Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №380/20879/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20879/24 пров. № А/857/6055/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ), НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_9 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – Чаплик І.Д.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_9 ) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 10.01.2016 включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 10.01.2016 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату провести із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період 11.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із 11.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення за періоди із 01.03.2018 по липень 2019 року включно та з березня 2020 року по серпень 2022 року включно; зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити індексацію – різницю грошового забезпечення за періоди із 01.03.2018 по липень 2019 року включно та з березня 2020 року по серпень 2022 року включно у розмірі 4326,65 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення за період із серпня 2019 року по грудень 2019 року включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію – різницю грошового забезпечення за період із серпня 2019 року по грудень 2019 року включно у розмірі 4326,65 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення за період із січня 2020 року по лютий 2020 року включно; зобов`язати НОМЕР_7 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити індексацію – різницю грошового забезпечення за період із січня 2020 року по лютий 2020 року включно у розмірі 4326,65 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення за період із вересня 2022 року по 31.12.2022 включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити індексацію – різницю грошового забезпечення за період із вересня 2022 року по 31.12.2022 включно у розмірі 4326,65 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_6 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення за період із 01.01.2024 по 14.06.2024 включно; зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за період із 01.01.2024 по 14.06.2024 включно у розмірі 4326,65 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України до 14.06.2024. Вказує, що відповідачами в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з грудня 2015 року по лютий 2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення в належному розмірі. Вважає, що в даному випадку має право на отримання індексації за період з грудня 2015 року по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця, для проведення індексації грошового забезпечення. Також зазначає, що у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та із 01.01.2024 по 14.06.2024 відповідач не у повному обсязі виплачував йому індексацію грошового забезпечення, оскільки не виплачував індексацію-різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_9 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 10.01.2016 включно. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 10.01.2016 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) та з урахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 11.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) та з урахуванням раніше проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині. Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди із 01.03.2018 по липень 2019 року включно та з березня 2020 року по серпень 2022 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4326,65 грн з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із серпня 2019 року по грудень 2019 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4326,65 грн з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині. Зобов`язано НОМЕР_7 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із січня 2020 року по лютий 2020 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині у розмірі 4326,65 грн на місяць з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із вересня 2022 року по 31.12.2022 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині у розмірі 4326,65 грн на місяць з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині. Зобов`язано НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2024 по 14.06.2024 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині у розмірі 4326,65 грн на місяць з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на момент їх виникнення, а статтями 19, 43 Конституції України, Законом України «Про оплату праці», статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078 встановлено обов`язковість індексації грошового забезпечення військовослужбовців за наявності визначених законом умов. Встановивши, що у спірні періоди індексація позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідачів та необхідність нарахування і виплати індексації за період з грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, оскільки саме тоді відбулося останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до запровадження постанови Кабінету Міністрів України №704; водночас, з огляду на набрання чинності з 01 березня 2018 року постановою №704 та положення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд установив право позивача на індексацію-різницю, визначивши суму можливої індексації у березні 2018 року в розмірі 4463,15 грн та розмір підвищення грошового доходу — 136,50 грн, унаслідок чого індексація-різниця склала 4326,65 грн щомісячно. З урахуванням установлених періодів проходження позивачем військової служби суд поклав обов`язок щодо її нарахування та виплати на відповідачів із урахуванням раніше виплачених сум, при цьому у вимозі про компенсацію податку з доходів фізичних осіб відмовив як передчасній, оскільки така компенсація можлива лише після фактичної виплати відповідного грошового забезпечення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, та відсутність поважних причин його пропуску, підтверджених належними доказами, у зв`язку з чим позов підлягав залишенню без розгляду. Крім того, судом неправильно застосовано положення законодавства щодо індексації грошового забезпечення та визначення базового місяця, не враховано положення пункту 10-2 Порядку № 1078, статті 58 Конституції України та правові висновки Верховного Суду. Апелянт наголошує, що відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, а підстав для проведення спірного перерахунку індексації не було.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на виплату індексації-різниці у фіксованому розмірі 4326,65 грн, оскільки при визначенні права на таку виплату не врахував фактичне збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року. Вказує, що судом не було належним чином досліджено всі складові грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року. Так, з урахуванням усіх складових грошове забезпечення позивача у березні 2018 року збільшилося на 5767,50 грн, що перевищує суму можливої індексації у розмірі 4463,15 грн, а тому відповідно до пункту 5 Порядку №1078 підстави для виплати індексації-різниці відсутні. При цьому щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась за попередній місяць, що також підлягало врахуванню при порівнянні доходів. Отже, індексація грошового забезпечення позивача була нарахована та виплачена в належному обсязі, у зв`язку з чим правові підстави для нарахування і виплати індексації-різниці відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_4 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що військова частина НОМЕР_4 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача була інша військова частина, яка на день виключення його зі списків особового складу мала здійснити остаточний розрахунок за всіма видами належного грошового та матеріального забезпечення, у тому числі індексацією; крім того, вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки пропуску позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду, оскільки про можливе порушення своїх прав щодо нарахування та виплати індексації позивач був обізнаний щонайменше з 18.08.2022, однак звернувся до суду лише 09.10.2024, не довівши наявності об`єктивних та поважних причин пропуску строку; також апелянт вважає передчасним відкриття провадження у справі та зазначає, що з урахуванням положень статей 122, 123 КАС України, статей 233, 234 КЗпП України та припинення дії карантину 30.06.2023 граничним строком звернення до суду у спірних правовідносинах було 30.06.2023.

