Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/3164/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Денисюк Р.С.

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3164/26 пров. № А/857/34084/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б.,Валюха В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 140/3164/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

16.03.2026р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення від 26.02.2026р. № 032350030363 про відмову у призначенні пенсії за віком;

-зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 07.07.1993р. - 01.04.2008р. та 01.01.2009р. - 31.12.2009р. та призначити пенсію за віком з дати звернення, з 19.02.2026р.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2026р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 26.02.2026р. № 032350030363 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком в частині неврахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 07.07.1993р. - 01.04.2008р. та 01.01.2009р. - 31.12.2009р.

При цьому, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 07.07.1993р. - 01.04.2008р. та 01.01.2009р. - 31.12.2009р. та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.02.2026р.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2026р. ОСОБА_1 у віці 61 року звернувся до територіального управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Заява з відповідними документами відповідно до принципу екстериторіальності скерована на вирішення до Головного управління Пенсійного Фонду України у Сумській області.

26.02.2026р. Рішенням Головного управління ПФУ у Сумській області №032350030363 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу; Де до страхового стажу позивача зараховано 18 років 6 місяців 18 днів з якого до стажу підприємницької діяльності зараховано 10 років 7 місяців 29 днів.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 15.10.1992р. - 18.01.1995р. - згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.01.1985р.; Періоди підприємницької діяльності з 07.07.1993р. - 31.12.2003р., оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату внесків до ПФУ; 01.01.2004р. - 31.03.2008р. та 01.01.2009р. - 31.12.2009р., оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу про сплату страхових внесків.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

п. 1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

В ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» видно, що страховий стаж - період/строк/, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/ або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок .

Згідно п.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

ч.1-ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 61 року мають особи за наявності страхового стажу.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2029 року по 31 грудня 2029 року – не менше 15 років.

Отже, норми ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.

Як визначено абз.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» видно, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

В п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

ч.2, ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

п. 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-IV встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності записів у ній для ФОПів такі записи не були передбачені, встановлюється Кабінетом Міністрів України .

В п.п.1,2 Порядку підтвердження наявного трудового сажу для призначення пенсій за відсутності записів у трудовій книжці, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), видно, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, службу, навчання, архівними документами, показами свідків, тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №793 доповнено п.4 Порядку №637 новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, далі - Порядок №22-1).

пп.2 п.2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

п.4 Порядку №637 до якого кореспондує п.п.2 п.2.1 розділу II Порядку №22-1, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В п.4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

п.4.2 розділу IV Порядку №22-1, встановлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч.3 ст.24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

ч.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено. що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 досяг віку 61 року, тому для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV йому необхідно мати страховий стаж 31 рік.

В контексті спірних правовідносин встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №457883 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 07.07.1993р. та продовжує займатися підприємницькою діяльністю по даний час, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З довідки Головного управління ДПС у Волинській області №2436 від 02.02.2026р. видно, що з початку здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, належним чином сплачував податки, збори та обов`язкові платежі, а заборгованість зі сплати податків і зборів за період підприємницької діяльності з 07.07.1993р. - 02.02.2026р. відсутня.

З дослідженого судом повідомлення Пенсійного фонду України у м. Луцьку про взяття на облік фізичної особи-підприємця встановлено, що ОСОБА_1 взято на облік як платника страхових внесків з 20.05.1994р.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Волинській області №18/03-20-24-06 від 08.01.2025р, за поданою звітністю позивач у період з 07.07.1993р. - 31.12.2008р. перебував на загальній системі оподаткування.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що для здійснення роздрібної торгівлі на ринку у м. Луцьку позивачу видано патент №482034 від 04.02.2010р, який досліджено судом.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку №792831 від 12.05.2012р. позивач як фізична особа-підприємець з 01.01.2012р. перейшов на спрощену систему оподаткування. Зазначені документи підтверджують, що позивач по теперішній час здійснює підприємницьку діяльність.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.02.2026р. підтверджено, що згідно даними обліку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: за період з 01.01.1996р. - 31.12.1996р., 01.01.1997р. - 31.12.1997р., 01.01.1998р. - 31.03.1998р. Також у листі зазначено, що в період: 01.04.1998р. - 31.12.2000р. до Пенсійного фонду надходили кошти від розмежування фіксованого податку.

Довідкою Головного управління ДПС у Волинській області №18956/6/03-20-24-06-06 від 15.10.2025р. встановлено, що за даними бази ІКС «Податковий блок» у період з 07.07.1993р. - 31.12.2008р. позивач перебував на загальній системі оподаткування. При цьому зазначено, що надати інформацію щодо сплати податків та зборів за вказаний період неможливо у зв`язку з тим, що доступ до інтегрованих карток платників податків в ІКС «Податковий блок» у Головного управління ДПС у Волинській області наявний лише з 2010 року.

Також у довідці зазначено, що за період з 01.01.2004р. - 31.12.2008р., відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005р. №22-1, період здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2004р. підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом №1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2018р. у справі №643/20104/15-а, де суд зазначив, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Позивач у свою чергу зазначає, що у базі даних Реєстру застрахованих осіб частково відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків у спірний період, що підтверджується даними реєстру застрахованих осіб.

З розрахунку стажу форми РС-право, сформованого органом Пенсійного фонду України видно, що пенсійний орган не зарахував період підприємницької діяльності з 07.07.1993р. - 01.04.2008р. та 01.01.2009р. - 31.12.2009р. до страхового стажу позивача.

Верховною Радою України 04.07.2013р. прийнято Закон України №406-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні”, яким внесено зміни до Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” в частині повноважень Міндоходів.

Так, з 01.10.2013р. функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування перейшли до органів Міндоходів в повному обсязі.

Повноваження Пенсійного Фонду України щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у частині прийняття та обробки звітних форм з ЄВС та обліку сплати ЄВС продовжено до 30 вересня 2013 року.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в період провадження підприємницької діяльності позивачем був передбачений Указом Президента України №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва”.

Для фізичних осіб - суб`єктів малого підприємництва ставки єдиного податку для самостійного здійснення підприємницької діяльності встановлюються місцевими радами у фіксованому розмірі, залежно від виду діяльності, в межах від 20 до 200 грн на місяць (ст.2 Указу №727/98.

ст.2 вищевказаного Указу №727/98 визначено, що фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності сплачує єдиний податок щомісяця на окремий рахунок відділень Держказначейства України, які наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов`язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Розмежування та перерахування коштів до місцевих бюджетів та позабюджетних фондів здійснюють органи Держказначейства України за місцем реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, згідно Порядком №107.

Розподіл суми єдиного податку суб`єктів малого підприємництва між держбюджетом, місцевими бюджетами, Пенсійним фондом України, фондами соціального страхування у співвідношенні, встановленому Указом №727/98, здійснюють відділи розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних відділень.

Позивач зазначив у позові, що у зв`язку з обмеженням строку зберігання вищевказаних документів, відповідні відомості про сплату ним, як ФОПом, єдиного податку за той період не збереглись у цих державних органах.

Верховною Радою України 04.07.2013р. прийнято Закон України Nє406 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні, яким внесено зміни до Закону України від 08.07.2010р. №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в частині повноважень Міндоходів.

Так, з 01.10.2013р. функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування перейшли до органів Міндоходів в повному обсязі .

За цей період пенсійним органом у формі РС-право, за невеликим виключенням, відомості про сплату єдиного соціального внеску і як наслідок зарахування періоду до загального стажу не повністю відображені. \

Однак. відповідно до довідки ГУ ДПС у Волинській області №2436 від 02.02.2026р., яка додавалась до заяви про призначення пенсії, підтверджено про недопущення ОСОБА_1 у період з 07.07.1993р. - 02.02.2026р. будь-яких заборгованостей по сплаті податків та платежів.

З розрахунку стажу форми РС-право, сформованого органом Пенсійного фонду України видно, що пенсійний орган не зарахував період підприємницької діяльності з 07.07.1993р. - 01.04.2008р. та 01.01.2009р. - 31.12.2009р. до страхового стажу позивача.

Згідно розрахунку стажу за формою РС-право видно, що відповідач зарахував до страхового стажу позивача такі періоди підприємницької діяльності: 01.04.2008 - 31.12.2008; 01.01.2010 - 30.06.2010; 01.07.2010 - 31.12.2011; 01.01.2013 - 29.02.2020; 01.03.2020 - 31.05.2020; 01.06.2020 - 31.12.2020; 01.01.2021 - 31.05.2021; 01.06.2021 - 28.02.2022 року

Із змісту відповіді Головного управління ДПС у Волинській області №2436 від 02.02.2026р., видно, що відповідно до даних ІКС «Податковий блок» за період з 07.07.1993р. - 02.02.2026р. у позивача як фізичної особи-підприємця відсутня будь-яка заборгованість зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, неврахування пенсійним органом періодів підприємницької діяльності позивача до загального страхового стажу, а саме: 07.07.1993р. - 01.04.2008р. та 01.01.2009р. - 31.12.2019р., з урахуванням вимог нормативно-правових актів щодо особливостей зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та свідчить про прийняття оскаржуваного рішення без повного та належного врахування документів, поданих позивачем разом із заявою.

п.1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794), передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

В п. 5 Положення №794 видно, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами (п.8 Положення №794).

Як видно в ч.1-ч.4 ст.18 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та Пенсійного фонду, зокрема, від податкових органів. Пенсійний фонд у межах повноважень, визначених цим Законом, та виключно з метою ідентифікації особи для цілей, визначених цим Законом, має право отримувати інформацію з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі інформації про особу, передбаченому цим Законом. Податкові органи зобов`язані подавати Пенсійному фонду необхідну для виконання покладених на нього обов`язків інформацію у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що неналежне ведення обліку або помилки в реєстрах Пенсійного фонду України не можуть бути підставою для відмови у реалізації права на пенсію, якщо особа сплачувала кошти.

Одночасно, колегія суддів вказує, що ОСОБА_1 рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 26.02.2026р. № 032350030363 оскаржує лише в частині висновків про незарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності: 07.07.1993р. - 31.12.2003р., 01.01.2004р. - 31.03.2008р. та 01.01.2009р. - 31.12.2009р.

Незарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.10.1992р. - 06.07.1993р. згідно трудової книжки позивач не оскаржує.

Враховуючи вищевикладене, незарахування позивачу до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 07.07.1993р. - 31.12.2003р., 01.01.2004р. - 31.03.2008р. та з 01.01.2009р. - 31.12.2009р. з формальних підстав порушує право на соціальний захист, тому рішення Головного управління ПФУ в Сумській області від 26.02.2026р. № 032350030363 в частині неврахування зазначених періодів до страхового стажу слід визнати протиправним та скасувати.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.245 КАС України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області – залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 140/3164/26- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор