Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №460/12794/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Дорошенко Н.О.

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/12794/25 пров. № А/857/35172/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 460/12794/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Альянс Ідеал" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Альянс Ідеал" (далі по тексту ТОВ "ТК Альянс Ідеал") звернувся з позовом до Рівненської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2025/000019/1 від 22.04.2025р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2025/000104.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.05.2026р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Рівненська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.05.2026р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" з 22.08.2024р. зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за № 1003551020000011791 та здійснює діяльність у сфері торгівлі (основний КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля).

02.09.2024р. ТОВ “ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ” уклав зовнішньоекономічний контракт № 02092024 на поставку плівки із SLONZE ROMA, Sp. Z.o.o.

п.1.2 Контракту передбачено, що найменування, кількість, асортимент, комплектність, ціна Товару та дата відвантаження кожної партії визначаються Сторонами в замовленнях Покупця, підтверджених Продавцем. Замовлення Покупця вважається узгодженим з моменту отримання Покупцем від Продавця підтвердження Замовлення на постачання партії Товару. Продавець надсилає письмове підтвердження Замовлення у вигляді Проформи-Інвойсу електронною поштою протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання Замовлення.

В п.3.1 Контракту видно, що Товар поставляється на умовах поставки FCA (Incoterms 2010).

Згідно п.3.3. Контракту, разом з Товаром Продавець надсилає Покупцеві такі документи: оригінал інвойсу - 3 оригінали, 1 копія; пакувальний лист - 3 оригінали, 1 копія; товарно-транспортну накладну чи авіа накладну; Сертифікат походження (ЄВРО1); сертифікат якості (СОА) виробника Товару - 1 оригінал, 1 копія; лист із калькуляцією ціни.

03.09.2024р. ТОВ “ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ” та SLONZE ROMA, Sp. Z.o.o. уклали Додаткову угоду № 1 до Контракту № 02092024 від 02.09.2024р., якою п.3.1 Контракту викладено в наступній редакції: Умови поставки вказуються в інвойсі.

Всі інші умови контракту № 02092024 від 02.09.2024р. залишено без змін.

Додатковою угодою підтверджується, що вона є невід`ємною частиною Контракту № 02092024 від 02.09.2024р.

21.04.2025р. за митною декларацією №25UA204130006723U8 декларант ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" заявив до митного оформлення товар "Плівка з поліетилентерефталату, непориста, неармована, нешарувата, без підкладки, не поєднана подібним способом з іншими матеріалами (не ламінована), без подальшої обробки, завтовшки не більша як 50мкм у рулонах, являє собою сировину для виробництва багатошарових комбінованих (ламінованих) плівок з нанесеним друком та ламінатом для пакування товарів. PET плівка в асортименті – 20171,45кг. Торговельна марка: AEGIOS. Країна виробництва: IN" (далі – товар), ввезений ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ".

Товари заявлено на комерційних умовах поставки CIF GDYNIA.

Декларантом подані до митного оформлення разом із вказаною декларацією такі документи: пакувальний лист (Packing list) №PX130242500008 від 31.01.2025р.; рахунок-проформа (Proforma invoice №1-20012025 від 20.01.2025р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №PX130242500008 від 31.01.2025р.; коносамент (Bill of lading) №HLCUDE1250161976 від 19.02.2025р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) №39327 від 16.04.2025р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) №PX130242500008 від 31.01.2025р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №471 від 16.04.2025р.; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця №PX130242500008 від 31.01.2025р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару, б/н від 01.01.2025р.; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 31.01.2025р.; страховий поліс №С002921095 від 20.02.2025р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 02092024 від 02.09.2024р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), додаткова угода № 1 від 03.09.2024р.; договір (контракт) про перевезення №УМ-К/060125-1 від 06.01.2025р.; інші некласифіковані документи, сертифікати аналізу від 07.06.2024р.; інші некласифіковані документи, лист відправника б/н від 18.04.2025р.; копія митної декларації країни відправлення №7783358 від 31.01.2025р.

Рівненською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2025/000104 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2025/000019/1 від 22.04.2025р, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4, ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду першої інстанції позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару: пакувальний лист (Packing list) №PX130242500008 від 31.01.2025р.; рахунок-проформа (Proforma invoice №1-20012025 від 20.01.2025р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №PX130242500008 від 31.01.2025р.; коносамент (Bill of lading) №HLCUDE1250161976 від 19.02.2025р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) №39327 від 16.04.2025р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) №PX130242500008 від 31.01.2025р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №471 від 16.04.2025р.; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця №PX130242500008 від 31.01.2025р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару, б/н від 01.01.2025р.; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 31.01.2025р.; страховий поліс №С002921095 від 20.02.2025р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 02092024 від 02.09.2024р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), додаткова угода № 1 від 03.09.2024р.; договір (контракт) про перевезення №УМ-К/060125-1 від 06.01.2025р.; інші некласифіковані документи, сертифікати аналізу від 07.06.2024р.; інші некласифіковані документи, лист відправника б/н від 18.04.2025р.; копія митної декларації країни відправлення №7783358 від 31.01.2025р.

Із змісту оскаржуваного рішення №UA204000/2025/000019/1 від 22.04.2025р. видно:

I. митна вартість імпортованого товарів не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності:

- відповідно до автотранспортної накладної від 16.04.2025р. №39327 перевізник - ПП ОСОБА_1 . Рахунок на оплату від 16.04.2025р. №471 виставлений ТОВ «Украмарин». Разом з цим, в рахунку на оплату від 16.04.2025р. №471 та договорі на транспортне експедирування від 18.09.2024р. №UM-180924 відсутні відомості про експедиційну винагороду;

- до митного оформлення надані калькуляції від 31.01.2025р. б/н які містять різні значення вартості на один товар «product РЕТ»;

- в пп.3.1 п.3 контракту видно, що поставки від 02.09.2024р. №02092024 товар поставляється на умовах поставки FCA (Incoterms 2010). Разом з цим, до митного оформлення заявлені умови поставки CIF;

- згідно п.2.1.4 та п.2.4.2 договору на транспортне експедирування від 18.09.2024р. №UM-180924 умови надання послуг узгоджуються в Заявці яка є не від`ємною частиною договору;

- до митного оформлення надано додаткову угоду від 03.09.2024р. №1 до контракту від 02.09.2024р. №02/09/2024. Однак, до митного оформлення не надано сам контракт від 02.09.2024р. №02/09/2024.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

II. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товару, митне оформлення якого здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом МД від 11.03.2025р. №24UA100320407844U1 - 2,02USD/кг.

III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) відповідно до умов договору на транспортне експедирування від 18.09.2024р. №UM-180924 - Заявку; 4) контракт від 02.09.2024р. №02/09/2024.

ІV. За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МКУ процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 МКУ), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 МКУ), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58 - 63 МКУ, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МКУ.

Митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації про вартість товару, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 11.03.2025р. №24UA100320407844U1 - 2,02USD/кг.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 40746,33USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1686714,70 грн. (2,02USD/w * 20171,45кг* 41,3955 грн/USD).

Стосовно таких висновків контролюючого органу колегія суддів звертає увагу на те, що ч.ч.1-2 ст.53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.1, ч.2 ст.53 МК України видно, що цим кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

На підтвердження заявленої митної вартості, позивач одночасно з митною декларацією подав весь перелік передбачених ч.2 ст.53 МК України документів.

Стосовно доводів апелянта щодо розбіжностей в умовах поставки колегія суддів звертає увагу на таке.

п.3.1 Контракту від 02.09.2024р. № 02092024, видно, що Товар поставляється на умовах поставки FCA (Incoterms 2010).

Однак, дослідженими судом доказами підтверджується, що 03.09.2024р. між ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" та SLONZE ROMA, Sp. Z.o.o. укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту № 02092024 від 02.09.2024р., яка є невід`ємною його частиною, якою п.3.1 Контракту викладено в наступній редакції: Умови поставки вказуються в інвойсі.

Так, у виставленому продавцем-нерезидентом invoice №PX130242500008 від 31.01.2025р. на суму 29001,90 дол США зазначено умови поставки CIF GDYNIA.

Під час митного оформлення товару декларантом до пакету документів долучена додаткова угода від 03.09.2024р. та invoice №PX130242500008 від 31.01.2025р., що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації та відповідачем не заперечується.

Таким чином, зауваження митного органу колегія суддів вважає такими, що грунтуються виключно на припущеннях.

Покликання апелянта на те, що до митного оформлення надано додаткову угоду від 03.09.2024р. №1 до контракту від 02.09.2024р. №02/09/2024, однак не надано контракт від 02.09.2024р. №02/09/2024, є безпідставними, оскільки зі змісту картки відмови №UA204130/2025/000104 в переліку документів, поданих декларантом, зазначено про зовнішньо-економічний договір (контракт) № 02092024 від 02.09.2024р.

Стосовно доводів апелянта щодо текстів додаткової угоди від 03.09.2024р. №1 англійською та українською мовами, у яких вказані різні контракти: в українському (від 02.09.2022р. №02092024) та англійському (від 02.09.2025р. №02092024), оцінюються судом як описка та відхиляються, оскідьки такі обставини не впливають на митну вартість.

Щодо недоліків в наданих до митного оформлення калькуляціях від 31.01.2025р. б/н, які містять різні значення вартості на один товар «product РЕТ», колегія судів вказує, що ці обставини не впливають на визначення митної вартості товару, оскільки калькуляція складена постачальником, отже позивач не мав впливу на її зміст.

Крім того, калькуляція не є основним документом для формування митної вартості товару, а тому зазначені в ній відомості не можуть впливати на визначення митної вартості

Стосовно доводів апелянта про необхідність коригування митної вартості, що відповідно до автотранспортної накладної від 16.04.2025р. №39327 перевізник - ПП ОСОБА_1 . Рахунок на оплату від 16.04.2025р. №471 виставлений ТОВ «Украмарин».

Разом з цим, в рахунку на оплату від 16.04.2025р. №471 та договорі на транспортне експедирування від 18.09.2024р. №UM-180924 відсутні відомості про експедиційну винагороду.

18.09.2024р. ТОВ "Украмарин" (Експедитор) та ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ" (Клієнт) укладено Договір транспортного експедирування №UМ-180924, відповідно до якого Експедитор зобов`язується за плату і рахунок Клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням експедирування та/або перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Вказаним Договором передбачено право Експедитора залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та особи на свій розсуд.

06.01.2025р.ТОВ "Украмарин" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) уклали Договір перевезення вантажів №УМ-К/060125-1, відповідно до якого Замовник доручає Виконавцеві виконати перевезення вантажів у транспортних засобах у межах України та в міжнародному сполученні, а Виконавець зобов`язується доставити власним або залученим автомобільним транспортом надані Замовником вантажі до пункту призначення в обумовлені Сторонами терміни.

Крім безпосереднього здійснення перевезення, виконавець може взяти на себе зобов`язання – за плату надати Замовникові транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів у транспортних засобах.

Таким чином, в автотранспортній накладній від 16.04.2025р. №39327 перевізником зазначено ПП ОСОБА_2 , яка залучена ТОВ "Украмарин" для виконання договірних зобов`язань перед ТОВ "ТК АЛЬЯНС ІДЕАЛ".

Одночасно, на підтвердження понесених транспортних витрат позивач до митного оформлення надав рахунок №471 від 16.04.2024р., виставлений ТОВ "УКРАМАРИН", відповідно до якого на виконання Договору від 18.09.2024р. №UМ-180924 локальні витрати в Польщі (оформлення документів, перетарка вантажу) в розмірі 34542,00 грн. та вартість міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Гдиня (Польща) – м/п "Ягодин-Дорогуськ (Україна) в розмірі 24000,00 грн. включені позивачем до митної вартості товару.

Стосовно доводів апелянта про те, що відповідно до п.2.1.4 та п.2.4.2 договору на транспортне експедирування від 18.09.2024р. №UM-180924 умови надання послуг узгоджуються в Заявці, яка є невід`ємною частиною договору, колегія суддів зазначає наступне.

п.6 ч.2 ст.53 МК України визначено, що в числі документів, що підтверджують митну вартість товарів подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки виграти на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Заявка до договору сама по собі не є документом, який підтверджує митну вартість товару, оскільки не містить інформації, що є необхідною для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.

У заявці міститься інформація про загальні умови перевезення вантажу за маршрутом, зокрема, найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиторського обслуговування.

Отже заявка до договору стосується виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

З огляду на наведене, неподання до митного оформлення заявки до договору транспортного експедирування не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару, оскільки заявка не є документом, на підставі якого формується митна вартість товару.

Доводи апелянта про наявність у митного органу інформації щодо іншого цінового рівня товарів, не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі прирівняння митним органом цін схожих товарів, без врахування особливостей товарів, їх обсягів та умов постачання, які можуть бути різними, у зв`язку із чим це може впливати і на вартість (ціну) товару, не може вважатися обґрунтованим, адже формування ціни на товар здійснюється з урахуванням різних чинників, таких як ринкові ціни, обсяг партії, вартість і якість сировини, використаної на виготовлення товару, тощо.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, як не є підставою для коригування митної вартості також і відсутність у митних органів інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.

За змістом п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

На підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих ТОВ "ТК Альянс Ідеал" товарів митний орган у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Крім того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митний орган обмежився лише тим, що прирівняв ціни одного товару до іншого, проте жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент та умови поставок).

Колегія суддів наголошує, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.

Вказане вище свідчить про те, що митний орган не мав жодних правових підстав для зобов`язання декларанта надавати додаткові документи.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, що не спростував апелянт.

З урахуванням наведеного, висновки у оскарженому рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги ч.3,ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Апеляційний суд наголошує, що Рівненська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Рівненської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці – залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 460/12794/25- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор