у 1996 році, а інформація та документальне підтвердження щодо періоду будівництва цього житлового будинку на даний час відсутня; вирішити питання про проведення реєстрації права власності Релігійної громади на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до наказу від 03.07.2018 №158 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, якщо не знайдете можливості проведення реєстрації згідно пункту №1; надати Релігійній громаді рішення та документ про присвоєння адреси будинку АДРЕСА_1 , як об`єкту нерухомого майна; надати Релігійній громаді рішення про передачу у власність Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» земельні ділянки 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , господарських будівель і споруд та 0,27 га для ведення особистого селянського господарства по вулиці Миру в селі Шепель Луцького району та витяги з Державного реєстру речових прав на ці земельні ділянки; надати інші документи, які стали чи стануть підставою відповідно до чинного законодавства для проведення реєстрації права власності Релігійної громади на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Листом від 22.04.2024 №40-13/81/2024 старостою Заборольського старостинського округу була надана відповідь Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області», у якій роз`яснено порядок державної реєстрації речових прав та порядок передання земель у власність.

Як наслідок, листом від 25.04.2024 №1.8/217/2024 керівнику, настоятелю Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» Віктору Ліпчику була надана відповідь, у якій повідомлено, що заява про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 надійшла до департаменту державної реєстрації через департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» 19.04.2024 та буде розглянута в порядку та строки, встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Додатково зазначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із Законом. Крім того, повідомлено, що заява про присвоєння адреси житловому будинку буде розглянута в порядку та строки, встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також повідомлено про відсутність інформації щодо прийняття рішень про передачу у власність земельних ділянок площами 0,25 га та 0,27 га, а також про те, що заява для проведення реєстраційних дій подається з оригіналами документів.

25.10.2024 Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» звернулася з заявою до Луцького міського голови Поліщука І.І., у якій просила: виконати рішення Волинського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №161/2908/21, які набрали законної сили, та зареєструвати право власності Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» на житловий будинок садибного типу №49-А на вулиці Миру в селі Шепель Луцького району, Луцької територіальної громади Волинської області; видати розпорядження про надання департаментом містобудування, земельних ресурсів та реклами правової допомоги Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» в оформленні документів щодо організації приватизації земельних ділянок 0,25 га для будівництва і обслуговування селянського господарства, які були виділені їй Шепельською сільською радою згідно погосподарського обліку для будівництва житлового будинку та для господарських потреб за адресою: вулиця Миру, №49-А, село Шепель Луцького району Волинської області; при неможливості особисто вирішити законні вимоги та питання, просила їх включити до порядку денного засідання та розглянути на засіданні виконавчого комітету Луцької міської ради в першу або третю середу листопада 2024 року з прийняттям відповідних рішень; про прийняті рішення просили письмово повідомити Релігійну громаду (а.с.27-30, том 1).

Листом від 24.11.2024 №1.1-22/5318/2024 керівнику, настоятелю Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» Віктору Ліпчику була надана відповідь, у якій повідомлено порядок державної реєстрації права власності. Крім того, вказано про те, що за релігійною організацією право власності на будинок №49А на вулиці Миру в селі Шепель не визнавалося. Щодо виконання рішення суду у справі №161/2908/21, було повідомлено, що на Луцьку міську раду не покладався обов`язок щодо виконання рішення суду. Щодо інших порушених у зверненні питань повідомлено, що такі не відносяться до повноважень виконавчого комітету Луцької міської ради (а.с.95-96, том 1).

Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» також, 25.10.2024 звернулася з заявою до старости Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярського В.Ф., у якій просила: виконати рішення Волинського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №161/2908/21, які набрали законної сили, та зареєструвати право власності Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» на житловий будинок садибного типу №49-А на вулиці Миру в селі Шепель Луцького району, Луцької територіальної громади Волинської області; ініціювати перед міським головою про видачу розпорядження про надання департаментом містобудування, земельних ресурсів та реклами правової допомоги Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» в оформленні документів щодо організації приватизації земельних ділянок 0,25 га для будівництва і обслуговування селянського господарства, які були виділені їй Шепельською сільською радою згідно погосподарського обліку для будівництва житлового будинку та для господарських потреб за адресою: вулиця Миру, №49-А, село Шепель Луцького району Волинської області; при неможливості особисто вирішити законні вимоги та питання, просила ініціювати про їх включення до порядку денного засідання та розглянути на засіданні виконавчого комітету Луцької міської ради в першу або третю середу листопада 2024 року з прийняттям відповідних рішень; про прийняті рішення просили письмово повідомити Релігійну громаду.

Листом від 26.11.2024 №40-13/194/2024 староста Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади повідомив керівника третьої особи, що судами за результатами розгляду справ, за релігійною організацією право власності на будинок №49А на вулиці Миру в селі Шепель не визнавалося. Щодо виконання рішення суду у справі №161/2908/21 повідомлено, що на Луцьку міську раду не покладався обов`язок виконання рішення суду. Також повідомлено, що порушені у заяві питання не відносяться до повноважень виконавчого комітету Луцької міської ради, а тому не можуть бути винесені старостою для розгляду на засіданні виконавчого комітету.

Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» 28.10.2024 звернулася з заявою до директора Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради, у якій просила виконати рішення Волинського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №161/2908/21, які набрали законної сили, та зареєструвати право власності Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» на житловий будинок садибного типу №49-А на вулиці Миру в селі Шепель Луцького району, Луцької територіальної громади Волинської області.

Листом від 30.10.2024 №33-12/2900/2024 Департаментом держаної реєстрації була надана відповідь Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області», у якій роз`яснено порядок та процедуру подання заяв та прийняття рішень у сфері державної реєстрації речових прав, що встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком №1127.

Також 28.10.2024 Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» звернулася з заявою до директора Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами виконавчого комітету Луцької міської ради, у якій просила: виконати рішення Волинського апеляційного суду та Верховного Суду у справі №161/2908/21, які набрали законної сили, та присвоїти адресу житловому будинку садибного типу Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» адресу: вулиця Миру, №49-А, село Шепель Луцького району, Луцької територіальної громади Волинської області, яка на даний час значиться за цим об`єктом будівництва та внести відповідну інформацію до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; надати правову допомогу в оформленні документів Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці села Шепель Луцького району Волинської області» та організувати приватизацію земельних ділянок 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,27 га для ведення особистого селянського господарства, які були виділені Шепельською сільською радою згідно погосподарського обліку Релігійній громаді для будівництва житлового будинку та для господарських потреб за адресою: АДРЕСА_1 .

07.01.2025 Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» звернулася з заявою до Луцького міського голови Поліщука І.І., у якій просила: надати відповідь на заяву від 25.10.2024; письмово повідомити, чому з яких причин не була надана письмова відповідь на заяву від 25.10.2024 та які по ній були прийняті рішення, та які рішення були прийняті підпорядкованими посадовими особами та зазначеними департаментами; на кого станом на 07.01.2025 зареєстрований житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки, що рахуються за цим будинком згідно погосподарського обліку; чи зверталися до Луцької міської ради та до її департаментів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з заявами про реєстрацію за ними права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки, що рахуються за цим будинком згідно погосподарського обліку.

Листом від 16.01.2025 №1.1-37/282/2025 керівника третьої особи повідомлено, що відповідь на заяву від 25.10.2024 була надана листом від 24.11.2024 №1.1-22/5318/2024. Крім того, роз`яснено, що для отримання інформації про зареєстровані права на нерухоме майно, яка знаходиться в Державному реєстрі речових прав, можна звернутися до будь-якого надавача інформації або отримати інформацію самостійно через офіційний вебпортал Міністерства юстиції України. Також повідомлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 із заявами про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки біля цього будинку до Луцької міської ради не зверталися.

07.01.2025 Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» звернулася з заявою до старости Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярського В.Ф., у якій просила: надати відповідь на заяву від 25.10.2024; письмово повідомити, чому з яких причин не була надана письмова відповідь на заяву від 25.10.2024 та які по ній були прийняті рішення, та які рішення були прийняті підпорядкованими посадовими особами та зазначеними департаментами; на кого станом на 07.01.2025 зареєстрований житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки, що рахуються за цим будинком згідно погосподарського обліку; чи зверталися до Луцької міської ради та до її департаментів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з заявами про реєстрацію за ними права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки, що рахуються за цим будинком згідно погосподарського обліку.

Листом від 17.01.2025 №25-16/6/2025 відповідач-2 повідомив керівника третьої особи, що відповідь на звернення була надана листом від 26.11.2024 №40-13/194/2024. Крім того, роз`яснено, що для отримання інформації про зареєстровані права на нерухоме майно, яка знаходиться в Державному реєстрі речових прав, можна звернутися до будь-якого надавача інформації або отримати інформацію самостійно через офіційний вебпортал Міністерства юстиції України. Також повідомлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 із заявами про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки біля цього будинку до Луцької міської ради не зверталися.

Також 07.01.2025 Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» звернулася з заявою до директора департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради Сломко Ю.І., у якій просила: надати відповідь на заяву від 28.10.2024, що подавалася через ЦПАП Луцької міської ради, з поверненням оригіналів документів та на заяву від 28.10.2024, що зареєстрована в канцелярії за №33.П-37/33-12; письмово повідомити, чому з яких причин не була надана письмова відповідь на заяви від 28.10.2024, та які по ній були прийняті рішення; на кого станом на 07.01.2025 зареєстрований житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки, що рахуються за цим будинком згідно погосподарського обліку; чи зверталися до Луцької міської ради та до її департаментів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з заявами про реєстрацію за ними права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки, що рахуються за цим будинком згідно погосподарського обліку.

Як було встановлено судом першої інстанції від 10.01.2025 №7-28/31/2025 департамент державної реєстрації повідомив Релігійну організацію «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області», що заяву про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за адресою: вулиця Миру, 49А, село Шепель, Луцького району розглянуто державним реєстратором та прийнято відповідне рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З урахуванням визначального висновку суду першої інстанції, доводів апеляційної скарги та заперечень, наведених у відзивах, у межах апеляційного провадження підлягають вирішенню такі ключові питання:

1) чи довів позивач наявність власної матеріально-правової заінтересованості у спірних правовідносинах та порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів належного особисто йому права або законного інтересу, якщо звернення стосувалися прав та інтересів релігійної організації, а позивач брав участь у відповідних правовідносинах як її представник?

2) чи мають самостійне правове значення для вирішення позову доводи щодо правомірності або неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, якщо позивач не довів порушення належного особисто йому права або законного інтересу?

Розмірковуючи над ключовими питаннями апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною третьою статті 5 КАС України, визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отож норми статей 2 та 5 КАС України, визначають трирівневий алгоритм розгляду спору, зокрема:

1) перший рівень - установлення передумов судового захисту: суд установлює наявність у позивача власної матеріально-правової заінтересованості та порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю належного особисто йому права або законного інтересу.

2) другий рівень - розгляд спору по суті: за наявності передумов судового захисту суд здійснює матеріально-правову кваліфікацію спірних правовідносин, установлює та оцінює фактичні обставини справи, досліджує докази і перевіряє оскаржуване рішення, дію чи бездіяльність за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України.

3) третій рівень - висновки за результатами розгляду спору: за результатами вирішення питань першого та другого рівнів суд установлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову, а в разі встановлення порушення — визначає передбачений статтею 5 КАС України спосіб захисту, який відповідає характеру порушення та забезпечує ефективне поновлення права або законного інтересу позивача.

Отже, питання матеріально-правової заінтересованості та індивідуального порушення права передують матеріально-правовій оцінці спірних правовідносин і перевірці правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень. Висновки щодо обґрунтованості позову та способу судового захисту формуються за результатами послідовного вирішення питань першого та другого рівнів.

(1) Щодо першого питання

За обставинами справи спір виник у зв`язку з розглядом звернень від 13 березня 2024 року, 17 квітня 2024 року, 25 жовтня 2024 року, 28 жовтня 2024 року та 07 січня 2025 року.

У позовних вимогах, зміст яких відтворено в апеляційній скарзі, апелянт визначає ці звернення як заяви ОСОБА_1 та Релігійної організації. Водночас суд першої інстанції встановив, що заявником у зверненнях була Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області».

Згідно з наведеними у рішенні суду поясненнями позивача, звернення від 13 березня 2024 року, 17 квітня 2024 року, 25 жовтня 2024 року та 07 січня 2025 року були підписані керівником, настоятелем Релігійної організації Ліпчиком В.А., головою Парафіяльної ради Релігійної організації Панасюком П.Н. та Гнатенком Г.В. Позивач посилався на те, що діяв як представник і парафіянин Релігійної організації на підставі довіреності від 17 червня 2024 року, підписаної Ліпчиком В.А. та Панасюком П.Н.

При цьому звернення від 13 березня 2024 року та 17 квітня 2024 року передують даті зазначеної довіреності. Тому посилання на довіреність від 17 червня 2024 року відтворює довід позивача щодо його представницького статусу, але не визначає підставу підписання ним звернень, складених до цієї дати.

Оскільки з?ясування питань матеріально-правової заінтересованості позивача та індивідуального порушеного права передує оцінці дій/рішень/бездіяльності суб?єктів владних повноважень на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, то насамперед необхідно надати оцінку кожному із звернень окремо.

Надаючи оцінку кожному із перелічених звернень, на предмет наявності матеріально-правової заінтересованості, колегія суддів зазначає наступне.

1. Звернення від 13 березня 2024 року.

13 березня 2024 року Релігійна організація звернулася із заявою до Луцького міського голови Поліщука І.І. Копію заяви було адресовано старості Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади ОСОБА_8 (а.с. 19–20, том 1).

У заяві Релігійна організація просила: зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності Релігійної організації на житловий будинок садибного типу №49-А на вулиці Миру в селі Шепель Луцького району Волинської області; присвоїти земельним ділянкам площею 0,25 га та 0,27 га кадастрові номери і передати їх у власність Релігійної організації відповідно для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства.

Отже, заявлені у зверненні вимоги стосувалися державної реєстрації права власності Релігійної організації на житловий будинок та набуття цією організацією прав на земельні ділянки.

2. Звернення від 17 квітня 2024 року.

17 квітня 2024 року Релігійна організація звернулася із заявою до Луцького міського голови Поліщука І.І. Копію заяви було адресовано старості Заборольського старостинського округу Боярському В.Ф. (а.с. 23–25, том 1).