Не погодившись з прийнятим рішенням, НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_6 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 5 Порядку № 1078 та безпідставно дійшов висновку про наявність у позивача права на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 4326,65 грн. Вказує, що з урахуванням усіх постійних складових грошового забезпечення розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 5548,36 грн, тоді як сума можливої індексації — 4463,15 грн, тобто підвищення доходу перевищувало суму можливої індексації, що відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 виключає право на виплату індексації-різниці.

Не погодившись з прийнятим рішенням, НОМЕР_7 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_8 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що індексація грошового забезпечення здійснюється в межах наявних фінансових ресурсів, а кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України її виплата у спірний період не була передбачена; березень 2018 року у зв`язку з підвищенням посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 є базовим місяцем для подальшого обчислення індексу споживчих цін, а право позивача на індексацію могло виникнути лише з 01 грудня 2018 року після перевищення встановленого порогу індексації; при цьому відповідач є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та не має повноважень щодо самостійного визначення відповідних бюджетних призначень. Також апелянт вказує на безпідставність вимог щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки індексація не входить до складу грошового забезпечення та здійснюється лише за наявності передбачених законодавством підстав.

Представником позивача подано відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби України.

Так, з грудня 2015 року по 10.01.2016 включно позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_9 ); з 11.01.2016 по липень 2019 року та з березня 2020 року по серпень 2022 року включно – у НОМЕР_3 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ); з серпня 2019 року по грудень 2019 року включно - в ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_10 ), правонаступником якого є Адміністрація ДПС України; з січня 2020 року по лютий 2020 року включно - в НОМЕР_7 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_8 ); з вересня 2022 року по січень 2023 року включно - в ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ); з лютого 2023 року по 14.06.2024 включно – в НОМЕР_5 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_6 ).

Згідно з Витягом із Наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.06.2024 №367-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, який звільнений з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 14.06.2024.

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення судом встановлено, що при проходженні військової служби позивачу із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Вілповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Частиною 2 ст. 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 06.02.2003 №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.

Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Як встановлено з матеріалів справи, індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувалась і не виплачувалась, що підтверджується інформацією про нараховане і виплачене грошове забезпечення та не заперечується відповідачем, а тому вимога позивача про виплату індексації є обгрунтованою.

Щодо базового місяця індексації суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.

Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101 відсоток - по 01.01.2016 та в розмірі 103 відсотки - з 01.01.2016. Отже, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 в справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а та від 12.10.2023 у справі №560/5132/21.

На підставі аналізу наведених вище норм з метою ефективного захисту порушених прав позивача колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_9 ) та НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги позивача про виплату індексації-різниці у розмірі 4326,65 грн на місяць колегія суддів зазначає таке.

Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою №1013, і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку №1078 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», а й надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця», яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівникові індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за 1 чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено, зокрема, нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, що є спірним у справі, що розглядається, необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01 грудня 2015 року в ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 в редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 з 02 квітня 2021 року діє в редакції Постанови №278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (в редакціях постанов №1013, №141, №278) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідачів щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачеві належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

Як слідує із установлених обставин цієї справи, відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу за спірний період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2024 року індексацію-різницю.

Разом із тим, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачеві індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідний підхід узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі №160/10790/22, від 22 червня 2023 року в справі №520/6243/22, від 27 липня 2023 року в справі №160/12028/22, від 28 серпня 2023 року в справі №420/17338/22, від 26 вересня 2023 року в справі №200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі №420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах №420/3131/22, №420/4325/23 та від 30 листопада 2023 року у справі №420/616/23.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для встановлення величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, суд керується положеннями Порядку №1078 з Додатками, даними офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року дорівнює 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

За формулою, визначеною абзацом 5 п. 4 Порядку № 1078, сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.

Таким чином, сума можливої індексації у березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762 грн * 253,30%/100).

Зазначені норми та наявні особисті картки грошового забезпечення позивача підтверджують, що його грошовий дохід становив: в лютому 2018 року - 19 545,60 грн; в березні 2018 року 19 682,10 грн.

За таких умов, збільшення грошового доходу позивача в березні 2018 року склало 136,50 грн. (19 682,10 грн – 19 545,60 грн)

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність у позивача права на щомісячне отримання за період з 01 березня 2018 року по 20 січня 2021 року індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, а саме суми індексації-різниці, визначеної як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу (4463,15 грн – 136,50 грн = 4326,65 грн).

Щодо доводів скаржників про пропущення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.»

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.

Як зазначено у позовній заяві, позивач просить зобов`язати відповідачів, зокрема, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпеення за період із вересня 2022 року по 31.12.2022 та із 01.01.2024 по 14.06.2024.

Тобто предметом спору є стягнення грошового забезпечення, право на яке у позивача виникло після 19 липня 2022 року. Таким чином, до вказаних правовідносин має застосовуватись стаття 233 КЗпП України у новій редакції.

Однак, позивач звернувся до суду лише у листопаді 2024 року.

Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов`язок суду з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивач обґрунтовує поважність пропуску строку на звернення до суду тим, що він проходив військову службу, а тому як військовослужбовець, втратив можливість вільно переміщуватись територією України та не мав можливості своєчасно скористатись правовою допомогою, оскільки не міг покинути територію військової частини, а пізніше зону бойових дій, тому, враховуючи поважність зазначених обставин, позивач має право на поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом його прав.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024) з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Водночас суд першої інстанції правильно врахував, що позивач проходив військову службу та брав участь у заходах з протидії та відсічі збройної агресії російської федерації, що свідчить про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі №360/4969/21.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що як слідує з долученої до позову Акту №62-2022 розслідування нещасного випадку (випадку поранення) від 14.08.2022 та Акту №62/1-2022 про нещасний випадок (випадку поранення), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби від 14.08.2022, позивач 13.04.2022 виконуючи бойові завдання у місті Маріуполь, отримав вогнепальне осколкове поранення правової частини тулуба та верхньої кінцівки правової руки з частковою ампутацією правової руки, вище ліктя. Внаслідок поранення та перебування у полоні позивач проходив лікування, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1823/96 від 17.08.2022, №1977 від 18.08.2022, №2530/131 від 09.09.2022, №2910/154 від 17.10.2022. Також відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення №1653/214 від 10.05.2024, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про поважність причин пропуску строку на звернення до суду та необхідність його поновлення.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ), НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі № 380/20879/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Т. В. Онишкевич