Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №560/3392/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3392/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

31 серпня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 74996,59 грн. податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг, що утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 74996 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн 59 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання є узгодженими, у встановлений законом строк відповідачем не сплачені, у зв`язку з чим набули статусу податкового боргу, який підлягає стягненню у судовому порядку.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач зазначає, що не отримував податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2025 року, а тому визначені ними суми не можуть вважатися узгодженими.

Також апелянт посилається на те, що податкова вимога від 13 вересня 2018 року № 35843-17 не може бути підставою для стягнення податкового боргу, сформованого за податковими повідомленнями-рішеннями від 24 червня 2025 року, оскільки зазначена вимога була направлена до виникнення спірних податкових зобов`язань.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено, що за ОСОБА_2 обліковується податковий борг у загальному розмірі 74996,59 грн, який виник унаслідок несплати визначених контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Зазначені грошові зобов`язання визначені на підставі податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2025 року: № 0265764-2411-2226 на суму 2340,87 грн; № 0265765-2411-2226 на суму 9872,55 грн; № 0265754-2411-2226-UA68060210000095851 на суму 9766,05 грн; № 0265767-2411-2226-UA68060210000095851 на суму 49126,32 грн; № 0265766-2411-2226 на суму 3890,80 грн.

Загальний розмір визначених зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань становить 74996,59 грн.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень 14 жовтня 2025 року. Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку відповідачем не надано.

Також судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 13 вересня 2018 року № 35843-17. Доказів повного погашення податкового боргу або скасування зазначеної податкової вимоги матеріали справи не містять.

Відтак, з огляду на наявність у відповідача непогашеного податкового боргу, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про його стягнення у судовому порядку.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичні особи сплачують протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2025 року отримані відповідачем 14 жовтня 2025 року.

Разом з тим доказів сплати визначених податковими повідомленнями-рішеннями сум у встановлений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України строк апелянтом не надано. Так само відсутні докази оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку.

Оскільки доказів сплати визначених податковими повідомленнями-рішеннями сум матеріали справи не містять, а наявність заборгованості підтверджується даними інтегрованої картки платника податків та іншими доказами, наявними у справі, зазначені суми правомірно набули статусу податкового боргу.

Доводи апелянта про те, що податкові повідомлення-рішення ним не отримувалися, спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено їх вручення 14 жовтня 2025 року.

Необґрунтованими є і доводи апелянта щодо неможливості стягнення податкового боргу з огляду на дату направлення податкової вимоги є безпідставними.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Застосування зазначеної норми відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 560/1092/23 Верховний Суд зазначив, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків — з моменту його утворення до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків, однак у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 810/2533/16 та від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16, у яких зазначено, що направлена платнику податків податкова вимога не втрачає своєї правової дії у разі непогашення податкового боргу, а зміна суми такого боргу не зумовлює необхідності повторного направлення податкової вимоги.

Отже, сама по собі обставина, що податкова вимога від 13 вересня 2018 року № 35843-17 була направлена до виникнення грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 24 червня 2025 року, не свідчить про порушення контролюючим органом порядку стягнення податкового боргу, якщо на момент виникнення спірної заборгованості попередній податковий борг не був погашений у повному обсязі, а податкова вимога не була відкликана.

За таких обставин контролюючий орган не був зобов`язаний направляти відповідачу нову податкову вимогу у зв`язку зі збільшенням суми податкового боргу.

Визначальним у цьому випадку є встановлення того, що попередньо направлена податкова вимога не була відкликана, а податковий борг платника податків не був погашений у повному обсязі. За таких обставин збільшення суми податкового боргу не зумовлює обов`язку контролюючого органу направляти нову податкову вимогу.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податків — фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, враховуючи встановлений факт наявності у відповідача узгоджених, але не сплачених у встановлений законом строк грошових зобов`язань, які набули статусу податкового боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для його стягнення.

При цьому апелянтом не наведено обставин та не надано доказів, які б спростовували розмір заявленого до стягнення податкового боргу або підтверджували його погашення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.