Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №932/14035/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Провадження № 1кп/932/920/26

Справа № 932/14035/25

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Шевченківський районний суд

міста Дніпра

у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Харкова, який має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації, старшого розвідника-снайпера 3 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-18.12.2025 Немишлянським районним судом м.Харькова за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62023050010003155 від 26.08.2023, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді старшого розвідника-снайпера 3 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 28 листопада 2022 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби без поважних причин, без відповідних дозволів командирів та начальників, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , використовуючи вільний час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, до 28.01.2025.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його умисні дії, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч.5 ст.407 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами у їх сукупності, дослідженими судом у судовому засіданні.

Поясненнями обвинуваченого ОСОБА_4 , який вину визнав повністю та пояснив, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, перебуваючи на посаді старшого розвідника-снайпера 3 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , 28.11.2022, з власних мотивів, без дозволу командирів, залишив місце служби та поїхав до дому. В скоєному щиро кається і просить суворо не наказувати.

А також дослідженими судом письмовими доказами по справі:

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2023 за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_4 , відповідно якого солдата ОСОБА_4 визнано таким, що 28.11.2022 самовільно залишив військову частину без поважних причин в умовах воєнного стану;

-актом службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 , відповідно якого при проведенні перевірки було встановлено відсутність солдата ОСОБА_4 на території місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 з 28.11.2022;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 17.11.2022, відповідно якого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого розвідника-снайпера 3 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .

Суд вважає вину ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи, а умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч.5 ст.407 КК України

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд приймає до уваги, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 відноситься до тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, тяжкість скоєного кримінального правопорушення ОСОБА_4 та особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і на шлях виправлення не став, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, пов`язане з його ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі у межах визначених санкцією частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України. При призначенні покарання, враховуючи те, що обвинувачений винний у кримінальному правопорушенні, яке він вчинив до постановлення вироку Немишлянського районного суду м.Харкова від 18.12.2025, суд вважає необхідним застосувати ч.4 ст.70 КК України та за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, що є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.369-371, ст.ст.373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Немишлянського районного суду м.Харкова від 18.12.2025, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 5 місяців.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з 31.08.2026, зарахувавши у строк відбуття покарання період перебування ОСОБА_4 під вартою з 28.01.2025 по день набрання цим вироком законної сили.

У зв`язку з тим, що до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у кримінальному провадженні №62023050010003155 від 26.08.2023 не обирався, питання застосування запобіжного заходу судом не вирішується.

На вирок суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Дніпра, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Шевченківського районного суду ОСОБА_1

міста Дніпра