Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №240/28243/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/28243/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

31 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не нарахування та не виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ, "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ, "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.08.2018 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведеня індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.08.2018 з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження військової служби та на день виключення зі списків особового складу відповідач не виплатив індексацію грошового забезпечення у належному розмірі. Листом відповідач відмовив у виплаті індексації. Вважає, що відповідачем протиправно не виплачувалась йому індексація грошового забезпечення, тому просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.08.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.08.2018 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4091,63 грн. в місяць.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач протиправно не здійснював нарахування індексації за вказані періоди у належних розмірах, оскільки січень 2008 року є законним базовим місяцем для періоду до 01 березня 2018 року, а після вказаної дати збільшення загального доходу позивача не перевищило суму можливої індексації, що зумовило виникнення права на виплату індексації-різниці у сумі 4091,63 гривні щомісячно.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилкові висновки.

Апелянт стверджує, що у березні 2018 року внаслідок набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 у позивача не відбулося підвищення посадового окладу, який згідно з платіжними відомостями за лютий та березень 2018 року становив 645 гривень, через що різниця підвищення посадового окладу дорівнювала нулю і позивач не набув права на отримання індексації-різниці.

Також апелянт зазначає, що позивач був прийнятий на службу до іншого військового органу лише у лютому 2022 року, що виключає право на нарахування виплат за попередні роки.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 04 серпня 2015 року по 04 серпня 2018 року, що підтверджується довідкою про проходження військової служби від 28 листопада 2015 року № 3384.

За час проходження військової служби відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а також не в повному обсязі нарахував та виплатив індексацію за період з 01 березня 2018 року по 04 серпня 2018 року.

Позивач вважає, що йому не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, тому звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень Закону України № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації у порядку, визначеному законом. Правові та організаційні засади проведення індексації грошових доходів населення визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, колегія суддів виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, які застосовувалися з 01 січня 2008 року.

Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Отже, у період з січня 2008 року по лютий 2018 року включно посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися.

За таких обставин саме січень 2008 року є місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду щодо застосування Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, зокрема викладеними у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність відповідної бездіяльності.

Щодо позовних вимог за період з 01 березня 2018 року по 04 серпня 2018 року колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 роз`яснив порядок застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення грошового доходу військовослужбовця у березні 2018 року. Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 та від 09 травня 2023 року у справі № 400/12702/21.

При цьому Верховний Суд звернув увагу, що чинні з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 не містять поняття «фіксованої суми індексації». Водночас абзаци третій, четвертий, п`ятий та шостий пункту 5 цього Порядку передбачають виплату індексації-різниці, яка має щомісячний характер.

Зокрема, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу в місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не перевищує суму індексації, що склалася у такому місяці, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Таким чином, для вирішення питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю необхідно встановити:

1. розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року;

2. суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року;

3. співвідношення зазначених величин.

Розмір підвищення доходу у березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення за березень 2018 року та сумою грошового забезпечення за лютий 2018 року. При цьому враховуються складові грошового забезпечення, які мають постійний характер. Такий підхід прямо сформульований Верховним Судом у справі № 400/3826/21.

Як уже встановлено, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 7368,00 грн, а у березні 2018 року — 7739,52 грн. Отже: 7739,52 грн - 7368,00 грн = 371,52 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 371,52 грн.

Разом із тим сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний період, на величину приросту індексу споживчих цін.

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації — 253,30 відсотка.

Отже, сума можливої індексації становила: 1762,00 грн * 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року — 371,52 грн — є меншим за суму можливої індексації — 4463,15 грн, у позивача виникло право на отримання індексації-різниці.

Її розмір становить: 4463,15 грн - 371,52 грн = 4091,63 грн.

Отже, починаючи з березня 2018 року позивач мав право на отримання індексації-різниці у розмірі 4091,63 грн щомісячно.

Зазначена сума підлягала виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення позивача з військової служби. Оскільки позивач звільнений 04 серпня 2018 року, зазначена індексація-різниця підлягає нарахуванню за період з 01 березня 2018 року по 04 серпня 2018 року.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що посадовий оклад позивача у лютому та березні 2018 року становив 645 грн і не змінився, не спростовують наведеного висновку.

Такі доводи не узгоджуються з даними архівної відомості, відповідно до якої загальний розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 7368,00 грн, а у березні 2018 року — 7739,52 грн.

Для визначення розміру підвищення доходу відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 має значення саме розмір грошового доходу, а не виключно посадового окладу.

Посилання апелянта на те, що позивач був прийнятий на службу до іншого військового органу лише у лютому 2022 року, також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки спірні правовідносини стосуються проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період до його звільнення 04 серпня 2018 року.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.