Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №560/2311/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2311/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

31 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, оскільки фактична виплата грошового забезпечення відбулася із затримкою виплати доходу один і більше календарних місяців.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 10.08.2020 включно, яке нараховано та виплачено на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №560/14398/24.

Зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 10.08.2020, починаючи з 01.02.2020 по 23.01.2026 включно.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основними умовами для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Порядку № 159 є порушення встановлених термінів виплати нарахованих доходів та безпосередній факт їх виплати із затримкою на один і більше календарних місяців.

Суд встановив, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 560/14398/24 відповідач лише 23 січня 2026 року виплатив позивачу кошти в сумі 113 604,63 гривень, які включали заборгованість із грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 10 серпня 2020 року. Оскільки фактична виплата належних позивачу сум відбулася із затримкою, яка перевищує один календарний місяць, обов`язок відповідача з виплати компенсації виник з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати заборгованості, тобто по 23 січня 2026 року включно.

Водночас відмова у задоволенні решти позовних вимог щодо визначення чіткої суми компенсації та податку на доходи фізичних осіб мотивована тим, що здійснення детального розрахунку та утримання обов`язкових платежів входять до повноважень відповідача, через що суд не вправі підміняти собою державний орган

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Служба безпеки України в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в задоволеній частині вимог та ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції порушив вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а також неправильно застосував норми матеріального права. Відповідач зазначає, що затримка у виплаті присудженої суми грошового забезпечення понад один місяць виникла не з його вини, а внаслідок несвоєчасного надання позивачем банківських реквізитів для перерахування коштів.

Також апелянт наголошує, що в умовах воєнного стану Служба безпеки України як орган спеціального призначення спрямовує всі наявні ресурси на оборону держави, а додаткове фінансове навантаження у вигляді виплати компенсацій може призвести до надмірного фінансового тягаря для державного бюджету.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Службі безпеки України та наказом Голови Служби безпеки України від 10 серпня 2020 року № 1042-ОС/дск був звільнений з військової служби.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 560/14398/24, яке набрало законної сили 01 жовтня 2025 року, з відповідача на користь позивача стягнуто суми грошового забезпечення у загальному розмірі 113 604,63 гривень. Вказані кошти на виконання судового рішення були виплачені позивачу 23 січня 2026 року.

У зв`язку з неотриманням компенсації за затримку виплати цих коштів позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно, чи на виконання судового рішення.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), пункти 1, 2 якого відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Тобто підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Під час розгляду справи апеляційний суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах від 19.05.2022 по справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів, а оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум не дотримано, право позивача на виплату компенсації порушено.

У межах спірних правовідносин судом першої інстанції правильно встановлено, що право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача за затримку виплати на один місяць індексації грошового забезпечення з 01.01.2020 по 10.08.2020 - із 01.02.2020.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, яка враховується апеляційним судом при вирішенні цього спору.

Отже, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів, а оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум не дотримано, право позивача на виплату компенсації порушено.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.