Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №500/1459/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Справа № 500/1459/26 пров. № А/857/35041/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року (головуючий суддя Дерех Надія Володимирівна, м. Тернопіль) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2023-2025 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, починаючи з 08 січня 2026 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024, 2025 роки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2023, 2024 та 2025 роки, починаючи з 08.01.2026; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2023, 2024 та 2025 роки, починаючи з 08.01.2026, з урахуванням виплачених сум.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІУ), Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-ХІІ), а також врахував практику Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спорах та дійшов висновку, що перехід позивачки з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі- Закон №1058) є первинним призначенням пенсії за віком у розумінні положень цього закону, а не переведенням з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 45 Закон №1058. Отже, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закон №1058, які передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення. Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідач діяв протиправно, застосувавши при призначенні позивачці пенсії за віком у 2026 році на підставі Закону №1058 показник середньої зарплати за 2014-2016 роки, замість застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, - тобто за 2023-2025 роки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, використовується лише при первинному призначенні пенсії, тому не поширюється на позивачку. Оскільки позивачка переводиться з одного виду пенсії на інший, то застосуванню підлягає показник середньої плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції:

Позивачка з 12.07.2011 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

08.01.2026 позивачку відповідно до поданої заяви перевесдено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до листа відповідача від 05.03.2026, розрахунок пенсії позивачки здійснювався із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (п.4.3 Прикінцевих положень Закону №1058), та проіндексований згідно з вимогами ч.2 ст. 42 Закону №1058, тобто із 8913,83 грн. (3764,40 грн .х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115).

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі – Закон № 1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 2 Закону № 1058-IV перший рівень у системі пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії заробітна плата (дохід) визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що перехід позивачки з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 1788-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV є призначенням іншого виду пенсії на підставі іншого закону, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Відтак, при обчисленні пенсії за віком позивачки підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аргументи апелянта зводяться до того, що звернення позивачки із заявою про отримання пенсії за віком після одержання нею пенсії за вислугу років є переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв`язку з цим при обчисленні пенсії за віком має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є питання правильного визначення базового показника середньої заробітної плати, який підлягав застосуванню при переході позивачки з пенсії за вислугу років, призначеної за нормами Закону № 1788, на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при вирішенні цього спору на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 за наслідками розгляду судової справи з аналогічними фактичними обставинами справи:

«6. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області, де з 11.02.2013 по 10.01.2023 отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону №1788-XII.

11.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 18.01.2023 №961160123878 ОСОБА_1 за вказаною вище заявою з 11.01.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, при обчисленні якої застосовано показники середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки. Пенсію за віком позивачу призначено в розмірі 3620, 46 грн; страховий стаж - 42 роки 10 місяців 07 днів.

Листом від 17.02.2023 ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило позивача, що з 11.02.2013 йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням норм Закону №1788-XII. Також у цьому листі зазначено, що з 11.01.2023 на підставі поданої заяви ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

У цьому листі також вказано, що оскільки пенсія ОСОБА_1 уже призначалась раніше, тому при переході на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014-2016 роки) - 6186, 32 грн. […]

19. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

20. Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

21. Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

22. Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.

23. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, а відтак висновки суду апеляційної інстанції про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

24. До того ж, з матеріалів справи видно, що після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

25. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, у зв`язку із чим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача такого права, - не ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим його постанова підлягає скасуванню.» Такі висновки касаційного суду є усталеними, дублюються у постановах від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23, від 25.03.2025 у справі № 380/3740/24, від 30.09.2025 у справі № 460/26237/23, від 06.11.2025 у справі № 380/6353/24, від 18.12.2025 у справі № 340/5085/24, від 26.03.2026 у справі № 560/5460/25.

При вирішенні цього спору колегія суддів враховує наведені вище висновки касаційного суду щодо обрання релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин. Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що пенсія за вислугу років (призначена відповідно до Закону № 1788) і пенсія за віком (призначена за нормами Закону №1058-ІV) є різними пенсіями, що призначені на підставі різних законів та фінансуються з різних джерел: пенсія за вислугу років фінансується з Державного бюджету України, а пенсія за віком на підставі Закону №1058-ІV виплачується із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за рахунок коштів Пенсійного Фонду. Таким чином, якщо особа, якій до досягнення пенсійного віку була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону № 1788-ХІІ, після досягнення пенсійного віку звернеться про призначення пенсії за віком з солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (відповідно до Закону № 1058-ІV), то в цьому випадку має місце не переведення з одного виду пенсії на інший на підставі частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV, а призначення пенсії на підставі іншого закону.

Відповідно до встановлених обставин справи позивачці з 12.07.2011 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон № 1788-ХІІ). Після досягнення пенсійного віку позивачка вперше звернулася про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, подавши 08.01.2026 заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Отже, 08.01.2026 відбулося перше призначення позивачці пенсії на підставі Закону № 1058-ІV, а не переведення особи з одного виду пенсії на інший вид на підставі частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV.

З огляду на це, при вирішенні в 2026 році заяви позивачки від 08.01.2026 про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058 відповідач повинен був кваліфікувати таке призначення як перше та керуватися статтями 27, 40 цього Закону, що регламентують порядок призначення та обчислення пенсії, а не частиною третьою статті 45 цього закону. А отже - відповідач повинен був застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року призначення цієї пенсії, тобто за 2023-2025 роки. Проте відповідач помилково керувався частиною третьою статті 45 Закону №1058, котра не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, тому застосовував при обчисленні розміру пенсії неправильно обрані показники та, як наслідок, протиправно зменшив розмір пенсії позивачки.

Суд констатує, що аргументи апелянта за своїм змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду щодо обрання та застосування релевантних норм права, тому суд їх відхиляє. Водночас апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спорах. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до звернення позивачки із заявою від 08.01.2026 їй була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-IV, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону №1058-IV, які регулюють порядок призначення та обчислення пенсії за віком, зокрема частини другої статті 40 цього Закону щодо застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування відповідачем показника середньої зарплати за 2014-2016 роки при переході позивачки з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у 2026 році, оскільки застосуванню підлягав показник середньої заробітної плати за 2023-2025 роки.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 500/1459/26 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 31.08.26