Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №300/1851/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1851/26 пров. № А/857/38585/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Біньковська Н.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови здійснити виплату з 01 березня 2026 року індексації пенсії у сумі 4 095,00 грн щомісячно (нарахованої згідно постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»), без застосування коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», до частини пенсії, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та без обмеження пенсії максимальним розміром; зобов`язати здійснити виплату з 01 березня 2026 року індексації пенсії у сумі 4 095,00 грн щомісячно (нарахованої згідно постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних, і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»), без застосування коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», до частини пенсії, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та без обмеження основного розміру призначеної пенсії з індексацією (44 623,90 грн) максимальним розміром, з врахуванням проведених платежів.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що з 01.03.2026 нарахована індексація пенсії (4 095,00 грн) не виплачується взагалі, оскільки пенсія обмежена максимальним розміром (до 40 528,90 грн), однак без цього обмеження має становити 44 623,90 грн з індексацією щомісячно (40 528,90 грн + 1 500,00 грн + 2 595,00 грн). До обмеженої максимальним розміром пенсії (40 528,90 грн) відповідач застосував понижуючі коефіцієнти (за постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025), внаслідок чого його загальний щомісячний розмір становив 31 361,67 грн. Стверджує, що ст. 63, 64 Закону № 2262-ХІІ не регламентують можливості зниження пенсій за наслідками їх перерахунку, а ст. 63 цього Закону закріплює норму про збереження розмірів раніше призначених пенсій, якщо внаслідок перерахунку їх суми є нижчими.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її розміром 40 528,90 грн та із застосуванням на підставі статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 за № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням індексації, встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», із врахуванням проведених платежів.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пенсійний орган протиправно обмежив розмір пенсії позивача максимальним розміром та застосував понижуючі коефіцієнти, передбачені статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постановою КМУ № 1778. Суд першої інстанції виходив із того, що положення спеціального Закону № 2262-ХІІ не передбачають обмеження максимального розміру пенсії, а відповідні положення законів, якими таке обмеження встановлювалося, раніше були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України. Крім того, вказав, що Закон про Державний бюджет не може змінювати чи обмежувати соціальні гарантії, встановлені спеціальним законом, а тому пріоритет у спірних правовідносинах мають положення Закону № 2262-ХІІ.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що Кабінетом Міністрів України 30 грудня 2025 року прийнято постанову № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» на виконання вимог статті 30 Закону № 4695-ІХ, Постанова набрала чинності з 1 січня 2026 року. Вказує, що у матеріалах пенсійної справи позивача відсутні документи, які б підтверджували безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а тому позивач не належить до переліку осіб, визначених у п. 2 Постанови № 1778. Стверджує, що оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, то її обчислено з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону № 4695-ІХ та Постановою № 1778. Позивач пов`язує обмеження розміру індексації у 2026 році з обмеженням максимального розміру пенсії, однак такий підхід є помилковим, оскільки максимальний розмір індексації 2 595 грн закріплено Постановою № 236, а виключень щодо незастосування п. 3 вказаної постанови Уряду під час такого перерахунку пенсії законодавство не містить. Зазначений п. 3 Постанови № 236 є чинним, не суперечить вимогам закону та містить імперативну вимогу щодо граничної межі розміру збільшення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З 01.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого виплату пенсії здійснено з урахуванням максимального розміру із застосуванням до її обрахунку та виплати коефіцієнтів до відповідних сум перевищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Зокрема, підсумок пенсії (з надбавками) склав 42 028,89 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії 40 528,09 грн; з урахуванням пониження до виплати позивачу призначено 31 361,67 грн.

В подальшому, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», відповідач провів позивачу з 01.03.2026 індексацію пенсії, що підтверджується розпорядженням від 01.04.2026 із зазначенням підстави перерахунку: «Індексація з 03.26». У розпорядженні зазначено, що розпорядження про перерахунок відправлено 04.03.2026.

Внаслідок перерахунку пенсії з 01.03.2026 підсумок пенсії (з надбавками) склав 44 623,90 грн. Максимальний розмір пенсії – 40 528,90 грн. Із урахуванням максимального розміру пенсії (пониження суми 40 528,90 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025 № 1778) підсумок пенсії становить 31 361,67 грн.

Аналогічні за змістом відомості зазначені також у протоколі за пенсійною справою позивача від 01.03.2026.