У заяві Релігійна організація просила: вирішити питання про державну реєстрацію права власності Релігійної організації на житловий будинок за відповідною адресою без прийняття його в експлуатацію як об`єкта, збудованого до 05 серпня 1992 року; у разі неможливості проведення державної реєстрації на зазначеній підставі - вирішити питання про державну реєстрацію права власності Релігійної організації відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 липня 2018 року №158; надати Релігійній організації рішення та документ про присвоєння адреси житловому будинку; надати Релігійній організації рішення про передачу у її власність земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,27 га для ведення особистого селянського господарства, а також витяги з Державного реєстру речових прав на ці земельні ділянки; надати інші документи, які стали або можуть стати підставою для державної реєстрації права власності Релігійної організації на житловий будинок.

3. Звернення від 25 жовтня 2024 року.

25 жовтня 2024 року Релігійна організація подала окремі заяви Луцькому міському голові Поліщуку І.І. та старості Заборольського старостинського округу Боярському В.Ф.

У заяві Луцькому міському голові Релігійна організація просила: виконати постанову Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року та постанову Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі №161/2908/21 і зареєструвати право власності Релігійної організації на житловий будинок садибного типу №49-А на вулиці Миру в селі Шепель; видати розпорядження про надання департаментом містобудування, земельних ресурсів та реклами правової допомоги Релігійній організації в оформленні документів щодо приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, виділеної Релігійній організації згідно з даними погосподарського обліку; у разі неможливості особистого вирішення порушених питань - включити їх до порядку денного засідання виконавчого комітету Луцької міської ради та розглянути на відповідному засіданні у листопаді 2024 року; письмово повідомити Релігійну організацію про прийняті рішення (а.с. 27–30, том 1).

У заяві старості Заборольського старостинського округу Релігійна організація просила виконати зазначені судові рішення і зареєструвати за нею право власності на житловий будинок №49-А, а також ініціювати перед Луцьким міським головою видання розпорядження про надання Релігійній організації правової допомоги в оформленні документів щодо приватизації земельної ділянки. У разі неможливості вирішення цих питань старостою заявник просив ініціювати їх включення до порядку денного засідання виконавчого комітету Луцької міської ради та письмово повідомити Релігійну організацію про прийняті рішення (а.с. 31–34, том 1).

4. Звернення від 28 жовтня 2024 року.

28 жовтня 2024 року Релігійна організація звернулася до директора департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради із заявою, у якій просила виконати постанову Волинського апеляційного суду та постанову Верховного Суду у справі №161/2908/21 і зареєструвати право власності Релігійної організації на житловий будинок садибного типу №49-А на вулиці Миру в селі Шепель (а.с. 35–38, том 1).

У зверненні від 07 січня 2025 року, адресованому директору департаменту державної реєстрації, заявник зазначив про подання 28 жовтня 2024 року двох заяв до цього департаменту: однієї - через департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» з оригіналами документів, іншої - через канцелярію департаменту державної реєстрації, зареєстрованої за №33.П-37/33-12.

Також 28 жовтня 2024 року Релігійна організація звернулася до директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами виконавчого комітету Луцької міської ради. У цій заяві вона просила: виконати постанову Волинського апеляційного суду та постанову Верховного Суду у справі №161/2908/21; присвоїти житловому будинку садибного типу Релігійної організації адресу: вулиця Миру, №49-А, село Шепель, та внести відповідну інформацію до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; надати Релігійній організації правову допомогу в оформленні документів та організувати приватизацію земельних ділянок площею 0,25 га і 0,27 га, які, за змістом заяви, були виділені Релігійній організації Шепельською сільською радою згідно з даними погосподарського обліку (а.с. 39–42, том 1).

За твердженням позивача, наведеним у його відповіді на відзив, цю заяву він разом із керівником Релігійної організації ОСОБА_4 подав 28 жовтня 2024 року через департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» разом із заявою про присвоєння адреси. Надходження цієї заяви до департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами заперечувалося відповідним відповідачем.

5. Окремо щодо звернень від 07 січня 2025 року.

07 січня 2025 року було складено три окремі заяви, адресовані: Луцькому міському голові Поліщуку І.І.; старості Заборольського старостинського округу Луцької міської територіальної громади Боярському В.Ф.; директору департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради Сломко Ю.І., як зазначено в самому зверненні.

У реквізитах кожної із трьох заяв заявником зазначена Релігійна організація із наведенням її місцезнаходження та коду ЄДРПОУ 21734634. Заяви оформлено від імені Релігійної організації «в особі її представників»: керівника, настоятеля Ліпчика Віктора Анатолійовича; голови Парафіяльної ради ОСОБА_5 ; парафіянина Релігійної організації ОСОБА_1 , особи з інвалідністю внаслідок війни III групи.

У завершальній частині кожної заяви містяться підписи ОСОБА_4 як керівника і настоятеля Релігійної організації, Панасюка П.Н. як голови Парафіяльної ради та ОСОБА_1 як «представника-парафіянина Релігійної громади, інваліда внаслідок війни». Підписи скріплено печаткою Релігійної організації.

Заяви мають назву «Заява щодо надання публічної інформації» та містять посилання на статті 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» і статті 14, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У текстах заяв, адресованих Луцькому міському голові та старості, зазначено, що 25 жовтня 2024 року «нами, представниками Релігійної організації» були подані попередні заяви щодо: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна; речового права на земельну ділянку.

Заяви містять виклад обставин, пов`язаних із житловим будинком АДРЕСА_2 , земельними ділянками, даними погосподарського обліку та судовими рішеннями у справі №161/2908/21.

У прохальній частині заяв, адресованих Луцькому міському голові та старості, Релігійна організація просила: надати відповідь на заяву від 25 жовтня 2024 року; письмово повідомити, з яких причин не було надано письмової відповіді на заяву від 25 жовтня 2024 року, які рішення були прийняті за цією заявою, а також які рішення були прийняті підпорядкованими посадовими особами та відповідними департаментами; повідомити, за ким станом на 07 січня 2025 року зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_2 та земельні ділянки, які обліковуються за цим будинком згідно з даними погосподарського обліку; повідомити, чи зверталися ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до Луцької міської ради та її департаментів із заявами про державну реєстрацію за ними права власності на зазначений житловий будинок і земельні ділянки.

У заяві, адресованій директору департаменту державної реєстрації, зазначено, що 28 жовтня 2024 року представниками Релігійної організації були подані заяви через канцелярію департаменту за №33.П-37/33-12 та через департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку».

У прохальній частині цієї заяви Релігійна організація просила: надати відповідь на заяву від 28 жовтня 2024 року, подану через ЦНАП, із поверненням оригіналів документів, а також на заяву від 28 жовтня 2024 року, зареєстровану в канцелярії за №33.П-37/33-12; письмово повідомити про причини ненадання відповідей на заяви від 28 жовтня 2024 року та про прийняті за ними рішення; повідомити, за ким станом на 07 січня 2025 року зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_2 та земельні ділянки, які обліковуються за ним; повідомити, чи зверталися ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до Луцької міської ради і департаменту державної реєстрації із заявами про державну реєстрацію за ними права власності на цей будинок та земельні ділянки.

Тексти всіх трьох заяв викладені від першої особи множини із застосуванням формулювань «нами, представниками Релігійної організації», «наші заяви», «надати нам відповідь» та «повернути нам оригінали документів».

Окремо в завершальному абзаці кожної заяви зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни III групи. Із посиланням на цей статус заявники просили, щоб відповідь була підписана керівником відповідного органу або особою, яка виконує його обов`язки, та була надана «йому та нам» у строк до п`яти робочих днів з дня отримання запиту. До заяв додано копію посвідчення ОСОБА_1 .

Верховним Судом сформовано значну судову практику щодо застосування статей 2, 5 КАС України при зверненні до адміністративного суду, в частині, критеріїв визначення матеріально-правової заінтересованості та індивідуального порушеного права позивача.

У постанові від 19 червня 2025 року у справі №320/46140/24 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, з посиланням на раніше сформовані правові висновки, зазначив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2023 року у справі № 600/3900/21-а (провадження №К/990/9342/22) у пунктах 38 – 44, зазначив:

«38. Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17:

«70. … що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

71. Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

74. З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

85. … ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням».

39. Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

40. У справі, що розглядається, безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди. Не встановлено такого впливу/шкоди і судами під час розгляду справи.

41. Зазначені обставини не свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

42. Суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

43. З`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

44. Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства”.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 28 січня 2025 року у справі №380/21871/23 (провадження №К/990/45494/24) повторив критерії, за якими визначається наявність законного інтересу у справі і ознаки потерпілого від порушення законного інтересу.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прямо зазначив: відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

У подальшому даний правовий висновок викладено в новіших постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема: від 20 грудня 2023 року у справі №826/16952/18, від 28 березня 2025 року у справі №640/26053/20, від 30 жовтня 2024 року у справі №420/6045/21 та інших.

Отже, для вирішення першого питання необхідно встановити не сам факт участі позивача ( ОСОБА_1 ) у підготовці, підписанні та поданні звернень, а належність безпосередньо йому конкретного права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також безпосередній негативний вплив поведінки відповідачів на його особисте правове становище.

Зіставляючи критерії, викладені Верховним Судом в цитованих постановах, зі змістом аналізованих звернень, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні звернення стосуються визначених правових благ: житлового будинку АДРЕСА_2 , земельних ділянок площею 0,25 га та 0,27 га, державної реєстрації речових прав, присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, оформлення прав на земельні ділянки, а також отримання інформації та документів щодо зазначеного майна.

Отже, відображений у зверненнях інтерес має правовий характер, пов`язаний із конкретними об`єктами та є визначеним. Водночас наведені ознаки характеризують інтерес Релігійної організації, а не особистий інтерес ОСОБА_1 .

Особа заявника визначається не самим фактом фізичного підписання документа, а сукупністю його реквізитів, змісту та правового результату, якого просить досягнути заявник.

У реквізитах спірних звернень заявником зазначалася Релігійна організація. У прохальних частинах звернень заявлялися вимоги:

- зареєструвати право власності Релігійної організації на житловий будинок;

- передати Релігійній організації земельні ділянки; надати Релігійній організації рішення, документи та витяги; надати Релігійній організації допомогу в оформленні прав на нерухоме майно; повідомити про результати розгляду попередніх заяв Релігійної організації; надати інформацію про державну реєстрацію прав на майно, на яке претендує Релігійна організація.

Жодне зі звернень не містить вимоги зареєструвати за позивачем ( ОСОБА_1 ) речове право, передати йому земельну ділянку, визнати належним йому інше матеріальне чи нематеріальне благо або прийняти рішення, яке безпосередньо змінювало б його особисте правове становище.

Таким чином, правовий результат, на досягнення якого були спрямовані звернення, мав виникнути для Релігійної організації. Саме вона визначалася у зверненнях майбутнім власником житлового будинку, набувачем прав на земельні ділянки, одержувачем відповідних документів та особою, в інтересах якої порушувалися питання перед відповідачами.

Позивач ( ОСОБА_1 ) брав участь у відповідних правовідносинах як особа, яка підписувала і супроводжувала звернення Релігійної організації. Проте участь у підготовці та підписанні документа не є тотожною належності підписанту права або законного інтересу, якого стосується цей документ.

Інститут «представництва» врегулювано нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Стаття 244 ЦК України обумовлює, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Для професійного представництва прав та інтересів особи діє адвокатура (ст.2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Описані в цій справі випадки стосуються правових наслідків «непрофесійного представництва» прав та інтересів юридичної особи.

Наведені положення ЦК України безпосередньо не регулюють порядок подання та розгляду звернень до органів місцевого самоврядування. Водночас вони відображають загальну правову сутність представництва: представник діє від імені та в інтересах іншої особи, не набуваючи внаслідок цього належних їй матеріальних прав.

Об?єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2024 року у справі №480/8341/22 зазначила, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти. У зв?язку чим, Верховний Суд, трактує участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого представника - повноваження якого належно підтверджені - саме як участь позивача, тобто «учасника справи», для якого у статті 295 КАС України визначені строки на апеляційне оскарження судового рішення.

Хоча вказаний правовий висновок стосується саме адвоката як процесуального представника в адміністративному судочинстві, а не представництва за довіреністю при поданні звернень до органу місцевого самоврядування, але він безпосередньо підтверджує загальну сутність договірного представництва: представник діє від імені й для представленої особи, не стаючи внаслідок цього носієм її матеріально-правового інтересу.

Практика Верховного Суду розмежовує повноваження представника на вчинення юридично значущої дії та належність матеріального права, яке реалізується такою дією. Юридична особа може реалізовувати належні їй права через представника, який діє від її імені, однак фізичне підписання або подання представником документа не змінює носія відповідного права. Належно вчинені представником дії спрямовані на виникнення юридичних наслідків у правовій сфері представленої особи. Водночас наведені висновки самі по собі не виключають можливості існування у представника окремого особистого права або інтересу; наявність такого права у кожній справі повинна бути самостійно доведена позивачем.

Таким чином, представництво не змінює суб`єкта матеріального права або законного інтересу. Представник, діючи на підставі довіреності, реалізує права та інтереси особи, яку представляє, від її імені й для неї, а юридичні наслідки вчинених представником дій виникають у правовій сфері довірителя. Сам факт підписання, подання або супроводження представником звернення не створює в нього самостійного матеріального права на результат його розгляду. Для набуття права на особистий адміністративний позов представник повинен довести існування окремого, належного саме йому персоніфікованого права чи законного інтересу та безпосередній негативний вплив оскаржуваної поведінки СВП на це право.

Оскільки позивач був зазначений у спірних зверненнях як представник Релігійної організації, а предмет звернень становили розгляд заяв цієї організації, отримання нею інформації та реалізація її майнових прав, підписання таких звернень позивачем ( ОСОБА_1 ) свідчить про виконання ним представницької функції, а не про реалізацію самостійного особистого права.

Отже, представництво Релігійної організації означає вчинення дій в інтересах цієї організації. Воно не зумовлює переходу до представника прав та інтересів особи, яку він представляє, і не створює у представника самостійного матеріально-правового інтересу щодо предмета представництва.

Так само статус парафіянина, виконання безоплатної роботи в інтересах Релігійної організації та особиста зацікавленість у результатах її діяльності пояснюють мотиви участі ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, але не підтверджують належність йому матеріального або нематеріального блага, зазначеного у зверненнях.

Апеляційна скарга не містить посилання на норму закону, положення статуту Релігійної організації чи іншу правову підставу, за якою статус парафіянина надавав би ОСОБА_1 особисте речове право на майно Релігійної організації або самостійне право вимагати оформлення цього майна на користь організації у власному інтересі.

Наведене в апеляційній скарзі твердження про належність ОСОБА_1 «частки спадщини» у відповідному будинку не містить визначення правової природи та розміру такої частки, підстав її набуття і не підтверджене доказами виникнення у нього права власності або іншого речового права. У самих спірних зверненнях вимога про оформлення будь-якого права на цей будинок за ОСОБА_1 не заявлялася.

Посилання апелянта на постанову Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року та постанову Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі №161/2908/21 не підтверджує наявності у ОСОБА_1 особистої матеріально-правової заінтересованості у спірних правовідносинах.

Наведені судові рішення не вирішували вимог ОСОБА_1 , не визнавали за ним майнового чи немайнового права та не покладали на нього або на його користь будь-яких обов`язків. Участь ОСОБА_1 у відповідній цивільній справі як представника Релігійної організації, якщо така мала місце, не змінює цього висновку, оскільки процесуальні дії представника здійснювалися від імені представленої юридичної особи.

Висновок апеляційного суду про обізнаність позивача у цивільній справі щодо належності будинку Релігійній громаді був зроблений під час оцінки добросовісності володіння цим майном як умови набуття права власності за набувальною давністю. Він не є висновком про належність ОСОБА_1 будь-якого права на цей будинок.

Отже, постанови у справі №161/2908/21 не встановлюють, не змінюють і не припиняють особистих прав чи обов`язків ОСОБА_1 та не підтверджують його матеріально-правової заінтересованості у правовідносинах, що є предметом цієї адміністративної справи.

Відповідно, задоволення вимог, сформульованих у зверненнях, породжувало б правові наслідки для Релігійної організації, але не змінювало б обсягу особистих прав чи обов`язків ОСОБА_1 .

Апелянт також не визначив: яке конкретне належне йому матеріальне або нематеріальне благо було порушене; у чому полягала зміна його особистого правового становища; яких особистих прав він був позбавлений; які обов`язки були покладені на нього; якої шкоди він зазнав; у чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідачів та негативними наслідками саме для нього.

Тому участь ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не підтверджує наявності в нього ознак «потерпілого» у розумінні наведених висновків Верховного Суду.

Окремо щодо звернень від 13 березня 2024 року та 17 квітня 2024 року.

У рішенні суду звернення, подане 17 квітня 2024 року, надалі позначається як звернення від 17 квітня 2024 року, хоча у викладі обставин позову зазначено, що 17 квітня 2024 року було подано заяву, датовану 15 квітня 2024 року. На підтвердження свого представницького статусу апелянт посилається на довіреність від 17 червня 2024 року. Водночас на дату складання та подання звернень від 13 березня 2024 року і 17 квітня 2024 року зазначена довіреність ще не була видана. Тому вона сама собою не підтверджує наявності в ОСОБА_1 представницьких повноважень на час підписання цих звернень.

Разом із тим ця обставина не змінює зазначеного у зверненнях заявника та не індивідуалізує порушені в них питання щодо ОСОБА_1 .

Звернення були оформлені від Релігійної організації та підписані також її керівником-настоятелем і головою Парафіяльної ради. У них заявлялися вимоги про державну реєстрацію права власності Релігійної організації, передачу їй земельних ділянок, надання їй рішень, документів та витягів. Самостійних вимог ОСОБА_1 у цих зверненнях не сформульовано. При цьому, відсутність на відповідні дати довіреності від 17 червня 2024 року може мати значення для оцінки підтвердження представницьких повноважень одного з підписантів, але не перетворює звернення Релігійної організації на особисті звернення ОСОБА_1 і не створює у нього права на майно чи земельні ділянки, яких ці звернення стосувалися.

Тому висновок щодо матеріально-правової заінтересованості позивача не змінюється: 1) якщо ОСОБА_1 підписував звернення як представник, правові наслідки вчинених ним дій стосувалися представленої юридичної особи; 2) якщо довіреність від 17 червня 2024 року не підтверджувала його повноважень на попередні дати, сам факт підписання ним звернень без формулювання власних вимог не робив його самостійним заявником і носієм прав, яких стосувалися звернення.

Окремо щодо звернень від 07 січня 2025 року.

Звернення від 07 січня 2025 року підлягають оцінці з урахуванням усієї сукупності їхніх реквізитів і змісту, а не лише окремого формулювання про надання відповіді «йому та нам».

У реквізитах кожного із трьох звернень заявником зазначено Релігійну організацію «в особі її представників». ОСОБА_1 наведено серед цих представників як парафіянина Релігійної організації та особу з інвалідністю внаслідок війни III групи. У текстах звернень зазначено, що попередні заяви були подані «нами, представниками Релігійної організації». Прохальна частина викладена із застосуванням формулювань «надати нам відповідь» та «наші заяви».

Порушені у зверненнях питання стосувалися: результатів розгляду попередніх заяв Релігійної організації; рішень, прийнятих за цими заявами; зареєстрованого власника житлового будинку АДРЕСА_2 ; державної реєстрації прав на земельні ділянки, які Релігійна організація пов`язувала із цим будинком; можливого звернення інших осіб щодо державної реєстрації прав на зазначене майно; повернення документів, поданих Релігійною організацією.

Окремого предмета звернення, сформульованого ОСОБА_1 від власного імені, або окремого належного особисто йому правового блага у цих заявах не визначено.

Формулювання про надання відповіді «йому» та «нам» міститься у завершальному положенні звернень після викладення їхньої прохальної частини. Воно стосується порядку доведення та адресування відповіді, але не змінює зазначеного у реквізитах заявника, предмета звернення й особи, щодо прав та інтересів якої порушувалися відповідні питання.

Отримання представником відповіді або її копії може бути способом здійснення комунікації із заявником. Саме собою воно не підтверджує виникнення у представника окремого матеріально-правового інтересу щодо предмета звернення.

Статус ОСОБА_1 як особи з інвалідністю внаслідок війни є його особистою юридичною характеристикою. Однак цей статус не змінює особи заявника, не переносить на ОСОБА_1 права Релігійної організації та не встановлює зв`язку між поведінкою відповідачів і належним особисто йому правом на житловий будинок, земельні ділянки або їх державну реєстрацію.

Посилання на цей статус у завершальній частині звернень використано для обґрунтування вимог щодо суб`єкта підписання, строку та порядку надання відповіді. Питання про те, чи зумовлював цей статус відповідні особливості розгляду звернень, стосується правомірності поведінки відповідачів, а не доводить належність ОСОБА_1 матеріального права або законного інтересу, покладеного в основу заявленого позову.

Водночас формулювання «йому» та «нам» не може бути залишене без оцінки. Навіть якщо розглядати його як прохання надіслати ОСОБА_1 окремий примірник відповіді, воно може стосуватися лише способу доведення відповіді на звернення від 07 січня 2025 року. Таке формулювання не підтверджує належності йому прав щодо будинку, земельних ділянок та їх державної реєстрації і не створює матеріально-правової заінтересованості щодо попередніх звернень Релігійної організації.

Навіть у разі визнання ОСОБА_1 співзапитувачем за зверненнями від 07 січня 2025 року можливий особистий інтерес був би обмежений питанням отримання ним відповіді саме на ці звернення.

Він не поширювався б на вимоги про державну реєстрацію прав Релігійної організації, оформлення земельних ділянок, присвоєння адреси, прийняття відповідних адміністративних рішень або повторний розгляд усіх попередніх звернень.

Таким чином, сукупність реквізитів, змісту та предмета спірних звернень підтверджує участь ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, але не підтверджує виникнення у нього самостійної матеріально-правової заінтересованості.

Апелянт ототожнює фактичну участь у підготовці, підписанні та супроводженні звернень із належністю йому права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Водночас наведені Верховним Судом критерії вимагають установлення не факту участі особи у правовідносинах, а належності безпосередньо їй конкретного права або законного інтересу та безпосереднього суттєвого впливу оскаржуваної поведінки на її правове становище.

Спірні звернення стосувалися правових благ, визначених і персоналізованих щодо Релігійної організації. Позивач не довів належності особисто йому права або законного інтересу, безпосереднього негативного впливу поведінки відповідачів на його правове становище, суттєвості такого впливу та причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідачів і порушенням належного йому блага.

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 власної матеріально-правової заінтересованості у спірних правовідносинах відповідає встановленим обставинам справи та наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

(2) Щодо другого питання

Зважаючи на правові висновки Верховного Суду у справах №600/3900/21-а (постанова від 27 лютого 2023 року) та №640/21611/19 (постанова від 31 березня 2021 року), встановлення відсутності у ОСОБА_1 власної матеріально-правової заінтересованості та індивідуального порушення належного йому права або законного інтересу виключає необхідність переходу до другого рівня розгляду спору.

За таких обставин відсутні підстави для перевірки оскаржуваних рішень, дій та бездіяльності відповідачів на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.

Таким чином, установлена судом першої інстанції відсутність у ОСОБА_1 власної матеріально-правової заінтересованості є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. За цієї передумови суд не повинен переходити до перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій та бездіяльності відповідачів по суті.

(3) Висновки

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів формує наступні висновки:

1. позивач не довів наявності власної матеріально-правової заінтересованості та порушення належного особисто йому права або законного інтересу, оскільки спірні звернення були подані від імені та в інтересах Релігійної організації, а ОСОБА_1 діяв як її представник.

2. доводи щодо правомірності або неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів не мають самостійного правового значення для вирішення цього позову. Відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову та виключає необхідність перевірки поведінки відповідачів за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Своєю чергою, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи відповідно до вимог статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №140/779/25 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №140/779/25 — без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха