Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №341/886/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/886/26

Провадження № 22-ц/4808/1609/26

Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Василишин Л.В.,

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Мергеля М. Р. у м. Галич, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

у с т а н о в и в

20.05.2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовна заява обґрунтована тим, 22.09.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1450-6127.

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A1416, для підписання Кредитного договору №1450-6127 від 22.09.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 1 000,00 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період* – 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; % ставка : 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Також Додатковою угодою №1 від 26.09.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1450-6127 від 22.09.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн.

Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 22.09.2025 № 1450-6127, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 8008,0 грн, з яких: 2000,0 грн – заборгованість за кредитом, 5498,0 грн – заборгованість за процентами, 510,0 грн – заборгованість за штрафами.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 22.09.2024 № 1450-6127 у розмірі 8008,0 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Галицький районний суд Івано-Франківської області рішенням від 16 червня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором від 22.09.2025 № 1450-6127 у розмірі 5671,42 грн, з яких: 1510,0 грн заборгованість за кредитом, 4161,42 грн заборгованість за процентами.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1885,56 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Апелянт вважає, що вищезазначене рішення є таким що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сторони в кредитному договорі погодили умови та підстави нарахування процентів відповідачу за користування кредитом протягом строку кредитування. 22.09.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1450-6127. Також Додатковою угодою_№1 від 26.09.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1450-6127 від 22.09.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.12. Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит - 365 календарних днів з моменту перерахування Кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 21.09.2025 року. Пунктом 2.11. Додаткової угоди зазначено, що сторони домовились продовжити строк кредитування до 369 днів.

Наголошує на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними. Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі № 1450-6127 від 22.09.2024 р. сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодився з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, позивач має законне право на нарахування процентів протягом строку договору, що визначений з урахуванням Додаткової угоди.

Зауважує, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих та не погашених відсотків відповідачем. Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до вищезазначеного розрахунку штрафів та пені стосовно – ОСОБА_1 не нараховувались, а нарахована комісія є одноразовою та нараховується за видачу кредитних коштів, не застосовувалася як санкція до Відповідача за невиконання умов кредитного договору.

Просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1450-6127 від 22.09.2024 р., в розмірі 8 008,00 гривень, що складається з: простроченої заборгованістю за кредитом – заборгованість за кредитом – 2 000,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 5 498,00 гривень; заборгованість по штрафам – 510,00 гривень. Судові витрати, пов`язані з розглядом цієї апеляційної скарги, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача, та стягнути їх на користь позивача.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд встановив, що 22.09.2024 між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1450-6127 продукту «CreditKasa» (далі – Договір, Кредитний договір) (а. с. 11-22).

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 3.1 Кредитного договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Загальний розмір кредиту за цим Договором становить 1000,0 грн. Дата надання/видачі кредиту: 22.09.2024 (пункти 4.1-4.2 Кредитного договору).

Згідно з пунктом 4.8 Договору базовий період складає 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 4.10 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною ставкою: 1,0 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,75 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору.

Комісія за видачу кредиту становить 15,0 % від суми виданого кредиту (пункт 4.11 Кредитного договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 21.09.2025 (пункт 4.13 Кредитного договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору знижена процентна ставка становить 1,0 % за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом включно, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом за умови своєчасного і належного виконання позичальником умов Договору щодо оплати кредиту та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1416.

До Договору надано паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування.

Відповідно до копії квитанції від 22.09.2024 підтверджується, що здійснено переказ грошових коштів у розмірі 1000,0 грн, платник – ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», призначення платежу: видача кредитних коштів за Договором від 22.09.2024 № 1450-6127 (а. с. 23).

26.09.2024 між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1450-6127 (далі – Додаткова угода) (а. с. 24 зворот-26).

Відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1000,0 грн.

Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит: 26.09.2024 (пункт 2.2 Додаткової угоди).

Сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить 369 днів (пункт 2.11 Додаткової угоди).

Додаткова угода підписана від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8036.

Відповідно до копії квитанції від 26.09.2024 підтверджується, що здійснено переказ грошових коштів у розмірі 1000,0 грн, платник – ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», призначення платежу: видача кредитних коштів за Договором від 26.09.2024 № 1450-6127 (а. с. 23 зворот).

До матеріалів справи надано розрахунок заборгованості ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» про щоденні нарахування ОСОБА_1 за Договором від 22.09.2024 № 1450-6127 станом на 13.04.2026, відповідно до якого загальна заборгованість сформована на суму 8008,0 грн, з яких: 2000,0 грн – заборгованість за кредитом, 5498,0 грн – заборгованість за процентами, 510,0 грн – заборгованість за штрафами. (а. с. 29-36).

З указаного розрахунку суд установив, що 22.09.2024 надано кредит у розмірі 1000,0 грн та нараховано комісію у розмірі 150,0 грн. Протягом періоду з 22.09.2024 до 25.09.2024 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 1,0 % згідно з п. 4.10 Договору, тобто по 10,0 грн на день. 26.09.2024 надано кредит у розмірі 1000,0 грн та нараховано комісію у розмірі 150,0 грн. Протягом періоду з 26.09.2024 до 24.03.2025 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 1,0 % згідно з п. 4.10 Договору, тобто по 20,0 грн на день. 06.11.2024 відповідач сплатив 1670,0 грн, з яких 300,0 грн зараховано у заборгованість щодо сплати комісії, 880,0 грн – заборгованість щодо сплати процентів та 490,0 грн – заборгованість щодо сплати штрафів. Протягом періоду з 25.03.2025 до 25.09.2025 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 0,74 % згідно з п. 4.10 Договору, тобто по 14,80 грн на день.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у частині стягнення заборгованості зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом у загальному розмірі 5671,42 грн

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов такого висновку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Договір про відкриття кредитної лінії № 1450-6127, укладений між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 22.09.2024 року шляхом використання електронного цифрового підпису.

У договорі сторони обумовили усі його істотні умови, тому підписавши його, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати такі умови.

Позивачем надано належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів.

Крім того, встановлено, що додаткова угода до договору від 26.09.2024 року укладена в спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про укладення між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 . Кредитного договору та Додаткової угоди, а також про отримання відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 2000,0 грн.

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за договором від 22.09.2024 № 1450-6127 становить 8008,0 грн, з яких: 2000,0 грн – заборгованість за кредитом, 5498,0 грн – заборгованість за процентами, 510,0 грн – заборгованість за штрафами.

Ставка нарахування процентів саме за користування кредитом та строк їх нарахування відповідає погодженим сторонами умовам Договору та вимогам законодавства.

Суд першої інстанції установив, що відповідач погашав заборгованість за кредитним у розмірі 1670,0 грн, з яких позивач зарахував суми на погашення заборгованості зі сплати комісії, процентів за користування кредитом та нарахованої заборгованості за штрафами.

Однак, суд першої інстанції зазначив, що на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позичальник у період дії воєнного стану звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у зв`язку з чим будь-які нарахування за вказаною статтею підлягають повному виключенню з розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постановах від 06.09.2023 у справі 910/8349/22 та від 18.10.2023 у справі 706/68/23, вже робив висновки щодо застосування цього положення ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується, зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та на кредитний договір. Тлумачення цього пункту свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється (а) від відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В зв`язку з вищевикладеним суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позичальник звільнений від обов`язку сплати позикодавцю заборгованості за штрафами, то позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафами в розмірі 510,0 грн задоволенню не підлягають, а заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами підлягає перерахунку.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що до 06.11.2024 позивач обґрунтовано нараховував відповідні зобов`язання відповідача за Договором. Сплачену відповідачем заборгованість у розмірі 1670,0 грн, позивач правомірно зарахував на погашення заборгованості зі сплати комісії, процентів за користування кредитом, однак необґрунтовано зарахував 490,0 грн в рахунок погашення неправомірно нарахованої заборгованості за штрафами.

Після зарахування 300,0 грн в погашення заборгованості за комісією та 880,0 грн в погашення заборгованості за процентами залишок не розподілених коштів становить 490,0 грн. Таким чином, частина залишку нерозподілених коштів в сумі 490,0 грн підлягає зарахуванню в погашення тіла кредиту. Отже, з 07.11.2025 залишок тіла кредиту становить 1510,0 грн (2000,0-490,0). Відповідно, проценти за користування кредитом надалі підлягають нарахуванню на цей залишок кредиту.

Таким чином, проценти за користування кредитом за період з 07.11.2024 до 24.03.2025 підлягають нарахуванню у сумі по 15,10 грн на день (1510,0 ? 1% ? 138 днів) на загальну суму 2083,80 грн.

За період з 25.03.2025 до 25.09.2025 проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню у сумі по 11,17 грн на день (1510,0 ? 0,74 % ? 186 днів) на загальну суму 2077,62 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом становить 4161,42 грн (2083,80 + 2077,62).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову у частині стягнення заборгованості зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом у загальному розмірі 5671,42 грн (1510,0 грн тіло кредиту, 4161,42 грн відсотки за користування кредитом).

Посилання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права та застосування норм матеріального права є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення – без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

Л.В. Василишин