Позивач звернувся до відповідача зі зверненням від 26.02.2026, в якому, зокрема, просив надати розпорядження про перерахунок з 01.03.2026 пенсії за Постановою № 236 від 25.02.2026 та здійснити перерахунок і виплату індексації з 01.03.2026 у сумі 4 095,00 грн щомісячно (згідно з Постановою № 236 від 25.02.2026 з урахуванням Постанови № 209 від 25.02.2025) без застосування постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025 № 1778 та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Відповідач листом від 26.03.2026 № 7079-5080/К-02/8-0900/26 повідомив позивача про те, що йому проведено перерахунок пенсії, розмір пенсії з 01.03.2026 становить 44 623,90 грн, однак виплата проводиться в розмірі 31 361,67 грн, який обчислений з урахуванням вимог постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та рішень суду, які були ухвалені на його користь.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати з 01.03.2026 пенсії позивачу з обмеженням її розміром 40 528,90 грн та із застосуванням на підставі статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»; зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 за № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням індексації, встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», із врахуванням проведених платежів.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

08.07.2011 прийнято Закон України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 (надалі також – Закон № 3668-VI), частиною 2 якого було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим ж Законом № 3668-VI внесено зміни до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, частину 5, яка із врахуванням змін, внесених Законом № 1080-VIII від 12.04.2016 є частиною 7, викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» (підпункт 8 пункту 6 розділу II).

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Згідно із п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, втратили чинність в грудні 2016 року, а положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратили чинність в квітні 2023 року.

Відтак, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється в цілому на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 08.08.2019 в справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 в справі № 522/16881/17, від 21.12.2021 у справі № 120/3552/21-а, від 27 січня 2022 року в справі № 240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі № 640/11168/20, від 18 травня 2022 у справі № 380/12337/20, від 29 червня 2022 року в справі № 640/19118/18, від 11 липня 2022 року у справі № 620/613/21, від 08.04.2025 в справі № 380/8998/24.

25.02.2026 Кабінет Міністрів України прийняв постанову за № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (надалі також – Постанова № 236).

Так, пунктом 1 постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі – коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 2 постанови № 236 з 1 березня 2026 року:

1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2025 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

2) розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», підвищуються на коефіцієнт збільшення, встановлений пунктом 1 цієї постанови;

Пунктом 3 Постанови № 236 установлено, що у разі, коли розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Щомісячна доплата до пенсії, встановлена цим абзацом, не встановлюється у разі, коли в результаті перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 і підпунктів 1-7 пункту 2 цієї постанови, розмір пенсії обчислено в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, або в максимальному розмірі, визначеному частиною третьою статті 27 Закону, а також у разі перерахунку частини розміру пенсії, передбаченого абзацом першим пункту 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році»; розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2 595 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач у березні 2026 року здійснив перерахунок пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, з урахуванням індексації за 2023-2025 роки, однак з 01.03.2026 обмежив розмір пенсії до виплати сумою 40 528,90 грн, обчислений в розмірі 44 623,90 грн, внаслідок чого нарахована індексація за 2025-2026 роки (1 500 грн + 2 595,00 грн = 4 095 грн), не включена до суми, що підлягала виплаті. Також при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 до суми 40 528,90 грн застосовано понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою від 30.12.2025 № 1778, внаслідок чого розмір пенсії позивача становить 31 361,67 грн.

Колегія суддів зазначає, що положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статті 2 Закону № 3668-VI визнані такими, що не відповідають Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 відповідно, внаслідок чого втратили чинність, а тому не можуть застосовуватись у спірних відносинах.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону № 2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону, дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії з 01.03.2026 розміром 40 528,90 грн є протиправними.

Щодо протиправності застосування до розміру пенсії позивача з 01.03.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі – Закон № 4695-IX) передбачено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані), зокрема відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 30 Закону № 4695-IX 30.12.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі – Постанова № 1778), яка застосовується з 01 січня 2026 року, пунктом 1 якої установлено, що в період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 цієї Постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Згідно з п.4 Постанови КМУ № 1778 вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 01.01.2026.

Тобто, пенсії підлягають перерахунку з 01.01.2026 на підставі вказаної вище постанови Уряду із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення та у межах максимального розміру пенсії.

Таким чином, положеннями статті 30 Закону № 4695-IX та Постанови № 1778 запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ.

Застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 30 Закону № 4695-IX та пункту 1 Постанови № 1778 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом. Поширення дії Закону № 4695-IX та Постанови № 1778 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

За визначенням, наведеним в пункті 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України – закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Державний бюджет України не можна скасовувати чи змінювати обсяг прав і гарантій та законодавче регулювання, передбачених у спеціальних законах, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, суд зазначає, що Закон № 4695-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Водночас, положеннями статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778 фактично обмежено розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у статті 46 Конституції України.

Отже, в спірному випадку необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 2262-ХІІ, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

Подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17.09.2025 по справі № 240/1202/25, від 23.09.2025 по справі № 380/5247/25, від 24.09.2025 по справі № 380/2243/25, від 24.09.2025 по справі № 420/5485/25, від 24.09.2025 по справі № 420/3190/25.

З огляду на зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення покликання пенсійного органу на Постанову № 236, пунктом 3 якої установлено, що пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Колегія суддів також зауважує, що у спірних відносинах положення Постанови № 236 про підвищення пенсій «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та від 12.10.2022 за №7-р(II)/2022, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

В зв`язку із вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її розміром 40 528,90 грн та із застосуванням на підставі статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

За таких обставин, слід зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 за № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням індексації, встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», із врахуванням проведених платежів.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 300/1851/26 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська