Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №300/1112/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1112/26 пров. № А/857/20145-1/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Григоруком О.Б. у м. Івано-Франківську у справі № 300/1112/26 за адміністративним ОСОБА_1 до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області Кравцова Вадима Миколайовича про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області Кравцова Вадима Миколайовича про визнання відсутності повноважень (компетенції) відповідача з 2022 року, протиправною відмову №вих-34 від 19.02.2026 та зобов`язання відповідача розглянути скаргу позивача № 51 від 18.02.2026.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 300/1112/26 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 300/1112/26. Позовну заяву у справі № 300/1112/26 - залишено без руху. Надано позивачу для усунення недоліків позовної заяви десятиденний строк з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:

- документу про сплату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн. 40 коп., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (зокрема довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за 2025 рік);

- зазначення позовних вимог в частині моральної шкоди з обґрунтованим розрахунком суми, що стягується.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений строк не усунув недоліків позовної заяви, оскільки не надав суду документів, які підтверджують його майновий стан.

Вказану ухвалу про повернення позовної заяви в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву визнав ту обставину, що станом на дату постановлення ухвали від 08.04.2026 позивач не усунув недоліків позовної заяви, які визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 03.03.2026.

Суд першої інстанції поклав в основу повернення заявленого позову обставини несплати позивачем суми судового збору, відсутність правових підстав для звільнення останнього від сплати такого.

Так, із змісту позову убачається, що позивач не сплатив судовий збір, однак звернувся до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору через важкий майновий стан: відсутність майна, житла і доходів.

На підтвердження згаданого клопотання надав Відомості з державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку з військового збору станом на 03.02.2026 (а.с.8-9).

Із змісту вказаного документу слідує, що сукупний дохід ОСОБА_1 за попередній 2025 рік склав 24000 грн і складається виключно з соціальних виплат, виплачених ОМС Департаменту соціальної політики виконкому міської ради та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду від 17.03.2026) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Відповідно до ч.3 цієї статті при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Однією з умов для звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Отже, зазначені норми визначають можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку, а їх положення спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Позивач детально конкретизував підстави для звільнення його від сплати судового збору та надав довідку про доходи за попередній рік, які дають можливість достовірно та об`єктивно оцінити можливість позивача сплатити судовий збір за подання до суду розглядуваного позову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 заявив обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору, надав відповідну довідку про свій матеріальний стан, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Також фактично суд не здійснив правового аналізу представлених позивачем доказів в розрізі вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, обмежившись при цьому твердженням про ненадання позивачем документів, які б розкривали всі його доходи.

Водночас, позивач надав Відомості з державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку з військового збору, із змісту якої можна встановити платника податків і його податковий номер, отримані ним доходи, звітний період тощо.

Колегія суддів вважає, що вимога суду про надання інших додаткових документів про доходи буде покладати надмірний тягар, оскільки, за твердженням ОСОБА_1 , він є внутрішньо переміщеною особою, належне йому майно перебуває на окупованій території, позивач отримує гуманітарні обіди, хворіє.

Такі особисті обставини позивача не знайшли будь-якої оцінки в спірній ухвалі суду.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995р., заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в розглядуваному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 242, 308, 309, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Івано – Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 300/1112/26 - скасувати, а справу № 300/1112/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк