Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №380/8528/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Брильовський Р.М.

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8528/26 пров. № А/857/35660/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 380/8528/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

30.04.2026р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати підйомної допомоги виплаченої у січні 2017 року та грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у березні 2017 року, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату підйомної допомоги виплаченої у січні 2017 року та грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у березні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» ураховуючи раніше виплачені суми.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2026р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.

Відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2015-2026 роки, позивач під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у спірний період:

- з грудня 2015 року - квітень 2016 року включно – у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України;

- з травня 2016 року - жовтень 2016 року включно – у військовій частині НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- з листопада 2016 року - листопад 2017 року включно – у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України.

Згідно Витягу з Наказу НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.02.2026р. №147-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02.02.2026р.

Відповідно до архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , позивачу проводились нарахування та виплати, грошової допомоги на оздоровлення без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої у серпні 2016 року у розмірі у березні 2017 року у розмірі 4 994,00 грн. та підйомна допомога без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої у серпні у січні 2017 року у розмірі 4 994,00 грн.

Крім того, за період з січня 2016 року - лютий 2018 року (включно) позивачу безперервно виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч.2-ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

В абз.1, 2 ч. 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Право на отримання грошової допомоги на оздоровлення позивач набув, що не заперечується відповідачем.

Спірним питанням є включення до складу грошової допомоги для оздоровлення та підйомної допомоги додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889.

Як на підставу для виплати позивачу допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, апелянт покликається на положення Інструкції від 02.02.2016р. №73, відповідно до п.8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Разом із тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення, колегія суддів звертає увагу на пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівникам розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до їхньої компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Відповідно, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Вказане питання щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019р. у вищезазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "Згідно ч. 2 та ч.3 ст.9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення".

Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020р. №1.380.2019.003718 зазначив наступне: "питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019р. у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Тому, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі №820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі №809/1489/16."

Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року №522/2738/17, колегія суддів наголошує, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується апелянтом, додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, це свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

Таким чином, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода в 2016-2018 роках позивачу під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 виплачувалася щомісяця, тому така винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.

Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач протиправно не включив позивачу до розрахунку допомоги на підйомної допомоги виплаченої у січні 2017 року та грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у березні 2017 року, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 від 22.09.2010.

Стосовно визначення належного відповідача, який мав обов`язок здійснити нарахування та виплату підйомної допомоги виплаченої у січні 2017 року та грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у березні 2017 року, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», колегія суддів звертає увагу на таке.

п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2019р. №1115/2009 визначає, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Проте, Верховний Суд в постанові від 19 травня 2025 року у справі № 420/20215/23 зокрема дійшов висновку, що «Отже, з огляду на наведене Верховний Суд констатує, що оскільки індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, а у спірний період позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні Прикордонного загоні Державної прикордонної служби України (військова частина ), висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягнення належного грошового забезпечення на користь позивача має проводитись саме із суб`єкта владних повноважень за останнім місцем служби перед звільненням (військова частина), не можна визнати обґрунтованим.

Суд вказав, що покликання П`ятого апеляційного адміністративного суду на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020р. № Т/116-1743 про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України та лист Голови Державної прикордонної служби України від 02.06.2020р. «Про окремі питання індексації грошового забезпечення» у якому додатково роз`яснено, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, не спростовують наведені норми права. Незважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що належним відповідачем у справі є саме (військова частина ), оскільки позивач у спірний період проходила військову службу у Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина ) та отримував грошове забезпечення, щодо якого, на думку апелянта, не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

В постанові від 19 травня 2025 року у справі № 420/20215/23 Верховний Суд вказав, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, що спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби, не спростовує висновків про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною.»

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 380/8528/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор