Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/12813/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа № 140/12813/25 пров. № А/857/25501/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року (головуючий суддя Плахтій Наталія Борисівна, м. Луцьк) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) з такими вимогами:

- визнати протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 23.01.2025;

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 23.01.2025.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2025, з урахуванням ухвали суду від 13.04.2026 про виправлення описки, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог, заявлених за період з 23.01.2025 по 03.05.2025 включно, повернуто позивачеві.

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30 січня 2025 року №907640803841 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 04 травня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІУ), Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-ХІІ), а також врахував практику Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спорах та дійшов висновку, що перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі- Закон №1058) є первинним призначенням пенсії за віком у розумінні положень цього закону, а не переведенням з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 45 Закон №1058. Отже, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закон №1058, які передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення. Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідач діяв протиправно, застосувавши при призначенні позивачу пенсії за віком у 2025 році на підставі Закону №1058 показник середньої зарплати за 2014-2016 роки, замість застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, - тобто за 2022-2024 роки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області з тих мотивів, що ГУ ПФУ у Волинській області є неналежним відповідачем за заявленими позивачкою позовними вимогами, оскільки не розглядало її заяву про призначення пенсії та не приймало оскаржене рішення, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, використовується лише при первинному призначенні пенсії, тому не поширюється на позивача. Оскільки позивач переводиться з одного виду пенсії на інший, то застосуванню підлягає показник середньої плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції:

Позивач з 16.01.2007 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

23.01.2025 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області, в якій просив перевести його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення від 30.01.2025 №907640803841 про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з 23.01.2025 (а.с. 38).

Позивач не погодившись із розрахунком розміру пенсії, звернувся до відповідача із заявою від 09.10.2025, в якій просив призначити з дня звернення за призначенням пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії – 2022-2024 роки.

Відповідач листом від 10.10.2025 повідомив позивача про те, що розмір пенсії за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 51 рік 02 місяці 11 днів (коефіцієнт страхового стажу – 0,51167). Для визначення розміру пенсії враховано середньомісячний заробіток 29573,32 грн., який обчислений за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2024 з урахуванням середньої заробітної плати по Україні 8913,89 грн. (індивідуальний коефіцієнт заробітку – 3,31769). Також, зазначив, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні попереднього виду пенсії (абзац 2 частини 3 статті 45 Закону № 1058).

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі – Закон № 1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 2 Закону № 1058-IV перший рівень у системі пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії заробітна плата (дохід) визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 1788-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV є призначенням іншого виду пенсії на підставі іншого закону, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Відтак, при обчисленні пенсії за віком позивачу підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аргументи апелянта зводяться до того, що звернення позивача із заявою про отримання пенсії за віком після одержання ним пенсії за вислугу років є переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв`язку з цим при обчисленні пенсії за віком має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є питання правильного визначення базового показника середньої заробітної плати, який підлягав застосуванню при переході позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за нормами Закону № 1788, на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при вирішенні цього спору на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 за наслідками розгляду судової справи з аналогічними фактичними обставинами справи:

«6. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області, де з 11.02.2013 по 10.01.2023 отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону №1788-XII.

11.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 18.01.2023 №961160123878 ОСОБА_1 за вказаною вище заявою з 11.01.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, при обчисленні якої застосовано показники середньої заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки. Пенсію за віком позивачу призначено в розмірі 3620, 46 грн; страховий стаж - 42 роки 10 місяців 07 днів.

Листом від 17.02.2023 ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило позивача, що з 11.02.2013 йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням норм Закону №1788-XII. Також у цьому листі зазначено, що з 11.01.2023 на підставі поданої заяви ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

У цьому листі також вказано, що оскільки пенсія ОСОБА_1 уже призначалась раніше, тому при переході на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014-2016 роки) - 6186, 32 грн. […]

19. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

20. Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

21. Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

22. Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.

23. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, а відтак висновки суду апеляційної інстанції про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

24. До того ж, з матеріалів справи видно, що після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

25. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, у зв`язку із чим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача такого права, - не ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим його постанова підлягає скасуванню.» Такі висновки касаційного суду є усталеними, дублюються у постановах від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23, від 25.03.2025 у справі № 380/3740/24, від 30.09.2025 у справі № 460/26237/23, від 06.11.2025 у справі № 380/6353/24, від 18.12.2025 у справі № 340/5085/24, від 26.03.2026 у справі № 560/5460/25.

При вирішенні цього спору колегія суддів враховує наведені вище висновки касаційного суду щодо обрання релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин. Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що пенсія за вислугу років (призначена відповідно до Закону № 1788) і пенсія за віком (призначена за нормами Закону №1058-ІV) є різними пенсіями, що призначені на підставі різних законів та фінансуються з різних джерел: пенсія за вислугу років фінансується з Державного бюджету України, а пенсія за віком на підставі Закону №1058-ІV виплачується із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за рахунок коштів Пенсійного Фонду. Таким чином, якщо особа, якій до досягнення пенсійного віку була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону № 1788-ХІІ, після досягнення пенсійного віку звернеться про призначення пенсії за віком з солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (відповідно до Закону № 1058-ІV), то в цьому випадку має місце не переведення з одного виду пенсії на інший на підставі частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV, а призначення пенсії на підставі іншого закону.

Відповідно до встановлених обставин справи позивачу з 16.01.2007 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон № 1788-ХІІ). Після досягнення пенсійного віку позивач вперше звернувся про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, подавши 23.01.2025 заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Отже, 23.01.2025 відбулося перше призначення позивачу пенсії на підставі Закону № 1058-ІV, а не переведення особи з одного виду пенсії на інший вид на підставі частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV.

З огляду на це, при вирішенні в 2025 році заяви позивача від 23.01.2025 про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058 відповідач повинен був кваліфікувати таке призначення як перше та керуватися статтями 27, 40 цього Закону, що регламентують порядок призначення та обчислення пенсії, а не частиною третьою статті 45 цього закону. А отже - відповідач повинен був застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року призначення цієї пенсії, тобто за 2022-2024 роки. Проте відповідач помилково керувався частиною третьою статті 45 Закону № 1058, котра не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, тому застосовував при обчисленні розміру пенсії неправильно обрані показники та, як наслідок, протиправно зменшив розмір пенсії позивача.

Суд констатує, що аргументи апелянта за своїм змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду щодо обрання та застосування релевантних норм права, тому суд їх відхиляє. Водночас апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спорах. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до звернення позивача із заявою від 23.01.2025 йому була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-IV, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 1058-IV, які регулюють порядок призначення та обчислення пенсії за віком, зокрема частини другої статті 40 цього Закону щодо застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування відповідачем показника середньої зарплати за 2014-2016 роки при переході позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у 2025 році, оскільки застосуванню підлягав показник середньої заробітної плати за 2022-2024 роки.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення належного відповідача у цій справі. Оскільки заява позивача від 23.01.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності саме ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення від 30.01.2025 №907640803841, саме цей орган є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Натомість ГУ ПФУ у Волинській області заяву позивача по суті не розглядало та оскаржуваного рішення не приймало. Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області є правильним.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі № 140/12813/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 31.08.26