Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №120/17180/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17180/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

31 серпня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу виходячи із 70% сум грошового забезпечення.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2026 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в розмірі 70% відповідно до п. "а" статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 14.11.2025 в розмірі 70% сум грошового забезпечення відповідно до п. "а" статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 2008 року та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992.

Пенсія в разі втрати годувальника позивачу призначена з 03.10.2008 у розмірі 30% відповідних сум грошового забезпечення годувальника.

Позивач звернулась до відповідача з заявою в якій просить здійснити перерахунок пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення годувальника, однак отримала відмову у такому перерахунку.

За таких обставин позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зростання розміру грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право перерахунок пенсії відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наводить, що крім Постанови №103, Кабінет Міністрів України не приймав іншого нормативно-правового акту щодо перерахунку пенсії військовослужбовцям відповідно до вимог статті 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також після 05.03.2019 Кабінет Міністрів України не прийняв нормативно-правового акту щодо підвищення грошового забезпечення військовослужбовцям або іншого порядку для здійснення перерахунку пенсій

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Частиною третьою статті 1 Закону №2262-XII передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною першою та другою статті 30 Закону №2262- XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до п. "а" частини першої статті 36 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Статтею 37 Закону №2262-ХІІ встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Колегія суддів зазначає, що Згідно Закону №2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Разом з тим, Законом №2262-ХІІ чітко врегульований розмір пенсії в разі втрати годувальника, а саме: 70 процентів грошового забезпечення або заробітної плати загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. При цьому, закріплено, що такий розмір не може бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, статус позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, підтверджується посвідченням від 01.11.2022 № НОМЕР_1 .

При цьому відповідно до довідки-висновку по пенсійній справі ХЛ58546 ОСОБА_3 (годувальник) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій вказано, що причина смерті пов`язана із захворюванням, отриманим в період проходження військової служби.

Отже, з урахуванням вище наведених правових норм та фактичних обставин справи, на позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної в Законі категорії громадян.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на пенсійне забезпечення у розмірі 70 процентів грошового забезпечення загиблого годувальника, а саме свого чоловіка - ОСОБА_3 відповідно до пункту а статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Інші доводи відповідача є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

VIII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.