Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №346/2980/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 346/2980/25 пров. № А/857/29356/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т. М., Сала П. І., за участю секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника відповідача Чегадаш С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року у справі №346/2980/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, інспектора Ковальчука Євгена Олександровича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом, в якому об`єднав позовні вимоги до двох відповідачів - Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі – ГУНП, відповідач-1) та інспектора поліції Ковальчука Євгена Олександровича (далі - інспектор Ковальчук Є.О., відповідач-2), просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4803356 від 24.05.2025, винесену за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Повідомив, що є учасником бойових дій, після звільнення з військової служби з 20.05.2025 по 04.06.2025 проходив реабілітацію в ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова», чим пояснюється його знаходження у Одеському районі у час складення постанови. Заперечує володіння, користування та керування транспортним засобом YAMAHA ZR.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

06.05.2026 Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області прийняв рішення у цій справі, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

- відмовив у задоволенні позовних вимог до інспектора поліції Ковальчука Є.О.;

- задовольнив позов до ГУНП в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення (серії ЕНА №4803356 від 24 травня 2025 року), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень - задовольнити.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав жодних доказів того, що справа про адміністративне правопорушення розглядалася за участі ОСОБА_1 або без нього, але за наявності даних про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду цієї справи проти нього. З огляду на це суд виснував, що відповідач порушив право позивача на участь у справі про адміністративне правопорушення, внаслідок чого були порушені його права, передбачені статтею 268 КУпАП, тому оскаржена постанова є незаконною.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

Відповідач-1, ГУНП в Одеській області оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку, неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт наводить такі обставини та аргументи: - ОСОБА_1 керував мототранспортним засобом (скутером Yamaha моделі ZR) без мотошолома та не маючи посвідчення водія відповідної категорії; - постанова винесена на підставі зібраних доказів, головним з яких є відеозапис, який зафіксував процес виявлення правопорушення (позивач рухається на моторолері без шолома, після чого його зупиняє поліцейський екіпаж), на записі видно процес спілкування поліцейських з позивачем, виявлення у нього ознак сп`яніння, відсутність у нього будь-якого посвідчення водія, а також його відмову підписати складені документи; також доказами у справі виступають рапорт та письмові пояснення інспектора Ковальчука Є.О., складені за фактом події, а також протокол за ст.130 КУпАП; - позивач свідомо ухилився від ознайомлення з постановою на місці, відмовився її підписати та прийняти; - оскільки позивач залишив місце події, усвідомлюючи потенційні наслідки, він мав проявити мінімальну сумлінність, поцікавитися своєю правовою ситуацією; - того ж дня проти позивача було складено ще й протокол про інше правопорушення (керування ТЗ в стані сп`яніння), в таких умовах твердження позивача про те, що він не знав про постанову виглядає неправдивим або щонайменше недобросовісним; - оформлялась ст.130 КУпАП (сп`яніння), це потребує додаткових дій проведення огляду на стан сп`яніння, складання протоколу про адміністративне правопорушення, відбору пояснень, можливо забезпечення доставлення ТЗ на арештмайданчик тощо усі ці заходи займають час, тому постанова за ч. 2 ст. 126 КУпАП могла бути оформлена пізніше, паралельно із протоколом за ст.130; - постановою від 05.12.2025 по справі №496/3425/25, що 16.01.2026 набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (керування скутером в стані алкогольного сп`яніння).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу та навів аргументи, що зводяться до такого: - про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП йому будь яких обвинувачень не пред`являлось, справа у його присутності не розглядалась, про її розгляд та наслідки він не повідомлявся, тому порушення процедури розгляду справи є очевидним та має наслідком істотне порушенням прав позивача в контексті ст. 268 КУпАП; - якби поліцейський дотримався процедури, роз`яснив права та надав можливість надати докази/пояснення, та користатися правом на правничу допомогу, рішення могло бути іншим (або справа взагалі не дійшла б до винесення постанови без з`ясування всіх обставин); - неприпустимість перекладання обов`язку доказування та принцип «активності» громадян; - докази за ст. 130 КУпАП не є належними доказами у справі за ч. 2 ст. 126 КУпАП

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції:

24 травня 2025 року інспектор поліції Ковальчук Є.О. під час несення служби склав постанову серії ЕНА № 4803358 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення ним ч.2 ст.126 КУпАП, якою наклав на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень за керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії та без застебнутого захисного мотошолома.

З наданого суду відеозапису вбачається, що назустріч патрульному автомобілю їде мопед з увімкненими світлом фар, за кермом сидів чоловік, який був одягнутий в кофту та мав сумку через плече, також позаду нього жінка. Автомобіль поліції розвернувся і почав переслідувати мопед. Після чого до водія підійшли працівники поліції та запитали його, чи звуть його ОСОБА_1 , на що він відповів що не знає. Працівники поліції вказали дату на момент запису відео та зазначили де саме вони зараз знаходяться, після чого працівник поліції вказав, що ОСОБА_1 керував мотоциклом без мотошолому та без увімкненого світла, на що ОСОБА_1 відповів, що він не керував транспортним засобом, він не їхав та його не зупиняли. Після чого працівник поліції вказав, що у нього виявлено ознаки сп`яніння та чи він буде проходити огляд на стан сп`яніння. Однак ОСОБА_1 повторно вказав, що він не керував мопедом. Тоді працівник поліції вказав, що стосовно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП та роз`яснив що ОСОБА_1 має право оскаржити дії працівників поліції.

Обставини справи, які встановив апеляційний інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, а також обставини, що встановлені в рішенні суду у справі №496/3425/25 між тими ж сторонами, що набрало законної сили:

- ОСОБА_1 07.07.2018 отримав водійське посвідчення НОМЕР_1 терміном до 07.07.2048, в якому відкриті категорії на транспортні засоби, а саме: В1, В, С1 та С та відсутні категорії А, А1;

- відеозаписи з відеореєстраторів поліцейських (в т.ч зі відеореєстратора службового автомобіля) дозволяють відтворити обставини подій 24.05.2025 за участі позивача, а саме - ОСОБА_1 в темний час доби керував мопедом, на якому разом із ним пересувалася пасажирка із ввімкненим ліхтариком, по вул.Паркова 2б в селі Міжлиманське Одеського району Одеської області. Рух мопеда здійснювався без ввімкненої фари (дорога освітлювалася ліхтариком пасажирки), а також без застебнутих шоломів на водії та пасажирці, що послужило причиною зупинки ОСОБА_1 поліцейським патрулем, що їхав назустріч. ОСОБА_1 намагався уникнути зупинки поліцією, звернувши з асфальтованої дороги вбік, через пролом в бетонному паркані на огороджену цим парканом територію, тому один із поліцейських був змушений вибігти із службового автомобіля та продовжити переслідування мопеда пішки;

- поліцейські зафіксували факт керування ОСОБА_1 мопедом без права керування таким ТЗ (позивач надав тільки посвідчення УБД), без застебнутого шолому, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). ОСОБА_1 , в свою чергу, категорично відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в встановленому законом порядку та від участі в оформленні поліцейськими процесуальних документів, базуючи усі свої пояснення на запереченні факту керування мопедом;

-постановою суду від 05.12.2025 по справі №496/3425/25, що 16.01.2026 набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (керування 24.05.2025 о 00:20 мопедом в стані алкогольного сп`яніння).

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини:

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі – ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частинами першою, другою, дев`ятою статті 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) може бути надано особам, які досягли 16-річного віку. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Статтею 16 цього Закону передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів – на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів – посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 2.1а ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Пунктом 2.3 г) ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, - у формі штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 5 статті 121 КУпАП визначено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позиція суду апеляційної інстанції:

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

висновок суду першої інстанції про незаконність оскарженої постанови ґрунтується на тому, що відповідач не надав жодних доказів того, що справа про адміністративне правопорушення розглядалася за участі ОСОБА_1 або без нього, але за наявності даних про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду цієї справи проти нього, тому відповідач порушив право позивача на участь у справі про адміністративне правопорушення.

З цього приводу апеляційний суд зауважує, що участь особи у розгляді справи, що її стосується, є процесуальним правом цієї особи, якому кореспондують процесуальні обов`язки, в т.ч. обов`язок добросовісного користування процесуальними правами та заборона зловживання ними. Участь особи у розгляді її справи не є самоціллю, а має цілком конкретну мету – надати можливість представити свою позицію, надавши пояснення, докази тощо.

Оцінені апеляційним судом докази дозволяють зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_1 допустив серйозні порушення ПДР (керування ТЗ без наявності відповідної категорії в посвідчення водія, в стані алкогольного сп`яніння, без ввімкненої фари в темний час доби, без застібнутого шолома на водії та пасажирі), надалі намагався уникнути зупинки поліцейським патрулем, з`їхавши з дороги загального користування. У спірній ситуації ОСОБА_1 діяв недобросовісно та зловживав процесуальними правами, оскільки після зупинки заперечував факт керування мопедом та відмовлявся від участі в процесуальних діях, що проводилися поліцейськими. За таких обставин апеляційний суд відхиляє його твердження про непричетність до керування ТЗ та необізнаність з фактом розгляду адміністративної справи як недостовірні, спрямовані на ухилення від притягнення до адміністративної відповідальності. Більше того, апелянт не повідомив суду жодної обставини, яка б могла навіть теоретично вплинути на висновки поліцейського та дозволили б прийняти інше рішення за наслідками розгляду ним адміністративної справи, адже позивач дійсно не має посвідчення водія категорії НОМЕР_2 , при цьому керував мопедом, перебуваючи на цьому ТЗ без застібнутого шолома.

Апеляційний суд також враховує, що оскаржена постанова у відповідних графах містить записи поліцейського про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису на підтвердження факту роз`яснення йому поліцейським прав, передбачених ст.268 КУпАП, а також відмовився від отримання постанови, тому така була скерована поштою на адресу позивача. Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі ОСОБА_2 зумовлений процесуальною поведінкою самого позивача (небажання брати участь у розгляді справи та складенні процесуальних документів), а не протиправними діями поліцейських, як це безпідставно стверджує позивач.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова є незаконною внаслідок порушення права позивача на участь в процесі прийняття оскарженого рішення є помилковим, а оскаржене судове рішення - незаконним.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування часткового оскаржуваного рішення. Враховуючи слушність аргументів апелянта-відповідача, щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП у Одеській області слід прийняти нове рішення – про відмову у задоволенні позову. Водночас інспектор Ковальчук Є.О. є неналежним відповідачем за позовними вимогами про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому суд першої інстанції прийняв в цій частині законне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а вимоги апеляційної скарги про скасування рішення в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд перерозподіляє судові витрати сторін, понесені в суді першої інстанції. Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то з огляду на статус учасників справи (позивач – фізична особа, відповідач – суб`єкт владних повноважень) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються; водночас понесені позивачем витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року у справі №346/2980/25 в частині задоволення позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Одеській області та ухвалити в цій частині нове рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року у справі №346/2980/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора Ковальчука Євгена Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, покласти на нього. Судові витрати, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції, не відшкодовуються.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова у повному обсязі буде складена протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 28.08.26